Ухвала суду № 99517155, 10.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

10 вересня 2021 року Справа № 480/8932/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Пумане Сервіс" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пумане Сервіс" до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пумане Сервіс" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1-18 додатку 1 пункту 1, пункти 24-40 додатку 2 пункту 2, пункти 3, 4 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 року №494 «Про демонтаж зовнішньої реклами на території Сумської міської територіальної громади».

При цьому, разом з позовною заявою представник товариства з обмеженою відповідальністю "Пумане Сервіс" подав до суду заяву, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення пунктів 1-18 додатку 1 пункту 1, пункт 4 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 року №494 «Про демонтаж зовнішньої реклами на території Сумської міської територіальної громади» до набрання чинності рішенням суду.

Подана заява вмотивована тим, що ТОВ «Пумане-Сервіс» звернулося з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування в частині рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 року № 494 «Про демонтаж зовнішньої реклами на території Сумської міської територіальної громади» в пункти 1-18 додатку 1 пункту 1 якого включено рекламні засоби, що належать ТОВ «Пумане-Сервіс», які воно розміщує на підставі дозволів, наданих рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради від 13.04.2017 року №165 та 20.02.2018 року №115 «Про розміщення зовнішньої реклами».

Пунктом 4 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 року № 494 «Про демонтаж зовнішньої реклами на території Сумської міської територіальної громади» визнано такими, що втратили чинність пункт 4 рішення виконавчого комітету від 13.04.2017 року №165 та пункт 4 рішення виконавчого комітету від 20.02.2018 року №115, якими ТОВ «Пумане-Сервіс» виконавчим комітетом Сумської міської ради надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Прийняте відповідачем рішення суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, в якому зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини.

Оскаржуване рішення виконавчого комітету Сумської міської ради, яким передбачено втрату чинності раніше прийнятих виконавчим комітетом рішень про надання позивачу дозволів на розміщення реклами та демонтаж рекламних засобів ТОВ «Пумане-Сервіс» до закінчення строку дії дозволів на їх розміщення є незаконним та протиправним.

Вважає, що подальше виконання оскаржуваного рішення в частині скасування попередніх рішень виконавчого комітету, якими позивачу надані дозволи на розміщення реклами та демонтажу рекламних засобів ТОВ «Пумане-Сервіс», призведе до демонтажу рекламних конструкцій типу «пілон», під час якого можуть бути пошкоджені рекламні конструкції внаслідок неналежного перевезення та зберігання, а тому це завдасть значної майнової шкоди позивачу, а для відновлення його порушених прав та інтересів, отримання належного відшкодування збитків від порушника необхідно буде докласти значних зусиль, витрат коштів і часу.

Крім того, у разі встановлення на відповідних місцях (вказаних у рішеннях виконавчого комітету Сумської міської ради від 13.04.2017 року №165 та 20.02.2018 року №115 «Про розміщення зовнішньої реклами», якими надані ТОВ «Пумане- Сервіс» дозволи на розміщення реклами) рекламних конструкцій третіх осіб, відновлення порушених прав та інтересів позивача може стати взагалі неможливим.

При цьому, позивач у заяві про забезпечення наголосив, що забезпечення позову в даному випадку не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваного рішення не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору в даній справі.

Розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснюється згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи представника позивача, викладені у поданій заяві, вбачається необхідним у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.ч.4,5,6 ст.154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із наведеного вбачається, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує на те, що відповідач не може скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, а подальше виконання оскаржуваного рішення в частині скасування попередніх рішень виконавчого комітету, якими позивачу надані дозволи на розміщення реклами та демонтажу рекламних засобів ТОВ «Пумане-Сервіс», призведе до демонтажу рекламних конструкцій, що в свою чергу завдасть значної майнової шкоди позивачу.

Однак, позивач у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами: очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, або невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, позивачем не надано доказів того, що відповідачем вживаються будь-які дії на реалізацію оскаржуваного рішення.

Тобто, перешкоди у вигляді реальних підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, які просить застосувати заявник, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в даному випадку, на переконання суду, відсутні.

Подання ж позовної заяви, предметом якої є, в т.ч., правомірність пунктів 1-18 додатку 1 пункту 1 та пункту 4 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 року №494 «Про демонтаж зовнішньої реклами на території Сумської міської територіальної громади», на переконання суду, не може слугувати беззаперечним доказом того, що вказані пункти такого рішення відповідача є очевидно протиправними. Відповідність їх критеріям правомірності підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, через що, на переконання суду, задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений представником позивача, в даному випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника позивача для забезпечення позову суд не вбачає.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Пумане Сервіс" про забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 154, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Пумане Сервіс" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття ухвали апеляційної скарги.

Суддя І.Г. Шевченко