Рішення № 99571707, 14.09.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1266/21

2-а/703/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бондаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

встановив:

19 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Поліцейського батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гедзь Віталія Дмитровича та Управління патрульної поліції в Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, в якому просить: визнати протиправною (незаконною) та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4060043 від 13 квітня 2021 року поліцейського батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гедзь Віталія Дмитровича про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП; провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 квітня 2021 року позивач керував транспортним засобом «Mitsubishi ASX», д.н.з. НОМЕР_1 , в напрямку м. Сміла Черкаської області через населений пункт м. Вінниці. На одній з вулиць м. Вінниця його обігнав патрульний автомобіль та продовжив рух за вантажним автомобілем, який рухався попереду на деякій відстані. Наздогнавши вантажний автомобіль, поліцейські його зупинили. Коли позивач наблизився до них на своєму автомобілі, один з поліцейських зупинив і його. Поліцейський, який представився поліцейським батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Гедзь В.Д., але службове посвідчення не пред`явив, попросив у позивача документи для перевірки внаслідок порушення позивачем правил дорожнього руху. При цьому, поліцейський повідомив, що під час повороту ліворуч, позивач порушив ПДР України, але не повідомив, де саме вчинено порушення та не надав доказів порушення ПДР України. Після отримання від позивача документів для перевірки поліцейський прослідував до свого автомобіля, де перебував деякий час. Після повернення до транспортного засобу позивач, поліцейський надав останньому аркуш паперу у формі фіскального чеку, який виявився постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4060043 від 13 квітня 2021 року. На зауваження позивача, що він бажає заперечувати та дати пояснення з приводу викладеного у постанові, поліцейський повідомив, що всі пояснення він може надати у суді. Оглядом отриманої постанови позивачем встановлено, що поліцейський здійснив розгляд адміністративної справи за його відсутності та ухвалив рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 510 гривень за порушення позивачем п.8.7 ПДР України, а саме: «порушення проїзду на вимкнений сигнал додаткової секції, що забороняє рух у напрямку вказаному стрілкою».

Вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4060043 від 13 квітня 2021 року протиправною (незаконною), ухваленою з грубим процесуальними порушеннями щодо порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів існування події правопорушення та складу адміністративного правопорушення та такою, що підлягає скасуванню, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Кирилюк Н.А. від 07 травня 2021 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву з всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та що копія даного відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням відзиву до суду, докази про що повинні бути приєднані до відзиву.

21 травня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про заміну відповідачів, в зв`язку з чим вирішено замінити відповідачів по справі на Департамент патрульної поліції. Відповідачу роз`яснено право на подання до суду до 13 червня 2021 року відзиву на позовну заяву з всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та що копія даного відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням відзиву до суду, докази про що повинні бути приєднані до відзиву.

14 червня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява представника сектору правового забезпечення Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якій повідомлено суд, що представником за довіреністю УПП у Вінницькій області ДПП Липовською Н.Ю. на адресу суду 11 червня 2021 року направлено відзив на позовну заяву з відповідними доказами по даній справі, в зв`язку з чим та великим навантаженням на СПЗ УПП у Вінницькій області ДПП, просила суд продовжити строк для подачі відзиву по справі з відповідними доказами та розгляд справи провести з направленими матеріалами. Одночасно повідомлено, що відзив на позовну заяву направлено позивачу в день направлення відзиву до суду.

До вказаної заяви додано виключно копію довіреності, при цьому доказів надіслання позивачу відзиву на позовну заяву не надано.

22 червня 2021 року поштовим відправлення на адресу суду надійшов відзив представника відповідача від 14 червня 2021 року на позовну заяву ОСОБА_1 , який, відповідно до конвенту, в якому він надійшов до суду, зданий до поштового відділення зв`язку 15 червня 2021 року.

У вказаному відзиві зазначено, що додатками до нього є: довіреність (копія, для суду); диск з відеозаписом (для суду); постанова – 2 штуки.

При цьому, доказів направлення копії відзиву з додатками до нього позивачу, до відзиву не додано.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що під час патрулювання 13 квітня 2021 року о 00 годин 10 хвилин в м. Вінниця поліцейським роти №4 БУПП у Вінницькій області ДПП Гедзь В.Д. було зупинено транспортний засіб «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 здійснив проїзд на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора, у зв`язку з чим порушив п.8.7.3 ПДР України. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст.33 та 284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серії ЕАН №4060049 за ч.2 ст.122 КУпАП. Звертає увагу, що постанова, яка зазначена в позовній заяві, винесена по зовсім іншій ситуації, відносно іншої особи та працівниками іншого управління. Позивач у позові зазначає, що ПДР не порушував, що являється суб`єктивною його думкою, оскільки з бодікамер поліцейських та відеореєтратора зі службового автомобіля чітко видно проїзд на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора, разом з іншим автомобілем.

Чинним на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. Відповідач мав всі законні підстави винести постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. Вважає, що відеозапис, який доданий до відзиву на позовну заяву є належним доказом у справі.

Крім того вказує, що інспектором, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав у відповідача для умисного спотворення обставин події не було, а викладене в позовній заяві, є суб`єктивною думкою позивача та не спростовує факту вчинення правопорушення. Таким чином, постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, є обґрунтованою та законною. З врахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі розпорядження керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2021 року №242, повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями вказана адміністративна справа передана на розгляд судді Ігнатенко Т.В.

Ухвалою судді Ігнатенко Т.В. від 22 липня 2021 року вказану справу прийнято до свого провадження та, в зв`язку зі зміною складу суду, вирішено розгляду справи по суті проводити повторно.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та на їх задоволенні наполягає.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч.3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З врахуванням положень ч.3 ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе судовий розгляд адміністративної справи проводити без участі сторін та фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку,

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.2, 4 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою поліцейського роти №4 БУПП у Вінницькій області ДПП Гедзь В.Д. серії ЕАН №4060049 від 13 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 – позивача у справі, притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за те, що він 13 квітня 2021 року о 00 годині 10 хвилин водій керуючи транспортним засобом «Mitsubishi ASX», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд на вимкнений сигнал додаткової секції світлофору, чим порушив п.8.7.3 «з» ПДР України.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно п.8.7.3 «з» ПДР України, вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).

Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просить, зокрема, визнати протиправною (незаконною) та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4060043 від 13 квітня 2021 року поліцейського батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гедзь Віталія Дмитровича про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Таким чином, номер оскаржуваної постанови та постанови, якою накладено на позивача адміністративне стягнення, відрізняються один від одного виключно на одну останню цифру.

Разом з тим, як вбачається з копії оскаржуваної постанови, яка є додатком до позовної заяви, яка є нечіткою, суд має можливість прочитати його як №4060043.

При цьому, відомості, які викладені у копії оскаржуваної постанови, яка є додатком до позовної заяви, та постанови, якою на позивача накладено адміністративне стягнення, яка є додатком до відзиву на позовну заяву, є одними й тими самими.

Крім того, представник відповідача не заперечує, що позивачем оскаржується саме постанова серії ЕАН №4060049 від 13 квітня 2021 року.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 оскаржується саме постанова серії ЕАН №4060049 від 13 квітня 2021 року.

Відповідно до положень ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження позиції відповідача до відзиву долучено диск з відеозаписом, на якому, як стверджує представник відповідача, зафіксовано адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, вимоги зазначеної норми Закону встановлюють імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного запису, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адмінітративне прпавопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення посилань на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатись належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16.

Разом з тим, у постанові серії ЕАН №4060049 від 13 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відсутні докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

При цьому, графа постанови: «до постанови додаються …» - інспектором не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відеозапис, який міститься на компакт-диску, що доданий до відзиву представника відповідача на позовну заяву, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, у ній не зазначено місця вчинення адміністративного правопорушення, що не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися виключно на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу, на підставі якого поліцейський прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд приходить до висновку, що поліцейським поліцейським роти №4 БУПП у Вінницькій області ДПП Гедзь В.Д. при винесенні оскаржуваної постанови, всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів не здійснив.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, тощо.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм ПДР України. Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяннями, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень відповідачами не надано, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи, що при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення працівником поліції допущено порушення прав позивача, а саме не надано належних та допустимих доказів правомірності постанови, суддя приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП є неправомірною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, закриттю, що буде відповідати повному та належному захисту прав позивача, який здійснений, відповідно до імперативних приписів ст.286 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказана правова позиція висловила Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом, на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», був звільнений від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь держави судовий збір у сумі 454 гривні 00 копійок.

Керуючись ст.8, 9, 62 Конституції України, ст.9, 222, 245, 251, 280 КУпАП, ст.77, 139, 205, 229, 241-246, 255, 286, 288 КАС України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4060049 від 13 квітня 2021 року поліцейського батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гедзь Віталія Дмитровича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь держави судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач – Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Головуючий Т.В. Ігнатенко