Рішення № 9957816, 11.06.2010, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-358/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

11 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді САЧЕНКО О.О.

при секретарі БОЖОК Ю.Р.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» , третя особа: ОСОБА_3 про визнання частково недійсним та зміну умов кредитного договору та за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, повязаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст 10,11,88,209,212,214-215, 218,233 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» , третя особа: ОСОБА_3 про визнання частково недійсним та зміну умов кредитного договору відмовити.

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити .

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючої за адресою 04123, АДРЕСА_1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою 04123, АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» , місцезнаходження якого за адресою 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, рахунок 2909030 у ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280 заборгованість за кредитом 9993 (девять тисяч девятсот девяносто три ) долари США 16 центів, та заборгованість по пені 3690 (три тисячі шістсот девяносто) гривень 61 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» , понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 538 (пятсот тридцять вісім) гривень 64 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) гривень 00 копійок .

А всього стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» суму в розмірі 9993 (девять тисяч девятсот девяносто три ) долари США 16 центів, 4259 (чотири тисячі двісті пятдесят девять) гривень 25 копійок.

З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 18.06. 2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження , через районний суд.

СУДДЯ САЧЕНКО О.О.

Справа № 2-358/2010 рік.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді САЧЕНКО О.О.

при секретарі БОЖОК Ю.Р.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» , третя особа: ОСОБА_3 про визнання частково недійсним та зміну умов кредитного договору та за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до АТ «Укразбанк» про визнання частково недійсним та зміну умов кредитного договору, де є третя особа ОСОБА_3, а АТ «Укргазбанк» звернувся до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором.

У судове засідання зявився представник позивача за основним позовом та відповідача за обєднаним позовом, ОСОБА_5, уповноважений за довіреністю від 09.06.2010 року, реєстровий номер № 862, який основний позов підтримав, проти обєднаного позову заперечив, та пояснив, що між ОСОБА_1 та АТ «Укргазбанк» 26.07.2007 року був укладений кредитний договір № 235-Ф/07 на сумі 22000 доларів США на строк з 26.07.2007 року по 25.07.2012 року, з оплатою відсотків за користування кредитом із 12.5 % річних, окремі пункти якого не відповідають вимогами чинного законодавства України, окремі пункти не відповідають предмету договору, а окремі пункти договору становлять позичальника в дуже тяжке фінансове становище по відношенню до кредитора. Кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем не відповідає не тільки нормам цивільного кодексу України, а також Закону України «Про захист прав споживачів». Станом на 07 грудня 2007 року у ОСОБА_1, у звязку з скрутним матеріальним становищем виникла заборгованість перед банком по оплаті кредиту. ОСОБА_1 передала автомобіль банку для реалізації. У ОСОБА_1 не було сумнівів, що у неї перед банком, після передачі автомобіля банку, є ще якісь зобовязання по кредитному договору. Про виниклий борг по кредиту ОСОБА_1 дізналась після отримання позову з суду, у неї не було сумнівів, що борг перед банком погашений в повному обсязі, і, вона нічого не винна банку. Просив основний позов задовольнити, а в задоволенні обєднаного позову відмовити.

У судове засідання зявився представник відповідача за основним позовом та позивача за обєднаним позовом ОСОБА_6, уповноважена за довіреністю № 471 від 17.06.2009 року, яка проти основного позову заперечила, обєднаний позов підтримала , та пояснила, що 26.07.2007 року між ВАТ АТ “Укргазбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1, було укладено Кредитний договір № 235-Ф/07 в сумі 22 000,00 доларів США на строк з 26 липня 2007 року по 25 липня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,5% річних. Банк відкрив ОСОБА_1 позичковий рахунок НОМЕР_4 та видав кредит в сумі 22 000,00 доларів США. Банк належним чином виконав свої зобовязання за Кредитним договором, визначені п. 3.1.1 даного договору. В свою ОСОБА_1 свої зобовязується за договором кредиту не виконує, у звязку з чим виникла заборгованість в розмірі 9993 долари США 16 центів, та заборгованість по пені 3690 гривень 61 копійок. Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 26.07.2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 235-Ф/07-Р. Пунктом 1.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобовязань по кредитному договору № 235-Ф/07 від 26.07.2007 року, укладеному кредитором з позичальником, згідно яким позичальнику надається кредит в сумі 22000 доларів США на строк з 26.07.2007 року по 25.07.2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом виходячи із розрахунку 12.5 % річних. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, за сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання зобовязань в повному обсязі. Щодо визнання кредитного договору частково недійсним, то слід зазначити, що позивач вводить суд в оману стверджуючи те, що йому не були розяснені окремі пункти договору та банк не виконав зобовязання, що передбачені статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в матеріалах кредитної справи міститься додаток №1 до кредитного договору, що підписаний позичальником, який визначає орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість супутніх послуг з оформлення договору, а також заява ОСОБА_1 на отримання кредиту від 09.07.07 року, підписана нею, в якій зазначено, що підписанням даної заяви позичальник підтверджує, що банк надав їй в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року.

У судове засідання відповідач за обєднаним позовом ОСОБА_4 не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.

У судове засідання зявилась третя особа за основним позовом та відповідачка за обєднаним позовом ОСОБА_3, яка основний позов підтримала, проти обєднаного позову заперечила, пояснила, що їй не було повністю розяснено умови договору поруки, у звязку з чим, вона не погоджується з вимогами ПАТ АБ «Укргазбанк» до неї.

Вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини справи.

26.07.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 235-Ф/07 (а.с.41-43), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 22000 доларів США на строк з 26.07.2007 року по 25.07.2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 12,5 % річних.

Позивач стверджує , що відповідач в порушення істотних умов Договору в п.п. 3.3.1 та 3.3.2 змінює строк сплати нарахованих процентів та погашення кредиту, встановлюючи цим пунктом декілька нових строків, а саме зобовязує позивача сплачувати процент та погашати кредит щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів- це один стро, останній день місяця-це другий строк, при цьому посилається на п 1.1 та п 1.2, якими вищевказані строки не передбачені. Таким чином, пункти 3.3.1 та 3.3.2 кредитного договору не відповідають істотним умовам договору стосовно строків погашення кредиту та сплати процентів і тому є недійсними, що повністю спростовується поясненнями представника Банку, що пп. 3.3.2 кредитного договору не суперечить пунктам 1.1, 1.2 та підпунктам 3.1.3 3.1.6., 3.2.4, 3.2.5 кредитного договору, оскільки п. 1.1. визначає розмір процентів, підпункти 3.1.3 3.1.6. порядок їх нарахування, а підпункти 3.2.4, 3.2.5, право банку вимагати повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом раніше строку, вказаного в п. 1.1. цього договору. У свою чергу пунктом 3.3.2 кредитного договору встановлені строки сплати процентів. Враховуючи викладене кожен з цих пунктів містить істотні умови договору, які жодним чином не протирічать одна одній.

Позивач стверджує , що в порушення істотних умов договору стосовно розміру процентної ставки зак користування кредитом відповідач в п.п.3.2.8, 3.3.2, 4.1 договору вводить на прострочений кредит відсоткову ставку в розмірі 13.5 % річних, яка за формою є друга процентна ставка за користування кредитом, а за юридичним змістом виступає як фінансова санкція за порушення умов кредитного договору. Підтвердження встановлення процентної ставки за користування кредитом у розмірі 12,5% є п 1.1 Договору, а також додатковий договір № 1 до кредитного договору від 26.07.2007р, і в якому вказано, що кредитним договором встановлена процентна ставка у розмірі 12,5% річних. Таким чином, пункт 3.2.8, 3.3.2, 4.1 кредитного договору є недійсними, як такими, що суперечать істотним умовам договору, що повністю спростовано твердженнями представника банку, а саме, як стверджує ОСОБА_1, що в порушення істотних умов договору відповідач в п.п. 3.2.8, 3.3.2 та п. 4.1. договору вводить на прострочений кредит проценту ставку в розмірі 13,5% річних, яка за змістом договору виступає як фінансова санкція за порушення умов кредитного договору. Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобовязання, що за своїм змістом не є фінансовою санкцією. Тобто підпунктами 3.2.8, 3.3.2 та пунктом 4.1. кредитного договору встановлені правові наслідки за порушення позичальником своїх зобовязань щодо повернення кредиту у вигляді зміни умов зобовязання в частині розміру процентної ставки, що сплачується позичальником за користування кредитом.

Позивач стверджує , що в п.4.1 договору, у разі порушення ОСОБА_1 умов договору, АТ «Укргазбанк» надає собі перевагу, на свій розсуд, в односторонньому випадку, змінювати умови кредитного договору, у тому числі змінювати відсоткову ставку, з попередженням позивальника про ці зміни за сім календарних днів, при цьому належним попередженням позичальника про зміну умов кредитного договору, відповідно до п.4.2 договору поштова квитанція про відправлення повідомлення. Напроти, в п.3.4.3 та п.3.4.4 договору, зобовязуючи, позичальника протягом 14 календарних днів відкликати з банку згоду на укладення кредитного договору відповідач зобовязує позивача надати відповідачу письмове повідомлення особисто, або через уповноваженого виконавця, або надіслати письмове відкликання поштою та забезпечити отримання поштового повідомлення відповідачем у тому числі в разі, якщо таке повідомлення надіслано відповідачу у строк більш ніж за 14 днів. В п.5.1 договору вказано, що у випадку порушення позичальником зобовязань банк має право відмовитись від своїх зобовязань або розірвати кредитний договір, при цьому позичальник зобовязаний відшкодувати банку, збитки в розмірі неповерненої суми кредиту відсотків за користування кредитними коштами, витрат, понесених банком, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені банком, розмір неустойки за п.5.3 договору складає 0.1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пунктами 3.2.8, 3.3.2, 4.1 договору відповідач вводить на прострочений кредит відсоткову ставку в розмірі 13.5 % річних, яка за змістом договору виступає як фінансова санкція за порушення умов кредитного договору є і за юридичною формою економічним змістом фінансовою санкцією, тобто неустойкою. Пунктом 5.3 договору також передбачена неустойка в розмірі 0.1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобовязань, у тому числі цей розмір пені застосовується також і на 13.5 %, що є порушенням ст.61 Конституції України. Яка проголошує, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а також є порушенням п.2 ст. 550 ЦК України, яким передбачено, що відсотки на неустойку не нараховуються. Крім того, п. 5.4 договору передбачена відповідальність за ст. 625 ЦК України у вигляді пені у розмірі 3 % річних та індексу інфляції. На що Банк стверджує , що «в пункті 4.1. договору, у разі порушення позивачем умов договору, відповідач надав собі перевагу, на свій розсуд в односторонньому порядку, змінювати умови кредитного договору, в тому числі змінювати процентну ставку, з попередженням позичальника про ці зміни за сім календарних днів, при цьому належним попередженням позичальника про зміну умов кредитного договору, відповідно до п. 4.2. договору, є поштова квитанція про відправлення повідомлення. Напроти у пунктах 3.4.3 та 3.4.4 договору зобовязуючи позичальника протягом 14 календарних днів відкликати з банку згоду на укладення кредитного договору, відповідач зобовязує позивача (п. 3.3.4) надати відповідачу письмове повідомлення особисто або через уповноваженого виконавця, або надіслати письмове відкликання поштою та забезпечити отримання поштового повідомлення відповідачем у тому числі і в разі, якщо таке повідомлення надіслано відповідачу у строк більш ніж за 14 календарних днів». Дані пункти договору жодним чином не обмежують прав позичальника та не надають переваг Банку виходячи із наступного: Пунктом 4.1. кредитного договору передбачені права банку на внесення змін та розірвання договору в односторонньому порядку у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником умов цього договору. Даний пункт не суперечить вимогам чинного законодавства, а саме статті 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а також ст. 611 Цивільного кодексу України, якою встановлені правові наслідки порушення зобовязань серед яких зазначені такі наслідки як зміна умов зобовязань та розірвання договору. У свою чергу пункти 3.4.3 та 3.4.4 кредитного договору передбачають право позичальника на відмову від кредитування, що передбачено статтею 1056 Цивільного кодексу України, а вимоги щодо повідомлення банку про відмову від кредитування направлені на захист прав та інтересів позичальника, що відмовляється від кредитування та, відповідно від усіх інших зобовязань, передбачених кредитним договором та повністю відповідають вимогам, зазначеним у п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач стверджує , що пункти 5.1, 5.2 договору не відповідають нормам ЦК України та є несправедливими по відношенню до позивача. Так відповідно до ст. 522 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, що є реальними збитками; доходи які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, що є упущеною вигодою. Під збитками позивач визначає в п.5.1 договору як суму неповерненого кредиту та несплачених відсотків. Крім того, за законом та договором позичальник при відшкодування кредитору збитків не неустойки не звільняється від обовязку виконати умови договору по поверненню суми кредиту та сплаті відсотків. Умови п.5.1 договору зобовязують позичальника сплатити банку подвійну суму кредиту та подвійну суму нарахованих відсотків. Крім того, в договорі різне тлумачення терміну «збитки», в п.5. договору під збитками розуміється сума заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, а у п.5.2 договору під збитками розуміються не отримані доходи. При застосування в п.5.2 терміну «втрати» не визначено, що розуміється під втратами. Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог. Так позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Пунктом 5.4 договору для пені за несвоєчасну відсотків та кредиту, штрафів встановлена позовна давність три роки. Пунктом 5.3 кредитного договору встановлена неустойка у вигляді пені у розмірі 0.1 % за кожний день від суми неналежно виконаного зобовязання та плюс неустойка у вигляді відсотків у розмірі 13.5 % річних. Пеня у розмірі .1 % за кожний день це складає 36 % за рік від суми кредиту, це дуже велика неустойка, яка у разі тимчасової затримки по сплаті кредиту не дасть можливості у майбутньому взагалі коли-небудь розрахуватися за кредитом, а для позивача це великі доходи. Твердження позивача повністю спростовуються представником банку, а саме зазначеними пунктами кредитного договору встановлена відповідальність за неналежне виконання договору позичальником. Як зазначалося вище, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 622 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобовязання, не звільняється від обовязку виконати зобовязання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, п. 5.1. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення Позичальником зобовязань, Банк має право, зокрема, відмовитися від виконання своїх зобовязань та/або розірвати цей договір, при цьому Позичальник зобовязаний відшкодувати Банку збитки в розмірі неповернутої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим Договором, а також повернути Банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені Банком за цим договором. Тобто, даним пунктом договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником зобовязань та розірвання банком кредитного договору або відмови Банку від своїх зобовязань за цим договором Позичальник зобовязаний відшкодувати банку збитки, у вигляді неповернутої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим Договором (тобто суми кредиту, сплати процентів строк повернення та сплати яких не настав), а також виконати зобовязання за кредитним договором щодо повернення суми заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших видатків, понесених банком за цим договором. Даний висновок підтверджується пунктом 5.2. кредитного договору, який містить визначення збитків, що мають бути відшкодовані позичальником у разі порушення ним зобовязань за кредитним договором та складаються з: неодержаних доходів нарахованих процентів; витрат, здійснених сторонами за кредитним договором та заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. При цьому слід зазначити, що дані пункти не суперечать ст. 22 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як стверджує позивач згідно з п.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Крім того, п.5.4 договору передбачена відповідальність за ст. 625 ЦК України у вигляді пені у розмірі 3 % річних та індексу інфляції. При підписанні кредитного договору ОСОБА_8 розяснили окремі пункти договору та не виконали зобовязання, що передбачені ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», у тому числі не надали орієнтовну сукупну вартість кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо) та інші умови, що спростовується представником банку, а саме, що пункт такого змісту у кредитному договорі відсутній взагалі, а п. 5.4. кредитного договору встановлює строк позовної давності для стягнення пені, який встановлено за домовленістю сторін договору. Так, щодо строку позовної давності в три роки, що встановлена пунктом 5.4. кредитного договору, для пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів слід зазначити, що даний пункт договору відповідає вимогам ст. 259 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Позивач вважає що кредитний договір містить в собі багато пунктів, які обмежують права ОСОБА_1 як споживача, що спростовується представником Банку, а саме, що позивач посилається на те, що у п. 3.2.2. кредитного договору передбачено безспірне списання коштів з рахунку позичальника без узгодження з ним та повідомлення його про таке списання. Дане положення договору є умовою про договірне списання та відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою передбачено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. П озивач посилається на те, що у п. 3.3.9 та 3.3.13 Кредитного договору передбачено обовязок позичальника протягом всього строку дії кредитного договору сплачувати страхові внески на рівні початкової суми кредиту незалежно від залишку непогашеного кредиту, що набагато збільшує супутні затрати позичальника дане посилання не відповідає дійсності, оскільки зазначені пункти не містять таких положень, а передбачають обовязок позичальника одночасно з укладенням кредитного договору укласти договір відступлення прав вимоги за договором страхування та надати доказів дії цього договору на строк не менше одного року з моменту укладення кредитного договору, а також встановлюють наслідки настання страхового випадку. Позивач посилається на те, що у п. 3.3.17 кредитного договору встановлені вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої компенсації (понад 59% вартості кредиту) у разі невиконання ним зобовязань за договором, хоча зазначений пункт тільки встановлює сплату позичальником комісії за відкриття та обслуговування позичкового рахунку, що відповідає положенням статті 1068 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що клієнт зобовязаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. 4) позивач посилається на те, що п. 3.3.10, 3.3.11 кредитного договору зобовязують позивача сплачувати страхові внески на користь банку протягом року після повернення кредиту та сплати проценті, а також сплачувати страхові внески на наступний строк ще до закінчення дії поточного договору страхування, що не відповідає дійсності оскільки зазначеними пунктами встановлено обовязок позичальника вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування автомобіля, зокрема, сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менший ніж той, в межах якого Позичальник виконає всі зобовязання за кредитним договором, та надавати банку докази сплати чергових страхових платежів, визначених договором страхування. 5) у позові зазначається, що п. 3.3.7 кредитного договору банку надається право розірвати договір із позичальником на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається, що також не відповідає дійсності, оскільки п. 3.3.7 кредитного договору не передбачено такого права банку, а встановлено обовязок позичальника на відшкодування банку видатків, що випливають з цього договору та договору застави. 6) посилання позивача на те, що абз.4 п.4.1 кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі не відповідає дійсності оскільки даний пункт визначає право банку на зміну умов кредитування виключно у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником умов цього договору, а саме: несплати процентів та/або несвоєчасного повернення кредиту або його частини.

Позивач в судовому засіданні належним чином не обґрунтував та не надав доказів невідповідності умов кредитного договору вимогам чинного законодавства України та про несправедливість окремих його положень такими, що не відповідають дійсності.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. В силу зазначених положень закону позивач повинен довести вину відповідача.

Однак, позивач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду жодних доказів, які б свідчили про наявність вини відповідача у заподіяні збитків, іншому їх розмірі та відсутність своєї вини у невиконанні умов Договору. Відсутні посилання на підстави звільнення від доказування визначені у ст. 61 ЦПК України. Отже, стягувати з відповідача на користь позивача суму боргу у суду відсутні підстави.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що кредитний договір №235-Ф/07 від 26.07.2007 року укладений ВАТ АБ „Укргазбанк” та ОСОБА_1 за взаємною згодою сторін та у відповідності з вимогами чинного законодавства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Вимог розумності та справедливості.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обовязковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1048 ЦК України встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Банком були виконані свої зобовязання за кредитним договором № 235-Ф/07 від 26.07.2007 року, а саме надано кредит ОСОБА_1 в розмірі 22000 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № TR.13419.1.1192 від 26.07.2007 року (а.с.55).

ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором № 235-Ф/07 від 26.07.2007 року.

Станом на 01.04.2009 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 9993 доларів США 16 центів та 3690 грн. 61 коп., з яких 9403 доларів США 16 центів заборгованість за кредитом, 103 долара США 05 центів відсотки, нараховані за період з 01.03.2009 року по 01.04.2009 року, 486 доларів США 95 центів заборгованість за прострочення сплати відсотків, 2128 грн. 74 коп. заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності, 1561 грн. 87 коп. заборгованість по пені за несвоєчасну сплачену відсотків.

26.07.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 235-Ф/07-Р відповідно до умов якого поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за виконання позичальником по кредитному договору № 235-Ф/07 від 26.07.2007 року, укладеному банком та позичальником, згідно з яким позичальнику надається кредит в сумі 22000 доларів США на строк з 26.07.2007 року по 25.07.2012 року із сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із розрахунку 12.5 % річних.

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору у випадку невиконання позичальником зобовязань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобовязань по кредитному договору до позичальника та поручителя.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 235-Ф/07 від 26 липня 2007 року в доларах США, а не в національній валюті України, обґрунтовані тим, що кредит ОСОБА_1 був наданий у доларах США.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором в доларах США, а не в національній валюті України, обґрунтовані тим, що кредит був наданий у доларах США.

Статтею 192 Цивільного кодексу України передбачено, що законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України в икористання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1.3. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року, визначає, що використання іноземної валюти як засобу платежу це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, обєкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене, виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати процентів у іноземній валюті не є використанням іноземної валюти як засобу платежу, відповідно, дія статей 192 та 533 Цивільного кодексу України на дані правовідносини банку та позичальника не розповсюджується.

При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство України не забороняє надання кредиту в іншій валюті, ніж валюта України.

Статтею 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями.

АБ «Укргазбанк» має всі необхідні ліцензії, щоб здійснювати валютні операції відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. та Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 р.

Оскільки відповідачі за обєднаним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконують взяті на себе зобов'язання, чим надають шкоду позивачу Публічному акціонерному товариству акціонерний банк «Укргазбанк», то сума заборгованості, яка підлягає до сплати підлягає стягненню примусово солідарно в розмірі 9993 доларів США 16 центів та 3690 грн. 61 коп., а також підлягає стягненню солідарно з відповідачів судові витрати по оплаті судового збору 538 грн. 64 коп. та коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України, ст. ст. 6,192,509, 525, 526, 530, 533,543,554,610- 612, 626,627,628,1050, 1052,1054 ЦК України , ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність», Положенням про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» , третя особа: ОСОБА_3 про визнання частково недійсним та зміну умов кредитного договору відмовити.

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити .

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючої за адресою 04123, АДРЕСА_1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючого за адресою 04123, АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» , місцезнаходження якого за адресою 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, рахунок 2909030 у ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280 заборгованість за кредитом 9993 (девять тисяч девятсот девяносто три ) долари США 16 центів, та заборгованість по пені 3690 (три тисячі шістсот девяносто) гривень 61 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» , понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 538 (пятсот тридцять вісім) гривень 64 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) гривень 00 копійок .

А всього стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» суму в розмірі 9993 (девять тисяч девятсот девяносто три ) долари США 16 центів, 4259 (чотири тисячі двісті пятдесят девять) гривень 25 копійок.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через районний суд.

СУДДЯ САЧЕНКО О.О.