Рішення № 99575941, 14.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Справа № 160/4706/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - приватний виконавець Клименко Р.В., відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" (далі - третя особа), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №64212986 від 21.01.2021 року протиправними та незаконними;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №64212986 від 21.01.2021 року;

- скасувати постанову від 10.03.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату в розмірі 37 157,48 грн. у ВП № 64212986 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд»;

- скасувати інші постанови (про арешт майна, коштів, рахунків і т.п.), які будуть виявлені судом під час розгляду мого адміністративного позову, оскільки відомості про решту постанов, прийнятих відповідачем у зазначеному виконавчому провадженні мені не відомі.

В обґрунтування позову зазначено, що приватним виконавцем Клименко Р.В. спірною постановою відкрито виконавче провадження з порушенням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходження його майна. Вказує, що постанова приватного виконавця від 10.03.2021 року містить дві суперечливі інформації про місце її проживання, а саме: АДРЕСА_1 , за якою у позивача немає реєстрації та адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , що відповідає відмітці в паспорті ОСОБА_1 . Відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальної діяльності є підставою для скасування спірної постанови, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду.

Ухвалою суду від 01.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено судове засідання на 10.06.2021 року.

08.06.2021 року відповідачем на електронну адресу суду надіслано відзив та копії документів виконавчого провадження №64212986. У відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що до приватного виконавця звернулося ТОВ «Фінансова Компанія «Аланд» із заявою про примусове виконання виконавчого напису №60789 від 05.10.2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 37 157,48 гривень. У виконавчому написі зазначено місце проживання боржника: АДРЕСА_1 . Крім того, у заяві про примусове виконання рішення стягувачем зазначена така ж інформація щодо місця проживання боржника. Вказує, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника, до відкриття виконавчого провадження. Вважає, що приватним виконавцем Клименко Р.В. дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження №64212986.

Також, відповідачем надано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.06.2021 року клопотання відповідача задоволено та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у адміністративній справі №380/9335/20 (провадження №К/9901/6782/21).

Ухвалою суду від 10.09.2021 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.09.2021 року.

В судове засідання 14.09.2021 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином. Неявка учасників справи сторін не перешкоджає розгляду справи по суті та в силу вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Також, разом з відзивом приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. подано до суду заяву про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду. Так, постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана відповідачем на адреси, які зазначені у виконавчому документі: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Поштове відправлення вручено боржнику (позивачу) 30.01.2021 року, що підтверджується витягом з офіційного сайту Укрпошти, а тому позовна заява мала бути подана позивачем у строк до 09.02.2021 року.

Дослідивши надані докази, суд зазначає, що відповідачем 21.01.2021 року було надіслано ОСОБА_1 поштову кореспонденцію за адресою: «буд. 0, Затишне, Дніпропетро», яка вручена «особисто» 30.01.2021 року.

Проте, суд зазначає, що суду не надано опису вкладення до рекомендованого повідомлення про вміст поштової кореспонденції, яка направлялась позивачу, тому суд позбавлений можливості пересвідчитись, що позивач 30.01.2021 року отримала саме оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження.

За наведених обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. із заявою від 30.11.2020 року №20024819 про примусове виконання рішення.

Виконавчим документом, який підлягав виконанню, є виконавчий напис №60789 від 05.10.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" заборгованості у розмірі 37 157,48 грн.

У заяві ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" зазначено дві адреси ОСОБА_1 : адресу місця реєстрації: АДРЕСА_3 та адресу місця проживання: АДРЕСА_4 .

До заяви додано оригінал виконавчого напису №60789 від 05.10.2020 року та копію довіреності представника стягувача.

У виконавчому написі №60789 від 05.10.2020 року міститься інформація про адресу реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 та адресу місця проживання: АДРЕСА_4 .

У кредитному договорі № 2003146885 від 23.03.2013 року, укладеному між позивачем та ПАТ “ОТП БАНК” (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ "Фінансова компанія "Аланд") вказано, що місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .

Постановою приватного виконавця Клименко Р.В. від 21.01.2021 року відкрито виконавче провадження №64212986 з примусового виконання виконавчого напису №60789 від 05.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" заборгованості у розмірі 37 157,48 грн.

Боржником у виконавчому провадженні №64212986 визначено ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 та адресу місця проживання: АДРЕСА_4 .

Стягувачем у виконавчому провадженні №64212986 визначено ТОВ "Фінансова компанія "Аланд", адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, оф.301.

10.03.2021 року приватним виконавцем Клименко Р.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід від особи, якою є ФОП ОСОБА_2 .

Предметом оскарження у даній справі є постанова приватного виконавця Клименко Р.В. від 21.01.2021 року про відкриття з підстав порушення правил територіальної діяльності приватних виконавців.

Позивач, вважаючи постанови, винесені виконавчому провадженні №64212986 протиправними, звернулась до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої та другої статті 22 Закону № 1404-VIII про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1404-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1404-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

З Єдиного реєстру приватних України випливає, що приватний виконавець Клименко Р.В. з 21.02.2020 року здійснює діяльність у виконавчому окрузі в м. Києві.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до абзацу 9 статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

З долученої до матеріалів справи копії паспорту позивача вбачається, що позивач зареєстрована з 12.04.1990 року за адресою: АДРЕСА_2 .

З долученої до матеріалів виконавчого провадження копії договору № 2003146885 від 23.03.2013 року встановлено, що адреса місця постійного проживання та адреса місця реєстрації ОСОБА_1 зазначена одна і та сама: АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження №64212986 не містять жодного документу, який би засвідчував вірність інформації про місце проживання позивача, яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса №60789 від 05.10.2020 року: АДРЕСА_4 .

Також, матеріали виконавчого провадження №64212986 не містять жодних доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем дій, спрямованих на з`ясування причини наявності розбіжності в адресі місця проживання позивача, яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса та договорі; не містять жодних доказів щодо встановлення відповідачем адреси місця проживання позивача.

Отже, підтверджене документально місце проживання (реєстрації) боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №64212986 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Вирішуючи вимоги позовної заяви, суд враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 15.07.2021 року у справі № 380/9335/20 (адміністративне провадження № К/9901/6782/21):

«… У виконавчому провадженні місце проживання боржника відіграє важливу роль як для визначення виконавчого округу, в якому має здійснюватися виконавче провадження, так і для можливості реалізації боржником своїх прав і виконання обов`язків у виконавчому провадженні.

48. Так, статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.

49. Зазначеною статтею на боржника покладено низку обов`язків (зокрема повідомляти виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій), виконання яких передбачає перебування у безпосередній близькості до місця вчинення виконавчих дій.

50. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з висновками, викладеними у постанові від 31.03.2021 в справі №380/7750/20, про те, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив`язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження.

51. При цьому Верховний Суд ураховує, що вказаним Законом передбачено право стягувача обирати місця відкриття виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, але наголошує, що таке право не має нівелювати права боржника, передбачені статтею 19 Закону.

52. Суд уважає за необхідне також зазначити, що в силу частин першої та другої статті 4 Закону №1403-VIII приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, а також повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

53. Також, в силу положень статті 16 Закону №1403-VIII, приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України. Зокрема, суб`єкти владних повноважень мають приймати рішення (вчиняти дії) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та неупереджено.

54. Щодо відсутності у чинному законодавстві вимог щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника, то Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вважає звертає увагу на таке.

55. Як уже було зазначено, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша статті 24 Закону). Водночас визначення місця проживання та місця перебування наведено у Законі №1382-IV, відповідно до якого місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

56. Виходячи з приписів статті 6 Закону №1382-IV, місце проживання підлягає обов`язковій реєстрації, тобто Закон №1382-IV пов`язує місце проживання особи насамперед із зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону, є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання.

57. Отже, відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

58. При цьому Суд звертає увагу на те, що частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

59. Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, Верховний Суд виходить з того, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом №1382-IV) або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні Закону №1382-IV.

60. Так, у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що у виконавчому написі міститься інформація як про адресу реєстрації боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), так і про адресу місця проживання ( АДРЕСА_2 ). При цьому у кредитному договорі, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, указано, що зареєстрованим місцем проживання боржника є адреса: АДРЕСА_5 , а адресою місця проживання зазначено АДРЕСА_6 .

61. Отож з установлених обставин справи вбачається, що нотаріусом під час вчинення виконавчого напису самостійно зазначено адресу АДРЕСА_2 як адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 . Верховний Суд ураховує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не встановлює відповідних обставин, адже не викликає особу, не спілкується з нею та не отримує від неї жодної інформації. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що вищезазначена адреса піддавалась перевірці на предмет її достовірності.

62. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що саме виконавчим документом у цій справі встановлено фактичне місце проживання боржника.

63. Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону №1404-VІІІ, положення статті 27 Закону №1403-VIII, а також положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5942-VI, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

64. Серед іншого, Верховний Суд зазначає, що норми КАС України також пов`язують місце проживання особи із зареєстрованим місцем її проживання. Так, відповідно до частини третьої статті 171 КАС України суд встановлює місце проживання фізичної особи шляхом надсилання запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

65. Отже, законодавець, оперуючи поняттям «місце проживання особи», передбачає, що таке місце проживання має бути особою зареєстровано і суб`єкти владних повноважень зобов`язані враховувати таку інформацію при здійсненні ними владно-управлінських функцій.

66. Таким чином, відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

В іншому випадку, нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголошує, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

67. Верховний Суд уважає за необхідне також звернути увагу на положення пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIIІ, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

68. Виходячи із системного аналізу цієї норми в сукупності з іншими положеннями Закону №1404-VII, Верховний Суд констатує, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

69. Підсумовуючи викладене, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Відповідні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 в справі №380/7750/20, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вважає правильними та не вбачає підстав для відступлення від вказаної правової позиції.

70. За встановлених обставин у цій справі визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

71. Суд ураховує доводи касаційної скарги про те, що наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, однак у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів частини десятої статті 6 Закону, необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, таке трактування частини другої статті 24 Закону відповідатиме також принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права.».

За наведених обставин, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2021 року №64212986 прийнята відповідачем з порушенням приписів частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII.

На підставі частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, здійснивши системний аналіз положень чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, встановивши фактичні обставини справи на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки приватним виконавцем не доведено, що виконавче провадження №64212986 відкрито за місцем проживання, перебування боржника, чи за місцезнаходженням майна боржника.

Враховуючи ту обставину, що в межах виконавчого провадження винесено лише 2 постанови приватного виконавця, спрямовані на примусове виконання виконавчого документу, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження №64212986 від 21.01.2021 року та про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 10.03.2021 року

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (адреса: вул. Ю. Поправки, б.6/31, м. Київ, 02094), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" (адреса: 01033, м.Київ,вул. Саксаганського, 14; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42642578) про визнання протиправними дій та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича щодо відкриття виконавчого провадження №64212986.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №64212986 від 21.01.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.03.2021 року у виконавчому провадженні № 64212986.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар