Ухвала суду № 99517954, 10.09.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 вересня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2942/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27 квітня 2021 року №274/9, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ділянка № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняти рішення про переведення належного ОСОБА_1 на праві власності садового будинку в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , у жилий будинок.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено в переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ділянці АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста та наявністю складних геологічних умов (затоплення). Відмову відповідача саме за наведених підстав позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, нормами Житлового кодексу Української РСР та Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №321, якими визначено вичерпний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок, не передбачено такої підстави як невідповідність генеральному плану міста та наявність складних геологічних умов.

Крім цього, позивач звертав увагу на наявність звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 21 січня 2021 року, згідно з висновками якого будинок відповідає вимогам державних будівельних норм, витягу з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №287/7 від 06 серпня 2002 року, яким дозволено покійній матері позивача ОСОБА_2 переобладнати спірний садовий будинок під індивідуальний житловий. Поряд з цим, позивач також посилався на лист Департаменту містобудівельного комплексу та земельних відносин від 06 серпня 2015 року №З-5178/0-04/01, яким розглядалося звернення позивача щодо відповідності розташування належного йому дачного будинку вимогам будівельних норм України, та вказано, що розміщення садового будинку відповідає генеральному плану міста Чернівці, затвердженому рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171 та державним будівельним нормам України, а саме ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень». Натомість, оскаржуване рішення, фактично, суперечить раніше прийнятим рішенням структурних підрозділів міської ради, якими вже розглядалось питання щодо переведення належного позивачу садового будинку в житловий.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Житлового кодексу Української РСР, Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, без обстеження відповідачем будинку із належними до нього будівлями та спорудами, і таким порушуються права позивача як власника нерухомого майна використовувати належний йому будинок відповідно до цільового призначення. Водночас належним способом захисту порушеного права, на думку позивача, є зобов`язання прийняти рішення щодо переведення спірного садового (дачного) будинку в житловий.

Ухвалою суду від 12 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано наступне.

Згідно з містобудівною документацією «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171, земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 – рекреаційні зони обмеженого користування, які призначаються для розміщення дач, колективних садів. Відповідно до пояснювальної записки плану зонування території міста Чернівці, що є складовою Генерального плану міста, серед переважних та супутніх видів забудови в указаній зоні не передбачається розміщення індивідуальних житлових будинків. При цьому, відповідно до Генерального плану розміщення індивідуальних житлових будинків здійснюється в зоні Ж-1. Вказане, на думку відповідача, свідчить про правомірність відмови позивачу у переведенні садового будинку у житловий у зв`язку з невідповідністю наміру Генеральному плану міста Чернівців.

Поряд з цим, відповідач, обґрунтовуючи законність оскаржуваного рішення, вказав, що при його прийнятті він виходив з того, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , на якій розміщено садовий будинок позивача, відповідно до містобудівної документації перебуває у підзоні ГЕО-2 – території, зайняті зсувами, та підзоні ГЕО-3 з наявними складними геологічними умовами – зона підтоплення, а тому переведення садового будинку позивача в житловий і постійне проживання в ньому людей у подальшому потенційно може спричинити небезпеку для їх життя і здоров`я. Розміщення будинків та споруд на земельних ділянках в межах зсувів, за відсутності інженерного захисту, не допускається.

Щодо посилання посилань позивача на суперечність оскаржуваного рішення змісту листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 06 серпня 2015 року №З-5178/0-04/01 відповідач зауважив, що такий лист і оскаржуване рішення не суперечать один одному, адже в рішенні зазначено про невідповідність Генеральному плану міста розташування на земельній ділянці саме індивідуального житлового будинку, а не садового. Аналогічного змісту твердження також наведені в листі Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, на який посилається позивач. При цьому, законність розміщення садового будинку на вказаній земельній ділянці відповідачем не заперечується.

Стосовно позовної вимоги зобов`язального характеру відповідач зазначив, що така не підлягає задоволенню, оскільки орган місцевого самоврядування наділений дискреційними повноваженнями у сфері надання громадянам та юридичним особам земельних ділянок комунальної власності у користування та у власність. При цьому, законодавством не передбачено права адміністративного суду переймати на себе реалізацію дискреційних повноважень відповідним органом без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали, судом встановлено таке.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34338261 від 02 березня 2015 року позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:29:002:1203.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 09 вересня 2015 року та витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності №43510737 від 09 вересня 2015 року позивач володіє на праві приватної власності садовим будинком з належними до нього будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 7310136600:29:002:1203, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа 0,578 га.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27 квітня 2021 року №274/9 «Про розгляд звернення громадян щодо переведення дачних (садових) будинків у жилі будинки в м. Чернівцях» відмовлено громадянину ОСОБА_1 у переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ділянка № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю пункту 6.1.42 державних будівельних норм України ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», невідповідністю генеральному плану міста та наявністю складних геологічних умов (затоплення).

Обґрунтовуючи законність цього рішення, відповідачем у відзиві вказано, що земельна ділянка № НОМЕР_3 в садівничому товаристві «Кварц-1» по АДРЕСА_2 знаходиться в зоні Р-4.

Між тим, суд звертає увагу на те, що у даній справі йдеться про належну позивачу на праві власності земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:29:002:1203, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа 0,578 га.

Крім цього, у відзиві зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться у підзонах ГЕО-2 (перебуває у зоні зсуву) та ГЕО-3 (перебуває у зоні підтоплення).

При цьому до відзиву додано викопіювання з схеми зонування території м. Чернівці та схеми за інженерно-геологічним регламентом.

У зв`язку з цим, варто наголосити, що відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Однак, з доданих до відзиву копій викопіювання з схеми зонування м. Чернівці та за інженерно-геологічним регламентом наразі не вбачається, що ці матеріали стосуються саме земельної ділянки, належної на праві власності позивачу, та на якій розташований садовий будинок в садівничому товаристві «Прут» ділянка № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 (не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, її площа, адреса знаходження тощо).

Згідно частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини третьої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою суд постановляє ухвалу.

Частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Враховуючи викладене, з метою встановлення дійсних обставин цієї справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача належні та достовірні докази на підтвердження доводів відзиву про те, що земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 та підзонах ГЕО-2 (перебуває у зоні зсуву) та ГЕО-3 (перебуває у зоні підтоплення).

Відповідно до частини шостої та восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 80, 94, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Витребувати у Виконавчого комітету Чернівецької міської ради докази знаходження в зоні Р-4 та підзонах ГЕО-2 (перебуває у зоні зсуву) та ГЕО-3 (перебуває у зоні підтоплення) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:29:002:1203, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площа 0,578 га.

Для подання до суду витребуваних доказів встановити Виконавчому комітету Чернівецької міської ради строк протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали суду.

Роз`яснити, що неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин є підставою для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк