Рішення № 99525425, 09.09.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19989/21

Провадження № 2-а/127/208/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2021 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичук М. М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Джулай Олександр Анатолійович, Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в серпні 2021 року звернувся до суду з позовом до тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_2 , Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови.

Позов мотивований тим, що постановою тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_2 № 403 від 28.07.2021 року позивача як генерального директора ПрАТ «Вінниччина - авто» було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за те, що ПрАТ «Вінниччина - авто» у строк до 20.06.2021 року не подало до Вінницького ОМТЦК та СП інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на таких транспортних засобах і техніці, чим порушено вимоги ст. 6 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 15 Постанови КМУ від 17.06.2015 року № 405 «Про внесення змін до Положення про військово – транспортний обов`язок».

Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду та просив скасувати дану постанову.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Представник Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки заперечив в задоволенні позову, надавши суду відзив, який мотивовано тим, що винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є виправданим, оскільки керівник ПрАТ «Вінниччина - авто», будучи посадовою особою, порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не виконав належним чином військово – транспортний обов`язок, що виявилося у неінформуванні Вінницького Вінницького ОМТЦК та СП інформацією про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на таких транспортних засобах і техніці у строк до 20.06.2021 року, а здійснено це лише 12.07.2021 року, тобто із порушенням строків встановлених законодавством.

Також позивач надав суду відповідь на відзив, згідно якої в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності не зазначено про наявність пояснень ПрАТ «Вінниччина - авто» щодо поважності причин пропуску строку подання інформації, оскільки ПрАТ «Вінниччина - авто» було подано відомість про наявність та технічний стан транспортних засобів і техніки, а також про громадян, які працюють на підприємстві, в установі та організації на таких транспортних засобах і техніці станом на 18.06.2021 року, яка отримана Вінницьким об`єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 08.07.2021 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, враховуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до протоколу № 396 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП від 27.07.2021 року, складеного головним спеціалістом командування Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки працівником ЗСУ Ловчицькою Т.С. про те, що керівником ПрАТ «Вінниччина - авто» у строк до 20.06.2021 року до Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надано інформацію про наявність транспортних засобів та техніки, їх технічний стан, громадян, які працюють на таких транспортних засобах та техніці, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 15 Постанови КМУ від 17.06.2015 року № 405 «Про внесення змін до Положення про військово – транспортний обов`язок», за що передбачена відповідальність з ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Постановою тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Джулай О.А. № 403 від 28.07.2021 року позивача як генерального директора ПрАТ «Вінниччина - авто» було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за те, що ПрАТ «Вінниччина - авто» у строк до 20.06.2021 року не подало до Вінницького ОМТЦК та СП інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на таких транспортних засобах і техніці, чим порушено вимоги ст. 6 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 15 Постанови КМУ від 17.06.2015 року № 405 «Про внесення змін до Положення про військово – транспортний обов`язок».

Постанова винесена в присутності представника Дзевелюка С.Д. та вручена йому, що підтверджується підписом у постанові.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом позову є постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Положенням про військово-транспортний обов`язок, затверджений постановою КМУ від 28.12.2000 року № 1921, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Позивач, звертаючись до суду, вказує, що норми чинного законодавства не передбачають відповідальності за неподання інформації до військкомату про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях на таких транспортних засобах і техніці.

Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 вказаного Закону посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оборону» підприємства, установи та організації усіх форм власності здійснюють згідно із законодавством заходи щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період ( ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Військово-транспортний обов`язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням (пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 405 «Про внесення змін до Положення про військово-транспортний обов`язок»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Порядок виконання військово – транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921 в редакції постанови від 17 червня 2015 року № 405, керівники підприємств, установ та організацій подають військовим комісаріатам щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за встановленою формою.

Посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов`язку відповідно до закону ( п. 5 вказаного Положення).

Отже, аналізуючи наведені положення, подання військовим комісаріатам інформації є виконанням військово-транспортного обов`язку в певній частині, який покладається на керівників підприємств, установ та організацій.

Невиконання чи несвоєчасне виконання цього обов`язку є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 210-1 КУпАП.

З огляду на викладене суд не бере до уваги твердження позивача про відсутність відповідальності за вказане порушення.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 як генеральний директор ПрАТ «Вінниччина - авто», не надавши до 20.06.2021 року до Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, порушив вимоги: статті 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

При розгляді адміністративної справи позивач не заперечував, що не надав до 20.06.2021 року до Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки інформацію, як передбачено законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а навпаки було зазначено ним, що також і відображено в письмових поясненнях, долучених до протоколу, що інформацію було надіслано, але з затримкою з поважної причини, оскільки представник відповідальний за її подання терміново виїхав до м. Донецьк за сімейними обставинами (евакуація мами з окупованої території), однак підтверджуючих доказів суду надано не було.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме вимоги ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 405, що не спростовано позивачем.

Також посилання позивача на те, що в постанові № 403 по справі про адміністративне правопорушення від 28.07.2021 року необґрунтовано чому його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, адже раніше ПрАТ «Вінниччина - авто» надавало всю інформацію вчасно та його як керівника жодного разу не притягували до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП, суд зазначає слідуююче.

Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Дане правопорушення позивачем було вчинене в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Часткову мобілізацію в Україні оголошено та проведено у декілька етапів, зокрема, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06 травня 2014 року № 454/2014, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року № 607/2014, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015.

Тобто, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує настання особливого періоду. При цьому сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Аналіз змісту понять мобілізації, демобілізації та особливого періоду, визначених статтею 1 вказаного вище Закону, дає підстави для висновку про те, що закінчення особливого періоду пов`язане із прийняттям Президентом України рішення про порядок і терміни проведення демобілізації як комплексу дій, направлених на усунення наслідків мобілізації. Це безпосередньо випливає із визначеного законом поняття демобілізації, як комплексу заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України.

Настання особливого періоду законодавець пов`язує із моментом оголошення рішення про мобілізацію (загальну чи часткову) або з моментом введення в державі воєнного стану, які є самостійними підставами виникнення та існування особливого періоду, а закінчення особливого періоду пов`язує із закінченням мобілізації або припиненням воєнного часу і частково періоду після закінчення воєнних дій. Період мобілізації закінчується прийняттям Президентом України окремого рішення про демобілізацію. Помилковим є ототожнення рішення про строк проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу із періодом мобілізації, вжитим у статті 1 вказаного Закону.

Видані протягом 2014-2015 років Укази Президента України «Про часткову мобілізацію» встановлюють саме строки проведення мобілізації (призову) громадян на військову службу, а не період мобілізації у розумінні вказаного Закону.

Відповідно, закінчення встановлених Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» строків призову громадян на військову службу не тягне закінчення чи переривання періоду мобілізації і, як наслідок, закінчення дії особливого періоду.

Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2019 року у справі №802/1581/16-а, від 24 жовтня 2019 року у справі №804/5758/16, від 14 травня 2020 року у справі №817/2358/16, від 24 листопада 2020 року у справі №808/4110/17.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діяв особливий період.

За таких обставин судом установлено, що постанова в справі про адміністративне правопорушення від 28.07.2021 року відносно ОСОБА_1 винесена на підставі, у межах повноважень відповідача та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та своєчасно, у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд залишає постанову тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Джулай О.А. без змін, а позовну заяву без задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.210-1 КУпАП, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 405 «Про внесення змін до Положення про військово-транспортний обов`язок», ст. 139, 268-271, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Рішення суб`єкта владних повноважень залишити без змін.

Позовну заяву ОСОБА_1 до тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_2 , Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач тимчасово виконуючий обов`язки військового комісара Вінницького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Джулай Олександр Анатолійович, місцезнаходження: вул. Замостянська, 23, м. Вінниця,

Відповідач Вінницький об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, місцезнаходження: вул. Замостянська, 23, м. Вінниця, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 08483713.

Суддя