Рішення № 99517263, 09.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 вересня 2021 року № 520/11257/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмови протиправної, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області, оформлену у вигляді листів 3887-5725/к-02/8-2000/21 від 09.04.2021 р. та 1864-1710/К-02/8-2000/21 від 24.02. 2021 р., протиправною;

- зобов`язали Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії час роботи на заводі "Машліт" за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12 липня 1977 p., з 12.07.1977 року по 11.05.1979 року (1 рік 9 міс.), та навчання у Ворошиловградському технікумі громадського харчування - з 1.09.1981 року по 25.06.1982 року (9 міс. 25 днів) та з 25.06.1982 року по 12.01.1983 року (7 міс. 17 днів), з 8.02.1983 по 22.02.1983 року (14 днів), з 28.08.1983 року по 2 липня 1984 року (2 роки 4 міс.), а всього 4роки 4 міс.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області, оформлена у вигляді листів 3887-5725/к-02/8-2000/21 від 09.04.2021 р. та 1864-1710/К-02/8-2000/21 від 24.02. 2021 р. є протиправною, оскільки заснована на помилкових доводах відповідача та порушує права позивача на зарахування відповідних періодів роботи та навчання до страхового стажу. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Представник відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позивач на обліку перебуває з 03.06.2014 року. При цьому, представником відповідача вказано, що протоколом №1578 від 13.08.2014 року при призначенні пенсії було розраховано його страховий стаж, який становив 30 років 9 місяців 21 днів. Представником відповідача вказано, що зарахування позивачу відповідних періодів роботи було здійснено на підставі поданих позивачем документів, яких не було надано і в подальшому, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача з 03.06.2014 року та йому призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зі змісту наданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено, що протоколом №1578 від 13.08.2014 року позивачу було призначено пенсію по інвалідності та розраховано його страховий стаж, який становив 30 років 9 місяців та 21 день.

При цьому, під час розгляду справи встановлено, що у зв`язку з набуттям позивачем 11.11.2020 року 60-річноо віку він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за віком, оскільки має достатній стаж роботи для призначення пенсії за віком.

Позивачем у позовній заяві вказано, що пенсію йому призначено за стажем 38 років 1 місяць 28 днів, але за виключенням періоду з 12.07.1977 року по 11.05.1979 року, в який позивач працював на заводі «МАШЛІТ», а також період навчання з 01.09.1981 року по 21.06.1984 року у Ворошиловградському технікумі громадського харчування.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області №3887-5725/к-02/8-2000/21 від 09.04.2021 р. позивача повідомлено, що він з 18.01.2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, із посиланням на приписи ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», п. д ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, вказано, що страховий стаж, обчислений на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, склав 38 років 1 місяць та 28 днів (в тому числі період роботи з 03.04.1987 року по 05.10.1987 року). При цьому, вказано, що період роботи з 12.07.1977 року по 11.05.1979 року не зараховано до страхового стажу, оскільки запис трудової книжки стосовно цього періоду не оформлений належним чином (підставою звільнення зазначено службову записку №28 від 11.05.1978 року). Період навчання з 01.09.19841 року по 21.06.1984 року в Ворошиловоградському технікумі громадського харчування до страхового стажу не зараховано, оскільки не підтверджена денна форма навчання (відповідно до записів в трудовій книжці, позивач працював з 20.07.1982 року по 05.11.1982 року, з 12.01.1983 року по 08.02.1983 року та з 22.02.1983 року по 28.08.1983 року). Водночас, із посиланням на положення Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, вказано, що для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі у колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.

Також, листом Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області №1864-1710/К-02/8-2000/21 від 24.02.2021 р. позивача повідомлено, що відповідно до службової записки відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при відпрацюванні заяви позивача від 29.10.2020 №3870 «Зміна надбавки, додавання стажу» не враховано до страхового стажу період роботи на заводі «Машліт» з 12.07.1977 року по 11.05.1979 року, так як запис про звільнення внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 17.08.1993. При відпрацюванні заяви від 18.01.2021 №218 «перехід з виду на вид» періоди навчання 01.09.1981 - 26.06.1982, 01.09.1983 - 02.07.1984 по наданому Вами диплому не зараховано до загального страхового стажу оскільки в період навчання Ви працювали (що підтверджується записами в трудовій книжці та особистою заявою). Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, підтверджуються дипломами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Отже, позивачем у позовній заяві вказано, що пенсію йому призначено за стажем 38 років 1 місяць 28 днів, але за виключенням періоду з 12.07.1977 року по 11.05.1979 року, в який позивач працював на заводі «МАШЛІТ», а також період навчання з 01.09.1981 року по 21.06.1984 року у Ворошиловградському технікумі громадського харчування.

Позивачем у позовній заяві вказано, що доводи відповідача є такими, що не відповідають дійсності, оскільки в його трудовій книжці запис про звільнення з заводу «МАШЛІТ» зазначений як звільнений у зв`язку з призовом в Радянську Армію та стоїть печатка підприємства, а в якості підстави вказано звільнений за п. 28 від 11.05.1979. Вказані обставини також підтверджуються і військовим квитком та записами у ньому. Водночас, позивачем вказано, що записи в трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.01.1983 року свідчать про те. що він навчався в Ворошиловградському технікумі з 01.09.1981 року по 25.06.1982 року, про що свідчить і довідка від 20.12.1982 року, а потім працював з 12 01.1983 року по 08.02.1983 року на Центральній збагачувальній фабриці «МАЯК» виробничого об`єднання «Антрацит вуглезбагачення» черговим по ремонту 4 розряду з 22.02.1983 року по 28.08.1983 року у Свердловському райпо експедитором. Отже, позивачем вказано, що в період з 01.09.1981 року по 25.06.1982 року (9 міс. 25 днів) та з 25.06.1982 року по 12.01.1983 року (7 міс. 17днів), з 08.02.1983 по 22.02.1983 року (14 днів), з 28.08.1983 року по 02.07.1984 року він навчався всього 2 роки 4 місяці.

Отже, позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Також положеннями ч.3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Також, суд зазначає що положеннями ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Під час розгляду справи зі змісту наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що позивач працював на заводі «МАШЛІТ» у період з 12.07.1977 року по 11.05.1979 року та був звільнений у зв`язку з призванням до Радянської Армії у графі щодо підстав внесення запису вказано6 «Ув. за п. 28 от 11.5.79».

Водночас, як зазначено позивачем, дата його звільнення та призову до лав Радянської Армії також підтверджується відомостями його військового квитка серії НОМЕР_4 .

Також, матеріали справи містять копію довідки від 14.12.1982 року №17, відповідно до змісту якої позивач на дійсно працював на заводі з 12.07.1977 року по 11.05.1979 року.

Судом зі змісту наданих представником відповідача пояснень, встановлено, що в якості єдиної підстави для неврахування відповідачем зазначеного періоду роботи позивача вказано на не оформлення належним чином запису у трудовій книжці стосовно цього періоду, оскільки підставою звільнення зазначено службову записку №28 від 11.05.1978 року, а не наказ по підприємству, як це передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці від 20.06.1974 року №162.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж особи є трудова книжка.

Трудова книжка позивача в частині, що стосується спірних записів, не містить жодних виправлень або підчищень, які б могли свідчити про підроблення записів, доказів протилежного до суду не надано.

Також, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верхового Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Суд зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, а отже у відповідача були відсутні підстави для не врахування періоду роботи позивача з 12.07.1977 року по 11.05.1979 року, у зв`язку з чим такий підлягає врахуванню.

Також, судом встановлено, що відповідачем не було враховано періоди навчання позивача у Ворошиловградському технікумі громадського харчування.

Матеріали справи свідчать, що позивачем разом із заявою до відповідача було подано копію диплому серії НОМЕР_5 , виписку до зазначеного диплому, в якій надана довідка про ліквідацію технікуму.

Також, позивачем до суду було подано копію довідки від 20.12.1982 року про навчання в певний період, зі змісту якої вбачається, що остання видана ОСОБА_2 про те, що він навчався у Ворошиловградському технікумі громадського харчування з 01.09.1981 року по 25.06.1982 року.

Представником відповідача у наданому до суду відзиві на позов вказано, що на підставі диплому позивача було до загального стажу зараховано і період його навчання у Ворошиловградському технікумі громадського харчування з 01.09.1981 року по 21.06.1984 року (2 роки 9 місяців 21 день).

Також, представником відповідача вказано, що періоди, які позивачем вказано, як періоди навчання частково було зараховано до загального трудового стажу, а саме періоди роботи позивача з 20.07.1982 року по 05.11.1982 року, з 12.01.1983 року по 08.02.1983 року, з 22.02.1983 року по 28.08.1983 року. Отже, об`єктивними є обставини того, що періоди навчання позивача переривались трудовою діяльністю.

Позивачем у позовній заяві вказано, що зазначений навчальний заклад знаходиться на окупованій території Луганської області, а отже додаткову довідку про надання позивачу академічної відпустки він позбавлений можливості взяти. Крім того, на даний час, зазначений технікум ліквідований та на його базі діє Луганський державний коледж економіки та торгівлі.

Надаючи оцінку вищевказаним доводам суд зазначає, що надані позивачем докази не містять виправлень або слідів фальсифікації, а відтак, останні мають бути враховані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що відсутність у позивача можливості надати до відповідача уточнюючі довідки за наявності трудової книжки та диплому не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на врахування певних періодів до стажу.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Враховуючи обставини того, що зазначені доводи було покладено в основу відмови Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області, оформлених у вигляді листів 3887-5725/к-02/8-2000/21 від 09.04.2021 р. та 1864-1710/К-02/8-2000/21 від 24.02. 2021 р., суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання їх протиправними.

В той же час, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 29.10.2020 року з урахуванням висновків суду у даній справі.

Водночас, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії час роботи на заводі "Машліт" за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12 липня 1977 p., з 12.07.1977 року по 11.05.1979 року (1 рік 9 міс.), та навчання у Ворошиловградському технікумі громадського харчування - з 1.09.1981 року по 25.06.1982 року (9 міс. 25 днів) та з 25.06.1982 року по 12.01.1983 року (7 міс. 17 днів), з 8.02.1983 по 22.02.1983 року (14 днів), з 28.08.1983 року по 2 липня 1984 року (2 роки 4 міс.), а всього 4 роки 4 міс

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання відмови протиправної, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області, оформлені у вигляді листів 3887-5725/к-02/8-2000/21 від 09.04.2021 р. та 1864-1710/К-02/8-2000/21 від 24.02. 2021 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.10.2020 року з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.