Рішення № 99574412, 30.08.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11874/19

Провадження № 2/201/2280/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр Правобережний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2019р. ТОВ «Теро ЛТД» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію (а.с. 2-4).

Ухвалою суду від 04.11.2019р. відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 30-31).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2020р. позовні вимоги ТОВ «Теро ЛТД» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теро ЛТД» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 6 137 грн. 17 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 989 грн. 91 коп., три відсотки річних в розмірі 653 грн. 47 коп., а разом 8 780 грн. 55 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теро ЛТД» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921 грн. (а.с. 45 - 49).

Ухвалою суду від 30.07.2020р. замінено стягувача ТОВ «Теро ЛТД» на його правонаступника – ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» (а.с. 66).

08.04.2021 року до суду звернувся відповідач ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 23.04.2021р. заочне рішення скасовано і справу призначено до розгляду у загальному порядку (а.с. 105).

В обґрунтування позовних вимог первісний позивач в позовній заяві посилався на те, що боржник ОСОБА_1 є власником помешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання даної квартири надавалися ТОВ «Теро ЛТД». Між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання, однак відповідач за надані послуги оплату не проводить у зв`язку із чим за період 01.11.2017р. по 21.10.2019р. утворилася заборгованість у розмірі 6 137,17 грн., яка відповідачем не погашена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

На підставі викладеного, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 6137,17 грн., інфляційні втрати в розмірі 1989,91 грн., три відсотки річних в розмірі 653,47 грн., разом 8780,55 грн.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав. Надав письмові пояснення по справі (а.с. 77 - 92, 94 – 100, 145 – 156, 177 - 190) про те, що він заборгованість сплатив на користь ТОВ «Тера ЛТД» повністю, що підтверджується квитанціями за період з 01.11.2017р. по 21.10.2019р. на суму 10 827,00 грн., переплата склала 2 499,00 грн. (а.с. 82, 83-84). Зазначив, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходилася також справа № 201/1089/21 (судовий наказ), який скасований ухвалою від 25.03.2021р. Вважав заявлену до стягнення суму 6 137,17 грн. фіктивною і необґрунтованою. Заборгованість він сплачував часинами протягом року, з урахуванням відстрочення платежів - 50% в опалювальний період і 50% в міжопалювальний період (з травня по жовтень), що передбачене Поставною КМУ № 892 від 26.10.2016р., Постановою КМУ № 830 п. 34 від 21.08.2019р.

Також зазначив, що його батьки раніше проживали за адресою: АДРЕСА_1 , були Учасниками Великої Вітчизняної Війни і користувалися пільгами на оплату у розмірі 50% комунальних послуг до 2012 року, а відповідач має пільги на сплату 50 % комунальних платежів відповідно до Закону України «Про міліцію» як ветеран ОВС за цією ж адресою з 2012 року і довічно, про що УМВС України в Дніпропетровській області надана довідка № 171 вих83/19849 від 25.01.2002р. Ці пільги підтверджені довідкою УСЗН Соборного району № 1832 від 23.08.2016р. і довідкою КЖЕП від 30.11.2010р. № 2625.

Вказав, що під час спілкування з представниками ТОВ «Тера ЛТД» (у 1913, 1916, 2018 роках) він надавав ці документи, проте пільга не врахована, перерахунок платежів не проведений, безпідставно нарахована пеня. За його власною звіркою заборгованість відсутня, переплата становить 1 808,00 грн. (а.с. 149 – 151). Оплата підтверджується квитанціями та іншими документами банків, однак платіжні термінали не мають графи, у якій зазначено, за який період проведена оплата, вказується лише сума, дата платежу, показання лічильників. На користь ТОВ «Тера ЛТД» і ТОВ «Розрахунковий цент Правобережний» переплачено за період з листопада 2017 року по листопад 2019 року 1808 грн., нарахований борг в сумі 6 137 грн. є безпідставним. А з урахуванням пільги 50%, загальна сума переплати становить 7 386 грн. У червні - серпні 2021 року також проведена спільна звірка взаєморозрахунків ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» і ОСОБА_2 по особовому рахунку НОМЕР_1 . Під час звірки виявлено, що заборгованість не відповідає дійсності. Згідно з актом звірки за 2017, 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням квитанції факт переплати складає 1087 грн., заборгованість минулих років (до 2017 року) не погашалась (а.с. 182 - 186), жодних пільг батьків та його пільг позивачем не враховано.

Звернув увагу на те, що він сплачував у межах строку позовної давності (квитанції з за період жовтень 2017 року – листопад 2020 року).

Вважав, що позивачем заборгованість нарахована безпідставно, оскільки відповідно до Постанови КМУ № 892 від 26.10.2016р. і Постанови КМУ № 830 від 21.08.2019р. населенню надано право проводити оплату за централізоване опалення 50% в опалювальний період і 50% в між опалювальний період, однак позивач заборгованість нараховував відразу по закінченню опалювального сезону. Також зазначив, що Законом України від 17.03.2020р. № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» і постановою КМУ від 09.12.2020р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» комунальним підприємством заборонено нараховувати пеню і штрафи за прострочення платежів на період карантину і через 30 днів після нього. Однак позивачем нараховані штрафні санкції та пеня, які у 2-3 рази перевищують реальний розрахунок, а ВДВС незаконно з його пенсії утримано понад 7000 грн. Тому вважав, що позивач маж провести перерахунок оплати з урахуванням пільги.

Представник позивача – ОСОБА_3 (діє на підставі виписки з ЄДРЮОФОПГФ – а.с. 69 ) в судове засідання 30.08.2021р. надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с. 200).

Відповідач в судове засідання 30.08.2021р. надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 192).

Суд, вивчивши позиції сторін, матеріали справи, оцінивши позиції сторін та докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.06.2013р. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , яку успадкував від ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 193).

05.03.2018р. між ТОВ «Теро ЛТД» та ОСОБА_1 укладено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 0255, відповідно до п. 1 якого виконавець (ТОВ «Теро ЛТД») зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умови, що передбачені договором (а.с. 21 – 23).

Опалювальна площа квартири – 38,5 кв. метрів (п. 3 договору).

Тариф на послугу з централізованого опалення становить 37,96 грн. за кв. метр (п. 5 договору).

Відповідно до п. 6 договору розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить 1461,46 грн.

Згідно з п. 9 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг здійснюється не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений законом строк (п.п. 1 п. 17 договору).

Відповідно до п. 31 договору цей договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Отже, ТОВ «Теро ЛТД» є виконавцем послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, позивач надає житлові – комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими тарифами для населення, що встановлюється рішеннями Дніпропетровської міської ради відповідно до норм діючого законодавства (а.с. 10).

У зв`язку із несплатою відповідачем оплати за надані послуги відповідно до розрахунку позивача заборгованість за період 01.11.2016р. по 21.10.2019р. становить 6137,17 грн. (а.с. 6 - 7).

Згідно наданої відповідачем довідки УМВС України в Дніпропетровській області від 25.01.2002р. № 83/19849 підполковник міліції ОСОБА_1 (звільнений зі служби за віком) та члени його сім`ї мають право на 50% знижку по оплаті площі, комунальних послуг, а також палива згідно Закону України «Про міліцію» від 20.12.1992р. (а.с. 153).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р., який втратив чинність 07.11.2015р., працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством (Частина четверта статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI (107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008; частина четверта статті 22 в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014).

Відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» з 07.11.2015р. втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Таким чином, особи, які мали право на пільги згідно із Законом України «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв`язку з виконанням службових обов`язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні) з 07.11.2015р. втратили право на пільги.

Відтак, особи, які втратили право на пільги, мали звернутися до органів соціального захисту населення за призначенням житлової субсидії.

Водночас, згідно із ч. 6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: 6) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 затверджене Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке введеться структурними підрозділами Міністерством соціальної політики. До Реєстру вноситься інформація про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, у т.ч. відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п. 2. Положення до Реєстру вноситься така інформація: про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання або адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується.

Згідно із п. 7 Положення у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово.

У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання.

Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

Відповідач вважає, що первісний позивач мав врахувати цю пільгу при сплаті послуг за централізоване опалення за адресою квартири: АДРЕСА_1 .

Разом із тим, згідно довідки УСЗН Соборної районної у м. Дніпрі ради від 23.08.2016р. за № 1932, згідно даних Єдиного Державного автоматизованого реєстру осіб, мають право на пільги та на обліку знаходяться: пільговик (пільга 50 %): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – ветеран ОВС, та член сім`ї, на якого поширюється пільга – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – дружина. Зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 156).

Отже, відповідач має пільгу на сплату за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 .

Доказів того, що відповідач як пільговик знявся з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та став на облік за новим місцем проживання суду не надано.

Відтак, суд не приймає доводи відповідача про те, що він має пільгу на сплату за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .

Надана відповідачем довідка КЖЕП від 30.11.2010р. № 2625 не є підтвердженням надання пільг за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона видана з іншого питання, а саме, про те, що ОСОБА_4 , 1927 р.н. (матір відповідача) перебуває повністю на утримання свого сина ОСОБА_1 за станом здоров`я (а.с. 155).

З матеріалів справи видно, що заборгованість відповідачеві нарахована, починаючи з 01.11.2016р. і до 21.10.2019р. (а.с. 6-7).

Відповідач успадкував квартиру за адресою: АДРЕСА_1 від матері ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.06.2013р. (а.с. 193).

Відповідно до ст.1268 ЦКУ не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Тому під час прийняття спадщини на нерухоме майно, спадкоємець не вправі відмовитись від прийняття обов`язку щодо сплати боргів за комунальні послуги, які були у спадкодавця. Відповідно до ст.1282 ЦКУ спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, за умови дотримання кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців, передбачених ст.1281 ЦКУ.

Таким чином, підлягає стягненню заборгованість за комунальні послуги, які утворилися за спадкодавцем.

При цьому, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не заслуговують на увагу, оскільки не укладення договору не виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості отриманих послуг з надання теплопостачання.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, відсутність договору про надання комунальних послуг не дає підстав для несплати за фактично отримані послуги.

Отже, власником квартири є ОСОБА_1 , а між ТОВ «Теро ЛТД» та відповідачем встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідні обставини не спростовуються відповідачем в наданих до суду заявах і поясненнях, а отже відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

В ухвалі ВССУ від 20.11.2013р. по справі № 6-29503св13 зазначено, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов`язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

Подібне ВССУ зазначив і в ухвалі від 17.09.2014р. по справі № 6-6707св14 та в ухвалі від 15.10.2014р. по справі № 6-29394св14.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно до ч.1 ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

Споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абз. 14 ч. 1 ст.1 цього Закону)

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пунктів 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, відсутність такого договору не позбавляє споживачів зобов`язання сплачувати за спожиті послуги, оскільки такі зобов`язання у них виникають на підставі статей 11, 509, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов`язковими для виконання.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові ВСУ від 30.10.2013р. по справі № 6-59цс13 споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання перед первісним позивачем у частині сплати за надані послуги з централізованого опалення в повному обсязі не виконував, що підтверджується розрахунком нарахувань за послуги за листопад 2016 року – жовтень 2019 року (а.с. 6, 7), актом звірки взаєморозрахунків за надані послуги (а.с. 118 – 135) та випискою по рахунку № НОМЕР_2 з 01.03.2018р. і по 07.04.2019р. (а.с. 161 - 175).

При цьому, всі представлені відповідачем квитанції про сплату послуг (а.с. 85 – 88, 95 – 100) зараховані первісним позивачем на погашення заборгованості і відображені у виписці по рахунку, що відповідачем на заперечувалося у поясненнях.

Суд не може прийняти до уваги надані відповідачем акти звірки, аналітичні довідки (а.с. 148 – 151, 182 – 184), оскільки вони складені ним лише особисто, не містять підписів позивача, а правонаступник позивача з ними під час розгляду справи не погодився і представив суду виписку по особовому рахунку відповідача, яка відображає увесь рух коштів, які надходила від відповідача і такий доказ є належним і допустимим.

Отже, згідно розрахунку первісного позивача, сума заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги централізованого опалення за період з листопада 2016 року – жовтень 2019 року становить 6 137,17 грн.

Посилання відповідача на те, що надані ним квитанції про сплату за надані послуги з централізованого опалення враховані позивачем безпідставно в рахунок погашення боргу минулих років, адже не мають призначення платежу, суд не приймає до уваги, оскільки випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. по справі № 911/2630/18.

Таким чином, суд вважає, що сума заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2016 року – жовтень 2019 року з урахуванням платежів, які відповідач здійснював за користування послугами з опалення у визначений позивачем період на загальну суму у розмірі 6 137,17 грн. знайшла своє підтвердження під час розгляду справи.

Суд не може взяти до уваги доводи відповідача про застосування строків давності, оскільки, як видно із розрахунку нарахувань, строк позовної давності за спірний період неодноразово переривався.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, належить, зокрема, часткова сплата боржником боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як видно із розрахунку нарахувань за послуги за період з листопада 2016 року по жовтень 2019 року (а.с. 6-7), відповідач не сплачував заборгованість по 2-3 місяці, а потім знову вносив платежі на її погашення, що безумовно свідчить про переривання трирічного строку позовної давності.

Згідно зі ст. ст. 13,14 ЦК України цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначено, що споживач зобов`язаний вносити щомісячну плату за надані послуги згідно встановлених тарифів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основним обов`язком споживача.

Відсутність договору на постачання теплової енергії не позбавляє споживачів зобов`язання сплачувати за спожиті послуги, оскільки такі зобов`язання у них виникають на підставі статей 11, 509, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов`язковими для виконання.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України (справа № 6-59цс13) від 30 жовтня 2013 року споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Проте за надані послуги відповідач не розрахувався з позивачем, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 6137,17 грн.

Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком, наданим стороною позивача, який відповідачем під час розгляду справи жодним чином не спростований, і з яким суд погоджується, за період з листопада 2016 року по жовтень 2019 року інфляційні втрати складають 1989,91 грн., 3% річних - 653,47 грн. (а.с. 8 - 9).

При цьому, суд не приймає посилання відповідача про те, що позивач безпідставно нарахував йому пеню і штрафи на період карантину, без урахування вимог Закону України від 17.03.2020р. № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» і постанови КМУ від 09.12.2020р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки ані пеня ані штрафи до стягнення позивачем не продавлені. Окрім того, спіним періодом є листопад 2016 року – жовтень 2019 року, тобто до настання карантинних обмежень.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Теро ЛТД» підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з теплопостачання, що складає 6 137,17 грн., інфляційні втрати в розмірі 1989,91 грн., три відсотки річних в розмірі 653,47 грн.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним понесені позивачем судові витрати в сумі 1 921,00 грн. (а.с. 1, 19) покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр Правобережний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр Правобережний» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2016 року по жовтень 2019 року у розмірі 6 137,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 989,91 грн. та 3% річних у розмірі 653,47 грн., а разом 8 780,55 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунковий центр Правобережний» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 06 вересня 2021 року.

Суддя Наумова О.С.