Рішення № 99513871, 30.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/11991/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) у призначенні пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області:

1.зарахувати до пільгового стажу позивачки за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 04.01.2010р. по 22.01.2013р. рентгенолаборантом для надання невідкладної допомоги рентгенологічного відділення в Комунальному закладі «Міська клінічна лікарня №8», з 04.04.2013р. по 17.02.2014р. рентгенлаборантом медичної частини в Криворізькій установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області №3, з 20.02.2014р. по 26.07.2020р. рентгенолаборантом та рентгенолаборантом для надання екстреної допомоги рентгенологічного відділення Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7» ДОР;

2. зарахувати до страхового стажу позивачки період навчання з 01.09.1992р. по 01.03.1995р. в Криворізькому медичному училищі №2 за спеціальністю «акушерська справа», періоди роботи з 29.10.1991р. по 03.08.1992р. в «Міській лікарні №7» м.Кривого Рогу санітаркою дитячої поліклініки, з 03.04.1995 по 10.10.2002р. акушеркою в Комунальному закладі «Міський пологовий будинок №2», з 18.10.2002р. по 28.12.2009р. акушеркою в Лікувально-оздоровчому комплексі ВАТ «КЗРК», з 23.01.2013р. по 03.04.2013р. сестрою медичною палатною дитячого отоларингологічного відділення в Комунальному закладі «Міська клінічна лікарня №8»;

3. повторно розглянути заяву позивачки від 03.08.2020 р. про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020;

4. з 03.08.2020р. призначити, нарахувати та виплати позивачці пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка 03.08.2020 р. звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою №449 про призначення пенсії за віком по Списку №1.

Проте, 11.09.2020 р. позивачка отримала відповідь №0400-0305-8/79610, якою ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №1 по ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі – Закон України №1058-IV). В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідач послався на ч.3 ст.114 Закон України №1058-IV та зазначив, що: «Згідно ст.114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається тільки працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 05.10.2020р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.03.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років 6 місяців - з 01 квітня 1974р. по 30 вересня 1974р.

Позивачка 03.08.2020р. звернулася із заявою №449 з питання призначення пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України №1058-IV через портал електронних послуг Пенсійного фонду України, на момент звернення позивачці виповнилось 46 років.

Листом від 11.09.2020р. за №0400-0305-8/79610 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачку про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення та, в свою чергу, зазначено, що позивачка набуде право на пенсію на пільгових умовах після досягнення 49 років 6 місяців.

Отже, у зв`язку з недосягненням позивачкою пенсійного віку на дату звернення, їй відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України №1058-IV. Окрім того, відповідачем не було враховано період роботи з 29.10.1991р. по 03.08.1992р., оскільки в трудовій кижці не має запису.

06.05.2021р. позивачем подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.08.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою №449 про призначення пенсії за віком по Списку №1. У додаток до заяви через портал позивачкою були додані паспорт, РНОКПП, трудова книжка, диплом НОМЕР_1 , додаток до диплома молодшого спеціаліста НОМЕР_1 , довідка №748 від 27.03.2020р., довідка №940 від 25.08.2015р., довідка №249 від 05.02.2020р., наказ №203 від 22.02.2010р. разом з переліком робочим місць, який підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, наказ №162 від 24.02.2005р. разом з переліком робочих місць, який підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, довідка від 06.10.2017р., № К-3/16-319, довідка №2038 від 24.07.2020р., наказ №469 від 26.11.2009р. разом з переліком робочим місць, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, наказ №443 від 26.11.2014р. разом з переліком робочих місць, який підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, наказ №80 від 26.11.2019р. разом з переліком робочих місць, підтверджує право на пільгове забезпечення за Списком №1.

У цей же день 03.08.2020 р. позивачкою на адресу відповідача засобами поштого зв`язку було відправлено заяву щодо призначення пенсії за віком відповідно до п. «а» ст.13 Закону України №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 р. Заява була відправлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення №5004701476542 від 03.08.2020 р., що підтверджено квитанцією Укрпошти. Заява отримана відповідачем 06.08.2020 р., що підтверджується повідомленням про вручення. Відповідно до вищезазаначеної заяви, позивачка просила призначити пенсію за віком за Списком №1 на підставі п.«а» ст.13 Закону України №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційно Суду №1-р/2020 від 23.01.2020р.

Проте, 11.09.2020р. позивачкою отримано лист №0400-0305-8/79610 «Про відмову у призначенні пенсії», відповідно до якого, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №1 по ст.114 Закону України №1058-IV. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідач послався на ч.3 ст.114 Закону України №1058-IV та зазначив, що: «Згідно ст.114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається тільки працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

До досягнення віку, встановленого ст.114 Закону України №1058-IV (50 років) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років 6 місяців - з 01.04.1974 р по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно наданних позивачем докуменів відповідач врахував страховий стаж по 30.06.2020 р. – 25р. 09м. 14дн., в тому числі пільговий стаж за Списком №1 – 07р. 08м. 17дн.

Так, відповідачем не враховано період работи з 29.10.1991р. по 03.08.1992р. оскільки немає запису у трудовій книжці. Для зарахування до стажу роботи вищезазначеного періоду позивачу необхідно було звернутись до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) за місцем проживання з заявою щодо вирішення питання ініціювання проведення перевірки довідки №4 управління контрольно – перевірочної роботи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Окрім того, у зв`язку з тим, що позивачка не досягла необхідного пенсійного віку (49 років 6 місяців) в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України №1058-IV відмовлено.

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 11.09.2020 р. №0400-0305-8/79610 позивачка дізналась, що відповідачем враховано страховий стаж по 30.06.2020р., а не по 26.07.2020р., до пільгового стажу за Списком №1 відповідачем зараховано тільки 07 р. 08м. 17дн. замість 10р. 4 м. 9 дн., до страхового стажу не враховано період роботи з 29.10.1991р. по 03.08.1992р. розрахований відповідачем страховий стаж складає 25 р. 09 м.14 дн., замість 28р. 6м. 14дн., та відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №1 на підставі ст.114 Закону України №1058-IV.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закон України №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України №1058-IV.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV в редакції чинній до 01.01.2018р., пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення"

Згідно з пунктом "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі – Закон України №1788-XII), у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015 р.) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974р. по 31 грудня 1975р. набували право на пенсію по досягненню 50 років.

Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015р.

Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України №1058-IV від правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п."а" ст.13 Закон України №1788-XI.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017 р.), яким текст Закону України №1058-IV доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - з 1 жовтня 1974р. по 31 грудня 1975 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017р.

Таким чином, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" ст.13 Закону України №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015р. та п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017р.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, ст.13 Закону України №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.

Стаття 13 Закону України №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягає ст.13 Закону України №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015р. на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

Таким чином, з 23.01.2020р. в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" ст.13 Закону України №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017р.

Відносно позивачки правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, як встановлено судом, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відмовляючи позивачці у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 листом від 11.09.2020р. №0400-0305-8/79610, вказує, що позивачка не досягла пенсійного віку 49р. 6м. років необхідного саме відповідно до ст.114 Закону України №1058-IV.

Водночас, приписи ст.114 Закону України №1058-IV, на підставі яких відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, є аналогічними за змістом нормі Закону України №1788-XII (пункт "а" ч.1 ст.13), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, а отже посилання відповідача на таку норму є протиправним.

З огляду на що, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання відмови у призначенні пенсії протиправною через недосягнення позивачкою пенсійного віку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України №1788-XII періоди роботи з 04.01.2010р. по 22.01.2013р. рентгенолаборантом для надання невідкладної допомоги рентгенологічного відділення в Комунальному закладі «Міська клінічна лікарня №8», з 04.04.2013р. по 17.02.2014р. рентгенлаборантом медичної частини в Криворізькій установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області №3, з 20.02.2014р. по 26.07.2020р. рентгенолаборантом та рентгенолаборантом для надання екстреної допомоги рентгенологічного відділення Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7» ДОР.

Згідно ст.62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1, 2, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Як визначено пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно вимог ст.114 Закону України №1058-IV та розділу XIX Охорона здоров`я, Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи, за результатами атестації робочих місць та повної трудової зайнятості, мають серед іншого молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів).

При цьому, професійна назва "рентгенлаборант" міститься у Національному класифікаторі професій України ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 року №327, згідно п.4.14 Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.11.2007 року №742 робота на посаді рентгенлаборантів зараховується до стажу роботи за спеціальністю "рентгенологія", що включена до номенклатури спеціальностей й молодших спеціалістів з медичною освітою, відповідно позиція Списку №1 "молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенлаборант інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)" поширюється на рентгенлаборантів, у разі їх зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах передбачених цією позицією Списку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст.13 ЗаконуУкраїни №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Відповідно до положень п.2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

За даними трудової книжки позивачки Серії НОМЕР_2 з 04.01.2010р. по 22.01.2013р. вона працювала рентгенолаборантом для надання невідкладної допомоги рентгенологічного відділення в Комунальному закладі «Міська клінічна лікарня №8», з 04.04.2013р. по 17.02.2014р. працювала рентгенлаборантом медичної частини в Криворізькій установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області №3, з 20.02.2014р. по 26.07.2020р. працювала рентгенолаборантом та рентгенолаборантом для надання екстреної допомоги рентгенологічного відділення Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7» ДОР.

На підтвердження пільгового характеру роботи позивачкою також надано довідку №249 від 05.02.2020 р., довідку від 06.10.2017 р. № К-3/16-319, довідку №2038 від 24.07.2020 р. та накази «Про атестацію робочих місць» по КЗ «Міська клінічна лікарня №8» №162 від 24.02.2005 р. та від 22.02.2010 р. №203.

Враховуючи надані довідки та накази, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до пільгового стажу за Списком №1 зараховано період роботи з 04.01.2010р. по 22.01.2013р.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1992р. по 01.03.1995р. в Криворізькому медичному училищі №2 за спеціальністю «акушерська справа», періоди роботи з 29.10.1991р. по 03.08.1992р. в «Міській лікарні №7» м.Кривого Рогу санітаркою дитячої поліклініки, з 03.04.1995 по 10.10.2002р. акушеркою в Комунальному закладі «Міський пологовий будинок №2», з 18.10.2002р. по 28.12.2009р. акушеркою в Лікувально-оздоровчому комплексі ВАТ «КЗРК», з 23.01.2013р. по 03.04.2013р. сестрою медичною палатною дитячого отоларингологічного відділення в Комунальному закладі «Міська клінічна лікарня №8».

Суд зазначає, що вимоги позивачки зарахувати період навчання з 01.09.1992р. по 01.03.1995р., періоди роботи з 03.04.1995 по 10.10.2002р., з 18.10.2002р. по 28.12.2009р., з 23.01.2013р. по 03.04.2013р. є необгрунтованими, тому не приймаються судом, оскільки відповідачем враховані вищезазначені періоди в загальний страховий стаж, який становить 32р. 09м. 14дн., що підтверджується розрахунком стажу електронної пенсійної справи, який наявний в матеріалах справи.

Що стосується періоду роботи з 29.10.1991р. по 03.08.1992р., який не був врахований відповідачем до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, Пенсійний фонд призначає пенсію відповідно наданих документів та має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи з 29.10.1991р. по 03.08.1992р., посилається на відсуність необхідних записів в трудовій книжці.

Таким чином, для зарахування періоду роботи з 29.10.1991р. по 03.08.1992р. необхідно встановити факт роботи останнього в цей період, а для цього необхідно звернутись до суду загальної юрисдикції, оскільки розгляд справ щодо підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав здійснюється місцевими загальними судами (ст.315 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд вважає, необґрунтованими та передчасними позовні вимоги позивача в цій частині.

Щодо позовної вимоги про повторно розглянути заяву позивача від 03.08.2020р. про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та щодо призначення, нарахування та виплату позивачу пенсії за віком за Списком №1 з 03.08.2020р., відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 58 Закону України №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розгляд розраховувати пенсію позивачки, оскільки прийняття рішень про призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення та перерахунку пенсії, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, в межах загального строку позовної давності.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачкою, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивачки, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, частково не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 420,40грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 03.08.2020р ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420грн. 40коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова