Ухвала суду № 99525936, 08.09.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/2778/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2021м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді - Сердюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колесник О.І.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Ібрагімова О.Ч.,

захисника - Шмуйлової І.М.,

представника потерпілої юридичної особи Давиденко В.М.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Лиман клопотання ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021053420000214 від 16 червня 2021 року,за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наказом № 476/к від 03.07.2015 Центру поштового зв`язку № 11 м. Слов`янська Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» з 04.07.2015 призначена на посаду начальника відділення поштового зв`язку Лиман - 3 Центру поштового зв`язку № 11 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», розташованого за адресою: Донецька область, Краматорський район, Лиманська ОТГ, м. Лиман, вул. Петропавлівська 95.

Відповідно до посадових інструкцій начальника відділення поштового зв`язку Лиман-3, з якими ОСОБА_1 у встановленому порядку ознайомлена, на неї, серед інших, покладені посадові обов`язки щодо керівництва працівниками відділення поштового зв`язку, ведення обліку робочого часу й виконання працівниками норм виробітку, забезпечення збереження грошових коштів, поштових відправлень, товарно-матеріальних цінностей та виробничої документації, у зв`язку із чим остання була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, та в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України була службовою особою.

Крім того, відповідно до посадових обов`язків, ОСОБА_1 мала забезпечувати своєчасну доставку поштових відправлень, періодичних друкованих видань, пенсій та грошової допомоги адресатам та несла відповідальність за збереження грошових коштів та матеріальних цінностей.

Обіймаючи посаду начальника відділення поштового зв`язку Лиман-3 Центру поштового зв`язку № 11 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, ОСОБА_1 , в точно не встановлений досудовим розслідуванням день та час, у період часу з 01 жовтня 2015 року по 29 лютого 2016 року (більш точну дату встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим), діючи всупереч вимогам типової посадової інструкції, щомісячно, особисто отримувала грошові кошти для здійснення виплат призначеного пенсійного забезпечення та не впевнившись, що зазначені виплати надходять за призначенням, які в свою чергу передавала невстановленій в ході досудового розслідування особі, внаслідок чого ОСОБА_1 було безпідставно передано невстановленій особі грошові кошти в суму 6740, 30 гривень для здійснення виплат призначеного пенсійного забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючій за адресою: АДРЕСА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Тим самим, своїми діями ОСОБА_1 вчинила розтрату грошових коштів на загальну суму 6740,30 грн, чим спричинила матеріальну шкоду державі, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Таким чином, ОСОБА_1 , обвинувачується у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

В судовому засіданні 08.09.2021 року обвинуваченою ОСОБА_1 , в присутності захисника Шмуйлової І.М., заявлено клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше п`яти років. Представник потепілої юридичної особи Давиденко В.М., не заперечувала проти звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Судом, з метою забезпечення істинності та добровільності позиції обвинуваченої, роз`яснено ОСОБА_1 , що суд, за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, може закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності, звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру і означає визнання факту вчинення особою кримінального правопорушення, закон надає йому право заперечувати проти закриття провадження у такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.

Обвинувачена ОСОБА_1 заявила суду, що зміст правових наслідків закриття провадження з нереабілітуючих підстав їй цілком зрозумілий та проти закриття провадження з відповідних підстав не заперечувала.

Ознайомившись з матеріалами провадження, заслухавши думку прокурора, та представника потерпілої юридичної особи, які не заперечували проти закриття кримінального провадження за ч.2 ст.191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, з`ясувавши позицію обвинуваченої та впевнившись у її добровільності та усвідомлення наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

16.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021053420000214 внесені відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією ч.2 ст.191 КК України, яке було скоєне у період часу з 01 жовтня 2015 року по 29 лютого 2016 року (більш точну дату встановити в ході досудового розслідування не виявилося можливим). Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 надійшов до Краснолиманського міського суду Донецької області 05.07.2021 року, тобто після спливу строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Положенням ч.3 ст.12 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) визначено, що злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років

На час судового розгляду справи кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , відповідно до ч.4 ст.12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, тобто до злочину, передбаченого цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 статті 191 Кримінального кодексу України, є привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, з урахуванням тяжкості та часу вчинення діяння, яке інкриміноване обвинуваченій, суд приходить до висновку, що під час проведення судового розгляду строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності збіг за ч.2 ст.191 КК України.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд приходить до висновку про те, що обвинувачена, розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувались під час судового засідання, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення, таким правом не скористалися та не заперечувала проти закриття провадження за нереабілітуючих підстав.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49 КК України, ч. 2 ст. 284, ст. ст. 286, 288, 314 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021053420000214 від 16 червня 2021 року- задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12021053420000214 від 16 червня 2021 року,за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після постановлення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча суддя -