Рішення № 99550950, 13.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 р. № 520/9431/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. №211 від 18.01.2021року щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу та пільгового стажу періодів роботи з 28.03.1990 року по 12.03.1992 року в Первомайському виробничому об`єднанні "Хімпром" у залізнодорожньому цеху складальником поїздів 4 розряду, з 14.11.2007 по 11.02.2020 року складальником поїздів у виробничому підрозділі Харківська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця", та з 14.12.2005 року по 12.11.2007 року електрогазозварником 4 розряду складального цеху вагонного депо Харків-Сортувальний. Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років та пільгового стажу' по Списку №2 періоди роботи з 28.03.1990 року по 12.03.1992 року в Первомайському виробничому об`єднанні "Хімпром" у залізнодорожньому цеху складальником поїздів 4 розряду та з 14.11.2007 по 11.02.2020 по 11.02.2020 року складальником поїздів у виробничому підрозділі Харківська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця",з 14.12.2005 року по 12.11.2007 року електрогазозварником 4 розряду складального цеху вагонного депо Харків-Сортувальний. Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18.02.2020року, з дня звернення до відповідача, включивши до спеціального пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи з 28.03.1990 року по 12.03.1992 року в Первомайському виробничому об`єднанні "Хімпром", у залізнодорожньому цеху складальником поїздів 4 розряду, з 14.11.2007 р. по 11.02.2020 року складальником поїздів у виробничому підрозділі Харківська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця", з 14.12.2005 року по 12.11.2007 року електрогазозварником 4 розряду складального цеху вагонного депо Харків-Сортувальний.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.02.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою з приводу призначення пенсії за вислугу років.

Управлінням було розглянуто заяву від 18.02.2020 за № 436 та документи позивача щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно та прийнято рішення №747 від 21.02.2020 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу.

Так відповідачем у спірному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника на момент звернення склав 37 років 2 місяця 18 днів, пільговий стаж (робітники локомотивних бригад, водії вантажного транспорту) станом на 11.10.2017 р. - 9 років 10 місяців 27 днів.

Додатково у абзаці 5 рішення 747 від 21 лютого 2020 року відповідач звернув увагу, до пільгового стажу не було зараховано період роботи у Вагонно-вантажному депо Харків - Сортувальний Південної залізниці в період з 14.12.2005 року по 12.11.2007 року на посаді електрогазозварювальника 4 розряду складального цеху оскільки у довідці про особливий характер роботи і умови праці від 21.12.2019 №01-07/1260 виданій Виробничим підрозділом «Вагонне депо Харків - Сортувальний», назва цеху, зазначена в трудовій книжці, пільговій довідці та переліку робочих місць, професій, робіт та посад вагонного депо Харків-Сортувальний не співпадають, в пільговій довідці не зазначений номер робочого місця заявника.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково . Скасовано рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 747 від 21 лютого 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати з 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 до пільгового стажу, період роботи в Вагонно вантажному депо Харків - Сортувальний Південної залізниці в період з 14.12.2005 року по 12.11.2007 року на посаді електрогазозварювальника 4 розряду до складального цеху по переведенню з Харківського регіонального відділу матеріально - технічного постачання ПЗ, та в Первомайському виробничому об`єднання "Хімпром" в період з 28.03.1990 року по 12.03.1992 року залізнодорожньому цеху складальником потягів 4 розряду. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №211 від 18.01.2021 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по сп.2 чи за вислугу років відповідно до п.»а» ст.55 та пп.2 п.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв?язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, який дає право на ці пенсії.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинний на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992 р.

Тобто в період роботи позивача необхідно застосовувати Список 2, який був чинний у цей період.

Відповідно до розділу ХХХІІІ "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (що втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2016 року № 461) до Списку 2 відносяться електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки

Отже посада електрогазозварника передбачена Списком № 2.

Слід також звернути увагу, що списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Розділом XXXII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Розділом XXXIII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

З огляду на вищезазначене, професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) передбачена у всіх списках № 2.

Суд зауважує, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.

Відповідна правова позиція викладена Верховним судом неодноразово, у тому числі у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 535/103/17, від 26 березня 2020 року у справі №193/45/17, від 27 березня 2020 року у справі № 607/1266/17.

Також, згідно з статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах.

Пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» до «Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років» входять Складачі поїздів, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років

Судом встановлено, що позивач розпочав свою трудову діяльність з 06.07.1982 року.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що останній працював зокрема в періоди: з 28.03.1990 року по 12.03.1992 року в Первомайському виробничому об`єднанні "Хімпром" у залізнодорожньому цеху складальником потягів 4 розряду, з 14.12.2005 року по 12.11.2007 року електрогазозварником 4 розряду складального цеху вагонного депо Харків-Сортувальний та з 14.11.2007 по 11.02.2020 складальником потягів у виробничому підрозділі Харківська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Приймаючи спірне рішення, відповідач зазначив, що на підставі наданих документів, даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 №520/7357/2020, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 37 років 2 місяці 19 днів, пільговий стаж (робітники локомотивних бригад) станом на 11.10.2017 - 9 років 10 місяців 27 днів, стаж роботи за списком №2-3 року 10 місяців 15 днів.

Відповідач у спірному рішення лише констатував факт відсутності необхідного стажу станом та зазначив про неможливість зарахування періоду роботи у Вагонно-вантажному депо Харків - Сортувальний Південної залізниці в період з 14.12.2005 року по 12.11.2007 року на посаді електрогазозварювальника 4 розряду складального цеху так оскільки довідка про особливий характер роботи і умови праці, від 21.12.2019 №01-07/1260 має недоліки, а саме не співпадає назва цеху, зазначена в трудовій книжці та переліку робочих місць, професій, робіт та посад вагонного депо Харків-Сортувальний та в пільговій довідці не зазначений номер робочого місця заявника.

В той же час у відзиві на позов Управління повідомляє, що періоду роботи з 28.03.1990р по 12.03.1992р в Первомайському виробничому об`єднанні "ХІМПРОМ" на посаді складальника потягів 4 розряду в залізнодорожньому цеху, також не зараховано до пільгового стажу, оскільки зазначена професія відсутня в переліку посад, що дає право на пільгову пенсію, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р №1173. Крім того зазначено, що ДП "ХІМПРОМ" код ЄДРПОУ 00203341 має галузь хімічної промисловості.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а, від 31 жовтня 2019 року у справі № 688/4170/16-а та підтриманої у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 607/1266/17 надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про період роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача.

Крім того суд звертає увагу, що рішення про відмову в призначенні пенсії не містить жодних зауважень, щодо оформлення саме трудової книжки позивача, не спростовує наявність у позивача стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 44 Закону 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Проте, відповідач не скористався наданим йому правом.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Крім того, з приводу про те, що довідка про особливий характер роботи і умови праці, від 21.12.2019 №01-07/1260 має недоліки, а саме не співпадає назва цеху, зазначена в трудовій книжці та переліку робочих місць, професій, робіт та посад вагонного депо Харків-Сортувальний та в пільговій довідці не зазначений номер робочого місця заявника, то суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року у справі №495/5161/17.

При цьому, згідно роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України №25 від 18 листопада 1992 року «Про деякі питання призначення пенсії на пільгових умовах та пенсій за вислугу років», відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими КМУ переліками та списками. Якщо в ці переліки та списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах.

Відповідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками.

Отже необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 та № 2 та документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що у даному спорі не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов`язковою передумовою призначення пенсії на пільгових умовах є наявність визначеного законом як загального, так і спеціального стажу.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку, що для належного способу захисту позовних вимог слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов?язання управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18.02.2020року, з дня звернення до відповідача, включивши до спеціального пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи з 28.03.1990 року по 12.03.1992 року в Первомайському виробничому об`єднанні "Хімпром", у залізнодорожньому цеху складальником поїздів 4 розряду, з 14.11.2007 р. по 11.02.2020 року складальником поїздів у виробничому підрозділі Харківська вагонна дільниця філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця", з 14.12.2005 року по 12.11.2007 року електрогазозварником 4 розряду складального цеху вагонного депо Харків-Сортувальний, звернені на майбутнє, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Разом з тим, в адміністративному позові міститься клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у підготовці позову до суду у сумі 1000 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 22.05.2021, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 26.05.2021, відповідно до якого згідно договору про надання правничої допомоги від 22.05.2021 сума правничої допомоги складає 1000 грн., квитанцію на оплату від 22.05.2021 на суму 1000 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. №211 від 18.01.2021року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко