Рішення № 99513866, 12.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року Справа № 160/1754/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю " АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA 110150/2020/000142/1 від 02.11.2020р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Документи не містять розбіжностей і надають можливість у повному обсязі визначити числове значення митної вартості товарів. Однак митниця, на думку позивача, витребувавши у Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Також вказано, що в порушення ст.ст. 55, 57, 58 Митного кодексу України, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обгрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів. У зв`язку із чим позивач вважає, що наявні підстави для скасування спірного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

10.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числове значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Документального підтвердження або спростування виявлених митницею розбіжностей позивачем не надано, тому, у зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів, посадовою осою об Дніпропетровської митниці було послідовно перейдено до другорядного методу визначення митної вартості товару та прийнято прийнято Рішення про коригування митної вартості від 02.11.2020 року. Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання. В період дії гарантійних зобов`язань позивачем документів, що підтверджують заявлений ним рівень митної вартості, надано не було. Отже, відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

11.03.2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, зазначену в позовній заяві, та вказано, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» з метою митного оформлення товарів «Текстильний матеріал, виготовлений з двох шарів поперечнов`язаного трикотажного полотна» являє собою поперечнов`язане трикотажне полотно, що складається з двох шарів, з`єднаних між собою в процесі в`язання, виготовлене з синтетичних поліефірних ниток на 100%, з ниток різних кольорів, без просочення та покриття, які б сприймались неозброєним оком: LTD3205 WНІТЕ 257,90-м.п., арт. LTD 3810 1960,00-м.п., арт. LTD2496 2106,10-м.п., арт. LTD3159 2730,30-м.п., арт. LTD3158 3078,90-м.п., арт. LT2786 (ZТ6488) WНІТЕ 2679,70-м.п., арт. LT 2095-4 АLOE VERA 4146,10-м.п., арт. LTD 3923 10257,70-м.п.» (далі - товари), подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію, в якій митну вартість товару розраховано за основним методом за ціною договору (контракту), а саме: №UМ110150.2020.018099 від 30.10.2020 року.

Поставка товара здійснена на умовах FOB NINGBO.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з митною декларацією позивачем надано митному органу документи, що перелічені у графі 44, а саме: Контракт №AZ2020 від 07.08.2020року; комерційний інвойс MD20200905 від 05.09.2020року; переклад комерційного інвойсу MD202009019 від 19.09.2020 року; переклад комерційного інвойсу MD202009019 від 19.09.2020 року; пакувальний лист б/н від 19.09.2020р; переклад пакувального листа б/н від 19.09.2020р; комерційну пропозицію від 03.09.2020р; переклад комерційної пропозиції від 0309.2020р; коносамент ZJSM20090857; переклад коносаменту ZJSM20090857; сертифікат про походження товару G20MA4URA356C404 19.10.2020р; рахунок-фактура №896/20 від 23.10.2020р; довідку про транспортні витрати від 23.10.2020р; заявку на перевезення №CLL10172 від 14.09.2020 року; договір про надання послуг митного брокера №29 від 02.07.2018р; договір про перевезення №KL-387/19 від 30.10.2020р; сертифікат якості від 19.09.2020р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на етапі перевірки митної декларації відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачем встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, а саме: відповідно до п. 2.1., 2.2. контракту від 07.08.2020 №А22020, ціни товарів вказуються в проформа-інвойсах або інвойсах; відповідно до п. 4.2. контракту від 07.08.2020 № AZ2020, товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах, обумовлених в проформа- інвойсах і/або інвойсах.

Відповідно до графи 44 ЕМД від 30.10.2020 № UА110150/2020/018099, проформа-інвойс до митного оформлення не подавалась.

Відповідно до комерційного рахунку від 19.09.2020 № МD20200919 оплата 100% здійснюється протягом 30 днів з дати телекс - релізу. Враховуючи дату відвантаження товару - 20.09.2020, згідно телекс - релізу морського коносаменту № ZJSM20090857, на момент заявлення товару до митного оформлення - 30.10.2020 декларант повинен був надати банківські платіжні відомості щодо оплати за товар.

Декларантом банківські платіжні документи до митниці не надано.

Відповідно до відомостей товаросупровідних документів, товар постачається на умовах поставки FOB NINGBO. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язкових продавця належить витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт.

Декларантом заявлені витрати на транспортування – 66422,76 грн.

На підтвердження транспортних витрат надано: договір з експедитором KL-387/19 від 30.10.2019, рахунок від 23.10.2020 № 896/20, заявку від 14.09.2020 №14.09.2020р. та довідку про транспортні витрати від 23.10.2020 № CLL10172.

Відповідно до наданого рахунку експедиторська винагорода як складова включена виключно лише по території України.

Законом України від 01.07.2004р. №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів".

Зазначені обставини не дали можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту запропоновано надати документи відповідно до статті 53 Кодексу, а саме: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранта (прайс-листа) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) митну декларацію країн експорту.

Декларанта було повідомлено про те, що про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові документи необхідно повідомити митницю шляхом надіслання електронного повідомлення.

Електронним повідомленням від 01.11.2020 декларантом заявлено про те, що ним були надані всі документи.

Документального підтвердження або спростування виявлених митницею розбіжностей не надано.

У зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів, відповідачем до товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод та прийнято відповідне рішення про коригування митної вартості товару від 02.11.2020. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості подібного товару, ввезеного на комерційних умовах поставки FОВ до рівня вартості ЕМД від 06.10.2020 № UА500020/2020/229655 - 3,96 дол.США/кг.

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України, товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: UA110150/2020/0118153 від 02.11.2020 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Таким чином, фінансові гарантії склали 35 038,51 грн. з ПДВ та мита у розмірі 12 977, 23 грн.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA 110150/2020/000142/1 від 02.11.2020р. стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Щодо доводів митниці про те, що проформа-інвойс до митного оформлення не подавалась, що передбачено п.п. 2.1, 2.2, 4.2 контракту, суд зазначає наступне.

PROFORMA INVOICE («РАХУНОК-ПРОФОРМА») - це термін, що означає попередній рахунок на оплату товару, який надає постачальник (відправник, виробник, продавець, експортер), якщо за контрактом покупець повинен перерахувати аванс (передоплату). Після того, як суми оплати повністю узгоджені і затверджені, виставляється безпосередньо рахунок-інвойс. Тобто PROFORMA INVOICE - є попередніми рахунком, виставленим за оплату товару.

Проформа інвойс застосовується у випадках передплати за товар, а в цьому випадку поставка здійснювалась на інших умовах оплати - 100% впродовж 30 днів від дати телікс-релізу.

Хоча в такому документі відображається цінова інформація, що дає попереднє уявлення покупцеві про те, яку суму слід сплатити за товар, рахунок-проформа не є належним підтвердженням оплати товару покупцем. Таким документом може бути безпосередньо рахунок-інвойс.

Оскільки, проформа-інвойс не є підтвердженням оплати товару, у позивача немає обов`язку подавати його до митного оформлення разом із іншими документами.

Суд вказує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта та прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16.

Щодо доводів митного органу про те, що банківські платіжні відомості щодо оплати за товар не надані декларантом, суд зазначає про таке.

Згідно з умовами погодженими сторонами зовнішньоекономічного договору у Інвойсі (які співпадають із умовами у комерційній пропозиції), оплата за товар має бути здійснена протягом 30 днів з дня телекс-релізу.

Телекс-реліз - це внутрішній документ-повідомлення, який підтверджує, що вантаж може бути отриманий без надання оригіналу коносамента (original Bill of lading). Для того, щоб зробити телекс-реліз, вантажовідправник (або його уповноважена особа) повинна надати перевізнику (або до представництва порту відправлення) оригінали коносамента разом з листом (telex release request or surrendered letter), про те, що оригінали здані і вантаж необхідно видати одержувачу (в листі вказується назва компанії одержувача). Перевізник, отримавши оригінали коносамента, ставить на кожному оригіналі позначку SURRENDERED (здані), дата, час.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На виконання умов контракту ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНИЧЕ» сплатило вартість товару, згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №143 від 27 листопада 2020 року.

Позивачем копії платіжного доручення в іноземній ваіюті або банківських металах було надано митниці листом №03/01 від 03.12.2020.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом було надано: рахунок №896/20 від 23.10.2020р; довідку про транспортні витрати від 23.10.2020р; договір про перевезення №КL-387/19 від 30.10.2019р; коносамент ZJSM20090857 від 20.09.2020р; заявку на перевезення №CLL10172 від 14.09.2020р;

З матеріалів справи вбачається, що сторони домовились про експедиторську винагороду тільки по території України, що підтверджується рахунком №896/20 від 23.10.2020р. та довідкою про транспортні витрати №CLL10172 від 14.09.2020р. При цьому, розмір експедиторської винагороди та її зміст визначається сторонами добровільно на підставі їх обопільного волевиявлення.

За умовами терміну FOВ, на продавця покладаються обов ’язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, фрахт судна, відтак, експедиторська винагорода по території України не входить до складової митної вартості товару.

Таким чином, заявлені декларантом транспортні витрати підтверджуються вищезазначеними документами, які своєчасно надавалися митниці та дають можливість визначити числове значення транспортних витрат та митної вартості товарів.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не є об`язковим документом, необхідним для митного оформлення. Відповідальність за правильність оформлення і за відомості в ній зазначені несе імпортер.

Щодо інших доводів митного органу, суд зазначає наступне.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому в розумінні наведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені норми зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд вказує, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

Відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 11 червня 2020 року у справі №815/5597/17.

З огляду на зазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

При цьому суд звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п. 2.1 п. 2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд дійшов висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідач безпідставно порушив принцип превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору, а також не дотримався порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зазначену правову позицію превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за відсутності розбіжностей, які б не давали можливості визначити митну вартість товару викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №815/2766/17.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Далі за загальним правилом послідовно повинні бути застосовані методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості, передбачений у ст. 62 Митного кодексу України (крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість), передбачений у ст. 63 Митного кодексу України.

Так, виключно у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання попередніх методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, відповідно до ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за резервним методом.

Однак, в оскаржуваному рішенні відповідача не зазначені ані обставини неможливості застосування основного методу «за ціною контракту» для визначення митної вартості товарів, ані обставини неможливості застосування кожного наступного другорядного методу визначення митної вартості товарів, ані підстави застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

При цьому у разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, в тому числі резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 р. № 598).

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим п. п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 року у справі №160/1329/19.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовної заяви, судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжних доручень № 2300 від 24.11.2020 року у сумі 2102 грн. та №2615 від 16.02.2021 року у сумі 168,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 16.11.2020 року року між позивачем та адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери» був укладений договір про надання правничої допомоги №36, за умовами якого адвокатське бюро зобов`язалось надати послуги з оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 02.11.2020 року № UA110150/2020/000142/1.

У матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 від 16.11.2020 року до договору № 36 від 16.11.2020 року, у якій сторони погодили вартість адвокатських послуг у розмірі 5000 грн.

У матеріалах справи міститься ордер бюро «Майя Сергєєва та Партнери» на представлення інтересів позивача у суді; ордер видано адвокату Сергєєва Майа Шаукатівна та довіреність, яка видана позивачем адвокату Сергєєва Майа Шаукатівна.

Також позивачем надано копію свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2834 від 21.08.20154 року, яке видано ОСОБА_1 .

Однак суду не надано доказів оплати позивачем як гонорару адвоката, так і інших витрат, пов`язаних з виконанням вказаної вище угоди, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби - №UA 110150/2020/000142/1 від 02.11.2020р.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" сплачену суму судового збору у розмірі 2270 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В. Кальник

12.04.2021

Рішення не набрало законної сили 12 квітня 2021 р.

Суддя В.В. Кальник