Ухвала суду № 99517953, 10.09.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 вересня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2975/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 червня 2021 року №436/13 «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 щодо переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок в м. Чернівцях» в частині відмови ОСОБА_1 у переведенні дачного будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ділянка АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста;

- зобов`язати Виконавчий комітет Чернівецької міської ради прийняти рішення про переведення садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ділянка АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням позивачу протиправно відмовлено в переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ділянці АДРЕСА_1 у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста. Відмову відповідача саме за наведеної підстави позивач вважає незаконною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нормами Житлового кодексу Української РСР та Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №321, якими визначено вичерпний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок, не передбачено такої підстави як невідповідність генеральному плану міста. Вказане, на думку позивача, свідчить про вихід відповідачем за межі своїх повноважень, що суперечить положенням статті 19 Конституції України. Крім цього, оскаржуване рішення не містить обґрунтувань, в чому саме полягає невідповідність генеральному плану міста, що у свою чергу не відповідає принципу правової визначеності. Оскаржуваним рішенням порушено права та інтереси позивача, оскільки поки будинок не переведено у статус жилого, вона не може використовувати дачний будинок як житло для себе та членів своєї сім`ї.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, враховуючи пояснення від 21 липня 2021 року №01/02-18-6287/1 щодо допущення у тексті відзиву технічної помилки, вказано наступне.

Згідно з містобудівною документацією «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171, земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 – рекреаційні зони обмеженого користування, які призначаються для розміщення дач, колективних садів. Відповідно до пояснювальної записки плану зонування території міста Чернівці, що є складовою Генерального плану міста, серед переважних та супутніх видів забудови в указаній зоні не передбачається розміщення індивідуальних житлових будинків. При цьому, відповідно до Генерального плану розміщення індивідуальних житлових будинків здійснюється в зоні Ж-1. Вказане, на думку відповідача, свідчить про правомірність відмови позивачу у переведенні садового будинку у житловий у зв`язку з невідповідністю наміру Генеральному плану міста Чернівців.

Крім цього, зазначено, що досліджуючи поданий позивачем згідно з пунктом 3 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №321, Звіт про проведення технічного огляду садового будинку (оформлений 31 травня 2021 року), відповідачем виявлено, що уповноваженою особою, яка здійснила технічний огляд, у розділі ІІ Звіту не оформлено висновок, чи відповідає садовий будинок позивача державним будівельним нормам для його переведення в житловий, у зв`язку з чим наразі відсутнє встановлення можливості його безпечної експлуатації.

Поряд з цим, відповідач, обґрунтовуючи законність оскаржуваного рішення, вказав, що при його прийнятті він виходив з того, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , на якій розміщено садовий будинок позивача, перебуває у зоні зсуву, а також відповідно до містобудівної документації у підзоні ГЕО-2 – території, зайняті зсувами, які відносяться до несприятливих для забудови територій, а тому переведення дачного будинку позивача в житловий і постійне проживання в ньому людей у подальшому потенційно може спричинити небезпеку для їх життя і здоров`я. Розміщення будинків та споруд на земельних ділянках в межах зсувів, за відсутності інженерного захисту, не допускається.

Стосовно позовної вимоги зобов`язального характеру відповідач зазначив, що така не підлягає задоволенню, оскільки орган місцевого самоврядування наділений дискреційними повноваженнями у сфері надання громадянам та юридичним особам земельних ділянок комунальної власності у користування та у власність. Законодавством не передбачено права адміністративного суду переймати на себе реалізацію дискреційних повноважень відповідним органом без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У наданій до суду відповіді на відзив позивач зазначила про безпідставність викладених у відзиві доводів відповідача, оскільки про такі не вказано в оскаржуваному рішенні. Також позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача стосовно дискреційності його повноважень, адже в даному випадку їй відмовлено у переведенні дачного будинку в житловий з підстав, не передбачених законом, що призвело до грубого порушення прав позивача, відновлення яких, на її думку, можливе тільки шляхом зобов`язання прийняти рішення про переведення садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ділянка АДРЕСА_1 .

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали, судом встановлено таке.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38716507 від 08 червня 2015 року позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0613 га з цільовим призначенням – для ведення садівництва, кадастровий номер 7310136300:24:001:0051.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності №83097138 від 22 березня 2017 року позивач володіє на праві приватної власності садовим будинком з належними до нього господарськими спорудами, що не є об`єктом житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 червня 2021 року №436/13 «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 щодо переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок в м. Чернівцях» відмовлено громадянці ОСОБА_1 у переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві «Романтик» ділянка № НОМЕР_1 на вул. Заставнянській у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста.

Обґрунтовуючи законність цього рішення, відповідачем у відзиві вказано, що земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 та підзоні ГЕО-2 (перебуває у зоні зсуву). При цьому до відзиву додано викопіювання з схеми зонування м. Чернівці та за інженерно-геологічним регламентом.

У зв`язку з цим, варто наголосити, що відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Однак, з доданих до відзиву копій викопіювання з схеми зонування м. Чернівці та за інженерно-геологічним регламентом наразі не вбачається, що ці матеріали стосуються саме земельної ділянки, належної на праві власності позивачу, та на якій розташований садовий будинок в садівничому товаристві «Романтик» ділянка № НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 (не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, її площа, адреса знаходження тощо).

Згідно частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини третьої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою суд постановляє ухвалу.

Частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Враховуючи викладене, з метою встановлення дійсних обставин цієї справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача належні та достовірні докази на підтвердження доводів відзиву про те, що земельна ділянка, на якій розташований належний позивачу садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 та підзоні ГЕО-2 (перебуває у зоні зсуву).

Відповідно до частини шостої та восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 80, 94, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Витребувати у Виконавчого комітету Чернівецької міської ради докази знаходження у зоні Р-4 та підзоні ГЕО-2 (перебуває у зоні зсуву) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0613 га з цільовим призначенням – для ведення садівництва, кадастровий номер 7310136300:24:001:0051.

Для подання до суду витребуваних доказів встановити Виконавчому комітету Чернівецької міської ради строк протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали суду.

Роз`яснити, що неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин є підставою для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк