Ухвала суду № 99534238, 10.09.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3103/20

н\п 2/490/1611/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у підготовчому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2020 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" про скасування арешту майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Чулупа О.С.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 04.06.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 23.12.2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкової Н.П. від 03.02.2021 року відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду даної справи.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 19.03.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

19.03.2021 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.03.2021 року прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження. Почато підготовче провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Учасники справи в підготовче засідання не з`явилися, про дату час та місце проведення повідомлялися судом, при цьому, проведення підготовчого засідання неодноразово відкладалося в зв`зку з неявкою учасників справи, а саме - 13.05.2021 року та 14.06.2021 року, за такого, підготовче засідання проводиться за відсутності учасників справи.

Частиною 1 статті 198 ЦПК України встановлено, що підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.

Як встановлено судом, предметом даного спору є зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 та скасування заборони на його відчудження, які накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 05 серпня 2010 року ВП №20880569 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Центрального відділоу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Крисенко І.С., зареєстровані у Єдиному реєстрі заборон відячудження об`єктів нерухомого майна 18 серпня 2010 року, номер запису про обтяження 10154217.

При цьому, вказані виконавчі дії вчинені на виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва №2-373-1 від 23.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Кредитпромбанк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 55993,69 грн.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

В даному випадку, позивач є боржником у виконавчому провадженні, а тому він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 р. у справі №712/12136/18.

У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» (пункт 143) Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування зазначених вище норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Аналогічна позиція міститься у рішенні у справі «Дія 97» проти України» (пункт 47).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач, як сторона виконавчого провадження - боржник, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 200, 255, 258-261, 447 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по цивільній справі №490/3103/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18), третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (01014, м Київ, бульвар Дружби народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051) про скасування арешту майна, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що закриття провадження у справі позбавляє його права на повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК україни та може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суду міста Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Саламатін