Рішення № 99549097, 13.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року справа №320/5512/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0067253-5205-1006 від 13.05.2020, №0067257-5205-1000 від 13.05.2020, №0067258-5205-1006 від 13.05.2020, №0067254-5205-1006 від 13.05.2020 та №0067255-5205-1006 від 13.05.2020;

- списати борг у розмірі 19682,77 грн., який такий, що не відповідає дійсності.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано податок на нерухоме майно: нежитлові приміщення, що розташовані за адресами: АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_6 , які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 13.05.2020 №0067257-5205-1000, №0067258-5205-1006, №0067254-5205-1006 та №0067255-5205-1006, оскільки промислові нежитлові приміщення за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_6 , використовуються позивачем для проведення власної господарської діяльності та частково надані в оренду іншим суб`єктам господарювання.

Крім того, позивач зауважив, що контролюючим органом не було враховано, що позивач є лише власником 2/25 частки комплексу за адресою: АДРЕСА_4 , а тому розрахунок грошового зобов`язання до податкового повідомлення-рішення від 13.05.2021 №0067253-5205-1006 є невірним.

Також позивач зауважив, що у спірних податкових повідомленнях-рішення була викладена інформація про наявність у ОСОБА_1 заборгованості з податку на нерухоме майно на суму 19682,77 грн., відмінне від земельної ділянки за попередні періоди.

Позивач вважає, що нарахування контролюючим боргом заборгованості є протиправним, оскільки позивач своєчасно та в повному обсязі здійснював сплату податку за попередні періоди, а тому просить списати борг у розмірі 19682,77 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_6 , а тому нарахування ОСОБА_1 на підставі спірних податкових повідомлень-рішень податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є правомірним.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим Броварським відділом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київській області 07.03.2017 (а.с.123).

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2857704 від 18.02.2004 (а.с.45-47). та з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 17.06.2020 №212833118 ОСОБА_1 є власником 2/25 частки комплексу (сіносховище "К" інв. №35, та сіносховище "Л"), який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004, укладеного з Колективним сільськогосподарським підприємством "Пухівське".

Загальна площа комплексу дорівнює 23090,70 кв.м.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 17.06.2020 №212833118 у власності позивача перебувають:

- нежитлове приміщення (сіносховище) літ. "К", сіносховище літ. "Л" (реєстраційний номер 1517300832212), площею 1908,00 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлова будівля, завод вентиляційних виробів та холодильної техніки (І черга) (реєстраційний номер 1516890632212), площею 3111,00 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлова будівля (карантинник) (реєстраційний номер 8662510), площею 162,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлова будівля (забійний цех інв. №28) (реєстраційний номер 8892759), площею 69,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.60-69).

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 13.05.2020 №0067254-5205-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 678,95 грн. (а.с.125);

- від 13.05.2020 №0067255-5205-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 289,61 грн. (а.с.126);

- від 13.05.2020 №0067257-5205-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 12982,20 грн. (а.с.127);

- від 13.05.2020 №0067258-5205-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 7962,08 грн. (а.с.128);

- від 13.05.2020 №0067253-5205-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 7708,60 грн. (а.с.129).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на спірні податкові повідомлення-рішення (а.с.70-78).

Державна податкова служба України за результатами розгляду скарги прийняла рішення від 13.08.2020 №25417/6/99-00-06-02-04-6, яким скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067258-5205-1000 та №0067254-52005-1000 та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067253-5205-1006, №0067257-5205-1000, №0067255-5205-1000.

У вказаному рішенні ДПС України зазначило, що ГУ ДПС у Київській області при винесенні податкових повідомлень-рішень від 13.05.220 №0067258-5205-1000 та №0067254-5205-1000 не враховано дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 є власником, зокрема, карантинника за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 162,7 кв.м., та сіносховища за адресою: АДРЕСА_1 , загальною пдощею 1908 кв.м., які призначенні для використання безпосередньо сільськогосподарській діяльності та згідно з пп. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно (а.с.144-149).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).

Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (підпункт 266.8.2 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України).

Як зазначено вище, Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067254-5205-1006, від 13.05.2020 №0067255-5205-1006, від 13.05.2020 №0067257-5205-1006, від 13.05.2020 №0067258-5205-1006 та від 13.05.2020 №0067253-5205-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік.

З розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік вбачається, що нарахування контролюючим органом податку було здійснено по наступним об`єктам нерухомого майна, що перебувають у власності позивача:

- АДРЕСА_2 (податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067254-5205-1006);

- АДРЕСА_4 (податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067253-5205-1006);

- АДРЕСА_6 (податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067255-5205-1006);

- АДРЕСА_5 (податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067258-5205-1006);

- АДРЕСА_1 (податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067257-5205-1006).

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині протиправності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 13.05.2020 №0067254-5205-1006, від 13.05.2020 №0067255-5205-1006, від 13.05.2020 №0067257-5205-1006, від 13.05.2020 №0067258-5205-1006, позивач зазначив, що нежитлові приміщення за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_6, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1, які перебувають у власності позивача належать до об`єктів промисловості.

У зв`язку з цим позивач вважає, що в силу вимог пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2 статті 266 Податкового кодексу України вказані об`єкти нерухомості не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з приводу чого, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є, зокрема, об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 сформував новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі підприємств харчової промисловості віднесено до підрозділу «Будівлі промислові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб`єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі промисловості» не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти), який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 04.03.2021 у справі №520/1778/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95315468), від 18.02.2021 у справі №812/1800/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -95042050).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаних постановах, підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами господарської діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця за КВЕД 2010 є: код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); код КВЕД 28.25 Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

У позовній заяві позивач зауважив, що частину нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4, позивач надає в оренду іншим суб`єктам господарювання, а іншу частину використовує для проведення власної господарської діяльності з виробництва промислового холодильного та вентиляційного устаткування.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2019 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пухівський вентиляційний завод" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №01032019, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування на умовах оренди частину будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 140,297 кв.м., земельну ділянку в розмірі 0,197 га.

Пунктом 2.2 договору визначено, що будівля передається в орендарю у користування строком на 35 місяців. Початком строку оренди вважається момент підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкта оренди (а.с.84-89).

01.01.2018 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розумна автоматика" (Орендар) було укладено договір оренди №01012018, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування на умовах оренди частину будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 90,00 кв.м.

Пунктом 2.2 договору визначено, що будівля передається в орендарю у користування строком на 35 місяців. Початком строку оренди вважається момент підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкта оренди (а.с.90-95).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 надається позивачем в оренду іншим суб`єктам господарювання, що, у свою чергу, свідчить про використання ОСОБА_1 вказаних приміщень відповідно до виду господарської діяльності, передбаченої за КВЕД 2010.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067257-5205-1006 про нарахування податку на суму 12982,20 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067257-5205-1006.

Щодо нежитлової будівлі (забійний цех інв. №28) площею 69,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , то суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів використання ОСОБА_1 вказаного об`єкту для промислового виробництва.

У зв`язку з цим, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 №0067255-5205-1006 прийнято правомірно та не підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 13.05.2021 №0067258-5205-1000 та №0067254-5205-1000, то суд звертає увагу позивача на те, що вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані у позасудовому (адміністративному) порядку.

Так, рішенням Державної податкової служби України від 13.08.2020 №25417/6/99-00-06-02-04-6 були скасовані податкові повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067258-5205-1000 та №0067254-5205-1000.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сказане рішення містить описки в частині номерів скасованих податкових повідомлень-рішень, оскільки контролюючим органом замість податкових повідомлень-рішень від 13.05.2020 №0067258-5205-1006 та №0067254-5205-1006 вказано про податкові повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067258-5205-1000 та №0067254-5205-1000, у той час як зі змісту вказаного рішення вбачається надання аналізу протиправності прийняття ГУ ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 13.05.2020 №0067258-5205-1006 та №0067254-5205-1006 та нарахування податку на суму 7962,08 грн. та на суму 678,95 грн. відповідно. Таким чином, допущена описка в номері ППР не змінює суті прийнятого рішення, яким були скасовані вищевказані ППР.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункт 26.3 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 59.8 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 13.05.2021 №0067258-5205-1006 та №0067254-5205-1006 були скасовані Державною податковою службою України за результатами проведення процедури адміністративного оскарження, суд вважає, що підстави для визнання протиправними та скасування рішенням суду спірних податкових-рішень відсутні.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0067253-5205-1006 суд зазначає таке.

Як зазначено вище, об`єктом оподаткування, за яким спірним податковим повідомленням-рішенням визначено суму податку у розмірі 7708,60 грн., є нежитлові приміщення (комплекс), площею 23090,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до пункту 2.5.2 розділу І "Податок на майно" додатку 1 до рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 27.06.2018 №1037-XXVII-VII (посилання з офіційного веб-сайту Пухівської сільської ради: http://www.pukhivkarada.gov.ua/system/app/pages/search?scope=searchsite&q=%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D1%83+%D0%BD%D0%B0+%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5+%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%2C+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B5+%D0%B2%D1%96%D0%B4+%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97+%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8&offset=10) ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб та використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу (крім МАФ) становить 0,1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та розмір мінімальної заробітної плати у 2019 році складав з 1 січня - 4173,00 грн.

Отже, оскільки загальна площа комплексу за адресою: АДРЕСА_4 , становить 23090,7 кв.м., то відповідно, розмір 2/25 частки комплексу , який належить позивачу складає 1847,26 кв.м. (23090,7 кв.м. : 25 х 2).

Таким чином, розмір податку, на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягав сплаті позивачем у 2019 році за 2/25 частки вказаного комплексу становить 7708,61 грн. (1847,26 кв.м. х 4173,00 грн. (розмірі мінімальної заробітної плати у 2019 році) х 0,1% (ставка податку).

Вказане свідчить про те, що відповідач правильно визначив у податковому повідомленні-рішення від 13.05.2020 №0067253-5205-1006 розмір податку, який підлягає сплаті позивачем.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо позовної вимоги про списання боргу у розмірі 19682,77 грн. суд зазначає таке.

Позивач стверджує, що контролюючий орган безпідставно нарахував йому заборгованість з податку на нерухоме майно на суму 19682,77 грн., відмінне від земельної ділянки за попередні періоди, оскільки ним було сплачено вказану суму податку, нараховану за відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення :

- від 07.05.2018 №0129153-5202-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 222,08 грн.;

- від 07.05.2018 №0129152-5202-1006/2016, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 222,20 грн.;

- від 07.05.2018 №0129153-5202-1006/2016, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 95,63 грн.;

- від 07.05.2018 №0129150-5202-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 5911,22 грн.;

- від 07.05.2018 №0129151-5202-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 9955,20 грн.;

- від 07.05.2018 №0129151-5202-1006/2016, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 4286,96 грн.;

- від 07.05.2018 №0129150-5202-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на суму 2545,51 грн.;

- від 07.05.2018 №0129152-5202-1006, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік на суму 520,64 грн.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 07.05.2018 №0129150-5202-1006, від 07.05.2018 №0129153-5202-1006, від 07.05.2018 №0129152-5202-1006/2016, від 07.05.2018 №0129151-5202-1006/2016, від 07.05.2018 №0129150-5202-1006 та - від 07.05.2018 №0129151-5202-1006 були оскаржені позивачем до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 у справі №810/3736/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2018 №0129150-5202-1006, від 07.05.2018 №0129153-5202-1006/2016, від 07.05.2018 №0129152-5202-1006/2016, від 07.05.2018 №0129151-5202-1006/2016, від 07.05.2018 №0129150-5202-1006 та від 07.05.2018 №0129151-5202-1006, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відповідно до інтегрованої картки ОСОБА_1 з податку на додану вартість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суми податкового зобов`язання по податкових повідомленнях-рішенням від 07.05.2018 №0129150-5202-1006, від 07.05.2018 №0129153-5202-1006/2016, від 07.05.2018 №0129152-5202-1006/2016, від 07.05.2018 №0129151-5202-1006/2016, від 07.05.2018 №0129150-5202-1006 та від 07.05.2018 №0129151-5202-1006 були включені до картки 01.04.2021 (а.с.178-188).

Позивачем по наступним меморіальним ордерам було здійснено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

- від 06.05.2019 №682 на суму 520,64 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік);

- від 06.05.2019 №683 на суму 222,08 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік);

- від 06.05.2019 №685 на суму 5911,22 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік);

- від 06.05.2019 №686 на суму 9955,20 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік);

- від 06.05.2019 №687 на суму 4286,96 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік);

- від 06.05.2019 №688 на суму 2454,51 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік);

від 06.05.2019 №689 на суму 224,20 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік);

від 06.05.2019 №690 на суму 95,63 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік) (а.с.56-59).

Вказані суми були зараховані в оплату заборгованості податкового зобов`язання,внаслідок чого станом на 06.05.2019 у позивача утворилась переплата у розмірі 7152,30 грн.

З картки вбачається, що позивачу 22.10.2019 було нараховано податкове зобов`язання по податкових повідомленнях-рішення від 10.05.2019 №0065761-5206-1006 на суму 2499,58 грн., від 10.05.2019 №0065762-5206-1006 на суму 5919,57 грн., від 10.05.2019 №0065763-5206-1006 на суму 6877,33 грн., від 10.05.2019 №0065764-5206-1006 на суму 605,73 грн., від 10.05.2019 №0065765-5206-1006 на суму 258,38 грн.

Доказів сплати позивачем податку за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями матеріали справі не містять.

Крім того, позивачу було нараховані штрафні санкції.

У зв`язку з цим, суд вважає, що визначення контролюючим органом позивачу в інтегрованій картці станом на 03.05.2020 боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 19682,77 грн. є правомірним, а тому підстави для задоволення позовної вимоги про списання боргу відсутні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем згідно з квитанцією від 25.06.2020 №54667 на суму 840,80 грн. (а.с.98) та від 06.07.2020 80802 на суму 840,80 грн. було сплачено судовий збір на загальну суму 1681,60 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору у розмірі 368,50 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13.05.2020 №0067257-5205-1006.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 368,50 грн. ( триста шістдесят вісім грн. 50 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.