Ухвала суду № 99514351, 10.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

10 вересня 2021 р. Справа № 160/16088/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши заяву Комунального підприємства "Інститут розвитку міста Кривого Рогу" Криворізької міської ради про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального підприємства "Інститут розвитку міста Кривого Рогу" Криворізької міської ради до Північного офісу Держаудитслужби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Північного офісу Держаудитслужби від 06 серпня 2021 про результати моніторингу закупівлі Комунального підприємства «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» Криворізької міської ради щодо закупівлі: «Послуги з організації та супроводу висвітлення питань з соціально-економічного розвитку м.Кривого Рогу та іншої діяльності органів місцевого самоврядування через засоби масової інформації на радіо та телеканалах» та зобов`язання усунути порушення, виявлене під час моніторингу та повідомити про здійснені заходи щодо усунення вищевказаного порушення.

Разом з позовом, 09.09.2021 року Комунальне підприємство "Інститут розвитку міста Кривого Рогу" Криворізької міської ради подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Висновку Північною офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-01-16-000999-с в частині пункту 3 розділу II.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що підставою для звернення позивача з позовом до суду стала необхідність забезпечити захист законних прав та інтересів Комунального підприємства «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» Криворізької міської ради у сфері публічних закупівель, враховуючи, що згідно пункту 3 розділу II Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-01-16-000999-с було зобов`язано усунути порушення виявлене під час моніторингу. Позивач вважає оскаржуваний висновок Північного офісу Держаудитслужби від 06.08.2021 року про результати моніторингу процедури закупівлі протиправним та таким, що прийнятий при порушенні норм чинного законодавства, що регламентує дану сферу суспільної діяльності, внаслідок чого, підлягає скасуванню в повному обсязі. Позивач зазначає, що в даному випадку оскаржуваний висновок не відповідає фактичним обставинам справи, а спосіб усунення нібито виявлених порушень чітко не визначений та не зрозумілий, не зазначено конкретний спосіб його виконання, що порушує права та інтереси позивача. Наголошує, що договір від 18 березня 2021р. №16 було укладено між КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» КМР та ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВА», а безпосереднім предметом даного позову є скасування зазначеного Висновку, та існує наявність очевидних ознак його протиправності, а для забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача необхідно застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії індивідуального акта, тобто, висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-01-16-000999-с в частині пункту 3 розділу II. На підставі вищезазначеного Комунальне підприємство "Інститут розвитку міста Кривого Рогу" Криворізької міської ради просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії вказаного висновку.

Так, згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову – це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У даному випадку, Комунальне підприємство "Інститут розвитку міста Кривого Рогу" Криворізької міської ради звернулося до суду з позовом до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку від 06 серпня 2021 про результати моніторингу закупівлі Комунального підприємства «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» Криворізької міської ради щодо закупівлі: «Послуги з організації та супроводу висвітлення питань з соціально-економічного розвитку м.Кривого Рогу та іншої діяльності органів місцевого самоврядування через засоби масової інформації на радіо та телеканалах» та зобов`язання усунути порушення, виявлене під час моніторингу та повідомити про здійснені заходи щодо усунення вищевказаного порушення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що він не погоджується із оскаржуваним висновком, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, вважає, що існує наявність очевидних ознак його протиправності, а для забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача необхідно застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії індивідуального акта, тобто, висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-01-16-000999-с в частині пункту 3 розділу II.

Суд зазначає, що очевидна протиправність висновку Північного офісу Держаудитслужби від 06 серпня 2021 року про результати моніторингу закупівлі Комунального підприємства «Інститут розвитку міста Кривого Рогу» Криворізької міської ради щодо закупівлі: «Послуги з організації та супроводу висвітлення питань з соціально-економічного розвитку м.Кривого Рогу та іншої діяльності органів місцевого самоврядування через засоби масової інформації на радіо та телеканалах», має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо).

За змістом пункту 3 розділу II висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-01-16-000999-с від 06 серпня 2021 року вказано, що з огляду на встановлене порушення законодавства у сфері закупівель, Північний офіс Держаудитслужби зобов`язує усунути порушення виявлене під час моніторингу та повідомити орган державного фінансового контролю про здійснені заходи щодо усунення вищевказаного порушення.

Суд звертає увагу, що у п.2 розділу ІІ вищезазначеного висновку зазначено зміст висновку про наявність, із зазначенням переліку статей, пунктів нормативно-правових актів, що були порушені, тому посилання позивача щодо відсутності таких відомостей є необґрунтованим.

У заяві про забезпечення позову позивач посилається на припущення можливих негативних наслідків, але в обґрунтування зазначеного, належних та допустимих доказів, з яких суд має встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги, до заяви про забезпечення позову жодних не надано.

Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять, позивачем не надано будь-яких підтверджень наявності обставин, які, в свою чергу, вказували б на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача, що не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд робить висновок, що позивач фактично просить вирішити справу по суті без з`ясування обставин щодо правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-01-16-000999-с від 06 серпня 2021 року, тому просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії висновку в частині пункту 3 розділу II, однак забезпечення позову в такій спосіб суперечить засадам вжиття заходів забезпечення позову, визначених у ст.150 КАС України, які спрямовані виключно на те, щоб забезпечити виконання судового рішення, у випадку задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви Комунальному підприємству "Інститут розвитку міста Кривого Рогу" Криворізької міської ради про забезпечення позову.

Керуючись статтями 44, 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Інститут розвитку міста Кривого Рогу" Криворізької міської ради про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко