Рішення № 99549334, 07.09.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1948/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. А.Паученка, 41/26, код ЄДРПОУ - 43947572)

до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Улюшева Богдана Валерійовича (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7)

третя особа, яка не заявляє самостійних вмог щодо предмта спору – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

про визнання протиправною та скасування постанови.

Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради, діючи як правонаступник Управління соціального захисту населення Фортечної районної у м. Кропивницькому ради, звернувся до суду позовом до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 12 квітня 2021 року ВП №64757641 про накладення на управління (боржника) штрафу у розмірі 10200 грн. за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі; спір вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що боржника у виконавчому провадженні - Управління соціального захисту населення Фортечної районної у м. Кропивницькому ради – протиправно притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 10200,00 грн за поворне невиконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №340/4434/20. Позивач вважає, що повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 від 03.08.2020 року про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, як до того зобов`язує вказане рішення суду, УПСЗН його виконало. Разом з тим при поворному розгляді заяви Управління не знайщло підстав видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки відсутні документи, які підтверджували б залучення його чи підприємства, на якому він працював до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог та наголосив на правомірному застосуванні штрафу до позивача, оскільки рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №340/4434/20 дотепер не виконане – ОСОБА_1 не видане посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Розглянувши у спрощеному письмовому провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2020 року Кіровоградським окружним адміністративним судом винесено рішення в адміністративній справі № 340/4434/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Фортечної районної у м. Кропивницькому ради про визнання протиправними дій та зобов`зання вчинити дії.

Вказаним рішенням визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Фортечної районної у м. Кропивницькому ради щодо відмови у надані ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та зобов`язано Управління соціального захисту населення Фортечної районної у м. Кропивницькому ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.08.2020 року про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни в силу п.9 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішення суду набрало законної сили 26 січня 2021 року.

Листом від 01 лютого 2021 року вих. № 521/04-13 управлінням запропоновано ОСОБА_1 надати документи, які підтверджували б залучення його чи підприємства, на якому він працював до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чернобильській АЕС, з метою повторного розгляду заяви від 03 серпня 2021 року.

Листами від 15 лютого 2021 року та від 09 березня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про виконання рішення суду та повторний розгляд заяви від 03 серпня 2020 року; посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 не видано оскільки відсутні документи, які підтверджували б залучення його чи підприємства, на якому він працював до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За таких умов відповідач вважає, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року виконане.

Разом з тим, 10 березня 2021 року відділом примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) державним виконавцем Улюшевим Б.В. відкрите виконавче провадження №64757641 про зобов`язання управлінням повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 серпня 2020 року вхідний № у-539 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни в силу пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням рішення суду від 16 грудня 2020 року по справі № 340/4434/20.

26 березня 2021 року державним виконавцем винесено постанову ВП №64757641 про накладення на управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у м. Кропивницькому ради (далі-боржник), у розмірі 5100 грн. у зв`язку з не виконанням рішення суду без поважних причин.

8 квітня 2021 року управлінням подано скаргу до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) протиправними та скасування постанови про накладання штрафу.

12 квітня 2021 року державним виконавцем Улюшевим Б.В. винесено постанову ВП №64757641 про накладення на управління (боржника) штрафу у розмірі 10200 грн. за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.

Вказані обставини передували зверненню позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно норм статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

При цьому частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до положень частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, частиною п`ятою вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У силу норм частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно положень, визначених статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тож з наведеного слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи правову оцінку тому чи правомірно було на боржника накладено штраф за не невиконання судового рішення, необхідно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Воднораз, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання, не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Перш за все, суд спростовує доводи позивача про те, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/4434/20 виконане.

Резолютивна частина вказаного рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду містить приписи зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 та разом з тим - щодо видачі йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 наразі не видане.

За таких умов суд презюмує, що судове рішення в адміністративній справі №340/4434/20 є дотепер невиконаним, а отже – єдиною підставою для незастосування до позивача штрафу за його невиконання може бути наявність причин, які у розумінні статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» є поважними та унеможливлюють виконання боржником судового рішення з незалежних від нього причин.

Однак, невиконання боржником рішення суду у вказаній справі обумовлене не наявністю поважних причин, а незгодою із судовим рішенням, що суперечить принципу res judicata. Так, позивач стверджує про відсутність правових підстав для видачі ОСОБА_1 такого посвідчення, оскільки відсутні документи, які підтверджували б залучення його чи підприємства, на якому він працював до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказана обставина була предметом перевірки Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/4434/20, який встановив, що ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення подані всі необхідні документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення. Відтак, суд зобов`язав Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у м. Кропивницькому ради видати ОСОБА_1 посвідчення особи з іналідністю внаслідок війни безвідносно до подальшого подання ним будь-яких інших документів.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 78 КАС України, у суду немає правових підстав стверджувати зворотнє тому, що зазначено у вищевказаному судовому рішеннні.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскаржена постанова грунтується на правильному застосуванні законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідає критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, критеріям законності, обгрунтованості, пропорційності та розсудливості.

Щодо обгрунтованості розміру накладеного на УПСЗН штрафу, суд наголошує, що постанова, якою за тих самих обставин до боржника первинно застосовано штраф у розмірі 5100 грн, не скасована та є чинною. Відтак, в силу частини другої статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” у спірних правовідносинах штраф застосовано у подвійному розмірі.

Зазначене обумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 271, 272, 287, 293, 295-297, підпунктом 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення”Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. А.Паученка, 41/26, код ЄДРПОУ - 43947572) до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Улюшева Богдана Валерійовича (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7), третя особа, яка не заявляє самостійних вмог щодо предмта спору – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 272 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції, у 10-денний строк з дня його складення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук