Рішення № 99550792, 13.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року Справа № 480/4684/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника відповідача - Лісової Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4684/21 за позовом ОСОБА_1 до Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 02.12.2020 за нею в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 визнане право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . З Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачці стало відомо, що постановою державного виконавця від 07.11.2003 АА №158175 накладений арешт на будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що арешт накладений на підставі ухвали Липоводолинського районного суду від 27 жовтня 2003 року про забезпечення позову, а боржником за вказаним рішенням є спільне фермерське господарство «Нива». При цьому, ні позивач, ні її покійний чоловік до господарства відношення не мали, а фермерське господарство знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Звернувшись до відповідача із заявою про скасування помилкової постанови, позивач отримала відмову, аргументовану тим, що державний виконавець не вправі вносити зміни, а виконавче провадження, в якому був накладений арешт на майно на даний час закінчене.

Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки накладаючи арешт на майно, державний виконавець не перевірив чи розташоване за вказаною адресою майно боржника, а, закінчуючи виконавче провадження, державний виконавець повинен був зняти арешт у відповідності до вимог ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

За наведених обставин, позивач просить визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Липоводолинського відділу Державної виконавчої служби від 07.11.2003 АА №158175 та зобов`язати Недригайлівський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), що є правонаступником Липоводолинського відділу Державної виконавчої служби, зняти арешт на житловий будинок з господарськими будівлями, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В судове засідання позивач не з"явилася , про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_1 до відділу з даного питання не зверталася, жодних заяв не подавала, відтак відділом ніякі дії не вчинялися та бездільяність не допущена.

Крім того, твердження позивача про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження не відповідає дійсності, оскільки Ухвала суду про забезпечення позову виконана у 2003 році, а у 2007 році матеріали виконавчого провадження знищені.

Заслухавши відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 07 листопада 2003 року державним виконавцем Липоводолинського відділу Державної виконавчої служби винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на виконання ухвали Липоводолинського місцевого суду Сумської області від 27 жовтня 2003 року про забезпечення позову. Відповідачем та боржником у справі зазначене фермерське господарство «Нива», що розташоване за адресою смт. Липова Долина, вул. Радянська,99. Особою, в інтересах якої прийняте рішення про забезпечення позову та прийнята постанова про накладення арешту зазначено ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Так, згідно з п.п.2,3,4 ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З системного аналізу положень наведених норм вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

У той же час, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В ході розгляду прави судом встановлено, що до Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з приводу перевірки правомірності постанови про накладення арешту та зняття арешту на належне їй майно позивач не зверталася, відповідно відповідач не вчинив протиправних дій та не допустив протиправної бездіяльності по відношенню до позивачки, відтак факт порушення прав позивача відсутній.

Також суд не вбачає ознак протиправності постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на час її винесення 07.11.2003 року, оскільки зміст постанови відповідає змісту ухвали суду про забезпечення позову, зокрема в частині адреси, за якою розташоване майно боржника.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Недригайлівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ( код ЄДРПОУ 40266317, вул.Незалежності,2, смт. Недригайлів, Сумська область, 42100) про визнання визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Суддя Л.М. Опімах