Ухвала суду № 99570655, 09.09.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/9925/13-к

Провадження №1-кп/523/452/21

УХВАЛА

про повернення обвинувального акта прокурору

(повний текст)

09 вересня 2021 року

Колегія суддів Суворовського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.

суддів – Лупенко А.В., Позняк В.С.

за участю: секретаря судового засідання – Правда Н.А., Смокіної Н.І.

прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси (Одеської місцевої прокуратури №4) – Андріяш В.М., Марчука О.С., Аракеляна В.О.

потерпілих – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника потерпілого – адвоката Костинчука В.В.

захисника – Галайчук Г.С., Федяєва С.В.,

в присутності обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт від 07.06.2019 року й додані до нього документи у кримінальному провадженні №12012170490000707, внесеному до ЄРДР 18.12.2012 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15-ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, а також цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до вказаного обвинуваченого «Про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином», -

В С Т А Н О В И Л А:

19.06.2019 року до Суворовського районного суду м.Одеси з Одеської місцевої прокуратури №4 для розгляду надійшли зазначений обвинувальний акт й додані до нього документи у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , які за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складі суду 20.06.2019 року передані в провадження Колегії суддів у складі головуючого - судді Шурупова В.В., суддів Лупенко А.В., Позняка В.С. та ухвалою Колегії суддів від 21.06.2019 року призначені для розгляду в підготовчому судовому засіданні.

У зв`язку з неодноразовою неявкою в підготовче судове засідання належним чином повідомленої потерпілої ОСОБА_4 та з огляду на ненадходження від неї до суду будь-яких заяв чи клопотань, Колегія суддів з метою дотримання розумності строків судового провадження та заслухавши думку сторін і присутніх учасників процесу, вирішила провести підготовче судове засідання за відсутністю зазначеної потерпілої.

Під час судового провадження від обвинуваченого ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, в обґрунтування якого обвинувачений посилається на неналежне викладення формулювання обвинувачення, без визначення часу, місця і способу заволодіння (отримання) грошима потерпілих, оформлення відповідних документів (договорів, розписок тощо), що суттєво впливає на його право на захист та на обізнаність з інформацією про характер, обсяг і причини обвинувачення.

Крім того, потерпілим ОСОБА_1 08.09.2021 року до суду поданий цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 «Про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином», копія якого у цей же день вручена сторонам.

З`ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Федяєва С.В. на підтримку внесеного клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, вислухавши думки потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , представника потерпілого – адвоката Костинчука В.В., а також заслухавши з цього приводу доводи прокурора Аракеляна В.О., який заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту та вважав за доцільне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, Колегія суддів дослідивши матеріали судового провадження та відповідні документи, дійшла наступних висновків.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має повернути прокурору обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ст.7 означеного Кодексу, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність судового провадження, а згідно зі ст.2 цього ж Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до них лише належної правової процедури.

Частини 1, 2 ст.9 КПК України зобов`язують суд, слідчий суддю, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, іншу службову особу органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а прокурору, керівнику органу досудового розслідування, слідчому належить всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положення ст.291 цього Кодексу встановлюють, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, у випадку погодження з ним останнього, а у самому обвинувальному акті, наряду з іншим, повинні бути викладені: фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як слідує з ст.ст.110, 283 зазначеного Кодексу, будь-які рішення органів досудового розслідування, прокурора є процесуальними рішеннями, які оформлюються постановами та обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчинення кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відомості про що вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з положеннями ч.1 ст.337 вказаного Кодексу, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а за змістом п.13 ч.1 ст.3 цього Кодексу, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленим цим Кодексом.

Як вбачається з даних Автоматизованої системи документообігу суду і Єдиного реєстру судових рішень, а також з матеріалів судового провадження та реєстру матеріалів досудового розслідування (п.58 розділу ІІ), ухвалою Колегії суддів від 29.11.2018 року (вступило у законну силу 07.12.2018 року) попередній обвинувальний акт від 24.10.2016 року у цьому ж кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 був повернутий прокурору, для усунення недоліків.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Проте, при складенні та затвердженні наданого на розгляд Колегії суддів обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , слідчим СВ Суворовського ВП в м.Одесі Білоусовою О.В. та прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 Андріяш В.М., відповідно, наведені вище вимоги закону дотримані не були та попередньо виявлені Колегією суддів недоліки обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні за ухвалою від 29.11.2018 року, належним чином не усунуті.

Колегія суддів вкотре зауважує на тому, що у кореспондуючому взаємозв`язку ст.ст.9, 91, 92, 291 КПК України, формулювання обвинувачення має містити відомості щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, в тому числі кваліфікуючих ознак.

Аналогічний підхід до оцінки змісту обвинувального акту застосовано Верховним Судом України у справі №5-328кс-16 (постанова від 24.11.2016 року).

Натомість, викладене у розглядуваному акті формулювання обвинувачення є суперечливим, неконкретним і незрозумілим суду та стороні захисту, а при формулюванні обвинувачення не визначені час і місце безпосереднього вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, місце, спосіб і інші обставини заволодіння ним чужим майном, не зазначені форми вини та причинний зв`язок між інкримінованими діями й спричиненими наслідками за усім обсягом обвинувачення, а при відображені замаху на вчинення кримінального правопорушення за ст.190 КК України в акті не висвітлено причин не доведення кримінального правопорушення до кінця, що за переконанням Колегії суддів, порушує право обвинуваченого на захист, унеможливлює роз`яснення йому суті обвинувачення судом та перешкоджає встановленню меж судового розгляду.

Крім того, при викладені у розглядуваному обвинувальному акті формулювання обвинувачення за ч.4 ст.358 КК України, стороною обвинувачення наведені відповідні адреси використання обвинуваченим завідомо підроблених документів у банківських установах (за версією досудового розслідування), що розташовані поза межами територіальної юрисдикції Суворовського районного суду м.Одеси (у Приморському районі м.Одеси) та за відсутності у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про прийняття відповідним прокурором процесуального рішення про визначення підслідності (ст.ст.36, 218 КПК), уявляють недотримання прокурором правил територіальної підсудності (ст.32 КПК).

Зазначені вище недоліки обвинувального акту за своєю сукупністю суперечать принципу верховенства права, закріпленому в ст.8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті закону, підлягає обов`язковому застосуванню.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82, п.79). Крім того, суд зазначає, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий розгляд, гарантоване п.1 цієї статі. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП) №25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії» №23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» №42780/98, п.34).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначене рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП) №25444/94, п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).

Разом із тим, ст.6 Конвенції передбачає, поміж іншого, право особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а тому вочевидь допущені прокурором при направлені обвинувального акта до Суворовського районного суду м.Одеси в порушення приписів ст.32 КПК України у їх взаємозв`язку з вимогами ч.2 ст.412 цього ж Кодексу, також обумовлюють неможливість призначення такого обвинувального акта до судового розгляду саме вказаним судом.

Означені недоліки обвинувального акту суперечать завданням кримінального провадження та унеможливлюють застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 лише належної правової процедури, а відтак доводи вказаного обвинуваченого уявляються частково слушними.

Слід зауважити на тому, що Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року (справа №295/12923/19) визнав концепт належної правової процедури одним із найзагальніших і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності, а у доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об`єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати.

Отже, оскільки викладене у означеному обвинувальному акті формулювання обвинувачення, з огляду на його невідповідність вимогам ст.ст.3, 32, 291 КПК України, неможливо визнати таким, що має бути висунуте в порядку, встановленим цим Кодексом, то слід визнати неможливість призначення такого обвинувального акту в цьому кримінальному провадженні до судового розгляду.

Наведені обставини невідповідності обвинувального акту від 07.06.2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 вимогам ч.ч.2, 4 ст.291 КПК України, у контексті приписів ст.ст.2, 7-9, 22, 23, 32, 109-110, 283, 293 цього ж Кодексу, за своєю сукупністю, визнаються Колегією суддів істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які фактично нівелюють принципи верховенства права та законності, правил територіальної підсудності, що унеможливлюють призначення до судового розгляду означеного обвинувального акту, а відтак єдиним можливим й законним судовим рішенням, уявляється повернення зазначеного акту прокурору Суворовської окружної прокуратури м.Одеси (Одеської місцевої прокуратури №4), для усунення протягом розумного строку виявлених Колегією суддів недоліків.

Враховуючи те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору Суворовської окружної прокуратури м.Одеси, то поданий до суду потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов до вказаного обвинуваченого «Про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином», який заявлений і підлягає розгляду у межах цього ж кримінального провадження, - належить направити разом з обвинувальним актом зазначеному прокурору.

Керуючись ст.ст.2, 3, 7-9, 22, 23, 31, 291, 314, 369-372, ч.2 ст.376 КПК України, Колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту прокурору, - задовольнити частково.

Обвинувальний акт від 07.06.2019 року й додатки до нього у кримінальному провадженні №12012170490000707, внесеному до ЄРДР 18.12.2012 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15-ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, - повернути прокурору Суворовської окружної прокуратури м.Одеси (Одеської місцевої прокуратури №4), для усунення в розумні строки виявлених Колегією суддів порушень вимог КПК України, викладених у мотивувальній частині ухвали.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до вказаного обвинуваченого «Про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином», поданий до суду в межах зазначеного кримінального провадження, разом з обвинувальним актом, - спрямувати прокурору Суворовської окружної прокуратури м.Одеси.

Копії ухвали направити для виконання прокурору Суворовської окружної прокуратури м.Одеси (Одеської місцевої прокуратури №4), а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд м.Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 7 днів з дня проголошення.

Головуючий - суддя: В.В.Шурупов

судді: А.В.Лупенко

В.С.Позняк