Ухвала суду № 99559675, 13.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8754/20

2/308/2565/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, матеріали цивільної справи за позовною заявою громадянина Угорщини ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Орсаг Роман Васильович, до Закарпатської митниці Держмитслужби України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади,-

В С Т А Н О В И В :

Гал Ференц звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Закарпатської митниці Держмитслужби України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01.09.2020 року, відкрито провадження у даній справі, яку ухвалено розглядати у загальному позовному провадженні.

21.12.2020 року, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.02.2021 року.

В судове засідання призначене на 16.02.2021 року, позивач та його представник не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином. Адвокатом Орсаг Р.В. подано суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача, при цьому, жодних доказів на підтвердження даного факту представником позивача до клопотання не додано. Розгляд справи було відкладено на 25.03.2021 року.

В судове засідання призначене на 25.03.2021 року, позивач та його представник повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно і належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України. Заяви про відкладення розгляду справи від них до суду не надходили. У зв`язку з неявкою учасників, розгляд справи було відкладено на 16.04.2021 року.

В судове засідання призначене на 16.04.2021 року, позивач та його представник повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно і належним чином. Адвокатом Орсаг Р.В. подано до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття позивача в судове засідання. Причини неявки в судове засідання позивача та його представника, суду не відомі. Розгляд справи було відкладено на 28.05.2021 року.

В судове засідання призначене на 28.05.2021 року позивач та його представник повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява на адресу суду про перенесення судового засідання у зв`язку з вакцинацією останнього за кордоном. Розгляд справи було відкладено на 13.08.2021 року.

В судове засідання призначене на 13.08.2021 року, позивач та його представник повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно і належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України. Адвокатом Орсаг Р.В. подано суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача та свідка по справі, при цьому, жодних доказів на підтвердження даного факту представником позивача до клопотання не додано. Розгляд справи було відкладено на 13.09.2021 року.

В судове засідання призначене на 13.09.2021 року, позивач та його представник повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно і належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України. Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи, або про неможливість явки, або про розгляд справи у їх відсутності, на адресу суду не надходило.

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15 вересня 2009 року), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

У зв`язку з наведеним, суд розцінює дії позивача та його представника як зловживання наданими законом процесуальними правами, спрямовані на безпідставне затягування строків розгляду справи та перешкоджання її швидкому вирішенню.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч.5 ст. 223 ЦПК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що особа, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати свої процесуальні обов`язки.

Європейський Суд з Прав Людини у своєму рішенні у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд неодноразово акцентував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу "сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки".

Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Вказана практика ЄСПЛ знайшла своє відображення і в нормах ЦПК України. Так, п.11. ст.2 ЦПК України встановлено, що основними засадами судочинства є неприпустимість зловживання сторонами своїми процесуальними правами.

Позивач, як ініціатор звернення має з`являтися до суду. Використання ним цього права повинно слугувати своєчасному та ефективному розгляду справи, в тому числі і шляхом безпосередньої участі у судовому засіданні. Позивач та його представник мали реальну можливість прибути на слухання справи та реалізувати надані їм законом права, проте цього не зробили.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги те, що позивач та його представник будучи належним чином повідомленими про розгляд справи не з`явилися у судові засідання без поважних причин повторно, від них до суду не надходила заява про розгляд справи за їх відсутності, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд вважає, що позовну заяву громадянина Угорщини ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Орсаг Р.В., до Закарпатської митниці Держмитслужби України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 200, 257 ч.1 п.3, 260, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву громадянина Угорщини ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Орсаг Роман Васильович, до Закарпатської митниці Держмитслужби України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади - залишити без розгляду.

Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя В.М. Малюк