Ухвала суду № 99565822, 13.09.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1662/21

Провадження №2/369/2937/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі судді Янченка А.В., розглянувши заяву про забезпечення зустрічного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

08.09.2021 року відповідач звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2021 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю.

Одночасно із подачею зустрічного позову, позивачем за зустрічним позовом було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити зустрічний позов шляхом:

-накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.), зареєстрованої за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2256518632224; номер запису про право власності: 39860700);

-заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам Міністерства юстиції України та його територіальних органів, іншим органам чи посадовим особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, – проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь - які записи (зміни) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.) зареєстрованою за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2256518632224; номер запису про право власності: 39860700).

Заява про забезпечення позову обґрунтована, тим, що предметом зустрічних позовних вимог є вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.), яку було зареєстровано за відповідачем за зустрічним позовом - ОСОБА_1 .

Станом на момент подання зустрічного позову право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачем по справі, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 273505349 від 06.09.2021 року, долученої до матеріалів зустрічної позовної заяви.

Тому позивач за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_1 не обмежений у праві здійснювати будь-які дії щодо вільного розпорядження спірним об`єктом нерухомості, в тому числі – продажу, дарування, передання в іпотеку тощо, звідси – існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у даній справі, оскільки до моменту його прийняття відповідач може здійснити відчуження спірного майна.

На думку позивача за зустрічним позовом, обставинами, які можуть свідчити про обґрунтованість та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, є те, що відповідач за зустрічним позовом є єдиним зареєстрованим власником спірного майна, окрім того утримує оригінали правовстановлюючих документів на спірне майно, замовчує та не надає позивачу за зустрічним позовом жодної інформації про стан спірного майна, та не допускає позивача за зустрічним позовом до спірного майна, а також та обставина, що відповідач за зустрічним позовом намагався приховати від позивача за зустрічним позовом інформацію про дану судову справу, та вводив суд в оману, щодо обізнаності ОСОБА_2 та нібито визнанням останньою позовних вимог за первісною позовною заявою.

Окрім того, у заяві про забезпечення позову позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду, що невжиття судом заходів забезпечення позову на даній стадії розгляду справи може поставити під сумнів реалізацію загальновизнаного принципу ефективного судового захисту, передбаченого пунктом 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який, окрім іншого, полягає у вчиненні судом таких процесуальних дій, які б гарантували стороні судової справи можливість повного та своєчасного відновлення її порушених прав та інтересів.

З урахуванням вищевикладеного позивач вважає, що доцільно накласти арешт на спірне майно та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо нього.

Частиною першою ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача за зустрічною позовною заявою, матеріали зустрічної позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 у справі №204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просить суд:

- припинити право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 41,8 кв.м; житловою площею 16,2 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2256518632224; номер запису про право власності: 39860700).

- визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 41,8 кв.м; житловою площею 16,2 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2256518632224; номер запису про право власності: 39860700).

- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 41,8 кв.м; житловою площею 16,2 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2256518632224; номер запису про право власності: 39860700).

З огляду на надану суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на спірну квартиру, обтяжити яку просить позивач за зустрічним позовом, зареєстровано за відповідачем.

Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет даного позову, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення зустрічний позов у цій справі у спосіб, про який просить позивач за зустрічним позовом, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову задовольнити.

При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки обтяжуване майно є предметом цього спору.

Позивачем за зустрічним позовом наведені причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, та обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення зустрічного позову заявленим вимогам.

Реєстрація за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно свідчить про існування у останнього, як в одноосібного власника, можливості вільно, на власний розсуд розпорядитись вищевказаним майном.

Враховуючи, що предметом як первісного, так і зустрічного позову є визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами як за первісним, так і за зустрічним позовом.

Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача за зустрічним позовом на ефективний судовий захист.

Обраний позивачем за зустрічним позовом вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки не передбачає виникнення збитків у відповідача, а обмежується лише можливість розпорядитися спірним майном.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову у справі за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2256518632224; номер запису про право власності: 39860700).

Заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам Міністерства юстиції України та його територіальних органів, іншим органам чи посадовим особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, – проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь - які записи (зміни) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.) зареєстрованою за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2256518632224; номер запису про право власності: 39860700).

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Інформація про стягувача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Інформація про боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя А.В. Янченко