Ухвала суду № 99544158, 09.09.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-др/130/6/21

130/2121/20

У Х В А Л А

Іменем України

09.09.2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Яценка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидоренка В.А. про долучення доказів судових витрат та ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання незаконним звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання незаконним звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Фонду соціального захисту інвалідів та скасувати наказ Міністерства соціальної політики України від 14.08.2020 №49кс «Про припинення терміну дії контракту з ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Фонду соціального захисту інвалідів з 25.08.2020 року. Стягнуто з Фонду соціального захисту інвалідів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 26.08.2020 до 12.07.2020 включно в сумі 160266 (сто шістдесят тисяч двісті шістдесят шість) гривень 39 копійок (сума вказана без утримання податку й інших обов`язкових платежів), а також 1602 (одну тисячу шістсот дві) гривні 66 копійок судових витрат. Стягнуто з Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 20000 (двадцять тисяч ) гривень моральної шкоди, а також 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення за один місяць середньої заробітної плати допущено до негайного виконання.

20.07.2021 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сидоренко В.А. звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів судових витрат та ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу і посилаючись на положення ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України зазначив, що у зв`язку з розглядом даної справи позивач ОСОБА_1 понесла судові витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 27750,00 грн. Заяву обґрунтував тим, що 03.09.2020 між Адвокатським об`єднанням «ЄВСТІГНЄЄВ, СИДОРЕНКО І ПАРТНЕРИ» (далі – Об`єднання) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги №96-С. Додатком №1 до договору про надання правової допомоги №96-С від 03.09.2020 року передбачено, зокрема, що Об`єднання бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах ОСОБА_1 здійснити комплекс дій щодо звернення до відповідного суду та забезпечення судового представництва ОСОБА_1 у межах судової справи за позовом до Міністерства соціальної політики України та Фонду соціального захисту інвалідів. Сторони погодили, що гонорар Об`єднання за надання правової допомоги становить 27750,00 грн., обсяг якої визначено у пункті 1 цього Додатку до Основного договору. 16.07.2021 Об`єднання та ОСОБА_1 склали Акт №1 приймання-передачі правової допомоги (послуг) до Договору про надання правової допомоги №96-С від 03.09.2020 та Додатку №1 від 03.09.2020, яким погодили, що обсяг правової допомоги наданої Об`єднанням та отриманої ОСОБА_1 , згідно п. 1 даного Акту становить 27750,00 грн. ОСОБА_1 підтвердила, що вказана у п.1 Акту та Додатку №1 (Звіт про витрачений час на надання правової допомоги) правова допомога надана Об`єднанням у повному обсязі і належної якості. ОСОБА_1 09.09.2020 здійснено оплату Об`єднанню за надані послуги правової допомоги на загальну суму 27500,00 грн.

До суду надійшов відзив першого заступника міністра соціальної політики України Є. Котика на заяву про ухвалення додаткового рішення в якій він просив відмовити в прийнятті додаткового рішення про стягнення з відповідачів у справі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27750 грн., у зв`язку з тим, що представником позивача – адвокатом Сидоренком В.А. не додано належних доказів, що підтверджують понесення судових витрат у вищезазначеному розмірі, відсутній розрахунок суми судових витрат і заявлений розмір витрат не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, є завищеним та надуманим.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву по телефону в якій просила розглянути питання про виправлення описки в рішенні суду без її участі.

Представник позивача адвокат Сидоренко В.А. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив розглянути питання про виправлення описки в рішенні суду без його участі.

Представник відповідача – Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явиіся. До суду надійшла заяву представника Міністерства соціальної політики України Тімохіної Ю.В. в якій вона просила розглянути питання про ухвалення додаткового рішення у справі №130/2121/20, без участі представника Мінсоцполітики.

Представник відповідача - Фонду соціального захисту інвалідів в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленний про час, дату та місце судового засідання, шляхом направлення на офіційну електронну поштову адресу судової повістки. Причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе вирішити питання щодо ухвалення додаткового рішення у відсутність учасників процесу, відповідно до ст. 270 ч. 4 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали заяви, вважає за необхідне відмовити в ухваленні додаткового рішення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про правової допомоги.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Аналізуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Судом встановлено, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Із матеріалів справи вбачається, що представником позивача - адвокатом Сидоренком В.А. при подачі позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не подано.

20.07.2021 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником позивача - адвокатом Сидоренком В.А. надано: копію договору №96-С про надання правової допомоги від 03.09.2020, копію додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №96-С від 03.09.2020, копію акту №1 від 16.07.2021 про приймання-передачі правової допомоги (послуг) до Договору про надання правової допомоги №96-С від 03.09.2020 та додатку №1 від 03.09.2020, додаток №1 до акту №1 від 16.07.2021 із копією звіту про витрачений час на надання правової допомоги з описом наданої професійної правничої допомоги.

Однак, заявником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати ОСОБА_1 гонорару за надання правової допомоги в розмірі 27750,00 грн., а відповідно до копій квитанцій від 09.09.2021 ОСОБА_1 сплачено АО «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» попередню оплату гонорару за договором №96-С від 03.09.2020 в розмірі 27500,00 грн.

У Акті №1 від 16.07.2021 не зазначено детального погодинного розрахунку за проведені роботи, а зазначено тільки, види виконаних робіт.

До клопотання від 20.07.2021 не долучено доказів про доведення співмірності складності справи, ціни позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», оскільки відсутність в договорі про надання правової допомоги такого розміру та\або порядку не дає можливості, як суду, так і іншій стороні спору пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Суд зазначає, що інформація, яка міститься в Акті №1 приймання-передачі правової допомоги (послуг) 16.07.2021, зокрема щодо детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, однак наданий суду детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Сидоренком В.А. витрат часу по кожному із видів робіт не містить.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 09.10.2020 у справі № 509/5043/17.

З урахуванням вищенаведених обставин суд приходить до висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення про включення до судових витрат позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27750 грн. та в ухваленні додаткового рішення у справі щодо стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 27750 грн.

Керуючись ст. 12, 15, 81, 133, 134, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидоренка В.А. про долучення доказів судових витрат та ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі №130/2121/20, - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо її не буде подано.

Суддя