Ухвала суду № 99605269, 14.09.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/54/2021

132/3359/19

У Х В А Л А

14.09.2021 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Верніка В.М.

із участю: секретаря Яценко Є.А.,

прокурора Прокопчука Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Білошкурського О.В., Чаленко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020160000108 від 09.03.2019 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ст.348 КК України,

ВСТАНОВИВ :

26.08.2021 року та 14.09.2021 року прокурором Прокопчуком Д.В. подано до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , розгляд якого згідно положень п.20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК України здійснюється наразі головуючим суддею Верніком В.М. у зв`язку з неможливістю його розглянути колегіальним складом суду до закінчення двомісячного строку з дня продовження востаннє строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор Прокопчук Д.В. підтримав заявлене клопотання та просив суд продовжити строком на 60 днів термін тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , без визначення застави, посилаючись на тривалість дотепер ризиків того, що останній може переховуватись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, які визначаються тим, що обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований та не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має міцних соціальних зв`язків, які б втримали його від зміни місця проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності за висунутим йому обвинуваченням. З урахуванням вказаних обставин та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих умисних злочинів, вважає недостатнім застосування до нього іншого більш м`якого виду запобіжного заходу через неможливість запобігти цим ризикам. Посилаючись на обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину із застосуванням насильства, просив не визнаяати останньому розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники Білошкурський О.В. і Чаленко Н.В. заперечили проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . Вважають неправильною кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1 злочину та відсутності об`єктивних доказів такого суспільно небезпечного діяння. Зауважили про зменшення ризиків, що заявлялись прокурором раніше, що зумовлено здійсненням судом допиту потерпілих та свідків в межах тривалості чинного запобіжного заходу. З цих підстав вважають тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 занадто суворим запобіжним заходом, який просили суд замінити йому на домашній арешт за місцем реєстрації останнього по АДРЕСА_1 .

Решта учасників кримінального провадження за їх викликом в судове засідання не з`явились, причин власної неявки не повідомили.

Заслухавши думки сторін, вивчивши матеріали клопотання та судового провадження, судом встановлено таке.

У відповідності до положень ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до приписів ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Так, строк дії раніше обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2019 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який був востаннє продовжений ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 20.07.2021 року, завершується 17.09.2021 року, до спливу якого закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження з об`єктивних причин не визначається можливим, з огляду на можливість призначення наступного судового засідання не раніш, аніж 06.10.2021 року.

Для належного забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків та запобігання наявним ризикам, які продовжують існувати, вказаний запобіжний захід на думку суду підлягає продовженню.

При цьому, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, об`єктивно враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його зрілий вік, характер та обсяг висунутого звинувачення у вчиненні ряду умисних злочинів, грунтовність якого наразі визначається затвердженим у встановленому порядку прокурором обвинувальним актом, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками, на які вказано прокурором, а саме можливості обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Дані ризики на думку суду аргументовано доводяться тим, що останній, хоча й має постійне місце проживання, проте не мешкав там до його затримання й не оформив у встановленому порядку договору найму іншого житлового приміщення, де фактично проживав певний час, у нього немає стійких соціальних зв`язків та легальних джерел постійного доходу, раніше ОСОБА_1 неодноразового притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, у даному кримінальному провадженні обвинувачується серед іншого у вчиненні за обтяжуючих відповідальність обставин особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років, й достатніх стримуючих факторів, що були здатні втримати його від зміни місця проживання з метою уникнення цієї відповідальності навіть в умовах домашнього арешту, стороною захисту належно не доведено.

Суд також визнає безпідставними твердження сторони захисту про неналежну правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого в межах даного кримінального провадження обвинувачено ОСОБА_1 , оскільки надання відповідної правової оцінки можливе судом виключно за результатами закінчення судового розгляду та прийняття остаточного рішення на підставі аналізу сукупності усіх досліджених доказів, здійснення чого в межах розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу не є очевидно можливим.

Таким чином, за невстановлення виключних обставин щодо неможливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не вбачає достовірних підстав для застосування жодного з інших, більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони є недостатніми для запобіганню зазначеним прокурором ризикам та належному виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків, визначаючи виправданим продовження дії застосованого виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 за наявності більш вагомого суспільного інтересу у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинуваченого від суду, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до особистої свободи, становлячи достатні підстави його продовження строком на 60 днів з урахуванням потреб здійснення судового розгляду.

Водночас з урахуванням встановлених ризиків та тяжкості покарання, з огляду на обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства, суд визначає відсутнім обов`язок визначення йому розміру застави.

Керуючись ст. 131, 132, 176-178, 183, 199, 331, 350 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити на 60 днів, тобто до 12.11.2021 року включно запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2019 року, без визначення розміру застави.

На ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга, до Вінницького апеляційного суду, що не перешкоджає судовому розгляду.

Головуючий суддя Вернік В.М,