Рішення № 99506380 від 06.09.2021 , Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5783/21

Провадження № 2/263/1803/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Маріуполі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшов позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» (далі – ККП «Маріупольтепломережа»), в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за користування послугами з теплопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року у розмірі 41 068 грн. 87 коп., яка утворилася за адресою: АДРЕСА_1 % річних у розмірі 6 160 грн. 90 коп., інфляційні витрати – 21 213 грн. 37 коп., а також 2 270 грн. судового збору.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, власник (наймач) квартири зобов`язаний щомісячно здійснювати плату за житлово-комунальні послуги, у тому числі послуги з теплопостачання. ККП «Маріупольтепломережа» здійснює постачання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 . Будинок АДРЕСА_3 є багатоповерховим, опалення до квартири АДРЕСА_3 здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною опалення вказаного будинку. Між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послуг з централізованого теплопостачання на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , опалювальна площа становить 58,99 кв. м. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 оплата за користування послугами з теплопостачання не вносилася, тому за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року утворилася заборгованість на суму 41 068 грн. 87 коп. Протягом указаного періоду відповідачу надавалися послуги з централізованого опалення, за користування якими проводилися нарахування відповідно до встановлених тарифів. У зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем платежів за користування теплопостачання відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого позивач провів нарахування 3 % річних від простроченої суми та відповідно просив стягнути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. Посилаючись на указані обставини, положення ст. ст. 526, 610, 625 ЦК України, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Не погоджуючись із заявленими вимогами, відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому він просив суд застосувати позовну давність та розглядати питання про стягнення боргу за останні три роки, а саме: з травня 2018 року по квітень 2021 року, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 12 травня 2021 року. За указаний період часу заборгованість за послуги відсутня, а також наявна переплата, що підтверджується квитанціями, тому відповідач просив суд зобов`язати відповідача провести розрахунок оплати за опалення з урахуванням наданих квитанцій, а переплату повернути відповідачу або зарахувати у рахунок наступних платежів, про що письмово повідомити суд та відповідача із зазначенням суми переплати.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 травня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, роз`яснено учасникам справи їх право та строки на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив та письмових заперечень, а також порядок і строки подачі доказів.

Представник позивача – ОСОБА_2 – надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він не заперечував проти заочного вирішення справи.

Відповідач до судового засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи та відповідно до них правовідносини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31 березня 2021 року № 250689322 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2004 року.

Особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_2 , виписаний на ОСОБА_1 .

Відповідно до розшифровки особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , опалювальна площа 58,99 кв. м, за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року заборгованість з гарячого водопостачання та централізованого опалення становить 41 068 грн. 87 коп.

Згідно з розрахунком суми інфляції та 3 % відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року така становить – 21 213 грн. 37 коп. та 6 160 грн. 92 коп. відповідно.

Стороною відповідача долучені квитанції про сплату на рахунок ККП «Маріупольтепломережа» за послуги з електропостачання:

від 29 січня 2020 року у розмірі 1 685 грн. 42 коп., період оплати: 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року;

від 16 червня 2019 року у розмірі 1 791 грн. 44 коп., період оплати: 01 березня 2019 року – 01 квітня 2019 року;

від 03 березня 2020 року у розмірі 1 574 грн. 66 коп., період оплати: 01 лютого 2020 року – 29 лютого 2020 року;

від 17 липня 2020 року у розмірі 607 грн. 79 коп., період оплати: 01 квітня 2020 року – 30 червня 2020 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 2 156 грн. 52 грн., період оплати: 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 2 343 грн. 93 коп., період оплати: 01 лютого 2020 року – 29 лютого 2020 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 1 674 грн. 53 коп., період оплати: 01 листопада 2020 року – 30 листопада 2020 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 2 507 грн. 63 коп., період оплати: 01 грудня 2020 року – 31 грудня 2020 року;

від 11 червня 2021 року у розмірі 2 418 грн. 28 коп., період оплати: 01 січня 2021 року – 31 січня 2021 року;

від 11 червня 2021 року у розмірі 2 251 грн. 47 коп., період оплати: 01 лютого 2021 року – 28 лютого 2021 року;

від 12 червня 2021 року у розмірі 1876 грн. 64 коп., період оплати: 01 березня 2021 року – 31 березня 2021 року;

від 11 червня 2021 року у розмірі 461 грн. 53 коп., період оплати: 01 квітня 2021 року – 30 квітня 2021 року;

від 23 липня 2019 року у розмірі 1 000 грн., період оплати: 01 червня 2016 року – 30 червня 2016 року;

від 31 серпня 2019 року у розмірі 1 000 грн., період оплати: 01 липня 2019 року – 31 липня 2019 року;

від 03 листопада 2019 року у розмірі 1 000 грн., період оплати: 01 жовтня 2019 року – 31 жовтня 2019 року;

від 22 листопада 2019 року у розмірі 1 000 грн., період оплати: 01 жовтня 2019 року – 31 жовтня 2019 року;

від 28 грудня 2019 року у розмірі 1 000 грн., період оплати: 01 листопада 2019 року – 30 листопада 2019 року.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року та відповідно застосування приписів ст. 625 ЦК України.

Мотиви суду.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 22 цього Закону одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску. Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється за допомогою систем автономного опалення та/або індивідуального теплового пункту, формуються та встановлюються окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості виробництва надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Відповідно до статті 67, частини першої статті 68, статті 162 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належать громадянинові на праві приватної власності встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначається угодою сторін.

Приписи ч. 4 ст. 319 ЦК України вказують, що власність зобов`язує.

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі – Правила № 630), централізоване опалення – послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа, або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Загальні засади формування тарифів на теплову енергію врегульовані статтею 20 Закону України «Про теплопостачання»

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 77 ЦПК України належним визнається доказ, який містить інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми доказами у відповідності до ст. 80 ЦПК України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, у справі, яка є предметом розгляду, у позивача наявний обов`язок довести факт надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, та відповідно нарахування сум за надані послуги відповідно до тарифів, які діяли у момент надання цих послуг, а у відповідача наявний обов`язок довести факт сплати коштів за надані послуги відповідно до тарифів, які діяли у відповідний період.

Судом установлено та цього не спростовано сторонами, що ККП «Маріупольтепломережа» до будинку АДРЕСА_3 надаються послуги з теплопостачання, які у подальшому розподіляються між квартирами.

Жодних даних про те, що будинок в цілому відключений від централізованого опалення не пред`явлено, а також відповідачем не заперечувався факт отримання таких послуг.

Таким чином ККП «Маріупольтепломережа» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Стороною відповідача заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог за період з 01 жовтня 2005 року по 13 травня 2018 року.

Матеріали справи у достатній мірі підтверджують факт отримання відповідачем послуг за указаний період, чого не заперечував останній, тому суд вважає доведеним цей факт.

Як роз`яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог за період з 01 жовтня 2005 року по 13 травня 2018 року, тому відповідно перевіряє дотримання позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною відповідача.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Між сторонами не існує письмового договору про сплату послуг з теплопостачання, який би визначав строки сплати за спожиті послуги, тому застосуванню підлягає ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» та відповідач зобов`язаний був сплачувати за послуги з теплопостачання щомісяця, тому сплив позовної давності починається з місяця, в якому у позивача виникло право на пред`явлення вимоги.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

З позовом до суду ККП «Маріупольтепломережа» звернулося 13 травня 2021 року, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, 3 % річних та індексу інфляції за період з 01 жовтня 2005 року по 13 травня 2018 року не підлягають задоволенню саме з підстав пропуску позивачем позовної давності, про наслідки застосування якої заявлено стороною у справі.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за період з 13 травня 2018 року по 01 травня 2021 року, суд враховує наступне.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем в розшифровці особового рахунку, вбачається, що за період з жовтня 2005 року до квітня 2018 року розмір заборгованості відповідача становить 31 208 грн. 02 коп., до якого судом застосована позовна давність.

Розмір заборгованості за період з жовтня 2005 року до травня 2021 року за вказаним розрахунком становить 41 068 грн. 87 коп., а заборгованість за період з травня 2018 року по травень 2021 року відповідно становить 9860 грн. 85 коп. (41 068 грн. 87 коп. - 31 208 грн. 02 коп. = 9860 грн. 85 коп.).

При цьому, до вказаного розрахунку не включені відомості про оплату відповідачем заборгованості за наданими останнім квитанціями на загальну суму 18 401 грн. 88 коп., а саме: