Ухвала суду № 99520991, 10.09.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/715/21

УХВАЛА

10.09.2021 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е., розглянувши заяву позивача (вх. № 15167/21 від 08.09.2021) про забезпечення позову у справі № 909/715/21

за позовом ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

представник позивача: адвокат Жарський Т.В.

(вул. Чорновола, 7, м. Івано-Франківськ, 76018)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Ейдженсі"

(вул. Тимошенка, 19, кв. 10, м. Київ, 04212;

вул. Московська, 8-Б, м. Київ, 01010)

представник відповідача: адвокат Коновалов Р.О.

(вул. Б. Лепкого, 39, м. Івано-Франківськ, 76018)

про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Ейдженсі" про скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запису про право власності об`єкта нерухомого майна № 30206428, запису про право оренди земельної ділянки № 30217245, вчинених 08.02.2019 державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Ногін В.В., на підставі рішень про державну реєстрацію прав № 45432849 та № 45445233 від 08.02.2019 про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – ковальсько-заготівельного цеху № 5 (що складає 39/1000 комплексу), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Ейдженсі".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.09.2021.

08.09.2021 до Господарського суду Івано-Франківської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на ковальсько-заготівельний цех № 5 (що складає 39/1000 комплексу), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Заява мотивована тим, що, на думку заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача, оскільки існує потенційний ризик того, що відповідачем може бути здійснено перереєстрацію спірного майна знову, що в свою чергу ускладнить виконання рішення про задоволення позову у справі.

Підстав для призначення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін суд не вбачає.

Розглянувши подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, судом встановлено таке.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) гоподарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд виходить з того, що забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

За змістом положень ст. 136, 137 ГПК України під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків для відповідача.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 910/12661/19, від 19.05.2021 у справі № 910/19775/20, від 26.08.2021 у справі № 910/4185/21.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогами позивача у даній справі є скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинених державним реєстратором:

- запису № 30206428 про право власності об`єкта нерухомого майна – ковальсько-заготівельного цеху № 5 (що складає 39/1000 комплексу);

- запису № 30217245 про право оренди земельної ділянки площею 0,4020 га кадастровий номер 2610600000:11:008:0025.

Тобто предметом позову є скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди).

Отже, предмет спору у даній справі становить немайнові вимоги.

Водночас в заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме на ковальсько-заготівельний цех № 5 (що складає 39/1000 комплексу).

Втім, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право власника користуватися та розпоряджатися таким майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у своїй постанові від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позов заявлено з підстав недотримання державним реєстратором процедури реєстрації речових прав на нерухоме майна (за відповідачем) під час звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно – ковальсько-заготівельний цех № 5).

Отже, майно, на яке просить накласти арешт позивач, не є спірним у даній справі.

Таким чином, позивачем не обрано належного заходу забезпечення позову, а відтак не дотримано принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб`єкта господарювання володіти та користуватися власним майном може призвести до незворотних правових наслідків, в т.ч. майнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не додано жодного доказу.

Накладення арешту на майно, яке зареєстроване за відповідачем та є власністю відповідача, є втручанням в господарську діяльність відповідача, що може призвести до вищезазначених негативних наслідків для останнього. При цьому протилежного не доведено позивачем в заяві про забезпечення позову.

Також пропозиції щодо зустрічного забезпечення не запропоновано позивачем в заяві про забезпечення позову, як того вимагає п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.

За таких обставин справи суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача про наявність підстав для вжиття обраного заходу забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 136, 137, 139, 140, 232 – 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача (вх. № 15167/21 від 08.09.2021) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 10.09.2021.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строки та порядку, що передбачені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Е. Валєєва