Рішення № 99514770, 09.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 р. Справа№200/6995/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

07 червня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періодів його роботи: з 25.11.1991 по 26.09.1996 – у Шахті «Ремовська» ДП «Терезантрацит», з 11.11.1996 по 29.09.1997 – у Шахті «Северная» ТВО по видобутку антрациту «Торезантрацит», з 12.03.1998 по 26.04.1999 – у Шахті «Схід» ВО «Сніжнеантрацит» згідно довідок та документів виданих незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі територій, з 23.06.2005 по 18.06.2006 – у ТОВ «Юнион» - Углегазодобича», з 13.11.2006 по 30.06.2014 – у ВП «Шахтоуправління» ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Терезантрацит»;

- зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального пільгового стажу позивача періоди його роботи з 25.11.1991 по 26.09.1996 – у Шахті «Ремовська» ДП «Терезантрацит», з 11.11.1996 по 29.09.1997 – у Шахті «Северная» ТВО по видобутку антрациту «Торезантрацит», з 12.03.1998 по 26.04.1999 – у Шахті «Схід» ВО «Сніжнеантрацит» згідно довідок та документів виданих незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі територій, з 23.06.2005 по 18.06.2006 – у ТОВ «Юнион» - Углегазодобича», з 13.11.2006 по 30.06.2014 – у ВП «Шахтоуправління» ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Терезантрацит».

Позов обґрунтований тим, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 200/8457/20-а визнано протиправність дій Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, скасовано рішення від 28 грудня 2019 року № 107 «Про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 20 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, що надана судом у цьому рішенні.

12 лютого 2021 року позивач, за допомогою Веб-порталу Пенсійного фонду України, надав відповідачу додаткові документи з метою призначення йому пенсії.

Проте, зазначає позивач, своїм листом від 16 лютого 2021 року відповідач повідомив позивача про те, що надані ним документи не відповідають вимогам Інструкції з діловодства в Пенсійному фонді України, у зв`язку із чим позивачу необхідно надати вказані документи до Управління на паперових носіях.

Позивач зазначає, що не зарахувавши до його пільгового стажу роботи за Списком № 1 спірних періодів його роботи, відповідач повторно відмовив йому в призначенні пенсії відповідно до пп. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування», з тих підстав, що на момент звернення у нього відсутній необхідний пільговий стаж .

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Від Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 до суду не надходив.

Натомість, 29 липня 2021 року судом отримано відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на позовну заяву ОСОБА_1 .

Відповідно частини 1 статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 44 КАС України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не є стороною по справі, що розглядається, суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на позов ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 11 червня 2021 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення його недоліків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 09 серпня 2021 року суд відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Донецькій області у задоволенні клопотання про заміну відповідача по даній адміністративній справі.

Також 09 серпня 2021 року суд виніс ухвалу, якою повернув Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області без розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серія: НОМЕР_1 (а.с. 17-зв. бік а.с. 17).

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою від 24.03.2021 року № 1429-5000349399 (а.с. 18).

Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи 28 грудня 2019 року рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 107 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до пп. 1 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з тих підстав, що станом на 20.12.2019 року (дата звернення за призначенням пенсії) був відсутній необхідний пільговий стаж (а.с. 24-зв. бік а.с. 24).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 200/8457/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.12.2019 року №107 «Про відмову в призначенні пенсії», яке прийнято щодо ОСОБА_1 . Зобов`язано Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Розглянувши повторно заяви позивача від 23.03.2021 року № 2481 та від 24.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 1 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням правової оцінки, наданої Донецьким окружним адміністративним судом в рішенні № 200/8457/20-а від 01.10.2020 року, відповідач прийняв 26 березня 2021 року рішення, яким відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до пп. 1 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Так вказаним рішенням не зараховано до стажу роботи позивача за пп. 1 статті 114 періоди його роботи з 25.11.1991 по 26.09.1996 – у Шахті «Ремовська» ДП «Терезантрацит», з 11.11.1996 по 29.09.1997 – у Шахті «Северная» ТВО по видобутку антрациту «Торезантрацит», з 12.03.1998 по 26.04.1999 – у Шахті «Схід» ВО «Сніжнеантрацит», оскільки довідки та документи видані незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі територій, а також періоди з 23.06.2005 по 18.06.2006 – у ТОВ «Юнион» - Углегазодобича» та з 13.11.2006 по 30.06.2014 – у ВП «Шахтоуправління» ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Терезантрацит`з підстав не надання позивачем пільгових довідок (а.с. 27-29).

Своїм листом від 29 березня 2021 року № 0567-03-8/7969 відповідач повідомив позивача про те, що надані ним документи на вимогу Управління від 15 січня 2021 року, не відповідають вимогам Інструкції з діловодства Пенсійного Фонду України, рекомендовано надати документи на паперових носіях (а.с. 26-зв. бік а.с. 26).

Згідно із записами у трудовій книжці, серія: НОМЕР_2 , виданій 27 липня 1987 року на ім`я ОСОБА_1 , містяться записи про роботу позивача, а саме:

- з 25.11.1991 року по 26.09.1996 року - учнем гірника підземного, гірником підземним, гірником очисного забою підземним у шахті «Ремовська» ДП «Торезантрацит»;

- з 11.11.1996 року по 29.09.1997 року - гірником очисного забою п`ятого розряду у шахті «Северная» ТВО по видобутку антрациту «Торезантрацит»;

- з 12.03.1998 року по 26.04.1999 року - гірником очисного забою з повним робочим днем під землею у шахті «Схід» ВО по видобутку вугілля «Сніжнеантрацит»;

- з 23.06.2005 року по 18.06.2006 року - гірником очисного забою підземним з повним робочим днем під землею у ТОВ «Юнион-Углегазодобыча»;

- з 13.11.2006 року по 19.11.2019 року - гірником очисного забою п`ятого розряду у ВП «Шахтоуправління ім. Л.1. Лутугіна» ДП «Торезантрацит» (а.с. 19-21).

Крім того пільговий стаж роботи позивача підтверджується довідками підприємств, де він працював протягом періодів, що відображені в його трудовій книжці, про пільговий характер роботи позивача по списку №1, накази про атестацію робочих місць позивача, довідки про заробітну плату позивача для обчислення пенсії, архівні витяги з наказів, що стосуються спірних періодів роботи по списку №1, а саме:

- довідка ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” від 23.07.2019 року №677/27 про підтвердження фактичного трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо відповідних періодів роботи позивача;

- архівний витяг з наказу ДП “Торезантрацит” від 29.12.2014 року №889 по шахті “Ремовська” Торезького виробничого об`єднання з видобутку антрациту “Торезантрацит” “Про підсумки проведення атестації робочих місць”, що виданий ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” 23.07.2019 року під №678/27;

- архівний витяг з наказу ДП “Торезантрацит” від 10.02.1996 року №30 по шахті “Восход” виробничого об`єднання по видобутку антрациту “Торезантрацит” МВП України “Про затвердження переліку професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням” яким наказано затвердити список професій та посад, які відносяться до списку №1 а саме: гірник очисного забою підземний, що виданий ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” 23.07.2019 року під №685/27;

- довідка від 23.07.2019 року №679/27 щодо шахти “Ремовська” ВО “Торезантрацит” про підземні виходи позивача (учень гірника підземного, курси гірника очисного забою підземний, гірник підземний, гірник очисного забою підземний), що видана ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит”;

- довідка від 23.07.2019 року №680/27 щодо шахти “Ремовська” ВО “Торезантрацит” про підземні виходи позивача (гірник очисного забою підземний), що видана ВП “Шахта” “Заря”” ДП “Торезантрацит”;

- довідки ВП “Шахта” “Заря”” ДП “Торезантрацит” від 23.07.2019 року №676/27, від 23.07.2019 року №681/27, від 23.07.2019 року №682/27, від 23.07.2019 року №683/27, від 23.07.2019 року №687/27 про заробіток позивача у відповідні періоди його роботи, який враховується для нарахування пенсії;

- довідка ВП “Шахта” “Заря”” ДП “Торезантрацит” від 23.07.2019 року №674/27 про підтвердження фактичного трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо відповідних періодів роботи позивача;

- витяг з наказу ДП “Торезантрацит” від 30.01.1995 року №29 по шахті “Северная” “щодо порядку проведення атестації робочих місць по умовам праці” про включення комісією до списку №1 для отримання пільгової пенсії наступну професію та посаду, а саме: гірник очисного забою підземний, що виданий ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” 23.07.2019 року під №675/27;

- довідка щодо шахти “Восход” ВО “Снежноеантрацит” про підземні виходи позивача (гірник очисного забою підземний), що видана ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” 23.07.2019 року №686/27;

- довідка ВП “Шахта” “Заря”” ДП “Торезантрацит” від 23.07.2019 року №684/27 про підтвердження фактичного трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо відповідних періодів роботи позивача;

- довідка про перейменування та реорганізацію шахти “Ремовська”;

- довідка про перейменування та реорганізацію шахти “Северная”;

- довідка про перейменування та реорганізацію шахти “Восход” (а.с. 30-48).

Як вбачається зі спірного рішення відповідач не взяв до уваги зазначені вище документи, які підтверджують пільговий характер роботи позивача, оскільки вони видані підприємствами, що розташовані на тимчасово окупованій території України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема пенсії за віком.

Відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції, яка діяла до 23.01.2020 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № І-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме, зокрема:

“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам.

Отже, з 23.01.2020 року – дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № І-р/2020, зокрема положення п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1, підлягають застосуванню у наведеній у цьому Рішенні редакції.

Разом з тим залишилися чинними відповідні положення Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. ХІV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону.

Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.

Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів належать до відповідного списку №1.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Орган Пенсійного фонду України не зарахував до пільгового стажу спірні періоди роботи позивача, які відображені в його трудовій книжці, посилаючись на те, що довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, видані незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Так, Відповідно до трудової книжки позивача він працював:

з 25.11.1991 року по 26.09.1996 року – учнем гірника підземного, гірником підземним, гірником очисного забою підземним у шахті “Ремовська” ДП “Торезантрацит”;

з 11.11.1996 року по 29.09.1997 року - гірником очисного забою п`ятого розряду у шахті “Северная” ТВО по видобутку антрациту “Торезантрацит”;

з 12.03.1998 року по 26.04.1999 року - гірником очисного забою з повним робочим днем під землею у шахті “Схід” ВО по видобутку вугілля “Сніжнеантрацит”;

з 23.06.2005 року по 18.06.2006 року - гірником очисного забою підземним з повним робочим днем під землею у ТОВ “Юнион-Углегазодобыча”;

з 13.11.2006 року по 19.11.2019 року – гірником очисного забою п`ятого розряду у ВП “Шахтоуправління ім. Л.1. Лутугіна” ДП “Торезантрацит”.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача оформлена у відповідності до вимог законодавства, однак не всі записи містять відомості про характер виконуваної позивачем роботи на посадах, що віднесені до списку №1, та про атестацію робочого місця позивача.

Проте, пільговий характер роботи позивача підтверджує: довідка ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” від 23.07.2019 року №677/27 про підтвердження фактичного трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо відповідних періодів роботи позивача; архівний витяг з наказу ДП “Торезантрацит” від 29.12.2014 року №889 по шахті “Ремовська” Торезького виробничого об`єднання з видобутку антрациту “Торезантрацит” “Про підсумки проведення атестації робочих місць”, що виданий ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” 23.07.2019 року під №678/27; архівний витяг з наказу ДП “Торезантрацит” від 10.02.1996 року №30 по шахті “Восход” виробничого об`єднання по видобутку антрациту “Торезантрацит” МВП України “Про затвердження переліку професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням” яким наказано затвердити список професій та посад, які відносяться до списку №1 а саме: гірник очисного забою підземний, що виданий ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” 23.07.2019 року під №685/27; довідка від 23.07.2019 року №679/27 щодо шахти “Ремовська” ВО “Торезантрацит” про підземні виходи позивача (учень гірника підземного, курси гірника очисного забою підземний, гірник підземний, гірник очисного забою підземний), що видана ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит”; довідка від 23.07.2019 року №680/27 щодо шахти “Ремовська” ВО “Торезантрацит” про підземні виходи позивача (гірник очисного забою підземний), що видана ВП “Шахта” “Заря”” ДП “Торезантрацит”; довідки ВП “Шахта” “Заря”” ДП “Торезантрацит” від 23.07.2019 року №676/27, від 23.07.2019 року №681/27, від 23.07.2019 року №682/27, від 23.07.2019 року №683/27, від 23.07.2019 року №687/27 про заробіток позивача у відповідні періоди його роботи, який враховується для нарахування пенсії; довідка ВП “Шахта” “Заря”” ДП “Торезантрацит” від 23.07.2019 року №674/27 про підтвердження фактичного трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо відповідних періодів роботи позивача; витяг з наказу ДП “Торезантрацит” від 30.01.1995 року №29 по шахті “Северная” “щодо порядку проведення атестації робочих місць по умовам праці” про включення комісією до списку №1 для отримання пільгової пенсії наступну професію та посаду, а саме: гірник очисного забою підземний, що виданий ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” 23.07.2019 року під №675/27; довідка щодо шахти “Восход” ВО “Снежноеантрацит” про підземні виходи позивача (гірник очисного забою підземний), що видана ВП “Шахта “Заря”” ДП “Торезантрацит” 23.07.2019 року №686/27; довідка ВП “Шахта” “Заря”” ДП “Торезантрацит” від 23.07.2019 року №684/27 про підтвердження фактичного трудового стажу для нарахування пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо відповідних періодів роботи позивача; довідка про перейменування та реорганізацію шахти “Ремовська”; довідка про перейменування та реорганізацію шахти “Северная”; довідка про перейменування та реорганізацію шахти “Восход”.

Видані щодо позивача довідки підтверджують пільговий характер роботи позивача по списку №1 та містять посилання на накази про атестацію робочих місць позивача за відповідні періоди його роботи, проте не були взяті до уваги відповідачем, оскільки видані видані незаконно створеними органами на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки", в яких зазначено про те, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більш того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Суд зазначає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмета позову, через неможливість перевірки достовірності періоду та характеру його роботи з тих підстав, що підприємство в якому він працював, наразі перебуває на території яка тимчасово не підконтрольна українській владі.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне, а в деяких випадках і вирішальне значення для реалізації відповідних прав людини.

Поряд з іншим, частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як зазначено у рішенні відповідача від 26 березня 2021 року згідно витягів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадськиї формувань від 07 жовтня 2019 року ДП «Торезантрацит» переєструвалось у м. Вугледар Донецької області, проте доказів звернення відповідача із запитами до вказаного підприємства суду не надано.

Отже спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи судом було встановлено, що відповідач розглянувши повторно заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 200/8457/20-а прийняв рішення, яким знов відмовив позивачу в призначенні такої пенсії, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26 березня 2021 року № 106, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Захист порушеного права позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи на пільгових умовах періоди його роботи з 25.11.1991 по 26.09.1996 – у Шахті «Ремовська» ДП «Терезантрацит», з 11.11.1996 по 29.09.1997 – у Шахті «Северная» ТВО по видобутку антрациту «Торезантрацит», з 12.03.1998 по 26.04.1999 – у Шахті «Схід» ВО «Сніжнеантрацит», з 23.06.2005 по 18.06.2006 – у ТОВ «Юнион» - Углегазодобича», з 13.11.2006 по 30.06.2014 – у ВП «Шахтоуправління» ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Терезантрацит».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 3 900,00 грн., які він просить стягнути з відповідача, то суд зазначає таке.

Згідно договору про надання правничої допомоги від 29 квітня 2021 року № 39, розрахунку гонорару (винагороди адвоката) за договором про надання рправничої допомоги від 29 квітня 2021 року № 39-2547504916 та акту приймання-передачі послуг від 29 квітня 2021 року, наданих адвокатом, згідно вказаного договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2021 року № 39-2547504916, розмір гонорару становить 3 900,00 грн.

Послуги включать: ознайомлення з матеріалами справи 1,5 години – 900 грн; надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань 1 година – 1 200 грн., складення заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії 1 година – 1 800 грн.

Відповідно до квитанції № 0.0.2121111166.1 від 13 травня 2021 року сума переказаних позивачем коштів на рахунок ОСОБА_2 становить 3 900 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При цьому, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі та вивчення нормативно-правової бази, аналіз судової практики з даної категорії справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки категорія даного спору має великий обсяг судової практики з одних і тих самих спірних правовідносин.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 3 900,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є не співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Враховуючи ступінь складності справи, відсутність судових засідань, типовість категорії спору, суд дійшов висновку про співмірне відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (а.с. 63).

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі - 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ37803258) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 106 від 26.03.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ37803258) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від 20 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи на пільгових умовах періоди роботи ОСОБА_1 з 25.11.1991 по 26.09.1996 – у Шахті «Ремовська» ДП «Терезантрацит», з 11.11.1996 по 29.09.1997 – у Шахті «Северная» ТВО по видобутку антрациту «Торезантрацит», з 12.03.1998 по 26.04.1999 – у Шахті «Схід» ВО «Сніжнеантрацит», з 23.06.2005 по 18.06.2006 – у ТОВ «Юнион» - Углегазодобича», з 13.11.2006 по 30.06.2014 – у ВП «Шахтоуправління» ім. Л.І. Лутугіна» ДП «Терезантрацит».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) суму судових витрат у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 09 вересня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров