Рішення № 99551633, 13.09.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8539/21

РІШЕННЯ

іменем України

13 вересня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук А.М.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якій просить суд: - стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2021 по 21.05.2021 у зв`язку із невчасним виконанням рішення суду в розмірі 44306,96 грн із утриманням обов`язкових податків та зборів; - стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в розмірі 4540 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 лютого 2021 року Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі № 822/4867/14 винесено рішення, яким вирішено: визнати протиправним та скасувати наказ голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України № 2170-о від 29 жовтня 2014 року про звільнення з посади заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, полковника податкової міліції ОСОБА_1 . Зобов`язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області з 30 жовтня 2014 року. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу в сумі 364067,30 грн. (триста шістдесят чотири тисячі шістдесят сім гривень тридцять копійок) за період з 30 жовтня 2014 року по 09 лютого 2021 року, з обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та присудження грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання. Зобов`язати Державну фіскальну службу України направити до Міністерства юстиції України повідомлення про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Вказує, що 05.03.2021 позивачем отримано виконавчий лист в частині поновлення на посаді ОСОБА_1

23.03.2021 позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо примусовою виконання рішення.

01.04.2021 позивач також звернувся з заявою до Державної фіскальної служби України з проханням повідомити про причини невиконання рішення суду посадовими особами Державної фіскальної служби. Відповіді на вказану заяву позивач не отримував.

Станом на 20.05.2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/4867/14 відповідачем виконано не було.

01.06.2021 позивача ознайомили з наказом Державної фіскальної служби № 797-о від 21.05.2021 про поновлення на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області з 30.10.2014 року та з наказом №42-о від 25.05.2021 Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про поновлення на посаді на виконання рішення суду у справі № 822/4867/14.

07.06.2021 за своїм зверненням позивач отримав довідку №98/10/22-9709-12 про грошове забезпечення станом на 01.06.2021. Згідно наданої довідки грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 13586,50 грн.

17.06.2021 позивач звернувся до ГУДФС у Хмельницький області з рапортом про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.02.2021 по 21.05.2021 в зв`язку із несвоєчасним виконанням рішення суду у справі №822/4867/14, в розмірі 44306,96 грн.

29.06.2021 позивачем отримано відповідь №2561 К/22-97-09 на рапорт від 07.06.2021, якою повідомлено позивача, що у ГУДФС у Хмельницькій області відсутні підстави для виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.02.2021 по 21.05.2021.

Не погоджуючись з такою позицією ГУДФС у Хмельницькій області позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Ухвалою від 16.07.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача на адресу суду 05.08.2021 надійшов відзив на позов, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач з моменту винесення рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №822/4867/14 та до 30.05.2021 працював на іншому місці роботи, а тому із наказом від 21.05.2021 №797-о "Про виконання рішення суду" та наказом від 25.05.2021 №42-о "Про оголошення наказу ДФС України" ознайомлений під підпис лише 01.06.2021. Вказує, що це у свою чергу дає підстави вважати, що позивачеві про порушення його права було відомо із моменту винесення вищевказаного рішення та ніяких дій на момент прийняття наказів не вчинялося, відповідно позивач володів ситуацією яка склалася та із усім погоджувався.

Крім того, зазначає, що позивач із даним позовом звернувся із порушенням терміну на звернення до суду у тримісячний термін відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, однак суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню оскільки відповідь відповідача (щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.02.2021 по 21.05.2021 в розмірі 44306,96 грн) отримана позивачем 29.06.2021, а позивач звернувся до суду 08.07.2021, отже строк на звернення до суду не пропущений.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 09 лютого 2021 року Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі № 822/4867/14 винесено рішення, яким вирішено: визнати протиправним та скасувати наказ голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України № 2170-о від 29 жовтня 2014 року про звільнення з посади заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, полковника податкової міліції ОСОБА_1 . Зобов`язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області з 30 жовтня 2014 року. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу в сумі 364067,30 грн. (триста шістдесят чотири тисячі шістдесят сім гривень тридцять копійок) за період з 30 жовтня 2014 року по 09 лютого 2021 року, з обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та присудження грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання. Зобов`язати Державну фіскальну службу України направити до Міністерства юстиції України повідомлення про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

05.03.2021 позивачем отримано виконавчий лист в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 .

Позивач 23.03.2021 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо примусовою виконання рішення.

01.04.2021 позивач також звернувся з заявою до Державної фіскальної служби України з проханням повідомити про причини невиконання рішення суду посадовими особами Державної фіскальної служби. Відповіді на вказану заяву позивач не отримував.

Станом на 20.05.2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/4867/14 відповідачем виконано не було.

Позивача 01.06.2021 ознайомлено з наказом Державної фіскальної служби № 797-о від 21.05.2021 про поновлення на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області з 30.10.2014 року та з наказом №42-о від 25.05.2021 Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про поновлення на посаді на виконання рішення суду у справі № 822/4867/14.

07.06.2021 за своїм зверненням позивач отримав довідку №98/10/22-9709-12 про грошове забезпечення станом на 01.06.2021. Згідно наданої довідки грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 13586,50 грн.

Позивач 17.06.2021 звернувся до ГУДФС у Хмельницький області з рапортом про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.02.2021 по 21.05.2021 в зв`язку із несвоєчасним виконанням рішення суду у справі №822/4867/14, в розмірі 44306,96 грн.

29.06.2021 позивачем отримано відповідь №2561 К/22-97-09 на рапорт від 07.06.2021, якою повідомлено позивача, що у ГУДФС у Хмельницькій області відсутні підстави для виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.02.2021 по 21.05.2021.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом

За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (та зі змінами, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1213; далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно із пунктом 3 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 4 Порядку №100 визначені конкретні види виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а також установлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Згідно із приписами пунктів 5, 8 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно штатного розпису, щомісячне грошове забезпечення позивача становить 13586,50 грн згідно із довідкою від 07.06.2021 №98/10/22-9709-12.

У рапорті від 17.06.2021 позивачем проведено розрахунок середньої заробітної плати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, виходячи із довідки 07.06.2021 №98/10/22-9709-12, яку надало ГУДФС у Хмельницькій області.

Розрахункова сума середньої заробітної плати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в зв`язку із несвоєчасним виконанням рішенням суду становить: - за лютий 2021 року: 13586,50 грн/20 р.д.=679,32 грн за 1 робочий день. 679,32 грн*13 р.д.=8831,16 грн; - за березень 2021 року - 13586,50 грн; - за квітень 2021 року - 13586,50 грн; - за травень 2021 року - 13586,50 грн/18 р.д.=754,80 грн за 1 робочий день; 754,80 грн*11 р.д.=8302,80 грн. Всього 8831,16 грн+13586,50 грн+13586,50 грн+8302,80 грн=44306,96 грн.

Суд звертає увагу на той факт, що у відповідача щодо суми в розмірі 44306,96 грн, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2021 по 21.05.2021 у зв`язку із невчасним виконанням рішення суду, зауважень не було, ні у відповіді від 29 червня 2021 року №2561К/22-97-09 на рапорт позивача, ні у відзиві на адміністративний позов.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Стосовно стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4540,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зі змісту вказаних норм випливає, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем подано ряд підтверджуючих документів: договір про надання правової допомоги від 30.06.2021 №30-06/2021 укладений між позивачем та адвокатським бюро "Галини Карєпової", вартість послуг додаток до договору №30-06/2021, акт № 01 прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №30-06/2021, квитанція до прибуткового касового ордера №18 від 08.07.2021.

Оцінивши акт №01 від 08.07.2021 прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №30-06/2021, судом встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним з наданими послугами адвоката, пов`язаними із розглядом даної справи та підлягає відшкодуванню позивачу у сумі 4540,00 грн.

На переконання суду, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що становить 4540,00 гривень, підтверджується належними доказами, а тому, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про стягнення коштів задоволити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2021 по 21.05.2021 у зв`язку із невчасним виконанням рішення суду в розмірі 44306,96 грн з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя А.М. Ковальчук