Рішення № 99560735, 13.09.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3773/21

Провадження № 2/740/1118/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпусь І.М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.05.2007 в сумі 37 931 гривню 40 копійок і понесених судових витрат у сумі 2 270 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №б/н від 11.05.2007, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.

Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 33 000 грн 00 коп. Оскільки відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, станом на 13 червня 2021 року виникла заборгованість на суму 37 931 грн 40 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 31 811 грн 03 коп., у т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредиту – 31 811 грн 03 коп, заборгованості за простроченими відсотками – 6 120 грн 37 коп.

Посилаючись на те, що анкета-заява в сукупності з тарифами, а також умовами та правилами надання банківських послуг складають умови договору про надання банківських послуг, який відповідач не виконує, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла станом на 13.06.2021 в сумі 37 931 грн 40 коп. і складається із: заборгованості за тілом кредиту – 31 811 грн 03 коп., заборгованості за простроченими відсотками – 6 120 грн 37 коп.

Ухвалою від 15 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 13 вересня 2021 року.

11 серпня 2021 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що заявлені позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» визнає частково, а саме в частині стягнення з неї боргу в сумі 37 931 грн 40 коп., який має намір сплачувати по 1 000 грн щомісяця, оскільки перебуває на пенсії по інвалідності та отримує пенсію в розмірі 2 200 грн. Стосовно стягнення з неї судового збору в сумі 2 270 грн заперечує, так як є інвалідом другої групи. Зазначає, що гроші брала в кредит на лікування та хіміотерапію. Її дочка інвалід з дитинства, студентка, тому допомогти сплатити борг не може.

02 вересня 2021 року на адресу суду від представника позивача – АТ КБ «Приватбанк» надійшов відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідач здійснювала погашення кредиту з порушенням термінів повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості. ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу важкого фінансово становища з моменту прострочення сплати кредиту, тому позов просить задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача - акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі невки в судове засідання відповідача, АТ КБ «Приватбанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку. Відповідач належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду.

Фіксування судового засідання технічним записом відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 11 травня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ "КБ "ПриватБанк", яке у подальшому змінило свою назву на АТ КБ "ПРИВАТБАНК", з метою отримання банківських послуг. У цей же день відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 32), у якій погодилася, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які підпису відповідача не містять (а.с. 37-46).

Також позивачем додані відомості щодо умов кредиту, які по суті є паспортом споживчого кредиту, з якими відповідач була ознайомлена 19 лютого 2021 року, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 33-36). Зі змісту указаного споживчого паспорту вбачається, що процентна ставка у межах пільгового періоду становить 0,00001 % річних; процентна ставка за межами пільгового періоду становить: для картки Універсальна - 42 % річних, для картки Універсальна ГОЛД – 40,8 % річних; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, становить: для картки Універсальна – 84,00 %, для картки Універсальна ГОЛД – 81,60 %.

З довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вбачається, що ОСОБА_1 на підставі укладеного кредитного договору б/н від 11 травня 2007 року видані платіжні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 11 травня 2007 року зі строком дії до квітня 2015 року, № НОМЕР_2 , дата відкриття 14 серпня 2014 року зі строком дії до серпня 2018 року,

№ НОМЕР_2 , дата відкриття 14 квітня 2015 року зі строком дії до серпня 2018 року, № НОМЕР_3 , дата відкриття 06 серпня 2015 року зі строком дії до серпня 2019 року, №5168755621322615, дата відкриття 06 серпня 2015 року зі строком дії до серпня 2019 року, №5168755519736249, дата відкриття 11 жовтня 2015 року зі строком дії до жовтня 2019 року, №5168755519736249, дата відкриття 09 грудня 2015 року зі строком дії до жовтня 2019 року,

№5168755111846396, дата відкриття 13 серпня 2017 року зі строком дії до серпня 2021 року,

№5168755111846396, дата відкриття 02 листопада 2017 року зі строком дії до серпня 2021 року, №5363542013692596, дата відкриття 19 серпня 2020 року зі строком дії до серпня 2024 року №4149629341432904, дата відкриття 19 лютого 2021 року зі строком дії до вересня 2024 року (а.с. 31).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_1 , оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), старт карткового рахунку відбувся 11 травня 2007 року зі встановленим кредитним лімітом 250 грн., яким збільшувався до максимального розміру 33 тис. грн. У подальшому, 05 листопада 2020 року розмір кредитного ліміту було зменшено до 0,00 грн (а.с. 30).

Випискою по рахунку карток: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_1 за період з 23 травня 2007 року по 01 травня 2021 року підтверджується факт користування позичальником кредитними коштами та часткового погашення кредитної заборгованості (а.с. 19-29).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до банківської установи із заявою про закриття карткового рахунку не зверталася.

Відповідачем умови укладеного договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків не виконувалися. Згідно з наданим банком розрахунком станом на 13 червня 2021 року утворилася заборгованість, яка становить 37 931 грн. 40 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 31 811 грн 03 коп., заборгованість за простроченими відсотками – 6 120 грн 37 коп.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд, вирішуючи питання про правомірність заявленої вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами, враховує наступне.

Банк, заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема й заборгованість за відсотками.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17 та від 04 червня 2020 року у справі №640/18354/14-ц, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зважаючи на наведене, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, однакового застосування норм права, апеляційний суд під час вирішення спору враховує наведений висновок суду касаційної інстанції.

За інформацією банку ОСОБА_1 було видано кредитні картки зі строком дії до останнього дня 09/24 року. Згідно з випискою по рахунку відповідач після підписання анкети-заяви отримала кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом, систематично користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість. Отже, наявні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин, наявні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми відсотків.

Отже, пред`явлений позов підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2 270,00 грн, яка підлягає компенсації за рахунок держави.

Відповідач ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0119816, та відповідно до Закону України "Про судовий збір звільнена від сплати судового збору" під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (такий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17).

Отже, судовий збір у сумі 2270,00 грн підлягає компенсації позивачеві за рахунок держави.

Керуючись ст.10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», адреса: м. Київ, вул.Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.05.2007 у розмірі 37 931 гривню 40 копійок.

Компенсувати позивачу - акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви за рахунок держави шляхом повернення з державного бюджету України судового збору в сумі 2 270 грн, сплаченого за платіжним дорученням №ВOJ63В3НВ7 від 23.06.2021, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Карпусь