Ухвала суду № 99514566, 10.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

10 вересня 2021 р. Справа №200/10011/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Арестова Л.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у місті Краматорську про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у місті Краматорську (далі по тексту відповідач), в якому позивач просить суд визнати дії/бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ - протиправною, стягнути саме з юридичної особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, код ЄДРПОУ 42331094, розташованого у місті Краматорськ компенсацію, завданої позивачу моральної шкоди.

Ухвалою від 09.08.2021 р. позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання ухвали, впродовж якого позивач мав надати суду:

- належним чином оформлену позовну заяву відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням встановлених суддею недоліків, які зазначені за текстом цієї ухвали;

- належним чином засвідчені копії документів, що додані до позовної заяви,

- документ про сплату судового збору в розмірі 1 816 гривень або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, тобто позивач має привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, викласти таку виправлену позовну заяву у новій (виправленій) редакції та додати таку виправлену позовну до заяви позивача про виконання цієї ухвали.

З 16.08.2021 по 07.09.2021 рр. суддя Арестова Л.В. перебувала у щорічній відпустці.

20 серпня 2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 09.08.2021 р. разом із виправленою позовною заявою від 19.08.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що (дослівно) “ТУ ДБР м. Краматорськ проігноровано мою (Колмичкової В.Р.) заяву про злочин, та не виконано покладені чинним законодавством обов`язки, щодо внесення відомостей до ЄРДР за моєю ( ОСОБА_1 ) заявою, ця протиправна бездіяльність вже зафіксована Слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області Романенко К.С., 27 липня 2021 року розглянувши Справу No 234/9324/21 за моїм ( ОСОБА_1 ) зверненням до суду”.

Також, позивач вказує на те, що (дослівно) “станом на сьогодні ТУ ДБР м. Краматорськ продовжує не виконувати покладені на нього чинним законодавством обов`язків та досі не виконано зазначене вище судове рішення, а з тим самим порушення моїх ( ОСОБА_1 ) прав продовжується що завдає мені ( ОСОБА_1 ) моральних та душевних страждань, крім того такою бездіяльністю зробили неможливим проведення досудового слідства а як наслідок доступу до правосуддя”.

З наведенням численних посилань на норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського та Цивільного кодексів України, Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України, інших законів України, позивач вказує на вкрай низький рівень довіри до правоохоронних органів в Україні, кругову порука з покриття злочинних дій, органами на які покладено обов`язок чинним законодавством захищати права людини і громадянина, а також на вчинення уповноваженою(ми) особою(ми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

Вказує, що позивачу (дослівно) “завдано моральних страждань та відчутно сказалось на моєму ( ОСОБА_1 ) здоров`ї, душевних стражданнях, яких ( ОСОБА_1 ) зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо мене ( ОСОБА_1 ) самої, та беззаперечно негативно вплинуло на членів моєї ( ОСОБА_1 ) сім`ї й близьких родичів”.

З урахуванням наведеного позивач просить суд (дослівно) “визнати бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматоськ - протиправною; Стягнути саме з юридичної особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, код ЄДРПОУ 42331094, розташованого у місті Краматорськ компенсацію, завданої мені ( ОСОБА_1 ) моральної шкоди”, а також просить покласти судові витрати на відповідача та “встановити судовий контроль за виконанням рішення за розглядом цього позову шляхом надання звіту” (дослівно).

Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ - протиправною, суд констатує, що позивач не погоджується із діями Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ, щодо нереєстрації заяви про злочин позивача, у той час як правова оцінка таким діям надана слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області ухвалою від 27.07.2021 по справі № 234/9324/21 в порядку, що встановлений КПК України, отже, на переконання суду, для вирішення цього спору не можна використати способи захисту, передбачені в адміністративному судочинстві. Для ефективного захисту прав позивача КПК України передбачає спеціальні процедури, які не можна підмінити шляхом звернення з позовом до адміністративного суду.

Разом з тим, суд не може залишити поза увагою, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно неї не містить конкретного предмета і меж оскарження, що унеможливлює надання судом юридичної оцінки законності оскаржуваним діям відповідача, з`ясування факту наявності порушеного права та його ефективного захисту, оскільки позивачем не зазначено, що саме відповідач мав зробити в контексті спірних правовідносин, але не зробив.

27 серпня 2021 року позивач надала до суду заяву, якою просила суд повідомити про подальший судовий розгляд зазначеної справи.

30 серпня 2021 року на адресу ОСОБА_1 судом направлено інформаційну довідку по справі.

31 серпня 2021 року ОСОБА_1 надіслано до суду засобами електронного зв`язку заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено позовну заяву про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, паспорт, клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України).

За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Отже, імперативний припис пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року у справі N 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

У цьому рішенні Конституційний Суд вказав, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Як слідує із позовної заяви та доданих до неї документів, позивач в цієї частині ставить перед судом адміністративної юрисдикції питання про порушення її прав у зв`язку з порушеннями, що допущені Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську, під час реєстрації заяви про злочин, що подана позивачем, оскільки саме так суд розуміє зміст позовної вимоги щодо бездіяльності відповідача виходячи безпосередньо зі змісту позовної заяви.

Згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до визначення, закріпленого в пункті 10 частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування й суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно із частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності, зокрема, слідчих, керівників органу досудового розслідування, прокурорів щодо розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Згідно зі статтею 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (пункт 1); рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (пункт 2); рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником (пункт 3); рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (пункт 4); рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою (пункт 5); рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом (пункт 6); рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником (пункт 7); рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником (пункт 8); рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником (пункт 9-1); повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником (пункт 10); відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником (пункт 11).

На підставі частини другої статті 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Таким чином, скарги на рішення, дії, чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не можуть бути оскаржені в порядку частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування, можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в порядку КПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі N 826/2253/18 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020 N 280/1402/19.

Також, згідно з частиною 1 та 3 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 2 статті 60 Кримінального процесуального кодексу України заявник має право отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з частиною 1 статті 304 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.

При цьому, згідно частини 1 статті 306 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами в цій справі в частині позовної вимоги про визнання бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ протиправною підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Суд зауважує, що законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Отже, спори, які стосуються перевірки правомірності дій чи бездіяльності правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні, не відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, при визначенні юрисдикції у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень має значення, в тому числі, і предмет спору. У разі, коли він виник чи пов`язаний з кримінальним провадженням, то на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2018 по справі N 826/13340/15.

В межах спірних правовідносин, позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не є публічно-правовим, а предмет перевірки у цій справі в цієї частині виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції, і вимоги позивача мають бути розглянуті в межах кримінального, а не адміністративного судочинства.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2021 року по справі N 520/2473/21.

Таким чином, в цієї частині суд дійшов висновку, що спір, який виник між сторонами у справі, підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки захист прав позивача, з урахуванням обов`язковості дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшов такий позов, перевіряти та надавати оцінку обставинам, не властивим суду адміністративної юрисдикції, дотримання відповідачем приписів, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за сукупності таких умов: - вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; - такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Оскільки суд дійшов висновку, що вимоги до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, то об`єднані з ними позовні вимоги про компенсацію завданої позивачу моральної шкоди також не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства. Водночас заявнику слід роз`яснити, що такі позовні вимоги можуть бути заявлені ним в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Суд вважає за доцільне роз`яснити позивачеві, що з метою реалізації свого права на судовий захист позивач може відповідно до статей 7, 10 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 02.06.2011 N 3460-VI звернутись до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції для отримання безоплатної первинної правової допомоги: надання правової інформації; надання консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Якщо позивач відноситься до осіб, визначених статтею 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", він може звернутись до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, адвоката, включеного до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для отримання безоплатної вторинної правової допомоги (єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги - 0800213103).

Таким чином, у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у місті Краматорську про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Суддя Л.В. Арестова