Ухвала суду № 99601307, 07.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарги

м. Київ

07.09.2021Справа № 910/21454/17

За позовом ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення грошових коштів

Щодо розгляду скарги б/н від 07.07.2021 року «На дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України» Акціонерного товариства "Українська залізниця"

Суддя Котков О.В.

Представники учасників процесу:

від позивача (стягувача) Невмержицький В.П. (адвокат);

від відповідача (боржника, скаржника) Корсун Ю.Ю. (адвокат), Пішковцій О.В. (адвокат), Мельник М.А. (адвокат);

від ДТГО "Південно-Західна залізниця" Стоян М.М. (адвокат);

від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та органу державної виконавчої служби не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. грошові кошти: заборгованості по кредиту - 12 500 000,00 доларів США, заборгованості за неправомірне користування кредитними коштами - 417 864,59 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту - 87 434 586,33 грн., пені за прострочення сплати відсотків - 314 033,89 грн., 3% річних за прострочення сплати відсотків - 127,17 грн. та судовий збір - 225 600,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати по оплаті судової економічної експертизи - 5748,60 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам в розмірі 417 864,59 доларів США змінено, а саме вирішено стягнути 3% річних по тілу кредиту за період з 01.08.2017 по 22.11.2017 в розмірі 3 045263,43 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати процентів у розмірі 314 033,89 грн. скасовано, з ухваленням у вказаній частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. грошові кошти: заборгованість по кредиту - 12 500 000,00 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту - 87 434 586,33 грн., 3% річних по тілу кредиту з 01.08.2017 по 22.11.2017 - 3 045 263,43 грн., 3% річних за прострочення сплати відсотків - 127,17 грн. та судовий збір за розгляд позовної заяви - 221 352,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. на користь АТ "Українська залізниця" витрати по оплаті судової економічної експертизи - 7444,44 грн. Стягнуто з ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. на користь АТ "Українська залізниця" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 27 972 грн.

21.12.2020 року на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

У зв`язку із надходженням касаційних скарг на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року у справі № 910/21454/17, 30.12.2020 року матеріали справи № 910/21454/17 супровідним листом № 910/21454/17/8720/2020 від 29.12.2020 року направлено до Північного апеляційного господарського суду для подальшого скерування до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 20.04.2021 року касаційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" та ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. (VR Global Partners, L.P.) залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року у справі № 910/21454/17 - без змін.

07.07.2021 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла скарга б/н від 07.07.2021 року «На дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України». При цьому, у поданій скарзі скаржник просить суд поновити строк для подання скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 року поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» строк для подання скарги б/н від 07.07.2021 року «На дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України», розгляд скарги призначено на 27.07.2021 року.

23.07.2021 року через відділ діловодства суду представником позивача (стягувача) подано заперечення на скаргу, у відповідності до яких просив відмовити у задоволенні скарги, вказував на те, що арешт на грошові кошти Акціонерного товариства "Українська залізниця" накладений державним виконавцем у повній відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження"; ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.03.2021 року у справі № 757/10733/21-к встановлено заборону виключно на стягнення (списання/перерахування) грошових коштів Акціонерного товариства "Українська залізниця", яка не розповсюджується на вчиненні інших виконавчих дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження", в тому числі на накладення арешту на майно (кошти) боржника.

В судових засіданнях 27.07.2021 року та 10.08.2021 року судом оголошувалася перерва.

02.09.2021 року через відділ діловодства суду представником позивача (стягувача) подано пояснення по суті скарги, в яких вказував про те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 року у справі № 910/7252/17 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 року у вказаній справі, якою відмовлено в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", яка за своїми підставами та предметом є аналогічною до скарги б/н від 07.07.2021 року "На дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 910/21454/17; судом апеляційної інстанції у справі № 910/7252/17 встановлено, що державним виконавцем органу державної виконавчої служби не вчинялися дії щодо перерахування (списання/стягнення) коштів Акціонерного товариства "Українська залізниця", а отже не було порушено заборону, накладену ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.03.2021 року у справі № 757/10733-21-к.

В судове засідання 07.09.2021 року з`явилися представник позивача (стягувача), представники відповідача (боржника, скаржника) та представник третьої особи-1, надали свої пояснення по суті скарги, за змістом яких представник позивача проти скарги заперечує та в її задоволенні просить відмовити повністю, а представники відповідача (боржника, скаржника) та представник третьої особи-1 подану скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга б/н від 07.07.2021 року «На дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України» Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. грошові кошти: заборгованості по кредиту - 12 500 000,00 доларів США , заборгованості за неправомірне користування кредитними коштами - 417 864,59 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту - 87 434 586,33 грн., пені за прострочення сплати відсотків - 314 033,89 грн., 3% річних за прострочення сплати відсотків - 127,17 грн. та судовий збір - 225 600,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати по оплаті судової економічної експертизи - 5 748,60 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам в розмірі 417 864,59 доларів США змінено, а саме вирішено стягнути 3% річних по тілу кредиту за період з 01.08.2017 по 22.11.2017 в розмірі 3 045263,43 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати процентів у розмірі 314 033,89 грн. скасовано, з ухваленням у вказаній частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. грошові кошти: заборгованість по кредиту - 12 500 000,00 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту - 87 434 586,33 грн., 3% річних по тілу кредиту з 01.08.2017 по 22.11.2017 - 3 045 263,43 грн., 3% річних за прострочення сплати відсотків - 127,17 грн. та судовий збір за розгляд позовної заяви - 221 352,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. на користь АТ "Українська залізниця" витрати по оплаті судової економічної експертизи - 7444,44 грн. Стягнуто з ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. на користь АТ "Українська залізниця" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 27 972 грн.

21.12.2020 року на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Постановою Верховного Суду від 20.04.2021 року касаційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" та ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. (VR Global Partners, L.P.) залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року у справі № 910/21454/17 - без змін.

За ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Окрім того, у п.п. 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року у справі № 910/21454/17, яка набрала законної сили, є обов`язковою до виконання та має бути виконана.

Скарга мотивована тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.03.2021 по справі № 757/10733/21-к задоволено клопотання старшого групи прокурорів Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42019000000001331, шляхом заборони здійснювати перерахування та/або списання та/або стягнення грошових коштів або будь-які інші фінансові операції за кредитними договорами укладеними між ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Південна залізниця" правонаступником яких є AT "Укрзалізниця", та ПАТ "Промінвестбанк" на користь компанії ВІЕР Глобал Партнере, Л.П., будь-яких інших осіб, органами ДВС, будь-якими іншими особами будь-яких сум за будь-якими судовими рішеннями та/або рішеннями будь-яких органів та/або кредитними договорами, на грошові кошти AT "Укрзалізниця", які знаходяться на розрахункових та поточних рахунках, відкритих у банківських установах.

Таким чином, на думку скаржника встановлена Печерським районним судом м. Києва заборона здійснювати стягнення грошових коштів з AT "Укрзалізниця" на користь ВІЕР Глобал Партнере, Л.П., розповсюджується на накладення арешту чи списання грошових коштів в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 65323614, а тому виконавчі дії, вчинені державним виконавцем, мають бути визнані неправомірними.

За твердженнями скаржника, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" арешт грошових коштів є складовою частиною їх стягнення, тому, встановлена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.03.2021 року у справі № 757/10733/21-к заборона здійснювати стягнення грошових коштів з АТ "Укрзалізниця" на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П., розповсюджується на всі виконавчі дії, в тому числі, і на накладення арешту чи списання грошових коштів в рамках виконавчого провадження ВП № 65323614.

07.05.2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням б/н від 06.05.2021 року, в якому скаржник поінформував орган державної виконавчої служби про те, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.03.2021 року у справі № 757/10733/21-к встановлено заборону органам ДВС вчиняти дії, направлені на перерахування та/або списання та/або стягнення грошових коштів скаржника, та просило скасувати арешт, накладений на рахунки Акціонерного товариства "Українська залізниця" постановою державного виконавця від 06.05.2021 року.

Листом № 6225/16627-33-21/20.1 від 08.06.2021 року начальник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Р.Ю. надав відповідь на клопотання скаржника б/н від 06.05.2021 року, в якому зазначив, що на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 року у справі № 910/5617/21 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, відповідно, підстави для зняття арешту з коштів боржника по виконавчому провадженню, вчинення виконавчих дій по якому зупинено, відсутні.

Як стверджує скаржник у поданій скарзі, такі дії органу державної виконавчої служби щодо відмови у задоволенні клопотання від 06.05.2021 року та не скасування арешту, накладеного постановою від 06.05.2021 року про накладення арешту на кошти Акціонерного товариства "Українська залізниця", є неправомірними

За викладених вище обставин, скаржник просить суд:

- визнати неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у відмові зняти арешт з коштів АТ "Укрзалізниця" та скасувати постанову від 06.05.2021 про арешт коштів АТ «Укрзалізниця», в межах виконавчого провадження ВП №65323614;

- усунити порушене право АТ "Укрзалізниця" шляхом скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.05.2021 про арешт коштів АТ "Укрзалізниця", в межах виконавчого провадження ВП №65323614.

Стягувач (ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.) проти доводів скарги заперечив, мотивуючи це тим, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 09.03.2021 року у справі № 757/10733/21-к не містить заборони органу ДВС накладати арешт на грошові кошти боржника, відтак підстави для задоволення скарги відсутні. Крім того, стягувач зауважив, що скаржник уже звертався до суду з аналогічними скаргами, в задоволенні яких було відмовлено.

Судом встановлено, що 06.05.2021 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65323614 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 року у справі № 910/21454/17 про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. грошових коштів: заборгованості по кредиту - 12 500 000,00 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту - 87 434 586,33 грн., 3% річних по тілу кредиту з 01.08.2017 по 22.11.2017 - 3 045 263,43 грн., 3% річних за прострочення сплати відсотків - 127,17 грн. та судового збору за розгляд позовної заяви - 221 352,00 грн.

06.05.2021 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в Акціонерне товариство "ТАСкомбанк", код фінансової установи 339500; Публічне акціонерне товариство "Розрахунковий центр", код фінансової установи 34444; Філія - Харківське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", код фінансової установи 351823; Акціонерне товариство "Дойче Банк ДБУ", код фінансової установи 370731; Акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" У М.КИЄВІ, код фінансової установи 380805; Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" у м. КИЄВІ, код фінансової установи 300346; Акціонерне товариство "ОЩАДБАНК", код фінансової установи 3004465; Акціонерне товариство "СІТІБАНК", код фінансової установи 300584; Філія - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", код фінансової установи 305482; Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК", код фінансової установи 313849; Акціонерний Банк "УКРГАЗБАНК", код фінансової установи 320478; Акціонерне товариство "СБЕРБАНК" код фінансової установи 320627; Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", код фінансової установи 322313; Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", код фінансової установи 322669; Філія - Львівське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", код фінансової установи 325796; Філія - Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", код фінансової установи 328845; Філія - Донецьке обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", код фінансової установи 335106, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 13 750 000,00 доларів США.

07.05.2021 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника (з урахуванням постанови від 13.05.2021 року), якою знято арешт з коштів боржника, що містяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 відкритому в АТ «Ощадбанк» МФО 300465 накладеного відповідно до постанови про арешт коштів боржника ВП № 65323614 від 06.05.2021 року.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Таким чином, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець накладає арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець накладає арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, накладення арешту на грошові кошти боржника шляхом винесення відповідної постанови є не правом, а обов`язком виконавця.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Зважаючи на те, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.03.2021 року у справі № 757/10733/21-к заборонено органам державної виконавчої служби здійснювати саме перерахування та/або списання та/або стягнення грошових коштів Акціонерного товариства "Українська залізниця" та не заборонено здійснювати такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на кошти боржника, заборона, встановлена Печерським районним судом міста Києва, розповсюджується лише на один із елементів такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на кошти боржника, а саме: на фактичне списання (вилучення) коштів боржника, та не містить заборони на вчинення інших виконавчих дій, зокрема, дій щодо накладення арешту на кошти боржника.

Також, суд враховує ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02.06.2021 року у справі № 757/10733/21-к. Так, відмовляючи в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про роз`яснення ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09.03.2021 року у вказаній справі, суд, який встановив заборону, зауважив, що у змісті ухвали від 09.03.2021 року наведений вичерпний перелік дій, які заборонено вчиняти, та вона не містить заборони органам державної виконавчої служби вчиняти інші дії, визначені ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 09.03.2021 року у справі № 757/10733/21-к не забороняє державному виконавцю накладати арешт на грошові кошти Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження ВП № 65323614 та зведеного виконавчого провадження ВП № 65365075, державним виконавцем не вчинялися дії щодо перерахування (списання/стягнення) коштів Акціонерного товариства "Українська Залізниця", а отже не було порушено заборону, накладену ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.03.2021 року у справі № 757/10733/21-к. Доказів протилежного скаржник не надав.

Вищезазначене також підтверджується обставинами, встановленими Північним апеляційним господарським судом під час розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 року у справі № 910/7252/17, якою відмовлено в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають в накладенні арешту на грошові кошти боржника по виконавчому провадженню ВП № 65323614, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження ВП № 65365075.

Таким чином, дії державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП № 65323614, які полягають у накладенні арешту на грошові кошти Акціонерного товариства "Українська залізниця" та винесенні постанови про арешт коштів боржника, здійснені у спосіб та в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Надаючи правову оцінку доводам скаржника щодо неправомірності дій органу державної виконавчої служби щодо відмови у скасуванні арешту, накладеного постановою державного виконавця від 06.05.2021 року, суд враховує наступне.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, Закон України "Про виконавче провадження" визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких у державного виконавця виникає обов`язок зняття арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Як встановлено судом, ні органу державної виконавчої служби, ні суду скаржником не надано належних та допустимих доказів наявності жодної з підстав для зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця від 06.05.2021, визначених статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, дії органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження ВП № 65323614, які полягають у відмові зняти арешт з коштів Акціонерного товариства "Українська залізниця" та скасувати постанову від 06.05.2021 року про арешт коштів Акціонерного товариства "Українська залізниця", здійснені у спосіб та в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог АТ "Українська залізниця" про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у відмові зняти арешт з коштів АТ "Укрзалізниця" та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.05.2021 року про арешт коштів АТ "Укрзалізниця", в межах виконавчого провадження ВП № 65323614, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення скарги АТ "Українська залізниця".

Керуючись ст. 233, 235, 255, 339, 342, 345 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги б/н від 07.07.2021 року «На дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України» Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 910/21454/17 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 07 вересня 2021 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14 вересня 2021 року.

Суддя О.В. Котков