Рішення № 99549128, 10.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 року м.Київ № 320/8982/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) , у якому просить суд:

- скасувати постанову старшого державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (на даний час перейменовано в Яготинський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сидоренка Олександра Васильовича про арешт коштів боржника від 11 лютого 2021 році у виконавчому провадженні № ВП 64196392 в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у АТ КБ "ПриватБанк", що надходили на картковий рахунок № НОМЕР_1 , як заробітна плата;

- зобов`язати старшого державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сидоренка Олександра Васильовича скасувати накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у АТ КБ "ПриватБанк", що надходили на картковий рахунок № НОМЕР_2 , як заробітна плата.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що старшим державним виконавцем Яготинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сидоренком О.В. при здійсненні примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Київській області форми «Ф» №1749-25 від 06.11.2020 в межах виконавчого провадження №64196392 було накладено арешт на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 49510,54 грн. Не погоджуючись з цією постановою, позивач звертався до відповідача з заявою про зняття арешту з карткового рахунку, проте відповідачем було відмовлено у цьому. Позивач стверджує, що такий вид виплати як «заробітна плата» не відноситься до законодавчо визначеного переліку коштів, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження, але відповідачем не враховані були вимоги ч.1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, що стягнення, зокрема, на заробітну плату боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішення про стягнення періодичних платежів. Також, позивач зауважує, що відповідач протиправно звернув стягнення на всю його заробітну плату. Дані обставини, вимусила позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 26.08.2021 було відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач, Яготинський відділ державної виконавчої служби Бориспільського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), не погоджуючись з позовними вимоги позивача, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що 11.02.2021 державним виконавцем у відповідності до вимог ст.ст. 68, 69 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено та направлено постанову до бухгалтерії ТОВ «Укрстарч» у м.Яготин про відрахування суми стягнення за місцем працевлаштування. Законодавством України не встановлено заборони звертати стягнення та накладати арешт на кошти на рахунках боржника, які відкритті для зарахування заробітної плати, а також не визначаються такі рахунки як рахунки із спеціальним режимом використання. Крім того, як стверджує відповідач, до відділу відомості про те, що рахунок боржника, на який державним виконавцем накладено арешт, має спеціальний режим використання, або, що на кошти, які надходять на зазначений рахунок, законом забороняється звертати стягнення, не надходили. Після зарахування коштів на рахунок отримувача, вони є його власністю, тобто втрачають свій цільовий статус та набувають статусу вклада. На підставі викладено, відповідач вважає, що спірна постанова правомірна.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

06.11.2020, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було винесено вимогу форми «Ф» №1749-25 про стягнення з позивача суми боргу (недоїмки) у розмірі 44492,31 грн. зі сплати ЄСВ (а.с. 75).

Дану вимогу було звернуто до примусового виконання до Яготинського відділу державної виконавчої служби Бориспільського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 20.01.2021 було відкрито виконавче провадження №64196392 з виконання вимоги «Ф» №1749-25 У від 06.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 44492,31 грн. по сплаті ЄСВ.

Так, постановою старшого державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби Бориспільського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), та зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Також, відповідачем були винесені постанови від 20.01.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 569,00 грн., постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 4449,23 грн.

Дані постанови була направлені позивачеві, проте не вручені у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою про, що свідчить копія конверта (а.с. 57).

Під час здійснення примусових заходів, державним виконавцем були направлені запити до реєструючих органів, а саме Пенсійного фонду України, Яготинської філії Київського обласного центру зайнятості, Яготинського РВК, Яготинського РВ ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, органу реєстрації Яготинської міської ради Київської області, а також був зроблений витяг з Державної реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача (а.с. 61, 62, 63, 67, 68, 70).

На підставі отриманої інформації, відповідачем, 11.02.2021 були прийняті постанови:

- про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника (а.с. 58);

- арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать позивачеві (а.с. 60-61);

- про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «Укрстарч» та здійснити відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 49510,54 грн. (а.с. 66-67).

Також, останньою постановою, було зобов`язано підприємство здійснювати відрахування із заробітної плати боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, за який здійснюється стягнення та зобов`язано підприємство щокварталу надсилати звіт про здійсненні відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

З розпоряджень відповідача №64196392 від 09.03.2021, 24.03.2021, 08.04.2021, 07.05.2021, 08.06.2021, 09.08.2021 та звітів ТОВ «УКРСТАРЧ» за лютий-липень 2021 року вбачається, що з заробітної плати позивача щомісячно були стягнуті грошові кошти у розмірі 20% (а.с. 69-74).

Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача про арешт коштів боржника від 11.02.2021 в частині накладення арешту на його грошові кошти, що надходила на картковий рахунок як заробітна плата, звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі-Закон №1404, в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірної постанови) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, виконавчих написів нотаріусів (п.3).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404).

Відповідно до частин першої-другої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною третьою статті 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону №1404).

Відповідно до частини другої статті 48 Закону №1404 стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частиною четвертою статті 48 Закону №1404 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Отже, стаття 48 Закону №1404 встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону №1404 арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною третьою статті 56 Закону №1404 визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина четверта статті 56 Закону №1404).

Отже, для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на кошти, розміщені на банківських рахунках боржника.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що на підставі спірної постанови було накладено арешт на грошові кошти, які розмішені на рахунку в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_3 .

Позивач зауважив, що оскільки на вказаний банківський рахунок надходять заробітна плата ОСОБА_1 накладення арешту на такі кошти суперечить вимогам чинного законодавства, з приводу чого суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником картки № НОМЕР_3 , на яку отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 29.06.2021 №FJS6TJELTLV5DCP1 (а.с.13).

У вказаній довідці зазначено, що також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.13).

Згідно довідки ТОВ «УКРСТАРЧ» від 25.06.2021 №91, позивач працює у даному товаристві на посаді Слюсара-електрика з ремонту електроустаткування, у період з 01.10.2021 по 30.04.2021 дохід позивача склав 38 599,03 грн. (а.с. 14).

Також, відповідно до банківської виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 06.01.2021 по 07.05.2021 позивачу на вказаний рахунок здійснювалось нарахування заробітної плати (ТОВ «УКРСТАРЧ») (а.с. 15).

Отже, матеріали справи підтверджують, що на банківський рахунок позивача № НОМЕР_3 здійснюється нарахування його заробітної плати.

Частиною третьою статті 52 Закону №1404 встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 73 Закону №1404 передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Суд зазначає, що позивачем не наведено нормативне обґрунтування його тверджень про те, що банківський рахунок № НОМЕР_3 є рахунком зі спеціальним режимом використання.

У свою чергу, суд зауважує, що заробітна плата не належить до переліку виплат, на які заборонено здійснювати стягнення та накладати на такі кошти арешт. При цьому законодавством не передбачено, що такі кошти мають розміщуватися виключно на рахунках із спеціальним режимом використання.

Суд зазначає, що в силу положень статті 59 Закону №1404 убачається, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Проте, матеріали справи не містять документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. У матеріалах також відсутні докази направлення банківською установою, у якій відкрито рахунок позивачки № НОМЕР_3 (АТ «КБ «Приватбанк»), повідомлення до відповідача про цільове призначення рахунку, як це передбачено частиною третьою статті 52 Закону №1404.

Крім того, у вищевказаній довідці Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 29.06.2021 №FJS6TJELTLV5DCP1 було зазначено, що на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.14).

З наданої позивачем банківської виписки з цього рахунку вбачається, що на цей рахунок зараховувалася не лише заробітна плата, а й інші платежі, обґрунтування заборони стягнення яких позивачем взагалі не наведено.

У зв`язку з цим, суд вважає, що прийняття відповідачем спірної постанови є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.06.2021 у справі №520/4794/2020 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 97565443) та від 22.07.2021 у справі № 280/3860/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 98493809).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.