Ухвала суду № 99595389, 09.09.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 1506/701/2012

Провадження № 6/496/147/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М. розглянувши заяву представника ТОВ «Фінансова компанія «Проксима» - В.С. Боєру про заміну сторони стягувача її правонаступником по цивільній справі №1506/701/2012 за позовом ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «ФК «Проксима»» звернувся до суду із заявою, про заміну у виконавчому провадженні сторони (стягувача) її правонаступником.

Вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18.06.2012 року задоволено позов ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 та стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 38320, 67 доларів США, 43338,75 грн., судовий збір 3219 грн. На виконання вказаного рішення Біляївським районним судом Одеської області 28.10.2012 року видано виконавчий лист.

25.09.2020 року між ТОВ «Проксима» та ПАТ «МТБ Банк» було укладено договір №00010R31 про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 00010R31 від 30.04.2008 року, який було укладено між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Проксима», та за яким до ТОВ «ФК «Проксима» перейшли всі права щодо грошової вимоги та права за кредитним договором № 00010R31 від 30.04.2008 року. Також, у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів від 08.07.2010 року ВАТ «Морський транспортний банк» (код ЄДРПОУ 21650966) змінено назву та тип на ПАТ «Марфінбанк» (код ЄДРПОУ 21650966), також 05.03.2018 року ПАТ «Марфінбанк» (адреса: м. Чорноморськ, пр-т Миру, 28, код ЄДРПОУ 21650966) змінило найменування без зміни коду ЄДРПОУ на ПАТ «МТБ БАНК» (адреса: м. Чорноморськ, пр-т Миру, 28, код ЄДРПОУ 21650966).

В судове засідання представник заявника не з`явився, та надав суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника заявника.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся шляхом надіслання судової повістки на останню відому адресу проживання.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Ознайомившись із матеріалами справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви директора ТОВ «ФК «Проксима» про заміну сторони у виконавчому провадженні з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18.06.2012 року задоволено позов ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 та стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 38320, 67 доларів США, 43338,75 грн., судовий збір 3219 грн (а.с. 157).

На підставі заяви представника ПАТ «Марфін Банк» 06 березня 2013 року Біляївським районним судом Одеської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по вказаній справі (а.с. 231).

ПАТ «МТБ Банк» передало право вимоги за кредитним договором №00010R31 від 30.04.2008 року ТОВ «Проксима», що підтверджується договором №00010R31 відступлення права вимоги від 25 вересня 2020 року (а.с. 6-8).

За змістом пункту 2.1 цього Договору Кредитор відступає за плату Новому Кредитору належні йому Права Вимоги за Кредитним договором, а Новий Кредитор заміняє Кредитора як сторону-кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором в Межах Прав вимоги. Новий Кредитору сплачує Кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються) в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно пункту 2.2. Договору Права Вимоги переходять до Нового Кредитора в повному обсязі, безвідклично та без можливості зворотного відступлення (викупу).

Пунктом 2.5. передбачено, що не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за Кредитним договором, Кредитор повідомляє Боржника, заставодавців за Договором застави та поручителів за Договорами поруки про факт відступлення прав вимоги за Кредитним договором шляхом направлення повідомлення за формами згідно Додатку 2 та Додатку 3 до Договору. Повідомлення направляється рекомендованим листом та/або вручається іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату відправлення повідомлення. Кредитор несе відповідальність за направлення зазначених повідомлень, але не несе відповідальності за отримання Боржником, заставодавцем за Договором застави та поручителями за Договорами поруки зазначених повідомлень та ознайомлення із їх змістом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

До матеріалів справи не додано доказів виконання пункту 2.5 Договору, яким підтверджується вимога про повідомлення боржників, щодо відступлення прав вимоги кредитора по відношенню до них. Тобто, в даному випадку заявник не надав суду доказів на підтвердження виконання умов, передбачених ст. 516 ЦК України.

Крім того, не вбачається за можливе встановити, чи було перерахування вартості Прав вимоги, що відступаються (відчужуються) в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їй сукупність достатньою.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за N 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України N 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

В силу ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено вище, згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Суд звертає увагу на відсутність належно засвідчених доказів відступлення прав вимог за кредитними зобов`язаннями.

Таким чином суд дійшов висновку, що надані заявником докази, на підтвердження вимог, не є належним чином завірені письмові докази у розумінні ч. 2 ст. 95 ЦПК України.

Згідно ст.ст.12,13,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у цій справі.

За таких обставин, оскільки заявником не було надано доказів щодо належного виконання умов договору №00010R31 від 25 вересня 2020 року про відступлення права вимоги, суд вважає, що заява ТОВ «ФК «Проксима» не підтверджена доказами та не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 255, 256, 260, 261, 353 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Проксима» про заміну сторони стягувача її правонаступником по цивільній справі №1506/701/2012 за позовом ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором його правонаступником – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.М. Буран