Рішення № 99583842, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/13634/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною,

установив:

18.06.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ), у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо неврахування до пільгового стажу за списками № 1 та № 2 за періоди його роботи з 21.04.1961 по 28.08.1962; з 02.01.2002 по 21.04.2004; з 01.01.2007 по 31.12.2007; з 29.10.1997 по 01.02.2002.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що неврахування територіальним органом Пенсійного фонду України окремих періодів його роботи за списками № 1 та № 2 до пільгового стажу призводить до отримання пенсії в меншому розмірі за списком №2, а тому відмова у призначенні пенсії є протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ГУ ПФУ у письмовому відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, оскільки пенсію позивачу призначено на підставі поданих ним документів, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2003 у справі № 2-123/2003, пільговий стаж за списком № 1 розрахований за період з 01.11.1988 по 17.08.1996. При цьому, до страхового стажу зараховані наступні періоди: з 24.01.1961 по 28.08.1962; з 01.09.1962 по 01.01.1964 - навчання; з 02.01.1964 по 15.05.1964, з 16.05.1964 по 25.05.1967 - навчання; з 31.08.1967 по 08.01.1968, з 09.01.1968 по 01.08.1971, з 02.08.1971 по 19.12.1972, з 20.12.1972 по 30.11.1979, з 01.12.1979 по 08.10.1985, з 09.10.1985 по 31.10.1988, з 01.11.1988 по 17.08.1996 - робота по списку № 1 в Київському інституті автоматики, з 18.08.1996 по 01.09.1997, з 02.09.1997 по 30.04.2005, з 01.07.2005 по 31.08.2005, з 01.12.2005 по 23.12.2005, з 01.07.2006 по 31.07.2006, з 01.01.2007 по 28.04.2007, з 01.05.2007 по 31.12.2007.

Також у відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ вказало на те, що відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII) з 01.10.2017 проведено масовий перерахунок пенсій з метою осучаснення раніше призначених відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ. Сума доплати в розмірі 1360, 08 грн була нарахована позивачу на жовтень 2017 року. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії розраховується із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник з 2014 -2016 роки в розмірі 3764, 40 грн і становить 7691, 12 грн (3764, 40 грн х 2,04312).

Загальний розмір пенсії позивача з 01.10.2017 становив 4411,26 грн (щомісячно): 3967, 31 грн - основний розмір пенсії; 377, 52 грн - доплата за понаднормований стаж; 66, 43 грн - доплата дітям війни. Отже, розмір пенсії позивача обчислено на підставі наданих ним документів та відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.07.2003 у справі № 2-123/2003р. територіальним органом Пенсійного фонду України з 17.08.1996 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) за списком № 1 (шифр 1220100-1754б розділу 22). При розрахунку пенсії позивачу період роботи в Київському інституті автоматики з 01.11.1988 по 17.08.1996 був зарахований до роботи по списку № 1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Станом на 17.08.1996 позивач мав 35 років 1 місяць та 24 дня - загальний страховий стаж; 7 років 9 місяців та 17 днів - робота за списком № 1.

Як свідчать матеріали справи, після призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 він продовжував працювати, у тому числі у Київському інституті автоматики.

Пенсія позивачу неодноразово перераховувалась.

03.02.2015, у зв`язку із звільненням з роботи позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок його пенсії за віком за списком № 1, а також про донарахування стажу. Згідно із розпорядженням від 04.02.2015 № 840194 загальний стаж ОСОБА_1 станом на 31.12.2007 склав 43 роки 9 місяців 3 дні, за списком № 1 - 7 років 9 місяців та 17 днів.

Згідно із розрахунком пенсії позивача станом на 06.09.2018 страховий стаж з урахуванням перетину періодів становить: всього - 46 років 11 місяців та 10 днів, за списком № 1 -7 років 9 місяців та 17 днів, всього для розрахунку - 53 роки 11 місяців 10 днів.

Так, до страхового стажу позивача зараховані наступні періоди: з 24.01.1961 по 28.08.1962; з 01.09.1962 по 01.01.1964 - навчання; з 02.01.1964 по 15.05.1964, з 16.05.1964 по 25.05.1967 - навчання; з 31.08.1967 по 08.01.1968, з 09.01.1968 по 01.08.1971, з 02.08.1971 по 19.12.1972, з 20.12.1972 по 30.11.1979, з 01.12.1979 по 08.10.1985, з 09.10.1985 по 31.10.1988, з 01.11.1988 по 17.08.1996 - робота по списку № 1 в Київському інституті автоматики, з 18.08.1996 по 01.09.1997, з 02.09.1997 по 30.04.2005, з 01.07.2005 по 31.08.2005, з 01.12.2005 по 23.12.2005, з 01.07.2006 по 31.07.2006, з 01.01.2007 по 28.04.2007, з 01.05.2007 з 01.01.2007 по 28.04.2007, з 01.05.2007 по 31.12.2007.

Позивач вважає, що відповідачем не враховано періоди його роботи з 24.01.1961 по 28.08.1962 по списку № 2, а також з 02.01.2002 по 21.04.2004, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 29.10.1997 по 02.01.2002 - по списку № 1, звернувся до суду з цим позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Конституцією України, Законом №1788-ХІІ, Законом України від 09.03.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах право на її призначення, незалежно від місця останньої роботи мали працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Подібний правий підхід щодо можливості призначення пенсії за віком на пільгових умовах зберігся і в нині діючій редакції статті 13 Закону № 1788-ХІІ та у статті 114 Закону 1058-IV з різницею збільшення граничного віку та стажу, який необхідно обов`язково мати для призначення такого виду пенсії.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що призначення пенсії за віком на пільгових умовах є додатковою соціальною гарантією для осіб, які, зокрема виконували певні професійні функції на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Особливість цього виду пенсій полягає у зменшенні пенсійного віку, тобто, чим більший ступінь важкості та шкідливості умов праці, тим нижчий вік виходу на пенсію, а також менші вимоги до стажу, необхідного для призначення пенсії, вищі розміри пенсій.

Таким чином, є кілька складових у своїй сукупності, які є підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає працівнику права на пенсію за віком на пільгових умовах або зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи.

За змістом частин першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до статті 100 Закону №1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.01.1992.

Верховний Суд неодноразово висловлював правової висновок, зокрема у постанові від 24.04.2019 у справі №523/14381/16-а, про те, що після 21.08.1992, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки позивача згідно із наказом від 21.04.1961 № 73 його було зараховано у штат Юрківського вугільного розрізу тресту «Ватутінвугілля» горноробочим ІІ розряду з видобутку бентонітових глин,, 18.07.1961 - переведений помічником машиніста екскаватора IV розряду; 01.12.1961 - переведений електрослюсарем IV розряду видобувної дільниці, 28.08.1962 - звільнений.

Позивач вважає, що вказані періоди його роботи мають бути зараховані до стажу роботи по списку № 2, разом з цим в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що період роботи позивача з 24.01.1961 по 28.08.1962 має бути зарахований до пільгового стажу. Відтак на думку суду у територіального органу Пенсійного фонду України були відсутні підстави при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, тобто враховувати цей період роботи як пільговий.

Водночас, згідно із записами трудової книжки позивача № 26-27 він у період з 29.10.1997 по 02.01.2002 працював на посаді виконуючого обов`язки директора Науково-виробничої фірми «МЕДицина ЕКОЛогія»; № 28-29 у період з 02.01.2002 по 21.04.2004 працював на посаді старшого наукового співробітника Державного науково-виробничого підприємства «АСУ «ТЕРМО» у складі Науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики», № 32-33 з 01.01.2007 по 31.12.2017 працював на посаді старшого наукового співробітника за контрактом в Державному науково-виробничому підприємстві «АСУ «ТЕРМО».

Також в матеріалах справи є довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої Державним науково-виробничим підприємством «АСУ «ТЕРМО», згідно із якою ОСОБА_1 працював повний робочий день у Державному науково-виробничому підприємстві «АСУ «ТЕРМО» у складі Науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики» у період 01.09.1992 по 01.09.1997, з 02.01.2002 по 21.04.2004, з 01.01.2007 по 31.12.2007 - на посаді старшого наукового співробітника, яка передбачена списком № 1 розділу ХХІІ підрозділ код КП 12201000-1754б, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, згідно із яким до цього списку включено роботи на підприємствах, у науково-дослідних інститутах, лабораторіях, конструкторських і дослідно-конструкторських організаціях і медичних установах робітників, керівників і спеціалістів, постійно зайнятих на роботах з радіоактивними речовинами, активністю на робочому місці більше 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентної за радіотоксичністю кількості радіоактивних речовин і на ремонті обладнання в цих умовах .

Як було зазначено вище, у пільговий стаж по списку № 1 позивачу зараховано період його роботи старшим науковими співробітником з 01.11.1988 по 17.08.1996 в Київському інституті автоматики.

Разом з цим, при обрахунку та наступних перерахунках пенсії позивача йому не було враховано як пільгові, що дають право на призначення пенсії за списком № 1 періоди роботи з 18.08.1996 по 01.09.1997, з 02.01.2002 по 21.04.2004, з 01.01.2007 по 31.12.2007, на тій же посаді старшого наукового співробітника на тому ж Державному науково-виробничому підприємстві «АСУ «ТЕРМО», проте вони були зараховані у загальний стаж.

Суд звертає увагу на те, що наявність необхідного пільгового стажу є однією з умов призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тобто із зниженням пенсійного віку з 60 до 55 чи 50 років.

З урахуванням наведеного, оскільки в силу вимог частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах, то після призначення позивачу з 17.08.1996 на виконання судового рішення у справі №2-123/2003, у пенсійного органу відсутні підстави зараховувати відповідні періоди роботи, після призначення пенсії, до стажу, як пільгові.

До того ж, 17.08.2003 позивачу виповнилось 60 років, тобто він досяг пенсійного віку, після досягнення якого він є отримувачем пенсії за віком на загальних підставах.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення відповідачем витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак