Рішення № 9959563, 04.06.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2010 року справа № 2-6-10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.,

при секретарі Лубаєвській Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Вергелес П.Д.,

третьої особи Пирогова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “Трест Луганськшахтопроходка”, ВП Шахтопрохідницьке управління № 3, третя особа начальник Шахтопрохідницького управління Пирогов Володимир Олександрович про поновлення на роботі, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся суд із позовом до ПАТ “Трест Луганськшахтопроходка”, ВП Шахтопрохідницьке управління № 3, третя особа начальник Шахтопрохідницького управління Пирогов Володимир Олександрович про поновлення його на роботі, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, середнього заробітну за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що працював у Шахтопрохідницькому управлінні № З ПАТ «ТрестЛуганськшахтопроходка» з 01.02.2001р. підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею та виконував обов'язки незвільненого голови профкому. В період його роботи на підприємстві начальник управління проявляв упередженість до нього, постійно прискіпувався до його роботи. Наказом № 45 в/к від 26.03.2009р. він був звільнений з роботи з 26.03.2009р., за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та за п. 4 ст. 40 КЗпП, тобто за прогул без поважних причин. Зазначає, що в наказі не зазначено конкретно які обов'язки позивач систематично не виконував і в чому конкретно полягає ця систематичність. Не зазначено в наказі і за який прогул він був звільнений, коли конкретно він мав місце. Також зазначав, що крім того він був звільнений з роботи 26.03.2009 р. без попередньої згоди ЦК профспілок працівників вугільної промисловості, що суперечить вимогам ст. 43 КЗпП України. Постанова про надання згоди на його звільнення з роботи була прийнята 27.03.2009 року тобто після його фактичного звільнення з роботи. Звільняючи його з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни, начальник ШПУ-3 посилається тільки на наказ по управлінню № 2 від 25.02.2009 р. Вважає, що в даному випадку відсутня систематичність, так як одне порушення трудової дисципліни не свідчить про систематичність.

Зазначає, що він працював в ШПУ-3 8 (вісім) років і за весь цей період сумлінно виконував свої обов'язки, не мав прогулів, до дисциплінарної відповідальності не притягався. В наказі про звільнення його з роботи відсутні посилання на будь-які попередні накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та за прогули. Покликається на те, що в наказі безпідставно зазначається, що він без поважних причин допустив прогули на роботі протягом лютого місяця 2009 року, а саме 03.02.2009 року, 05.02.2009 року, 16.02.2009 року та 23.02.2009 року. На всі дні його відсутності на роботі є відповідні документи, що підтверджують поважність причин його відсутності на роботі: 03.02.2009 року він був відсутній на роботі у зв'язку з викликом в прокуратуру, 05.02.2009 р. був по графіку вихідний, 16.02.2009р. позивач в міліції виконував обов'язки понятого, 23.02.2009р. його викликали в міліцію для дачі пояснень. Також зазначав, що звільнивши його з роботи наказом від 26.03.2009р. адміністрація управління не провела з ним повного розрахунку на день звільнення з роботи та не повідомила його письмово про нараховані суми, що належали йому на день звільнення. Належні йому при звільненні суми було перераховано позивачу на його рахунок лише 15 квітня 2009р. Вважає, що відповідачі грубо порушили норми трудового законодавства незаконно звільнивши його з роботи.

Також покликався на те, що незаконним звільненням його з роботи йому було завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює у 10000 грн. Постійні прискіпування до позивача та упередженість начальника, а потім звільнення позивача з роботи мали на нього негативний вплив. Позивач більше 20 років пропрацював на підземних роботах, 8 років пропрацював в шахтопрохідницькому управлінні, не мав ніяких зауважень по роботі. Звільнення його з роботи за систематичне невиконання трудових обов'язків та прогули принизило його гідність та репутацію та підсилило моральні страждання від незаконного звільнення. Незаконне звільнення його з роботи позбавляє його можливості заробляти своєю працею, позбавляє його матеріального забезпечення в даний час та в старості. Просив поновити його на попередній роботі підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею в Шахтопрохідницькому управлінні № З. Просив стягнути з відповідача ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» в його користь середній заробіток за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу з 27.03.2009 р. по 23.04.2009 р. в сумі 2414 грн., за завдану йому незаконним звільненням з роботи моральну шкоду 10000 грн. та витрати за надання йому юридичної допомоги, згідно квитанції адвоката. Притягнути в якості третьої особи на стороні відповідача Шахтопрохідницького управління № 3 начальника управління Пирогова Володимира Олександровича та покласти на нього матеріальну відповідальність за незаконне звільнення його з роботи.

02.03.2010 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог. Просив поновити його на попередній роботі підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею в Шахтопрохідницькому управлінні № 3. Просив стягнути з відповідача ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» в його користь середній заробіток за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу з 27.03.2009 р. по 15.04.2009 р. в сумі 2181 грн. та за час вимушеного прогулу з 15.04.2009 року по 02.03.2010 року в сумі 35114,10грн., а також за завдану йому незаконним звільненням з роботи моральну шкоду 10000 грн. та витрати за надання йому правової допомоги, згідно квитанції адвоката.

20.04.2010 року позивач збільшив свої позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просив стягнути відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.04.2009 року по 20.04.2010 року в сумі 40457,55грн., решта позовних вимог без змін.

В судовому засіданні 19.05.2010 року представник позивача ОСОБА_2 просила поновити ОСОБА_1 на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.04.2009 року по 20.04.2010 року в сумі 40457,55грн. та додатково стягнути з відповідача в користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу на момент розгляду справи за період з 20.04.2010 року по 19.05.2010 року в сумі 3489,60грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 27.03.2009 р. по 15.04.2009 р. в сумі 2181 грн., а також за завдану ОСОБА_1 незаконним звільненням з роботи моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Представник відповідача ПАТ "Трест Луганськшахтопроходка" та ВП “Шахтопрохідницьке управління № 3” Вергелес П.Д. та третя особа Пирогов В.О. цивільний позов ОСОБА_1 по справі не визнали повністю та суду пояснили, що ОСОБА_1 повинен був працювати на шахті № 10 Нововолинська та зобовязаний був працювати 03.02.2009 року в 2-гу зміну, 04.02.2009р. в 3-тю зміну, 14.02.2009р. в 3-тю зміну, 23.02.2009р. в 2-гу зміну, однак в зазначені дні ОСОБА_1 був відсутнім на роботі без поважних причин, тобто допустив прогули. Пояснювали, що надані ОСОБА_1 документи на підтвердження його відсутності на роботі підтверджують поважність причин його відсутності на роботі лише в певний період робочої зміни. Тому ОСОБА_1 був звільнений наказом № 45в/к від 26.03.2009 року по п. 4 КЗпП України за прогули. Також пояснювали, що ОСОБА_1 наказом № 45в/к від 26.03.2009 року був звільнений 26 березня 2009 року з роботи також і по пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Пояснювали, що ОСОБА_1 був звільнений по п. 3 ст. 40 КЗпП України, на тій підставі, що наказом № 2 від 25 лютого 2009 року ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни, законодавства та відомчих нормативно-правових актів з охорони праці, які сприяли виникненню на шахті аварії з груповим нещасним випадком і важкими наслідками було оголошено догану і 18.02.2009 року ОСОБА_1, знову вчинив дисциплінарне порушення, а саме під час конфлікту з ОСОБА_6 вдарив останню ногою в задню частину тіла, що і було підставою звільнення по п. 3. ст. 40 КЗпП України. Пояснювал, що ОСОБА_1, нанісши удар ногою старшому табельнику ОСОБА_6, порушив п.п. “З” пункту 11 третього розділу правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Також пояснювали, що безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про виплату йому компенсації за затримку розрахунку при звільненні, оскільки в день звільнення ОСОБА_1 не працював, а тому повний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 вони повинні були сплатити після вимоги ОСОБА_1, який такої вимоги не заявляв, також пояснювали невиплату розрахункових при звільненні відсутністю коштів на підприємстві. Просили в позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він працює начальником дільниці де працював ОСОБА_1 ОСОБА_1 в лютому 2009 року здійснив ряд прогулів без поважних причин. ОСОБА_1 в лютому 2009 року в нього, як в його безпосереднього керівника, жодного разу не відпрошувався та не попереджав його про те, що він буде відсутнім на роботі.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що коли ОСОБА_1 працював, то ОСОБА_8 був помічником начальника дільниці. ОСОБА_1 не звертався до нього з проханням його відпустити в лютому 2009 року. Не повідомляв його в лютому 2009 року про необхідність бути в міліції та прокуратурі. Не пропонував йому відпрацювати за дні прогулів в інші дні.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він працював головним інженером на ШПУ 3. ОСОБА_1 під час конфлікту з ОСОБА_6 вдарив останню ногою в задню частину тіла. Також показав, що ОСОБА_1 є винним в аварії, що сталася на шахті в січні 2009 року з груповим нещасним випадком.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона була членом профкому де був головою ОСОБА_1 Показала, що ОСОБА_1 під час конфлікту з ОСОБА_6 вдарив останню з розгону ногою. Також показала, що була присутньою на засіданні профкому де всі члени профкому проголосували за дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули і систематичне порушення дисципліни. Також підтвердила, що вона входила до складу комісії, та підписувала 27.02.2009 року. разом з іншими членами комісії акт про відмову ОСОБА_1 дати пояснення по допущених ним прогулах. Показала, що ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення про причини відсутності на роботі, однак останній відмовився від дачі письмових пояснень.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона була членом профкому де був головою ОСОБА_1 Показала, що ОСОБА_1 під час конфлікту з нею вдарив її з розгону ногою. Також показала, що подання адміністрації ШПУ 3 на профком про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи адміністрація вручила їй, так як вона була секретарем профкому. Також показала, що була присутньою на засіданні профкому де всі члени профкому проголосували за дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули і систематичне порушення трудової дисципліни. Також показала, що повістку за 16.02.2009 року ОСОБА_1 надав їй 12.03.2009 року. Також суду показала, що за 28.02.2009 року ОСОБА_1, не було проведено оплати, оскільки він не працював 26.02.2009 року.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що ОСОБА_1 вручалося подання на профком, однак він його порвав. Також показала, що коли відбирали пояснення у ОСОБА_1 по причинах його відсутності на роботі, то ОСОБА_1 відмовився давати письмові пояснення і про це було складено акт. Показала, що ОСОБА_6 отримала догану, за те, що під час конфлікту із ОСОБА_1, коли останній її вдарив, вона словесно його образила.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що коли працював ОСОБА_1 він був помічником начальника дільниці. ОСОБА_1 не відпрошувався і не повідомляв його, що він буде відсутнім на роботі, ні 16.02.2009р., ні 23.02.2009 року, ні в будь-які інші дні. Також показав, що він як помічник начальника дільниці не наділений повноваженнями відпускати будь-кого з працівників з роботи, такі повноваження має тільки начальник ШПУ та начальник дільниці.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задоволити частково зважаючи на наступне.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 3-4) вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий в Шахтопрохідницьке управління № 3 01.02.2001р., а був звільнений 26.03.2009р. за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України, за прогули (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України

Згідно копії наказу № 45в/к від 26.03.2009 року (а.с. 5, 52) ОСОБА_1 був звільнений з 26 березня 2009 року з роботи по пункту 3 ст. 40 КЗпП України, тобто систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку і по п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно постанови від 27.03.2009р. (а.с. 7) вбачається, що президія центрального комітету професійної спілки робітників вугільної промисловості України було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за систематичне порушення трудової дисципліни .

Згідно витягу протоколу № 5 від 24 березня 2009 року (а.с. 8, 48) президія Волинського теркому профспілки працівників вугільної промисловості було вирішено дати згоду на звільнення з роботи гірничого майстра ОСОБА_1 за систематичне порушення трудової дисципліни

Згідно виписку з банку (а.с. 9) за період з 01.01.2009р. по 15.04.2009р. вбачається, що повний розрахунок з ОСОБА_1 було проведено 15 квітня 2009 року. та було йому перераховано 15863,84грн.

Згідно копії наказу № 2 від 25 лютого 2009 року (а.с. 24-25) ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни, законодавства та відомчих нормативно-правових актів з охорони праці, які сприяли виникненню на шахті аварії з груповим нещасним випадком і важкими наслідками було оголошено догану.

Згідно копії наказу № 2 від 25 лютого 2009 року (а.с. 25 зворотна сторона) ОСОБА_1 був ознайомлений з даним наказом під розписку, що і ствердив в судовому засіданні, даючи пояснення.

Згідно доповідної старшого табельника ОСОБА_6 від 18.02.2009р. (а.с. 27) вбачається, що старший табельник повідомила Начальника ШПУ 3 Пирогова В.О. про відсутність позивача ОСОБА_1, на робочому місці 03.02.2009р. та 16.02.2009р. та про те, що 03.02.2009р. та 16.02.2009р. ОСОБА_1, не надав документів, що підтверджують поважність причин відсутності ОСОБА_1 в ці дні на роботі. З візи накладеної начальником ШПУ 3 Пироговим В.О. вбачається, що він ознайомився із цією доповідною 18.02.2009р.

Згідно доповідної старшого табельника ОСОБА_6 від 25.02.2009р. (а.с. 34) вбачається, що старший табельник повідомила Начальника ШПУ 3 Пирогова В.О. про відсутність позивача ОСОБА_1, на робочому місці 16.02.2009р. та про те, що за 16.02.2009р. ОСОБА_1 так і не надав документів, що підтверджують поважність причин відсутності ОСОБА_1 в цей день на роботі. З візи накладеної начальником ШПУ 3 Пироговим В.О. вбачається, що він ознайомився із цією доповідною 25.02.2009р.

Згідно доповідної старшого табельника ОСОБА_6 від 25.02.2009р. (а.с. 35) вбачається, що старший табельник повідомила Начальника ШПУ 3 Пирогова В.О. про відсутність позивача ОСОБА_1, на робочому місці в другу зміну 23.02.2009р. та про те, що за 23.02.2009р. ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують поважність причин відсутності ОСОБА_1 в цей день на роботі. З візи накладеної начальником ШПУ 3 Пироговим В.О. вбачається, що він ознайомився із цією доповідною 25.02.2009р.

Згідно акту комісії від 26.02.2009р. (а.с. 37) вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від дачі письмового пояснення, щодо його відсутності на робочому місці 18.02.2009р.

Згідно копії додатку до колективного договору (а.с. 40) встановлено робочий час та час відпочинку в ШПУ 3.

Згідно копії повістки (а.с. 41) вбачається, що ОСОБА_1, викликався в якості свідка до слідчого прокуратури м. Нововолинська ОСОБА_13, на 15:00год. 03.02.2009р. Згідно довідки на звороті повістки вказано, що ОСОБА_1, знаходився в прокуратурі м. Нововолинська в якості свідка з 15:00год до 18:30 год.

Згідно копії повістки (а.с. 42) вбачається, що ОСОБА_1 викликався для дачі пояснень в Нововолинське МВ УМВС на 22:00год. 16.02.2009р. Згідно довідки на звороті повістки вказано, що ОСОБА_1 знаходився в Нововолинському МВ УМВС з 22:00год до 01:00 год.

Згідно копії повістки (а.с. 43) вбачається, що ОСОБА_1 викликався для дачі пояснень в Нововолинське МВ УМВС на 15:00год. 23.02.2009р. Згідно довідки на звороті повістки вказано, що ОСОБА_1 знаходився в Нововолинському МВ УМВС з 15:00год до 20:30 год.

Згідно копії листка непрацездатності (а.с. 44) ОСОБА_1 був непрацездатним 04.02.2009р.

Згідно подання ШПУ № 3 Голові Волинської територіальної профспілки працівників вугільної промисловості вбачається, що адміністрація ШПУ 3 зверталося з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст. 40 КЗпП України.

Згідно подання ШПУ № 3 до профспілкового комітету Шахтопрохідницького управління № 3 ВАТ «Трест ЛШПУ» (а.с. 50-51) вбачається, що адміністрація ШПУ № 3 зверталася з поданням до профкому про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст. 40 КЗпП України.

Згідно акту складеного комісією від 02 березня 2009 року (а.с. 49), вбачається, що ОСОБА_1 вручалася копія подання адміністрації ШПУ № 3 до профкому про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст. 40 КЗпП України.

Згідно табелю обліку робочого часу ГПД на лютий місяць 2009р. (а.с. 62-63), графіку виходів в лютому місяці 2009р. (а.с. 64), та книги нарядів за 03.02.2009р. (а.с. 65), за 04.02.2009р. (а.с. 66), за 16.02.2009р. (а.с. 67) та за 23.02.2009р. (а.с. 68) вбачається, що ОСОБА_1 у вказані дні був відсутній на роботі.

Згідно розрахункових листків (а.с. 69-70) та довідки № 04/678 від 22.07.2009р. (а.с. 90) вбачається в якому розмірі ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата, проводилися обовязкові утримання із заробітної плати.

Згідно довідки про середню заробітну плату (а.с. 71) вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 розрахована виходячи з календарних днів та становить 109,5 грн. за один календарний день.

Згідно платіжної відомості (а.с. 72) та платіжного доручення (а.с. 73) вбачається, що ОСОБА_1 15 квітня 2009 року на його зарплатну картку було перераховано 15863,84грн. і з ним таким чином було проведено повний розрахунок при звільненні.

Згідно витягу з колективного договору (а.с. 74) заробітна плата в ШПУ № 3 виплачується 15 і 30 числа місяця.

Згідно копії наказу від 26.07.2004р. № 72к (а.с. 82) Пирогова Володимир Олександрович був призначений начальником Шахто прохідницького управління № 3.

Згідно положення про Шахтопрохідницьке управління № 3 структурного підрозділу ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» (а.с. 83-89) вбачається, що ШПУ № 3 є структурним підрозділом ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» (а.с. 84), управління яким здійснює начальник управління (а.с. 85) який має право на прийняття на роботу, переведення, накладення стягнення та звільнення працівників ШПУ з роботи (а.с. 86).

Згідно копії статуту (а.с. 98-101), копії свідоцтва про державну реєстрацію (103), довідки ЄДРПОУ, вбачається, що ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Трест Луганськшахтопроходка».

Згідно копії положення про відокремлений підрозділ «Шахтопрохідницьке управління № 3 ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» (а.с. 104-107) та довідки ЄДРПОУ (а.с. 108) вбачається, що ШПУ № 3 змінило своє найменування та не є юридичною особою

Згідно листа прокуратури м. Нововолинська від 08 жовтня 2009 року № 210 (а.с. 121) вбачається, що прокуратурою м. Нововолинська проведено дослідчу перевірку за скаргою ШПУ № 3 на неправомірні дії працівників міліції. В процесі перевірки прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 16.02.2009р. дійсно перебував в приміщенні Нововолинського МВ УМВС України та був запрошений близько 22:00 год. Опитування ОСОБА_1 тривало близько 15 хв., решту часу до 01:00 год. 17.02.2009р. ОСОБА_1 знаходився у міськвідділі з власної ініціативи.

З повідомлення Адміністрації ШПУ 3 вбачається, що ОСОБА_1 викликався 20.02.2009р. на 08:00год та на 27.02.2009р. до юрисконсульта для зясування питань, повязаних із його роботою на підприємстві. ОСОБА_1, зазначено повідомлення отримав, про що свідчить його підпис на повідомленні.

В листі Нововолинського МВ УМВС від 19 червня 2009 року № 1832 (а.с. 124) вказується, що ОСОБА_1 16.02.2009р. був запрошений до Нововолинського МВ УМВС України та перебував там з 22:00 год. до 01:00 год. 17.02.2009р.

Згідно довідки КБ «Приватбанк» від 19.02.2010 року (а.с. ) вбачається, що станом на 01.02.2009р. залишок коштів на рахунку відповідача становив 13674,31грн.

Згідно виписки банку про рух коштів по рахунку відповідача вбачається, що відповідачем 26.03.2009р. здійснювалися перерахування коштів за виконання робіт та придбання товарів на суму більше 80000грн., за період з 27.03.2009р. по 31.03.2009р. на суму більше 5000грн.

Згідно правил внутрішнього трудового розпорядку ШПУ-3 ВАТ «ТЛШП» (а.с. 156-161) вбачається, що правилами передбачено порядок прийому, звільнення, основні права та обовязки працівників, робочий час та час відпочинку, а також відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни. Так, згідно п.п. «а-б» п. 11 правил внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що працівники повинні працювати чесно і сумлінно, додержуватися дисципліни праці, використовувати весь робочий час для продуктивної праці. Згідно розділу пятого правил внутрішнього трудового розпорядку вбачається, що тривалість роботи на підприємстві встановлюється графіками змінності. До початку роботи кожен працівник повинен відмітити своє прибуття на роботу та залишення роботи.

Згідно п. 9.12. статуту профспілки (а.с. 164-177) вбачається, що право на надання згоди на звільнення за ініціативою роботодавця (власника) з основного місця роботи голови профкому, який виконує обовязки голови на безоплатній основі (на громадських засадах) має в якості вищестоящого профспілкового органу тільки Президія ЦК Профспілки за поданням президії теркому профспілки.

Згідно листа держказначейства від 26.02.2010р. (а.с. 178) вбачається, що казначейство не здійснює фінансування ШПУ № 3.

Посадовою інструкцією гірничого майстра (а.с. 179-182), з якою ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку, передбачено, що гірничий майстер безпосередньо підпорядкований начальнику дільниці та зазначені його права та обовязки.

Згідно акту спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 07.01.2009 року о 03.05 год. з робітниками шахтопрохідницького управління №3 код ЄДРПОУ 25944156 ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» на шахті №10 «Нововолинська», що будується (а.с.213-221), вбачається, що про груповий нещасний випадок гірничий майстер ОСОБА_1 гірничого диспетчера не повідомив. Відповідно до даного акту комісія, яка проводила спеціальне розслідування групового нещасного випадку вважає, що гірничий майстер гірничого цеху ШПУ №3 ОСОБА_1, який не забезпечив виконання виробничої, технологічної і трудової дисципліни працівниками керованої зміни, не здійснив контроль за станом гірничих виробок і безпечного ведення гірничих робіт на робочих місцях, не здійснював контроль концентрації метану у відповідності до «Правил безпеки у вугільних шахтах», терміново не повідомив про аварію гірничого диспетчера. Вчинив порушення п.п. 1.4.7, 3.7.5а «Правил безпеки у вугільних шахтах», п.п.1.5, 2.1, 2.3.1, 4.3 посадової інструкції гірничого майстра, п.п.9.17.1, 9.17.3, 9.17.4, 9.17.6 «Єдиної системи управління охороною праці ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка». Крім цього, як вбачається із розділу 6 висновків комісії щодо осіб, які припустили порушення законодавства нормативних актів про охорону праці і пропозиції щодо притягнення їх відповідальності даного акту (а.с.218-219) комісія спеціального розслідування групового нещасного випадку пропонувала голові правління ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» ОСОБА_14 за порушення вимог по охороні праці, передбачених законодавством України, «Правил безпеки у вугільних шахтах» та інших нормативно-правових документів: гірничого майстра гірничого цеху ШПУ-3 ОСОБА_1 звільнити з роботи у встановленому законодавством порядку.

Із графіку руху автобуса по маршруту №1 «Нововолинськ» 5-й мікрорайон шахта №10 «Нововолинська» (7 робочих днів в тиждень) з 01.01.2009 року вбачається, що доставку працівників шахти на роботу здійснюється шахтними автобусами по затвердженому графіку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 сплатив за надання правової допомоги згідно квитанції від 20.04.2009р. (а.с. 10) 800грн., а згідно квитанції від 02 12.2009р. (а.с. 184) 1000грн. Згідно розрахунку витрат на правову допомогу (а.с. 185) витрати на правову допомогу становлять 3476грн.

Судом встановлено, що 03.02.2009року ОСОБА_1 мав працювати в 2-гу зміну (а.с. 64), яка згідно додатку до колдоговору (а.с. 40) триває з 15:30 по 00:30год. 04.02.2010р., однак у вказаний день він був відсутній на роботі. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що 03.02.2009 року він був відсутнім на роботі з поважних причин, оскільки давав пояснення в прокуратурі. Після дачі пояснень не міг прибути на роботу через відсутність транспорту, а також пояснював, що навіть якби він і прибув на роботу, в шахту б його ніхто не спустив. Також пояснював, що він в “нарадній кімнаті” повідомляв начальника дільниці ОСОБА_7 про те, що буде відсутнім на роботі 03.02.2009 року, і що ОСОБА_7 його відпустив.

Судом встановлено, що з повістки в прокуратуру (а.с. 41) вбачається, що ОСОБА_1 був прокуратурі в якості свідка з 15:00 год. до 18:30 год. Тобто відсутність ОСОБА_1 на роботі 03.02.2009 року з 15:30год. до 18:30 год. була обумовлена поважними причинами. В період з 18:30год. 03.02.2009р. по 00:30год. 04.02.2009 року ОСОБА_1 був відсутнім на роботі без поважних причин. Посилання ОСОБА_1 на відсутність транспорту та те, що його не спустять в шахту суд до уваги не бере, оскільки такі пояснення позивача спростовуються графіком руху автобусів (а.с. 227) з якого вбачається, що з 18 години 30 хвилин ОСОБА_1 мав реальну можливість добратися на роботу робочим автобусом. Разом з тим посилання ОСОБА_1 на те, що його ніхто в шахту не пустив би, навіть якби він і приїхав на роботу судом до уваги не беруться, оскільки будучи найманим працівником, ОСОБА_1 відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, зобовязаний зявитися на роботу у встановлений графіком час та приступити до роботи. Крім того з показів начальника дільниці ОСОБА_7, помічників начальника ОСОБА_15 та ОСОБА_12 вбачається, що якби ОСОБА_1 на роботу зявився він був би залучений до іншої роботи на поверхні. Також, будучи допитаним в якості свідка начальник дільниці ОСОБА_7 суду показав, що ОСОБА_1 не повідомляв його, що буде відсутнім 03.02.2009 року і він його з роботи не відпускав.

Судом встановлено, що згідно наказу від 26.03.2009 року ОСОБА_1 допустив прогул 05.02.2009року. Судом встановлено, що згідно графіка (а.с. 64) 05.02.2009 року ОСОБА_1 мав вихідний. В судовому засіданні представник відповідача Вергелес П.Д. пояснював, що вихідний 05.02.2009року означає вихідний в першу зміну. Пояснював, що 04.02.2009 року ОСОБА_1 мав працювати в 3-тю зміну, яка триває з 23:30год. 04.02.2009р. по 08:30 год. 05.02.2009 року. Пояснював, що ОСОБА_1 04.02.2009 року був на листку непрацездатності один день, а тому повинен був вийти на роботу з 00:00 годин 05.02.2009 року в 3-тю зміну. Однак з такими доводами представника відповідача погодитися не можна, оскільки 2-га зміна хоч і продовжувала тривати 05.02.2009 року, однак розпочиналася о 23.30год. 04.02.2009 року, а ОСОБА_1 04.02.2009 року перебував на листку непрацездатності (а.с. 4), а тому був звільнений від роботи, а отже був відсутнім на роботі 05.02.2009 року з 00:00го до 08:30 год. з поважних причин.

Судом було встановлено, що 16.02.2009 року ОСОБА_1 мав працювати в 3-тю зміну (а.с. 64), яка згідно додатку до колдоговору (а.с. 40) тривала з 23:30год. 16.02.2009р. по 08:30год. 17.02.2010р., однак у вказаний день він був відсутній на роботі. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що 16.02.2009 року він був відсутнім на роботі з поважних причин, оскільки давав пояснення в Нововолинському МВ УМВС України у Волинській області. Після дачі пояснень не міг прибути на роботу через відсутність транспорту. Також пояснював, що він телефонував ОСОБА_12 та повідомляв його про свою відсутність. Однак, суд зазначені доводи ОСОБА_1 до уваги не бере, зважаючи на наступне. Так з повістки в міліцію (а.с. 42) вбачається, що ОСОБА_1 16.02.2009 року був в Нововолинському МВ УМВС з 22:00 год. до 01:00 год. Однак, згідно листа прокуратури м. Нововолинська від 08 жовтня 2009 року № 210 (а.с. 121) вбачається, що прокуратурою м. Нововолинська проведено дослідчу перевірку за скаргою ШПУ № 3 на неправомірні дії працівників міліції. В процесі перевірки прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 16.02.2009р. дійсно перебував в приміщенні Нововолинського МВ УМВС України та був запрошений близько 22:00 год. Опитування ОСОБА_1 тривало близько 15 хв., решту часу до 01:00 год. 17.02.2009р. ОСОБА_1 знаходився у міськвідділі з власної ініціативи.

Таким чином суд приходить до висновку що 16.02.2009 року в 3-тю зміну яка тривала з 23:30год. до 08:30 год. 17.02.2009 року ОСОБА_1 був відсутнім на роботі без поважних причин. Посилання ОСОБА_1 на відсутність транспорту суд до уваги не бере, оскільки такі його твердження спростовуються графіком руху автобусів (а.с. 227) з якого вбачається, що з 18 години 15 хвилин ОСОБА_1 мов реальну можливість добратися на роботу робочим автобусом. Також суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що він повідомляв помічника начальника дільниці ОСОБА_12 про те, що буде відсутнім на роботі, оскільки будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_12 суду показав, що ОСОБА_1 не повідомляв його, що буде відсутнім 16.02.2009 року в 3-тю зміну і він його з роботи не відпускав.

Судом встановлено, що 23.02.2009року ОСОБА_1 мав працювати в 2-гу зміну з 15:30год. по 00:30год. 24.02.2010р., однак у вказаний день він був відсутній на роботі. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що 23.02.2009 року він був відсутнім на роботі з поважних причин, оскільки давав пояснення в Нововолинському МВУМВС України у Волинській області. Після дачі пояснень не міг прибути на роботу через відсутність транспорту. Також пояснював, що він завчасно повідомив свого начальника ОСОБА_7 про свою відсутність і він дозволив йому не виходити на роботу. Однак, суд зазначені доводи ОСОБА_1 до уваги не бере, зважаючи на наступне. Так з повістки в міліцію (а.с. 43) вбачається, що ОСОБА_1 23.02.2009 року був в Нововолинському МВ УМВС з 15:00 год. до 20:00 год. та давав пояснення. Тобто відсутність ОСОБА_1 на роботі 23.02.2009 року з 15:30год. до 20:00 год. була обумовлена поважними причинами. В період з 20:00год. 23.02.2009р. по 00:30год. 24.02.2009 року ОСОБА_1, був відсутнім на роботі без поважних причин. Посилання ОСОБА_1 на відсутність транспорту та те, що його не спустять в шахту до уваги не бере суд до уваги не бере, оскільки такі його доводи спростовується графіком руху автобусів (а.с. 227) з якого вбачається, що після 20:00 год. ОСОБА_1 мав можливість добратися на роботу, а також тим, що ОСОБА_1 будучи найманим працівником, відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, зобовязаний зявитися на роботу у встановлений графіком час та приступити до роботи. Крім того з показів начальника дільниці ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв його, що буде відсутнім 23.02.2009 року на роботі і ОСОБА_7 його з роботи в цей день не відпускав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був відсутнім на роботі з 18:30год. 03.02.2009р. по 00:30год. 04.02.2009 року, з 23:30год. 16.03.2009р до 06:30 год. 17.02.2009 року та з 20:00год 23.02.2009р. по 00:30год. 24.02.2009 року без поважних причин, тобто допустив прогули (в тому числі був відсутнім на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, а тому суд відмовляє ОСОБА_1 в поновленні його на роботу підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею Шахто прохідницького управління № 3.

Суд також не бере до уваги доводів ОСОБА_1 про те, що він відпрацював 28.02.2009 року замість одного із днів, коли він був відсутнім на роботі, оскільки такі його доводи спростовуються матеріалам справи та показами свідка ОСОБА_6 Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 мав 26.02.2009 року працювати, а 28.02.2009 року у ОСОБА_1 був вихідний (а.с. 258), однак ОСОБА_1 26.02.2009 року був відсутнім на роботі, а 28.02.2009 року був на роботі, що підтверджується книгами диспетчерів (а.с. 244), книгами видачі жетонів (а.с. 248-250), книгами видачі ламп та саморятівників (а.с. 251-255), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні та довідкою відповідача (а.с.259). Допитана в судовому засіданні старший табельник ОСОБА_6 підтвердила те, що ОСОБА_1 його виходом на роботу 28.02.2009р. був “закритий” його невихід на роботу 26.02.2009р. і було проведено оплату.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. З роботи

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149. КзпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно доповідної старшого табельника ОСОБА_6 від 18.02.2009р. (а.с. 27) вбачається, що старший табельник повідомила Начальника ШПУ 3 Пирогова В.О. про відсутність позивача ОСОБА_1 на робочому місці 03.02.2009р. та 16.02.2009р. та про те, що за 03.02.2009р. та 16.02.2009р. ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують поважність причин відсутності ОСОБА_1 в ці дні на роботі. З візи накладеної начальником ШПУ 3 Пироговим В.О. вбачається, що він ознайомився із цією доповідною 18.02.2009р.

Згідно доповідної старшого табельника ОСОБА_6 від 25.02.2009р. (а.с. 34) вбачається, що старший табельник повторно повідомила Начальника ШПУ 3 Пирогова В.О. про відсутність позивача ОСОБА_1, на робочому місці 16.02.2009р. та про те, що за 16.02.2009р. ОСОБА_1 так і не надав документів, що підтверджують поважність причин відсутності ОСОБА_1 в цей день на роботі. З візи накладеної начальником ШПУ 3 Пироговим В.О. вбачається, що він ознайомився із цією доповідною 25.02.2009р.

Згідно доповідної старшого табельника ОСОБА_6 від 25.02.2009р. (а.с. 35) вбачається, що старший табельник повідомила Начальника ШПУ 3 Пирогова В.О. про відсутність позивача ОСОБА_1, на робочому місці в другу зміну 23.02.2009р. та про те, що за 23.02.2009р. ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують поважність причин відсутності ОСОБА_1 в цей день на роботі. З візи накладеної начальником ШПУ 3 Пироговим В.О. вбачається, що він ознайомився із цією доповідною 25.02.2009р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що директором ШПУ 3, який є уповноваженим органом власника 18.02.2009 року було виявлено, що ОСОБА_1 був відсутнім на роботі 03.02.2009 року та 16.02.2009 року, а 25.02.2009 року було виявлено, що ОСОБА_1 був відсутнім на роботі 23.02.2009 року і з цих дат має відраховуватися місячний строк.

Згідно копії листка непрацездатності (а.с. 188) ОСОБА_1 був непрацездатним з 09.02.2009р. по 14.02.2009р. включно. Згідно копії листка непрацездатності (а.с. 189) ОСОБА_1 був непрацездатним з 02.03.2009р. по 09.03.2009р. включно. Згідно копії листка непрацездатності (а.с.190) ОСОБА_1 був непрацездатним з 10.03.2009р. по 16.03.2009р. включно, а загалом 21 день, які відповідно до статті 148 КЗпП України не включаються до місячного строку для застосування стягнення. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи 26.03.2009 року у встановлений законом місячний строк з дня виявлення проступків.

Згідно акту комісії від 26.02.2009р. (а.с. 37) вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано написати пояснення, щодо його відсутності на робочому місці 18.02.2009р., однак ОСОБА_1 від дачі письмових пояснень відмовився. Це також підтверджується поясненнями представника відповідача Вергелеса П.Д. та показами свідка ОСОБА_11, даними неї в судовому засіданні.

Згідно акту від 27.02.2009р. складеного комісією в складі трьох чоловік (а.с. 187) вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано написати пояснення, щодо його відсутності на роботі 3, 4, 16, 23 лютого 2009р., однак від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовився, що також підтверджується показами свідка ОСОБА_10 та ОСОБА_6 даними ними в судовому засіданні.

Згідно копії наказу № 45в/к від 26.03.2009 року (а.с. 5, 52) ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом про своє звільнення під розписку.

Згідно копії наказу від 26.07.2004р. № 72к (а.с. 82) Пирогов Володимир Олександрович був призначений начальником Шахтопрохідницького управління № 3.

Згідно положення про Шахтопрохідницьке управління № 3 структурного підрозділу ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» (а.с. 83-89) вбачається, що ШПУ № 3 є структурним підрозділом ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» (а.с. 84) управління яким здійснює начальник управління (а.с. 85) який має право на прийняття на роботу, переведення, накладення стягнення та звільнення працівників ШПУ з роботи (а.с. 86).

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 було здійснено у відповідності із вимогами ст.. 147-1 КЗпП України, органом правомочним накладати дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Відповідно до статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був головою профспілкового комітету професійної спілки працівників вугільної промисловості та виконував свої обовязки на громадських засадах.

В судовому засіданні встановлено, що адміністрація ШПУ № 3 зверталася із поданням до профспілкового комітету Шахтопрохідницького управління № 3 ВАТ «Трест ЛШПУ» про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст. 40 п. 3 та 4. (а.с. 50-51). З пояснень наданих в судовому засіданні ОСОБА_1, вбачається, що питання про його звільнення розглядалося на профкомі 26.03.2009 року і він особисто проводив збори, і профкомом було прийнято рішення про його звільнення з роботи. Це також підтвердили представник відповідача Вергелес П.Д., та свідок ОСОБА_6 яка показали, що 26.03.2009 року профком дав згоду на звільнення ОСОБА_1 за ст. 40 п. 3 та 4. Однак, протокол засідання профкому ОСОБА_1 складений не був, а також не було оформлене та надане адміністрації Шахтопрохідницького управління і саме рішення профкому про дачу згоди на його звільнення.

Згідно подання ШПУ № 3 Голові Волинської територіальної профспілки працівників вугільної промисловості (а.с. 46 47) вбачається, що начальник ШПУ 3 звернувся з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 3 та 4 ст. 40 п. 3 КЗпП України. Судом встановлено що президією Волинського теркому профспілки працівників вугільної промисловості було вирішено дати згоду на звільнення з роботи гірничого майстра ОСОБА_1 за систематичне порушення трудової дисципліни, що підтверджується витягом з протоколу № 5 від 24 березня 2009 року (а.с. 8, 48). З витягу даного протоколу також вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім на засіданні президії Волинського теркому профспілки.

Згідно п. 9.12. статуту профспілки (а.с.164-177) вбачається, що право на надання згоди на звільнення за ініціативою роботодавця (власника) з основного місця роботи голови профкому, який виконує обовязки голови на безоплатній основі (на громадських засадах) має в якості вищестоящого профспілкового органу тільки Президія ЦК Профспілки за поданням президії теркому профспілки.

Згідно постанови Президії центрального комітету професійної спілки робітників вугільної промисловості України від 27.03.2009р. (а.с. 7) вбачається, що Президія центрального комітету професійної спілки робітників вугільної промисловості України було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за систематичне порушення трудової дисципліни.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 покликалися на те, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи без згоди Центрального комітету професійної спілки робітників вугільної промисловості України, оскільки він був звільнений 26.03.2009 року, а згоду на звільнення ЦК профспілки на його звільнення надав 27.03.2009року. Суд зазначені доводи до уваги не бере, оскільки статтею 43 КЗпП України передбачено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено без звернення до виборного органу профспілкової організації, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Тобто з даної правової норми вбачається, що згода профспілкового органу може бути отримана і після звільнення працівника з роботи. Такий висновок суду підтверджується і правовою позицією викладеною в п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду “Про практику розгляду судами трудових спорів” N 9 від 06.11.1992 року, згідно якої вбачається, що суд встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було здійснено адміністрацією підприємства за згодою профспілкових органів первинної профспілкової організації, Волинської територіальної профспілки та Центрального комітету працівників вугільної промисловості, як того вимагає статут даної профспілки та статті 43 та 252 КЗпП України.

Згідно копії наказу № 45в/к від 26.03.2009 року (а.с. 5, 52) вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений 26 березня 2009 року з роботи також і по пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

В судовому засіданні представник відповідача Вергелес П.Д. пояснював, що ОСОБА_1 був звільнений по п. 3 ст. 40 КЗпП України, на тій підставі наказом № 2 від 25 лютого 2009 року (а.с. 24-25) ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни, законодавства та відомчих нормативно-правових актів з охорони праці, які сприяли виникненню на шахті аварії з груповим нещасним випадком і важкими наслідками, було оголошено догану і 18.02.2009 року ОСОБА_1 знову вчинив дисциплінарне порушення, а саме під час конфлікту з ОСОБА_6 вдарив останню ногою в задню частину тіла, що і було підставою звільнення по п. 3. ст.. 40 КЗпП України. Пояснював, що ОСОБА_1, нанісши удар ногою старшому табельнику ОСОБА_6, порушив п.п. “З” пункту 11 третього розділу правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Однак з такими доводами представника відповідача погодитися не можна, зважаючи на наступне. Так, з положення п. 3 ст. 40 КЗпП України, що також підтверджується п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду “Про практику розгляду судами трудових спорів” N 9, від 06.11.1992року вбачається, що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений ним після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Судом встановлено, що конфлікт з ОСОБА_6 відбувся 18.02.2009 року, а дисциплінарне стягнення на яке посилається в судовому засіданні представник відповідача Вергелес П.Д. і третя особа Пирогов В.О. було накладене на ОСОБА_1 25.02.2009 року, тобто після вчинення дисциплінарного проступку, за який ОСОБА_1 був звільнений з роботи, а тому суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 по п. 3 ст. 40 КЗпП України є неправомірним.

Разом з тим, суд приходить до висновку про неправомірність звільнення ОСОБА_1 по п. 3 ст. 40 КЗпП України також і з причин нанесення ОСОБА_1 удару гр. ОСОБА_6, оскільки це на дуку суду не є порушенням трудової дисципліни. Суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 порушені особисті немайнові права громадянки ОСОБА_6, порядок захисту і відновлення яких визначається не трудовим, а цивільним, а при наявності достатніх підстав, кримінальним законодавством України. Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що дисциплінарне стягнення у виді догани, яке було накладено на ОСОБА_1 наказом № 2 від 25.02.2009р. було накладено без згоди первинної профспілкової організації, головою якої був ОСОБА_1 Відповідно до статті 252 КЗпП України притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Так, згідно акту від 18 лютого 2009 року (а.с. 203) вбачається, що представник ШПУ № 3 намагався вручити ОСОБА_1 подання на профком, однак подання вручено не було. В судове засідання відповідачем не було надано рішення первинної профспілкової організації про дачу згоди на притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, та не надано доказів того, що адміністрація ШПУ № 3 вручила представнику профкому первинної профспілкової організації, головою якої був ОСОБА_1, подання адміністрації на дачу згоди про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Тому суд приходить до висновку, що дисциплінарне стягнення у виді догани, яке було накладено на ОСОБА_1 наказом № 2 від 25.02.2009р. було накладено на ОСОБА_1, як голову профкому, без згоди первинної профспілкової організації.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність зміни причин формулювання звільнення ОСОБА_1 з роботи, виключивши посилання на п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено та не надано жодних доказів того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало його працевлаштуванню після звільнення, а тому відсутні підстави про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою статті 235 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи 26.03.2009 року, а повний розрахунок при звільнені з ОСОБА_1 було проведено 15 квітня 2009 року коли, згідно платіжної відомості (а.с. 72) та платіжного доручення (а.с. 73), на його зарплатну картку було перераховано 15863,84грн.

Згідно довідки про середню заробітну плату (а.с. 71) вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 розрахована виходячи з календарних днів та становить 109,5 грн. за один календарний день.

Згідно Довідки КБ «Приватбанк» від 19.02.2010 року (а.с. 152) вбачається, що станом на 01.02.2009р. залишок коштів на рахунку відповідача становив 13674,31грн.

Згідно виписок банку про рух коштів по рахунку (а.с. 153-155) вбачається, що відповідачем 26.03.2009р. здійснювалися перерахування коштів за виконання робіт та придбання товарів на суму більше 80000грн., за період з 27.03.2009р. по 31.03.2009р. на суму більше 5000грн.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України N 13, від 24.12.1999р. “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів відсутності його вини у несвоєчасному проведенні повного розрахунку із ОСОБА_1, враховуючи те, що з досліджених судом виписок та довідки банку (а.с. 152-155) вбачається, що кошти для виплати ОСОБА_1 станом на 26 березня 2009 року на рахунку відповідача ШПУ № 3 ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» були, однак в день звільнення не були виплачені позивачу, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та стягує з відповідача в користь позивача 2181,00 грн. ( із розрахунку: 109,05 грн. х 20 к.д. = 2181 грн.) середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період затримки з 27 березня 2009 року по 15 квітня 2009 року включно.

Суд також приходить до висновку про підставність вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ШПУ № 3 ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» заподіяної йому моральної шкоди. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 був незаконно звільнений по п. 3 ст. 40 КЗпП України. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує те, що позивач тривалий час пропрацював ШПУ № 3 ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» та виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення з відповідача в користь позивача підлягає 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. 10, ст.11, ст. 60, ст. 212, ст. 213, ст. 214, ст. 215 ЦПК України, на підставі ст.40, 43, 116-117, 147, 147-1, 148, 149, 235, 237-1, 252 КЗпП України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 виклавши причини звільнення в такій редакції: звільнений по п. 4 статті 40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого часу) без поважних причин.

Стягнути з ПАТ “Трест Луганськшахтопроходка” в користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 27 березня 2009 року по 15 квітня 2009 року в розмірі 2181 (дві тисячі сто вісімдесят одну гривню) 00 коп., 500 (пятсот) грн. на відшкодування моральної шкоди, всього 2681(дві тисячі шістсот вісімдесят одну)гривню 00 коп.

Стягнути з ПАТ “Трест Луганськшахтопроходка” в доход держави судовий збір в розмірі 51 (п'ятдесят однієї) грн. та 8(вісім) грн. 50 коп. всього 59 (пятдесят девять) гривень 50 коп.

Стягнути з ПАТ “Трест Луганськшахтопроходка” 120 (сто двадцять)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014, ЄДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ, 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку можна подати протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М.Ушаков