Рішення № 99611289, 02.09.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.2021 Справа № 905/2380/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна, 8А, код ЄДРПОУ 43488756)

до відповідача: "Abraziv International" SRL (535500, Gheorgheni, Garii street no. 4, Harghita country, Romania, VAT number: RO15782630, Company registration code: J19/839/2003)

про стягнення 19 926,3 євро, з яких 16284,55євро – основна заборгованість, пеня – 3 641,75 євро

за участю представників сторін:

від позивача: Шкориненко Т. Є. (свідоцтво ДН №5783 від 12.06.2020);

від відповідача: Скляр А.Л. (свідоцтво №819 від 08.07.2011);

В С Т А Н О В И В

В провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/2380/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" до "Abraziv International" SRL про стягнення 19 926,3 євро, з яких 16284,55євро – основна заборгованість, пеня – 3 641,75 євро.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов контракту №845 від 13.07.2018 в частині сплати вартості отриманого товару.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з урахуванням наданої 01.06.2021 заяви про зміну предмету позову. У поясненнях по справі (т.5, а.с. 15-22) позивач наголошував на тому, що оскільки товар по специфікації № 1 від 13.07.2018 було поставлено 03.08.2018, то зобов`язання по оплаті відповідач зобов`язаний був виконати до 02.09.2018 включно. Позивач зазначив, що між сторонами не укладено жодної додаткової угоди до контракту № 1845 від 13.07.2018, а складання інструкцій у разі зміни банківських реквізитів не передбачені умовами даного контракту. Крім того, документи, які супроводжували товар (вантажна митна декларація, інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна) містили реквізити позивача та відомості про уповноважені банки особи, яка здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом), а саме ЄДРПОУ 21677333, АТ «ПроКредитБанк», МФО 320984. В той же час, відповідачем було перераховано грошові кошти на інші рахунки, аніж були зазначені у контракті.

Представник відповідача під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував. У письмових поясненнях по справі (т.5, а.с. 50-53) відповідач наголошував на тому, що умовами контракту взагалі не передбачалось якої-небудь електронної пошти жодних з сторін (як офіційної, так і неофіційної). Отже, відповідачу не були та не могли бути відомими відомості про те, яка з електронних адрес позивача є офіційною. Відповідач провів розрахунки відповідно до умов укладеної компанією редакції контракту, за реквізитами, які надійшли від позивача. Оплата була проведена у повному обсязі, у зв`язку з чим підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Між товариством з обмеженою відповідальністю “НПП “Метрика”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" та “Abraziv International” SRL було укладено контракт № 1845 від 13.07.2018.

Позивачем до матеріалів справи наданий контракт від 13.07.2018 №845, згідно з умовами якого продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю “НПП “Метрика”, м.Дружківка (позивач) зобов`язався поставити товар (дріб сталевий литий і колотий), а покупець - “Abraziv International” SRL, Romania (відповідач) прийняти та оплатити його на умовах, вказаних в даному контракту.

За умовами п.1.2 контракту поставлений товар повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і по цінам, вказаних в специфікаціях до даного контракту, які є невід`ємними його частинами.

Згідно п.2.1 контракту найменування, ціна і кількість поставленого товару погоджується сторонами в специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку і є невід`ємною частиною даного контракту.

Умови поставки: СРТ – Георгені, Румунія (п. 3.1 контракту).

Відповідно до п.3.3 контракту продавець разом з товаром зобов`язаний передати покупцю оригінали наступних документів: міжнародну автомобільну накладну CMR; рахунок-фактуру (інвойс); сертифікат походження товару; пакувальний лист; сертифікат якості.

Замовлення вважається прийнятим до виконання, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс (п.3.4 контракту).

Згідно п.3.6 контракту право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження товару на складі покупця (згідно умов поставки СРТ).

В розділі 6 контракту сторонами передбачено наступний порядок приймання товару: товар вважається доставленим продавцем і прийнятим покупцем: по кількості – у відповідності з супровідними документами; по якості – у відповідності з сертифікатом якості продавця (п.6.1 контракту); остаточне приймання виконується в країні покупця, товар приймається: по кількості місць – на момент отримання товару від експедитора (перевізника), по кількості вмісту в упаковці – не пізніше двох неділь після отримання товару, а також на момент розкриття упаковки (п.6.2 контракту); за якістю – не пізніше місяця після розкриття упаковки.

Приймання виконується уповноваженими представниками покупця (п.6.3 контракту).

Згідно п.4.1 контракту покупець здійснює 100% оплату від суми рахунку не пізніше 30 календарних днів після отримання товару.

У випадку прострочення платежу покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,3 % від простроченої суми за кожний день прострочення (п. 4.3. договору).

Згідно п.10.1 контракту всі спори, пов`язані з цим контрактом, вирішуються шляхом перемовин між представниками сторін. У випадку, якщо спір неможливо вирішити шляхом перемовин, він вирішується в господарському (арбітражному) суді за місцезнаходженням позивача та по праву країни позивача.

З метою високої ефективності в вирішенні поточних проблем, пов`язаних з контрактом, сторони заявляють, що надіслані факсом документи дійсні до моменту отримання оригіналів, але не більше 180 календарних днів, по закінченню яких оригінали документів повинні бути направлені іншій стороні (п. 12 контракту).

У разі змін банківських реквізитів однієї із сторін інша сторона повинна бути поставлена ??до відома про це в письмовому вигляді, і протягом 10 днів слід скласти підписані обома сторонами доповнення до цього контракту з знову встановленими банківськими реквізитами (п.13 контракту).

Зазначені наступні реквізити сторін: Продавець – ТОВ “НПП “Метрика” TOV “NPP “Metryka” 84200, Ukraine, Donetsk region, t.Druzhkovka Privokzalnaya st 8A; Account 26007210129307 JSCProCreditBank, Kiev, Ukraine; SWIFT: MIFCUAUK, Correspondent bank: Procredit Bank AG Frankfurt am Main, Germany SWIFT/bic code PRCBDEFF. Покупець - “Abraziv International” SRL, 535500, Gheorheni, Garii stret no.4, Harghita country, Romania, VAT number RО15782630, Copmany registration code J19/839/2003.

Строк дії контракту: контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (п.11.3 контракту).

Відповідачем до матеріалів справи наданий контракт від 13 липня 2018 року №845, аналогічного змісту, однак п. 4.1. контракту та реквізити сторін викладені в іншій редакції.

Так, згідно п. 4.1. контракту покупець сплачує 50% рахунку-фактури через три (3) робочих дні після підписання договору та 50%-го залишку не пізніше 30 календарних днів після отримання товару.

Реквізити ТОВ "НПП" Метрика": ТОV "NPP "Metryka", 84200, Ukraine, Donetsk region, t.Druzhkovka, Privokzalnaya st. 89A; IBAN AT 881400001210054568, Mariahilfer Strasse 8a 1060 Wien, BANK BAWAG PSK, SWIFT CODE BAWAATWW.

Позивачем надана специфікація №1 від 13.07.2018 до контракту, в якій узгоджено найменування продукції, що має бути поставлена позивачем відповідачу, її кількість, ціну, строки поставки, умови поставки, порядок оплати.

Так, у специфікації сторонами погоджено здійснення позивачем поставки відповідачу:

дріб сталеву колоту GP 25 SAE J444 у кількості 2 т на суму 1174,00 євро,

дріб сталеву колота GН 25 SAE J444 у кількості 2 т на суму 1174,00 євро,

дріб сталеву колота GL 25 SAE J444 у кількості 2 т на суму 1174,00 євро,

дріб сталеву колота GН 40 SAE J444 у кількості 2 т на суму 1174,00 євро,

дріб сталеву колота GP 40 SAE J444 у кількості 3 т на суму 1761,00 євро,

дріб сталеву колота GP 50 SAE J444 у кількості 1 т на суму 587,00 євро,

дріб сталеву лита S 170 SAE J444 у кількості 1 т на суму 587,00 євро,

дріб сталеву лита S 330 SAE J444 у кількості 1 т на суму 587,00 євро,

дріб сталеву лита S 460 SAE J444 у кількості 3 т на суму 1761,00 євро,

дріб сталеву лита S 550 SAE J444 у кількості 5 т на суму 2935,00 євро.

Строк поставки згідно п.2 специфікації: липень 2018 року.

Згідно п.3 специфікації умови поставки: СРТ – Георгені, Румунія у відповідності з правилами Інкотермс 2010.

Відповідно до п.7 Специфікації покупець здійснює 100% оплату від суми рахунку не пізніше 30 календарних днів після отримання товару.

Специфікація №1 від 13.07.2018, що надана відповідачем містить ті ж умови, крім порядку оплати, а саме п. 7 викладений в наступній редакції: покупець сплачує 50% рахунку-фактури через три (3) робочих дні після підписання договору та 50%-го залишку не пізніше 30 календарних днів після отримання товару.

Під час розгляду даної справи сторони не заперечували, що оформлення контракту від 13 липня 2018 року №845 та специфікації до нього відбувалось шляхом обміну електронними листами.

Зазначені обставини сторони підтверджують електронною перепискою, та скріншотами з екрану з зображенням надісланих файлів.

Сторони не заперечують, що оригінал контракту від 13 липня 2018 року №845 та специфікація до нього, що підписані та скріплені печатками обох сторін, відсутні.

Позивачем на виконання умов контракту було передано відповідачу товар на суму 12914,00 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А №0092540 від 23.07.2018, вантажною митною декларацією (ВМД) №UА700110/2018/003771 UA/0036569396.

Факт постачання ТОВ “НПП “Метрика” товару відповідачу за вищезазначеною накладною не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Разом із тим, як зазначає позивач, оплата за поставлений товар не була здійснена відповідачем, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.02.2021 закрито провадження у справі № 905/2380/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “НПП “Метрика” до “Abraziv International” SRL про стягнення грошових коштів в загальній сумі 16284,55євро, що складає 513795,63грн відповідно до офіційного курсу НБУ. Як зазначено у мотивувальній частині вказаної ухвали, оскільки редакції контракту позивача та відповідача є різними, відсутні докази скріплення контракту сторонами власноручними підписами та електронними цифровими підписами, то контракт від 13 липня 2018 року №845 є неукладеним, що, в свою чергу, виключає можливість розгляду даного спору господарським судом на території України на підставі договірної підсудності згідно до вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України, статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі №905/2380/18 ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.02.2021 скасовано, справу направлено для подальшого розгляду до господарського суду Донецької області. Судом встановлено, що з огляду на приписи статей 18 та 23 Конвенції Організації Об`єднаних Націй від 11 квітня 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка набула чинності для України з 01 лютого 1991 року, акцепт набув чинності в момент вчинення відправки товару, тому контракт № 845 від 13 липня 2018 року є укладеним.

Як зазначено у мотивувальній частині вказаної постанови, у даній справі обома сторонами визнається обставина замовлення покупцем вищезазначеного товару в сумі 12 914,00 євро, на підставі контракту від 13 липня 2018 року №845, його відправлення продавцем, та безпосередньо його отримання "Abraziv International" SRL. Вказане виключає можливість визнання контракту від 13 липня 2018 року №845 неукладеним в цілому в розумінні частини 8 статті 181 Господарського кодексу України.

З приводу наявності часткової відмінності редакції контрактів від 13 липня 2018 року №845 судом апеляційної інстанції зазначено, що остання має місце в пункті договору щодо порядку оплати (п. 4.1. контракту) та в частині реквізитів сторін, а не в пунктах контракту, які становлять його істотні умови. Відтак, наявність часткової відмінності в наданих сторонами редакціях контрактів від 13 липня 2018 року №845, не може розглядатись як неукладення договору в цілому згідно до вимог статті 638, статті 655 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінивши зміст контракту від 13.07. 2018 року №845, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем контракт №845 від 13.07.2018 року є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалося, згідно п. 4.1. наданої позивачем редакції контракту покупець здійснює 100% оплату від суми рахунку не пізніше 30 календарних днів після отримання товару.

Згідно п.4.1. наданого відповідачем контракту покупець сплачує 50% рахунку-фактури через три (3) робочих дні після підписання договору та 50%-го залишку не пізніше 30 календарних днів після отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “НПП “Метрика” на виконання умов контракту передано відповідачу товар на суму 12 914,00 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А №0092540 від 23 липня 2018 року, вантажною митною декларацією (ВМД) №UА700110/2018/003771 UA/0036569396.

Факт постачання позивачем товару відповідачу сторонами визнається.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.02.2021 Східний апеляційний господарський суд у постанові від 27.04.2021 у справі №905/2380/18 зазначив, що обставина існування відмінностей в пунктах договору щодо порядку оплати та в частині реквізитів сторін підлягає дослідженню в ході розгляду справи по суті та врахуванню під час надання правової оцінки питанню процедури оплати покупцем вартості товару та належності виконання особою відповідного зобов`язання.

Як вбачається зі змісту пунктів 4.1. контракту як в редакції, наданій позивачем, так і в редакції, наданій відповідачем, покупець здійснює оплату від суми рахунку не пізніше 30 календарних днів після отримання товару.

Таким чином, за висновками суду, остаточний розрахунок за поставлений згідно міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А №0092540 від 23 липня 2018 року повинен був бути здійснений відповідачем у будь-якому випадку не пізніше 30 календарних днів після отримання товару, тобто до 02 березня 2018 року включно.

Позивач наполягає, що товар згідно умов контракту № 845 від 13 липня 2018 року поставлено, при цьому, кошти за поставлений товар не отримано, у зв`язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

В той же час відповідач вказує про перерахування коштів в якості виконання умов договору за банківськими реквізитами наданими продавцем.

За змістом частини другої статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Позивач під час розгляду даної справи наполягав на тому, що грошові кошти за поставлений товар на рахунки ТОВ "НПП "Метрика" не надходили незважаючи на те, що реквізити та відомості про уповноважений банк особи, яка здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом), а саме АТ "ПРОЕКРЕДИТ БАНК", було зазначено у товаросупроводжувальних документах, а саме вантажній митній декларації (ВМД) № UA700110/2018/003771, інвойсі № 66 від 19.07.2018, міжнародній товарно-транспортній накладній № 0092540 від 23.07.2018.

Як вже зазначалося, згідно п. 13 контракту у разі змін банківських реквізитів однієї із сторін інша сторона повинна бути поставлена ??до відома про це в письмовому вигляді, і протягом 10 днів слід скласти підписані обома сторонами доповнення до цього контракту з знову встановленими банківськими реквізитами.

Як встановлено судом, жодних додаткових угод до контракту № 845 від 13.07.2018 в письмовому вигляді представниками сторін не укладалось.

Згідно графи 5 міжнародної товарно-транспортної накладної № 0092540 від 23.07.2018, вантаж було доставлено відповідачу разом із оригіналом рахунку № 66 від 19.07.2018 та пакувальним листом № 66 від 19.07.2018.

Судом встановлено, що в рахунку № 66 від 19.07.2018 було зазначено наступні реквізити продавця - ТОВ "НПП "Метрика": рахунок НОМЕР_1 , банк АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК", який є тотожним рахунку, зазначеному у контракті №845 від 13.07.2018 як реквізити продавця.

Отже, за відсутності укладеної додаткової угоди до контракту №845 від 13.07.2018 відповідач повинен був сплатити грошові кошти за поставлений товар саме на вказаний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2018 відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі 6457 євро, які були йому повернуті 23.07.2018. Також 14.08.2018 відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі 6457 євро, які були йому повернуті 21.08.2018. Факт повернення вказаних грошових коштів відповідачем визнано у запереченнях на позов (т.1, а.с. 59 – 66).

Крім того, згідно наданого відповідачем листа-інформації Служби по боротьбі з організованою злочинністю повіту Хагріда, Дирекції по боротьбі з організованою злочинністю Головного департаменту Румунської поліції від 27.11.2020 щодо кримінального розслідування у справі № 131/277/Р/2019( т.3, а.с. 41-42) вбачається, що рахунки, на які відповідачем було здійснено перерахування 17.07.2018 та 14.08.2018 грошових коштів, належали не ТОВ "НПП "Метрика", а фізичним особам Nangeli Oscar Lenya та Daniel Clovis Fogouh.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву (т. 1, а.с. 59-66) зазначив, що 30.08.2018 підприємством було перераховано грошові кошти в сумі 6457 євро на рахунок AT 71 6000 0104 1016 1384 BANK GAWAG P.S.K GEORG-PLATZ 2, 1018 WIEN, який був зазначений у Платіжній інструкції від 28.08.2018 (т. 2, а.с. 71), що підтверджується платіжним дорученням з датою компенсації 31.08.2018 (т. 2, а.с. 76). Разом із тим, 13.09.2018 ТОВ "НПП "МЕТРИКА" просило відповідача надати виписку з банку, оскільки не було доступу до перерахованих грошових коштів.

В матеріалах справи наявні довідки АТ "УКРСИББАНК" від 19.08.2019 та АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" від 19.08.2019 (), згідно яких рахунки AT 18 1860 0000 1045 9824 VKB BANK, Mariahilfer Strasse 89 A, 1060 WIEN; AT 71 6000 0104 1016 1384 BANK GAWAG P.S.K GEORG-PLATZ 2, 1018 WIEN; AT 88 1400 0012 1005 4568 BANK BAWAG PSK Mariahilfer Strasse 89 A, 1060 WIEN, на які відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів, не є рахунками ТОВ "НПП "МЕТРИКА", відкритими у вказаних банківських установах.

Також в матеріалах справи наявний лист Національного банку України від 09.10.2019, згідно якого в останнього відсутні відомості щодо рахунків AT 18 1860 0000 1045 9824 VKB BANK, Mariahilfer Strasse 89 A, 1060 WIEN; AT 71 6000 0104 1016 1384 BANK GAWAG P.S.K GEORG-PLATZ 2, 1018 WIEN; AT 88 1400 0012 1005 4568 BANK BAWAG PSK Mariahilfer Strasse 89 A, 1060 WIEN.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи суд дійшов висновку, що відповідачем було перераховано грошові кошти на рахунки, які не були зазначені у рахунку № 66 від 19.07.2018 та контракті контракту № 845 від 13.07.2018 як реквізити ТОВ "НПП "Метрика" та які не належали останньому.

Таким чином, під час розгляду даної справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт сплати ТОВ "НПП "Метрика", правонаступником якого є "Дружківський ливарний завод "Металург", грошових коштів за поставлений товар на визначені ТОВ "НПП "Метрика" рахунки.

Отже, відповідач свої зобов`язання за контрактом № 845 від 13.07.2018 щодо оплати виконаних робіт в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Як вбачається заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Отже, укладення правочинів, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Разом із тим, зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 12 914,00 євро.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 7012,30 євро за період з 03.09.2018 по 02.03.2019 суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, згідно п.10.1 контракту всі спори, пов`язані з цим контрактом, вирішуються шляхом перемовин між представниками сторін. У випадку, якщо спір неможливо вирішити шляхом перемовин, він вирішується в господарському (арбітражному) суді за місцезнаходженням позивача та по праву країни позивача.

Таким чином, до вимог щодо стягнення пені за неналежне виконання відповідачем контракту № 845 від 13.07.2018 підлягає застосуванню саме законодавство України.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналіз наведених норми чинного законодавства свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у договорі, пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, а також у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15.

Як вже зазначалося, згідно п. 4.3. контракту у випадку прострочення платежу покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,3 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначений період суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним. Так, позивачем здійснено нарахування пені на суму 12 914,00 євро із розрахунку 0,3 % за кожний день прострочення платежу. Разом із тим, згідно приписів чинного законодавства нарахування пені повинно було бути здійснено на вказану суму заборгованості в гривневому еквіваленті на день виникнення прострочення заборгованості, тобто 03.09.2018, та повинен був бути застосований позивачем розмір пені, який установлено законом як граничний, а саме обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Станом на 03.09.2018 курс гривні складав 32,90955 грн. до 1 євро. Отже, сума заборгованості в гривневому еквіваленті, на яку позивач мав право здійснити нарахування пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, складає 424 999,74 грн.

Таким чином, згідно здійсненого судом судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 03.09.2018 по 02.03.2019, складає 75 824,61 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19 квітня 2021 року у справі №905/2380/18 замінено у справі №905/2380/18 позивача – товариство з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" у зв`язку з переданням товариством з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" на підставі договору уступки права вимоги від 24.02.2021 року товариству з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" права вимоги до "Abraziv International" SRL за контрактом від 13 липня 2018 року №845.

У зв`язку з викладеним, суд приймає рішення щодо стягнення з відповідача грошових коштів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург".

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" до "Abraziv International" SRL про стягнення 19 926,3 євро, з яких 16284,55євро – основна заборгованість, пеня – 3 641,75 євро – задовольнити частково.

Стягнути з “Abraziv International” SRL (535500, Gheorgheni, Garii street no. 4, Harghita country, Romania, VAT number: RO15782630, Company registration code: J19/839/2003) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна, 8А, код ЄДРПОУ 43488756) основну заборгованість в сумі 12 914,00 євро, пеню в сумі 75 824,61 грн., судовий збір в сумі 7580,36 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 02.09.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2021.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова