Ухвала суду № 99513957, 06.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 вересня 2021 року Справа № 160/12642/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 3-їгрупи з 10.02.2021р. внаслідок травм, поранення, так, пов`язаних із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.04.2021р. № 54;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із встановленням інвалідності 3-ї групи, внаслідок травм, поранення, пов`язаних з виконанням обов`язку військової служби, в розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме: 10 лютого 2021 року, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановами КМУ від 25.12.2013 № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправним та скасувати пункт 22 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 15.10.2019р. ОСОБА_1 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.11.2019 р. № 156;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , встановленням йому 15.10.2019р. 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановами КМУ від 25.12.2013 № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 року зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами в частині щодо оскарження пункту 22 рішення Міністерства оборони України від 15.11.2019р. (протокол №156) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 15.10.2019р. ОСОБА_1 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.11.2019р. № 156, та щодо зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , встановленням йому 15.10.2019 р. 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановами КМУ від 25.12.2013 № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, з урахуванням раніше виплачених сум; та доказів на підтвердження поважності цих причин.

10.08.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 02.08.2021 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вищевказаними позовними вимогами.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем у заяві зазначено, що з липня 2017 року по сьогоднішній день він знаходиться на обліку та проходить постійні обстеження і лікування внаслідок отриманої мінно-вибухової травми, акубаротравматичного ураження вух під час захисту Батьківщини від збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Оскаржуване рішення (витяг з протоколу № 156 від 15.11.2019р.) він отримав тільки через декілька тижнів, коли у зв`язку з черговим погіршенням стану здоров`я знаходився на лікуванні і проходив чергове обстеження. Зазначені обставини підтверджуються наступними письмовими доказами: випискою № 2153 із медичної карти стаціонарного хворого, випискою № 10883; випискою № 15308; направленням на медико-соціально-експертну комісію; обґрунтуванням скерування на МСЕК; медичним висновком невропатолога від 14.12.2020р.; аудіограмою № 12/2/7; випискою з картки хворого ОСОБА_1 ; випискою з картки хворого ОСОБА_1 . Окрім зазначив, що на його утриманні знаходиться дружина, їх спільна донька та донька дружини від першого шлюбу. Позивач зазначив, що через постійні переживання за позивача та його стан здоров`я у дружини також погіршився стан здоров`я, хвороби, що знаходились в стані ремісії, поновилися. Зазначені обставини підтверджуються Випискою № 340/990 із медичної карти стаціонарного хворого, Випискою із медичної стаціонарного хворого № 114307, Випискою із медичної стаціонарного хворого № П 18979. У зв`язку зі станом свого здоров`я та станом здоров`я своєї дружини він був позбавлений можливості своєчасно звернутись до суду і оскаржити п. 22 Протоколу № 156 від 15.11.2019 р. Також, позивач просив суд врахувати скрутне матеріальне становище, через що він і звернувся до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для призначення адвоката. Для цього надав Центру необхідний пакет документів, що підтверджують скрутне матеріальне становище. На збирання вказаних документів необхідний був також значний час, оскільки кожна державна установа має власний час прийому громадян, і до того ж все ускладняється карантинними обмеженнями. Зважаючи на наведені обставини у їх сукупності, позивач просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду з із позовом.

Відповідно до п.8 ст.171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Зважаючи на наведене, а також з урахуванням того, що з 16.08.2021 р. по 03.09.2021 р. включно, суддя Турова Олена Михайлівна перебувала у щорічній відпустці, включно, надані позивачем документи на усунення недоліків розглянуто та постановлено відповідну ухвалу - першого робочого дня.

Дослідивши надані позивачем документи на усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 02.08.2021 року, суд повторно наголошує, що відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

З поданої позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що позивач не погоджується з пунктом 22 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу (протокол №156 від 15.11.2019 року), при цьому, спірне рішення, як самостійно зазначає позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, він отримав через декілька тижнів після його винесення, тобто ще у листопаді - грудні 2019 року.

Натомість, з позовною заявою про оскарження цього рішення ОСОБА_1 звернувся лише 27.07.2021 року, що підтверджується вхідним штемпелем суду, тобто зі значним порушенням строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України (понад один рік).

Як зазначалося вище, поважність причин пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з липня 2017 року по день звернення до суду знаходиться на обліку та проходить постійні обстеження і лікування внаслідок отриманої мінно-вибухової травми, акубаротравматичного ураження вух під час захисту Батьківщини від збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Разом з тим, відповідно до наданої позивачем Виписки №2153 ОСОБА_1 перебував в стаціонарі з 11.07.2019 по 31.07.2019, згідно із Випискою №3997 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 27.12.2019 по 14.01.2020, згідно із Випискою №10883 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні та обстеженні в міському центрі по лікуванню професійних захворювань з 03.07.2020 по 17.07.2020, згідно із Випискою №15308 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні та обстеженні в міському центрі по лікуванню професійних захворювань з 16.09.2020 по 01.10.2020.

Водночас, жодних доказів того, що позивач хворів в подальшому (після 01.10.2020р. та у 2021 році), в тому числі, як зазначено у заяві, і до моменту подачі до суду цієї позовної заяви (27.07.2021р.) суду не надано, як і не надано доказів щодо існування будь-яких інших перешкод своєчасного звернення до суду з цим позовом (до 16.05.2020 р.)

Не надано позивачем і доказів отримання оскаржуваного рішення (витяг з протоколу №156 від 15.11.2019 р.), як зазначено у заяві – “через декілька тижнів, коли у зв`язку з черговим погіршенням стану здоров`я знаходився на лікуванні і проходив чергове обстеження”.

Посилання позивача на незадовільний стан здоров`я його дружини через її захворювання також не можуть свідчити про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки відповідно до наданої копії Виписки №340/990 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 , остання знаходилася на лікуванні у стаціонарі з 17.01.2018 по 24.01.2018, згідно з Випискою №П4307 ОСОБА_2 знаходилась на лікуванні у стаціонарі з 24.02.2014 по 06.03.2014, згідно з Випискою №П18979 ОСОБА_2 знаходилась на лікуванні у стаціонарі з 03.08.2014 по 16.09.2014, тобто ще до виникнення спірних відносин.

Разом з цим, суд зазначає, що звернення позивача до суду з цим позовом лише 27.07.2021р., що підтверджується вхідним штемпелем суду, відбулося зі значним пропуском строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України, і наведені позивачем обставини не свідчать про поважність причин такого пропуску строку.

Не можуть бути враховані доводи позивача про те, що він звертався за правовою допомогою до центрів надання безкоштовної правової допомоги. В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за правовою допомогою до центрів надання безкоштовної правової допомоги.

Посилання позивача на карантинні заходи самі собою не можуть бути безумовною підставою для поновлення йому процесуального строку на подання позовної заяви до суду, тому що він повинен аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому звернутися до суду з цим позовом протягом строку, визначеного законом, а суд своєю чергою має надати безпосередню оцінку поважності цих причин.

При цьому, суд зауважує, що у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем взагалі не зазначено жодних обставин, в тому числі пов`язаних з карантинними заходами, які б перешкоджали позивачеві подати позовну заяву про оскарження п. 22 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу (протокол №156 від 15.11.2019 року) у строк, передбачений законом.

Таким чином, наведені позивачем обставини не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Водночас, суд також звертає увагу, що позовна заява подана позивачем до суду лише 27.07.2021р., тобто після спливу досить тривалого часу з дня виникнення підстав такого звернення, проте позивачем жодним чином не обґрунтовується, які саме обставини, в тому числі і ті, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, унеможливили збирання письмових матеріалів та готування позовної заяви для звернення до суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із позовними вимогами в частині, що стосується оскарження п.22 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу (протокол №156 від 15.11.2019 року), а тому не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до суду з даними позовними вимогами та відмовляє у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з такими позовними вимогами.

В силу частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункт 22 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 15.10.2019р. ОСОБА_1 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.11.2019р. №156, а також в частині щодо зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , встановленням йому 15.10.2019р. 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановами КМУ від 25.12.2013 № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, з урахуванням раніше виплачених сум - слід повернути позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 22 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 15.10.2019р. ОСОБА_1 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.11.2019р. №156, а також щодо зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , встановленням йому 15.10.2019р. 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановами КМУ від 25.12.2013 № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, з урахуванням раніше виплачених сум, - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова