Рішення № 99550949, 10.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10 вересня 2021 р. справа № 520/14733/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлену листом від 21.07.2021р. щодо відшкодуванні шкоди ОСОБА_1 шляхом виплати недоотриманих сум пенсії, обчисленої по 2 групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2021 року в загальній сумі 400 356 (чотириста тисяч триста п`ятдесят шість) грн.14 коп., відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року по справі № 3-333/2018(4498/18); 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити відшкодування шкоди ОСОБА_1 шляхом виплати недоотриманих сум пенсії, обчисленої по 2 групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2021 року в загальній сумі 400 356 (чотириста тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 14 коп., відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року по справі № 3-333/2018(4498/18); 3) стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірного зменшення пенсійних виплат починаючи з 01 січня 2015 року відповідно до пункту 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року по справі № 3-333/2018(4498/18).

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинена адміністративним органом відмова є протиправною і позбавляє громадянина права на отримання пенсії у належному розмірі.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб"єкт, Управління, ГУ) подав відзив на позовну заяву.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

Наголошував, що на даний час постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 є чинною, не скасованою та не зміненою, а тому підстави для проведення перерахунку пенсії заявника відсутні.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електричній станції у якості призваного на спеціальні учбові збори військовослужбовця заявником було отримано розлад здоров`я у вигляді ІІ групи інвалідності.

Заявник документований посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії серії НОМЕР_1 , а також посвідченням інвалідом ІІ групи, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни серії НОМЕР_2 .

Заявник перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, призначену згідно з Законом України від 28.02.1991р. №785-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закон України від 28.02.1991р. №785-ХІІ) як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електричній станції.

30.06.2021р. заявник звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії, обчисленої по ІІ групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період 01.01.2015р.-01.05.2021р. у загальній сумі 400.356,14грн., відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року по справі №3-333/2018(4498/18).

За цим зверненням органом публічної адміністрації було вчинено відмову, оформлену листом від 21.07.2021 року №2000-0405-8/94859, котра умотивована посиланням на Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210; далі за текстом - Порядок №1210).

Стверджуючи про протиправність волевиявлень органу публічної адміністрації, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України.

Пунктом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом із тим, до відносин за участю заявника підлягають застосуванню також і приписи Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ), які унормовують виключно підстави призначення пенсії певним категоріям громадян, але при цьому не визначають самої процедури призначення пенсії.

Отже, стосовно відносин з приводу процедури призначення пенсії слід керуватись саме нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст.44 якого визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

За правилами ч.1 ст.78 КАС України учасниками справи фактично визнані обставини призначення заявнику пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ з 01.07.2019р. на виконання рішення суду у справі №520/11674/19.

Даний спір склався з приводу розміру пенсії, який за твердженням заявника недоотриманий ним та повинен дорівнювати арифметичному показникові 8 розмірів мінімальних пенсій за віком, а за твердженням адміністративного органу повинен обчислюватись згідно з постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210 із змінами та доповненнями (у тому числі і за постановою КМУ від 26.06.2019р. №543).

Згідно з ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Матеріалами справи достеменно підтверджено, що заявник підпадає під дію ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ.

Розглядаючи справу, суд зважає, що положення ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ отримали подальший розвиток і деталізацію у приписах Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210; далі за текстом - постанова КМУ від 23.11.2011р. №1210 або Порядок №1210).

Відправляючи правосуддя у даній справі, окружний адміністративний суд зважає, що правові висновки стосовно змісту ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ були сформульовані Верховним Судом у зразкових справах №520/1972/19 та №520/12609/19.

Так, у силу правових висновків Верховного Суду по зразковій справі №520/12609/19: 1) ч.3 статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначала лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.; 2) Відповідно до ч.3 ст.54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань. Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджений Порядок № 1210 відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ.; 3) чинними з 26.04.2019р. є положення ч.3 статті 59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.; 4) Застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується також зі змістом ч.3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Водночас із цим, у силу правових висновків Верховного Суду по зразковій справі №520/1972/19: 1) Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, врегульований Порядком № 1210; 2) суд загальної юрисдикції не має повноважень визначати коло осіб, які за законом мають право на пенсію, чи розширювати це коло або поширювати певне право (право на пенсію) на осіб, які за законом не мають на нього права, оскільки захист порушеного права запропонованим останнім способом не може бути результатом (продуктом) діяльності судової влади. Застереженням цьому може бути хіба що ситуація, коли існуватиме таке порушення суті соціальних прав людини, за яких вона опиняється в стані, несумісному зі станом її людської гідності.; 3) Суд при вирішенні спору застосовує норму, яка була чинною на момент виникнення відносин, тобто ту норму, що мала юридичну силу до прийняття рішення КСУ про її неконституційність. Суд може заповнити прогалину в регулюванні певних правовідносин, але в межах раніше встановленого, запровадженого, усталеного, унормованого порядку та умов (обчислення та призначення пенсії певного виду) шляхом пізнання положень цього порядку у світлі певних (нових) фактичних обставин, уяснення і розкриття прихованих раніше неявних, невловимих сенсів цього порядку в аспекті таких обставин, наповнення порядку новим значенням.; 4) Оскільки пункт 91 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, повністю повторює її зміст, він має бути застосований до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.

До того ж у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 27.05.2021р. у справі №756/14634/16-а: 1) постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян; 3) право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат.; 4) у постановах від 25.10.2018р. (справа №629/4075/16), від 13.11.2019р. (справа №381/4848/16-а) Верховний Суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсії у розмірах, встановлених Постановою КМУ № 1210.

Звідси слідує, що у приватної особи - громадянина, котра підпадає під дію ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ, виникають розумні правомірні очікування та легітимні сподівання на призначення пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ з 01.07.2019р. у розмірі, обчисленому із використанням норм постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210 (у тому числі і за постановою КМУ від 26.06.2019р. №543) як діючого рішення Уряду України нормативного характеру.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами та змістом належних норм права, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом подано достатній обсяг доказів відповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення з приводу застосування норм постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210 під час обчислення пенсії заявника, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.

Матеріалами справи підтверджено, що у даному конкретному випадку адміністративний орган забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував повно, діяння приватної особи кваліфікував правильно, помилки у тлумаченні належної норми права не припустився, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення узгоджується як із змістом нормативного регламентування, так із суттю, характером, наслідками діяння приватної особи.

Пенсія у порядку ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ заявнику призначена з 01.07.2019р., використання органом публічної адміністрації при обчисленні розміру пенсії заявника норм постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210 не призводить до виникнення порушеного суб`єктивного права, котре підлягає захисту у судовому порядку.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що положеннями ст. 54 Закону №796-ХІІ (в редакції чинній, протягом спірного проміжку часу) було передбачено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержуваного за роботу у зоні відчуження в 1986-1987 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

При цьому пенсія по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1987 року, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28.12.2014р. №76-VIII з 01.01.2015р. текст статті 54 Закону №796-ХІІ був викладений у такій редакції: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".

Окрім того, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" було передбачено, що статті 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на викладені положення законодавства, з 01.01.2015 визначення розмірів пенсій ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

До того ж, механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" був деталізований нормами Порядку №1210.

Пунктом 11 Порядку № 1210 (в редакції чинній в заявленому позовному періоді) визначено, що мінімальний розмір пенсії становить для осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

А відтак, суд змушений дійти до переконання про те, що протягом 01.01.2015р.-07.04.2021р. особам, які отримують пенсію на підставі ч. 3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія правомірно розраховувалась згідно з Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою КМУ №1210 від 23.11.2011р.

07.04.2021р. Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018(4498/18), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також цим рішенням визначено, що частина третя статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Звідси слідує, що подія настання змін у правовому регламентуванні соціального забезпечення громадян у порядку ст.54 Закону № 796-XII припадає на календарну дату - 07.07.2021р., тобто знаходиться поза межами самостійно визначеного позивачем проміжку часу спірних правовідносин (01.01.2015р.-01.05.2021р.).

Суд підкреслює усвідомлення того, що згідно з рішенням Конституційного Суд України № 1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018(4498/18) громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (ч. 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018(4498/18)).

Водночас із цим, у даному конкретному випадку суд позбавлений фізичної можливості змінити минулий хронологічний перебіг подій спірних правовідносин, котрий полягає у тому, що заявник звернувся до пенсійного органу з заявою від 30.06.2021р. №107 саме з приводу перерахунку та виплати пенсії, обчисленої по 2 групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2021 року в загальній сумі 400 356,14 грн.

Тобто, заявник фактично просив перерахувати власну пенсію відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021р. №1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018(4498/18) в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 01 січня 2015 року по 01 травня 2021 року. Саме у зв`язку з цим заявник самостійно зробив відповідний розрахунок у заяві від 30.06.2021р. №107.

Доказів існування будь-яких звернень заявника з приводу виплати шкоди у порядку рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021р. №1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018(4498/18), матеріали справи не містять.

Водночас із цим, суд не може оминути увагою ту обставину, що у мотивувальній частині позову заявник посилається на обов`язок пенсійного органу відшкодувати моральну шкоду, у резолютивній частині позову посилається на обов`язок пенсійного органу відшкодувати матеріальну шкоду шляхом прийняття рішення про перерахунок розміру пенсії за період 01.01.2015р.-01.05.2021р.

Між тим, чинний національний закон України не містить саме такого порядку реалізації органом публічної адміністрації управлінської функції соціального забезпечення громадян у порядку ст.54 Закону № 796-XII.

На противагу доводам заявника суд змушений зауважити, що відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021р. №1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018(4498/18), зокрема, положення статті 54 Закону №796-XII щодо обчислення пенсії по 2 групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій, відновлюють свою дію з 07 липня 2021 року.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до правовідносин, що склалися до цієї дати, у тому числі за період з 01.01.2015р. по 07.04.2021р. (позовний період), положень щодо обчислення пенсії по 2 групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій.

З урахуванням вищевикладеного, за відсутності відповідної вказівки у рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021р. №1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018(4498/18) Харківський окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для спонукання органу публічної адміністрації до виконання управлінської функції з приводу соціального забезпечення громадян у порядку ст.54 Закону № 796-XII до настання календарної дати, чітко окресленої цим рішенням Конституційного Суду України.

Розглядаючи справу за вимогою про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., суд виходить із таких підстав та мотивів.

Згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст.23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За правилами абз.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зважає на ту обставину, що виплата пенсії заявнику не припинялась та стягнення моральної шкоди у даній справі є похідною вимогою.

Під час розгляду справи заявником не подано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів виникнення у спірних правовідносинах ані моральної шкоди взагалі, ані існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між подією вчинення адміністративним органом управлінського волевиявлення адміністративного органу та подією погіршення правового становища особи чи істотних життєвих зв`язків.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову за цим епізодом.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі правові механізми, спрямовані на з`ясування об`єктивної істини.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева