Рішення № 99616754, 31.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року № 320/5374/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000833304, № 0000843304, № 0000803304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 29.01.2020 № Ф-0000853304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.01.2020 № 0000853304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті з порушенням норм законодавства. Акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення та вимога не містить посилань на докази вчинення позивачем порушень, відображених в цьому акті, а зроблені в акті висновки є безпідставними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання 21.07.2020.

Судове засідання 21.07.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та наступне судове за засідання призначено на 05.08.2020.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки актом документальної планової виїзної перевірки встановлено заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, що мало наслідком заниження зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору та єдиного соціального внеску, а також встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок несвоєчасної реєстрації платником податку, не подання передбаченої законодавством звітності та віднесення до податкового кредиту сум з придбаних товарів, які не використовуються в господарській діяльності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 провадження у справі зупинено до 09.09.2020 у зв`язку з наданням учасникам справи можливості подати поштою усі необхідні для розгляду справи докази та клопотання, в тому числі про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження або зупинення провадження у справі до закінчення карантину.

Судове засідання 09.09.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та наступне судове за засідання призначено на 20.10.2020.

Судове засідання 20.10.2020 відкладено за обґрунтованим клопотанням сторони та наступне судове засідання призначено на 04.11.2020.

Судове засідання 04.11.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та наступне судове за засідання призначено на 26.01.2021.

Представник позивача подав до суду клопотання в якому просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження. Представник відповідача подав до суду клопотання в якому залишив на розсуд суду клопотання позивача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 поновлено провадження у справі.

У зв`язку поданими клопотаннями та на підставі ст.194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Броварською районною державною адміністрацією Київської області, прощо до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 30.05.2016 № 23550000000018702.

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі затвердженого Державною податковою службою України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік та направлень на перевірку від 09.12.2019 № 960 та 961 проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач), зокрема, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.05.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складений Акт від 27.12.2019 № 367/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .

На підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням висновку про розгляд заперечення на Акт перевірки від 24.01.2020 № 2402/ФОП/10-36-33-04 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000833304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачений за результатами річного декларування на суму основного платежу в розмірі 73 502,31 грн та застосованих штрафних санкцій в розмірі 18 375,58 грн;

-податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000843304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з військового збору на суму основного платежу в розмірі 6 125,19 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 1 531,00 грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000803304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 29 345,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 7 336,25 грн;

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 29.01.200 № Ф-0000853304 в розмірі 83 237,40 грн;

-рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.01.2020 № 0000853304 в розмірі 12 337,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 25.03.2020 № 10900/6/99-00-08-06-01-06 залишено без задоволення скаргу позивача в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій, а рішенням від 16.04.2020 № 13596/6/99-00-08-05-04-06 - залишено без задоволення скарги позивача в частині оскарження податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленням-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки від 27.12.2019 № 367/10-36-13-03/3340516262 з урахуванням листа відповідача від 24.01.2020 № 2402/ФОП/10-36-33-04 «Про розгляд заперечення» підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000833304 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, податкового повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000843304 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 29.01.200 № Ф-0000853304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску є висновок про порушення позивачем вимог п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі – ПК України), пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України.

З урахуванням висновків, викладених відповідача від 24.01.2020 № 2402/ФОП/10-36-33-04 «Про розгляд заперечення», зазначені порушення призвели до заниження суми чистого доходу позивача за період з 30.05.2016 по 31.12.2018 внаслідок завищення неюрозміру понесених на здійснення підприємницької діяльності витрат на загальну суму 408 346,16грн (без ПДВ), у т.ч. за 2016 – 73 712,96грн, за 2017 – 34 995,06грн та за 2018 - 299 638,14 грн., що в свою чергу призвело до заниження зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 73 502,31 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 13 268,33 грн, за 2017 рік в сумі 6 299,11 грн та за 2018 рік в сумі 53 934,87 грн. та до заниження зобов`язання з військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6 125,19 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 1 105,69грн, за 2017 рік – в сумі 524,93 грн, за 2018 рік в сумі 4 494,57 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. При цьому розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 даного пункту). Отже, сутність доктрини ділової мети полягає в отриманні економічного ефекту не від окремої господарської операції, а у результаті господарської діяльності, тобто сукупності господарських операцій платника податків.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до п.п.164.1.3. п.164.1 ст.164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.168.2.1. п.168.2 ст.168 ПК України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 177.1 ст.177 ПК України зазначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст.177 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення`розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (п. 1.2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (п. 1.3 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (п. 1.4 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (підпункт1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПК України), тобто:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Ставка збору складає 1,5 відсотки об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу).

При цьому, об`єктом оподаткування збором є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи та доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Кодексу.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).

Отже, фізичні особи - підприємці (крім тих що обрали спрощену систему) за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Визначальною ознакою доходу платника податку, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

За правилами ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 цього ж Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 2464 Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

З аналізу наведених норм вбачається, що єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

На обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем вимог п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України відповідач в підпункті 1 пункту 2.1.2.2 акту перевірки (аркуші 11 -12 акту) з урахуванням змін, внесених листом від 24.01.2020 № 2402/ФОП/10-36-33-04 «Про розгляд заперечення», вказує про те, що позивачем безпідставно включено до складу витрат суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей у 2016 році в розмірі 25 836,94 грн. (74 477,30 грн – 48 640,36 грн), в 2017 році – 0 грн. (3 379,38 грн.-3 379,38 грн.) та в 2018 році – 181 871,47 грн.

На підтвердження зазначеного висновку відповідач вказує в акті перевірки, що на кінець кожного із зазначених років на відповідні суми були відсутні документи, що підтверджують оплату фактично отриманих позивачем товарів і як на підставу для такого обґрунтування посилається на Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів 16.09.2013 № 481, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218, згідно з яким у графі 5 книги зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманням доходу. При цьому відповідач також посилається на банківські виписки щодо перерахування позивачем контрагентам коштів за отриманий та робить висновок про наявність кредиторської заборгованості за розрахунками за отриманий товар.

Разом з тим, у відповідності з нормами Постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від29.12.2017 № 148 (пункт 6 розділу ІІ), суб`єкти господарювання мають право здійснювати між собою розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно.

У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами позивача про те, що інформація з банківських виписок не може бути належним та допустимим доказом наявності у позивача кредиторської заборгованості з оплати за придбання товару, оскільки такі виписки не враховують готівкові розрахунки за придбані товари.

Із заперечень на акт перевірки вбачається, що копії первинних документів, що підтверджують оплату готівкою придбаних позивачем товарів надавались відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки.

Згідно з положеннями пунктів 3-5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, ні в Акті перевірки від 27.12.2019 № 367/10-36-13-03/3340516262, а ні в листі відповідача від 24.01.2020 № 2402/ФОП/10-36-33-04 «Про розгляд заперечення» не зазначено, які саме придбані позивачем товари (із посиланням на реквізити відповідних товаро-супровідних документів) є з точки зору відповідача не оплаченими.

Також необґрунтованим, без посилання на відповідні документи, є зроблений відповідачем в акті перевірки висновок про включення позивачем до складу витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, придбання яких не підтверджено первинними документами в сумі 10 343,76грн. без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 2 876,02 грн без ПДВ, за 2017 рік – в сумі 739,76 грн. без ПДВ та за 2018 рік – в сумі 6 727,98 грн. без ПДВ.

Таким чином, неналежне оформлення результатів перевірки, зокрема не зазначення в акті конкретних ідентифікуючих відомостей щодо неоплачених позивачем товарів, не підтверджує факт вчинення позивачем порушень, які відображені в акті перевірки.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 11.12.2019 у справі №0240/2635/18-а.

Стосовно висновку відповідача про те, що віднесені позивачем до складу валових витрат 2018 року витрати на придбання дизельного пального в сумі 8 666,69 грн. без ПДВ, не є витратами, пов`язаними з провадженням господарської діяльності, суд зазначає про наступне.

Позивачем укладено з ТОВ «Нафтотрейд Ресурс» (код ЄДРПОУ 33680859) договір №08-9447 від 21.03.2018 на поставку пального партіями з використанням паливних карток.

При цьому позивач на підставі нотаріальної довіреності від 14.02.2018, номер у реєстрі нотаріальних дій 254, отриманої від ОСОБА_2 , використовувала в підприємницькій діяльності для доставки товарів та здійснення інших поїздок пов`язаних з підприємницькою діяльністю транспортний засіб, а саме автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 190CDI (державний номер НОМЕР_2 ).

Використання цього транспортного засобу підтверджується відповідними подорожними листами.

Належних та допустимих доказів того, що транспортний засіб не використовувався позивачем у здійсненні господарської діяльності як і доказів того, що витрати пального не відповідають нормативним документам на відповідний транспортний засіб відповідачем ні де не зазначено.

Слід зазначити, що обставини, що входять до предмета доказування у конкретній справі не можуть бути ширшими ніж ті, що встановлені в акті перевірки та покладені в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відсутність належного обґрунтування із посиланням на докази, які це підтверджують, висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства зумовлюють протиправність податкового повідомлення-рішення як такого, що не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Щодо викладених відповідачем в акті перевірки доводів про те, що у відповідності з пунктом 177.4 статті 177 ПК України фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права віднести до складу витрат бухгалтерські послуги, надані на його користь іншим суб`єктом господарювання, суд зазначає наступне.

Підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до витрат, що пов`язані з отриманням доходів фізичних осіб - підприємців, включаються інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином доводи відповідача щодо неможливості віднесення до складу валових витрат фізичної особи-підприємця витрат на отримання бухгалтерських послуг не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 806/77/17 та від 27.02.2018 у справі № 821/274/17.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що використання позивачем в підприємницькій діяльності найманої праці фізичних осіб, що зобов`язує її нараховувати заробітну плату, вести табеля обліку робочого часу, складати та подавати звітність з використання праці найманих осіб, вести облік доходів та витрат, розраховувати податки, подавати звітність з акцизного податку та іншу податкову звітність, реєстрацію податкових накладних підтверджує ділову мету укладання нею з ФОП ОСОБА_3 договорів на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування № 01/07/2016 від 01.07.2016р., №01/01/2017 від 01.01.2017р. та № 01/01/2018 від 01.01.2018р., згідно з якими позивач доручає, а ФОП ОСОБА_3 приймає на себе зобов`язання щодо надання позивачу консультаційних послуг щодо оподаткування та ведення бухгалтерського обліку.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що понесені позивачем витрати на отримання послуг за вказаними договорами є такими, що безпосередньо пов`язані з її підприємницькою діяльністю.

Виконання вказаних договорів підтверджується актами надання послуг згідно з якими позивач не має до ФОП ОСОБА_3 претензій до обсягу, якості та строку надання послуг.

Оплата отриманих послуг у загальному розмірі 117 000,00 грн, без ПДВ,в тому числі – 45 000,00 грн за 2016 рік, 36 000,00 грн за 2017 рік та 36 000,00 грн за 2018 рік підтверджується відповідними квитанціями.

Зауважень щодо оформлення зазначених актів та квитанцій відповідачем в акті перевірки не висловлено. В свою чергу оцінка якості отриманих позивачем послуг виходить за межі компетенції відповідача.

При цьому результати оподаткування у будь-якому випадку є похідними від здійснення (провадження) підприємцем господарської діяльності, у зв`язку з чим обмеження витрат фізичної особи-підприємця, пов`язаних з її господарською діяльністю призведе до обмеження господарської компетенції і, як наслідок, вплине на свободу підприємницької діяльності взагалі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно зменшено розмір витрат позивача на суму 117 000,00 грн, в тому числі – 45 000,00 грн за 2016 рік, 36 000,00 грн за 2017 рік та 36 000,00 грн за 2018 рік та відповідним чином збільшено її зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Стосовно висновків відповідача про те, що позивачем завищено суму витрат на 109 235,00 грн без ПДВ, в тому числі в 2017 році на суму 49 775,00 без ПДВ та в 2018 році в сумі 59 460,00 грн без ПДВ внаслідок включення до суми витрат перерахованого до бюджету акцизного податку, суд зазначає наступне.

У відповідності з підпунктом 177.3.1. пункту 177.3. статті 177 ПК України не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Проте, позивачем помилково включені до валового доходу за 2016 – 2018 роки отримані ним з покупців під час реалізації підакцизних товарів та перераховані у подальшому до бюджету суми акцизного податку.

У відповідності з пунктом 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки мають бути зазначені як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Відповідач на підставі вказаної норми податкового законодавства зменшив суму валового доходу позивача в 2017 році на суму включеного до нього акцизного податку в розмірі 50 519,70 грн. (аркуш 9 акту перевірки), проте, залишив поза увагою, що позивачем також завищено суму валового доходу на суму отриманого від покупців акцизного податку в розмірі в розмірі 59 460,00 грн. в 2018 році, та як наслідок - протиправно не зменшив суму такого доходу на суму включеного до нього акцизного податку

Факт помилкового включення позивачем до валового доходу у 2018 році суми акцизного податку підтверджується наявними в матеріалах справи звітом реєстратора розрахункових операцій, довідкою щодо складу доходів та витрат та даними податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік.

Суд звертає увагу, що акцизний податок з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є доходом державного бюджету, а не підприємця. Адже, суми акцизного податку, який є непрямим податком, після надходження до підприємця в ціні реалізованого підакцизного товару, сплачується останнім до бюджету.

Згідно з підпунктом 177.3.1 пункт 177.3 статті 177 ПК України не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Одночасно з цим у відповідності з підпунктом 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України, яка визначає перелік витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, акцизний податок не включається до переліку витрат.

Таким чином, віднесення позивачем акцизного податку до витрат за умови одночасного збільшення валового доходу на розмір такого податку не призводить до зменшення оподатковуваного доходу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000803304 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2.6. акту перевірки за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість склала 1 060 912,19 грнбез податку на додану вартість, внаслідок чого позивач мала зареєструватись платником податку на додану вартість з 01.01.2018.

У зв`язку з несвоєчасною реєстрацією платником податку на додану вартість відповідач визначив позивачу грошове зобов`язання з вказаного податку в сумі 29 345,00 грн.

Проте суд не погоджується з такими висновками акту перевірки у зв`язку з наступним.

У відповідності з пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Виходячи із системного тлумачення вимог пунктів 181.1 статті 181, розділу V та розділу ХХ Податкового кодексу України у позивача станом на січень 2018 року обов`язку здійснити реєстрацію як платника податку на додану вартість не виникло, оскільки такий обов`язок настає за умови отримання суми в понад 1 000 000,00 грн від операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, без врахування суми податку на додану вартість у ціні придбаних та проданих товарів (робіт, послуг).

При цьому положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).

Тобто, з наведеного випливає, що обов`язок зареєструватися платником податку на додану вартість виникає у суб`єкта підприємницької діяльності за умови перевищення ним протягом останніх 12 календарних місяців виручки від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000 гривень без урахування податку на додану вартість сплаченого ним під час придбання цих товарів з метою подальшої реалізації кінцевим споживачам.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаної норми права міститься в постановахВерховного Суду від 02.04.2019 у справі № 815/296/17 та від 11.12.2019 у справі №0240/2635/18-а.

Разом з тим, як свідчить наявна в матеріалах справи копія періодичного звіту (короткого) реєстратора розрахункових касових операцій за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 сума в розмірі 1 060 912,19 грн є загальною сумою, на яку позивачем здійснено реалізацію товарів кінцевим споживачам.

Судом встановлено, що позивач здійснював придбання для подальшої реалізації кінцевим споживачам тютюнових виробів та алкогольних напоїв із сплатою податку на додану вартість у ТОВ «ТЕДІС Україна» та ТОВ «Баядера Логістік».

Отже загальна сума виручки позивача від реалізації товарів в розмірі 1 060 912,19 грн містить в собі суму податку на додану вартість, сплачену позивачем під час придбання цих товарів у ТОВ «ТЕДІС Україна» та ТОВ «Баядера Логістік».

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 01.12.2017 № КЕ17-000257063, від 05.12.2017 № КЕ17-000259051, 08.12.2017 № КЕ17000262702, від 12.12.2017 № КЕ17-000265088, від 19.12.2017 № КЕ-000270810, від 15.12.2017 № Ке17-000268521, від 26.12.2017 № КЕ-000275892, від 24.11.2017 № Ке17-000250362, від 07.11.2017 № 203570/196792, від 28.11.2017 № КЕ17-000253495, від 21.11.2017 № КЕ17-000246269, від 03.11.2017 №КЕ17-000231805, від 17.11.2017 № КЕ17-000244175, від 14.11.2017 № КЕ17-000240140, від 10.11.2017 №КЕ17-000238182, від 07.11.2017 № КЕ17-000233906, від 03.10.2017 № КЕ17-000204166, від 18.10.2017 № 189972/183631, від 10.10.2017 № КЕ17-000209141, від 06.10.2017 № КЕ17-000207594, від 17.10.2017 № КЕ17-000215183, від 13.10.2017 № КЕ17-000212722, від 31.10.2017 № КЕ17-000228325, від 27.10.2017 №КЕ17-000225061, від 24.10.2017 № КЕ17-000221261, від 20.10.2017 №КЕ17-000218648, від 12.09.2017 № КЕ17-000184296, від 15.09.2017 №КЕ17-000188063, від 30.09.2017 № 179044/172889, від 19.09.2017 № КЕ17-000190625, від 26.09.2017 № КЕ17-000196955, від 29.09.2017 № КЕ17-000200694, від 22.09.2017 №КЕ17-000194428, від 05.09.2017 №КЕ17-000178353, від 18.08.2017 №КЕ17-000163150, від 15.08.2017 № КЕ17-000159359, від 10.08.2017 № 144995/140745, від 04.08.2017 №КЕ17-000150424, від 19.08.2017 № 151582/147345, від 22.08.2017 № КЕ17-000165894, від 25.08.2017 № КЕ17-000169661, від 29.08.2017 № КЕ17-000172038, від 01.08.2017 № КЕ17-000146812, від 08.08.2017 № КЕ17-000152920, від 15.08.2017 № КЕ17-000159359, від 28.07.2017 № КЕ17-000144186, від 25.07.2017 № КЕ17-000140421, від 18.07.2017 № КЕ17-000134392, від 11.07.2017 № КЕ17-000127967, від 14.07.2017 № КЕ17-000131605, від 21.07.2017 № КЕ17-000137854, від 11.07.2017 № 126068/121816, від 16.06.2017 № 111950/108947, від 20.06.2017 № КЕ17-000108814, від 27.06.2017 № КЕ17-000116149, від 13.06.2017 № КЕ17-000102074, від 09.06.2017 № КЕ17-000099192, від 16.06.2017 № КЕ17-000105955, від 23.06.2017 № КЕ17-000113132, від 02.06.2017 № КЕ17-0000922924, від 06.06.2017 №КЕ17-0000955334, оплачених згідно з квитанціями банківського терміналу, позивачем отримано товар на загальну суму414 814,66 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 69 135,81 грн..

Таким чином, загальна сума здійснених позивачем операцій з постачання товарів (без урахування податку на додану вартість) складає 991 776,38 грн (1 060 912,19 грн – 69 135,81 грн.)

Відтак, в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, передбаченого пунктом 181.1 статті 181 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, що має наслідком задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2317,91 грн., що підтверджується квитанцією від 24.06.2021 № 0.0.1748168044.1.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати у розмірі 2317,91 грн.

Керуючись 77, 139, 245, 246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000833304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачений за результатами річного декларування на суму основного платежу в розмірі 73 502,31 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 18 375,58 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000843304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з військового збору на суму основного платежу в розмірі 6 125,19 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 1 531,00 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2020 № 0000803304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 29 345,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 7 336,25 грн..

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 29.01.200 № Ф-0000853304 в розмірі 83 237,40 грн..

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.01.2020 № 0000853304 в розмірі 12 337,00 грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЕДРПОУ 43141377) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 2317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн. 91 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.