Рішення № 99506378 від 06.09.2021 , Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5781/21

Провадження № 2/263/1801/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Маріуполі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшов позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» (далі – ККП «Маріупольтепломережа»), в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за користування послугами з теплопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року у розмірі 20 969 грн. 95 коп., яка утворилася за адресою: АДРЕСА_1 % річних у розмірі 3 883 грн. 87 коп., інфляційні витрати – 15 517 грн. 80 коп., а також 2 270 грн. судового збору.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, власник (наймач) квартири зобов`язаний щомісячно здійснювати плату за житлово-комунальні послуги, у тому числі послуги з теплопостачання. ККП «Маріупольтепломережа» здійснює постачання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 . Будинок АДРЕСА_3 є багатоповерховим, опалення до квартири АДРЕСА_4 здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною опалення вказаного будинку. Між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послуг з централізованого теплопостачання на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , опалювальна площа становить 47,9 кв. м. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 оплата за користування послугами з теплопостачання не вносилася, тому за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року утворилася заборгованість на суму 20 969 грн. 95 коп. Протягом указаного періоду відповідачу надавалися послуги з централізованого опалення, за користування якими проводилися нарахування відповідно до встановлених тарифів. У зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем платежів за користування теплопостачання відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого позивач провів нарахування 3 % річних від простроченої суми та відповідно просив стягнути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції. Посилаючись на указані обставини, положення ст. ст. 526, 610, 625 ЦК України, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Не погоджуючись із заявленими вимогами, відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому він просив суд застосувати позовну давність та розглядати питання про стягнення боргу за останні три роки, а саме: з травня 2018 року по квітень 2021 року, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 13 травня 2021 року. За указаний період часу заборгованість за послуги відсутня, а також наявна переплата, що підтверджується долученими квитанціями.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 травня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, роз`яснено учасникам справи їх право та строки на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив та письмових заперечень, а також порядок і строки подачі доказів.

Представник позивача – ОСОБА_2 – надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він не заперечував проти заочного вирішення справи.

Відповідач до судового засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи та відповідно до них правовідносини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31 березня 2021 року № 250691279 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 05 березня 2014 року, підстава для державної реєстрації: постанова Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року № 805/3863/13-а, договір від 07 вересня 2004 року № 2901.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , виписаний на ОСОБА_1 .

Відповідно до розшифровки особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , опалювальна площа 47,9 кв. м, за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року заборгованість з гарячого водопостачання та централізованого опалення становить 20 969 грн. 95 коп.

Згідно з розрахунком суми інфляції та 3 % відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року така становить – 15 517 грн. 80 коп. та 3 883 грн. 87 коп. відповідно.

Стороною відповідача долучені квитанції про сплату на рахунок ККП «Маріупольтепломережа» за послуги з електропостачання:

від 14 лютого 2018 року у розмірі 1 146 грн. 18 коп., період оплати: січень 2018 року;

від 26 березня 2018 року у розмірі 1 330 грн. 41 коп., період оплати: лютий 2018 року;

від 27 квітня 2018 року у розмірі 986 грн. 94 коп., період оплати: 01 березня 2018 року – 31 березгня 2018 року;

від 04 червня 2018 року у розмірі 374 грн. 63 коп., період оплати: 01 квітня 2018 року – 30 квітня 2018 року;

квитанція про сплату 818 грн. 40 коп., період оплати: листопад 2018 року;

від 28 січня 2019 року у розмірі 1029 грн. 91 коп., період оплати: грудень 2018 року;

№ 71 про сплату у розмірі 1079 грн. 56 коп., період оплати: березень 2019 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 1 004 грн. 94 коп., період оплати: 01 травня 2021 року – 31 травня 2021 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 324 грн. 92 коп., період оплати 01 травня 2021 року – 31 травня 2021 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 1 558 грн. 54 коп., період оплати 01 травня 2021 року – 31 травня 2021 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 1 242 грн. 86 коп., період оплати 01 травня 2021 року – 31 травня 2021 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 772 грн. 93 коп., період оплати 01 травня 2021 року – 31 травня 2021 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 1 774 грн. 89 коп., період оплати 01 травня 2021 року – 31 травня 2021 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 1 478 грн. 59 коп., період оплати 01 травня 2021 року – 31 травня 2021 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 297 грн., період оплати 01 травня 2021 року – 31 травня 2021 року;

від 07 червня 2021 року у розмірі 444 грн. 83 коп., період оплати 01 травня 2021 року – 31 травня 2021 року.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 01 травня 2021 року та відповідно застосування приписів ст. 625 ЦК України.

Мотиви суду.

Щодо вимог позову про стягнення боргу за період з 01 жовтня 2005 року по 05 березня 2014 року.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як убачається із наявного витягу права власності реєстрація права власності ОСОБА_1 проведена 05 березня 2014 року на підставі постанови суду та Закону України «Про іпотеку».

При цьому, суду не представлено доказів про те, що договір іпотеки від 07 вересня 2004 року, на підставі якого позивач став власником спірної квартири, містить застереження про переведення боргу попереднього власника та згоду кредитора на таку заміну, що узгоджувалося б із положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, провадження № 61-3604 св 20.

Тобто діючим законодавством не передбачено обов`язку нового власника квартири (крім переходу у спадкуванні) сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі іпотеки, у зв`язку з чим підстави для стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання за період з 01 жовтня 2005 року по 05 березня 2014 року (дата державної реєстрації права власності) відсутні.

Щодо іншої частини позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі – Правила № 630), централізоване опалення – послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа, або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Загальні засади формування тарифів на теплову енергію врегульовані статтею 20 Закону України «Про теплопостачання»

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 77 ЦПК України належним визнається доказ, який містить інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми доказами у відповідності до ст. 80 ЦПК України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, у справі, яка є предметом розгляду, у позивача наявний обов`язок довести факт надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, та відповідно нарахування сум за надані послуги відповідно до тарифів, які діяли у момент надання цих послуг, а у відповідача наявний обов`язок довести факт сплати коштів за надані послуги відповідно до тарифів, які діяли у відповідний період.

Судом установлено та цього не спростовано сторонами, що ККП «Маріупольтепломережа» до будинку АДРЕСА_3 надаються послуги з теплопостачання, які у подальшому розподіляються між квартирами.

Жодних даних про те, що будинок в цілому відключений від централізованого опалення не пред`явлено, а також відповідачем не заперечувався факт отримання таких послуг.

Таким чином ККП «Маріупольтепломережа» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Матеріали справи у достатній мірі підтверджують факт отримання відповідачем послуг за період з 05 березня 2014 року по 01 травня 2021 року, чого не заперечував останній, тому суд вважає доведеним цей факт.

Стороною відповідача заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог за період з жовтня 2005 року по травень 2018 року.

Як роз`яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки суд дійшов висновку про не обґрунтованість заявлених вимог за період з жовтня 2005 року по лютий 2014 року, тому відповідно перевіряє дотримання позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною відповідача, лише за період з 05 березня 2014 року (дата державної реєстрації права власності відповідача на квартиру) по 01 травня 2021 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Між сторонами не існує письмового договору про сплату послуг з теплопостачання, який би визначав строки сплати за спожиті послуги, тому застосуванню підлягає ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» та відповідач зобов`язаний був сплачувати за послуги з теплопостачання щомісяця, тому сплив позовної давності починається з місяця, в якому у позивача виникло право на пред`явлення вимоги.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується з певними фактами, які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване 05 березня 2014 року, початок перебігу позовної давності за вимогами саме до останнього, як власника квартири, має обраховуватися з дня, коли у позивача виникає право пред`явити вимогу до останнього про виконання зобов`язання та не може бути раніше, ніж указана дата виникнення права власності.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 зроблено висновок про те, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалася періодична оплата за послуги теплопостачання: за квітень 2014 року у розмірі 995 грн. 15 коп., за травень 2014 року – 183 грн. 15 коп., січень 2016 року – 488 грн. 44 коп., лютий 2016 року – 727 грн. 13 коп., березень 2016 року – 614 грн. 55 коп., квітень 2016 року – 494 грн. 30 коп., травень 2016 року – 269 грн. 21 коп., листопад 2016 року – 240 грн. 53 коп., грудень 2016 року – 1 013 грн. 52 коп., січень 2017 року – 923 грн. 14 коп., лютий 2017 року – 1 122 грн. 23 коп., березень 2017 року – 73 грн. 67 коп., травень 2017 року – 1 207 грн. 17 коп., серпень 2017 року – 966 грн. 09 коп., листопад 2017 року – 149 грн. 35 коп., січень 2018 року – 1 843 грн. 44 коп., лютий 2018 року – 1 146 грн. 18 коп., березень 2018 року – 1 330 грн. 41 коп., травень 2018 року – 986 грн. 94 коп., червень 2018 року – 372 грн. 63 коп., січень 2019 року – 1 848 грн. 32 коп., березень 2019 року – 1 100 грн. 42 коп., квітень 2019 року – 1 801 грн. 12 коп., травень 2019 року – 1 079 грн. 56 коп., червень 2019 року – 431 грн. 83 коп., лютий 2020 року – 1 804 грн. 94 коп., травень 2020 року – 841 грн. 53 коп., вересень 2020 року – 1 321 грн. 38 коп., квітень 2021 року – 1 112 грн. 77 коп.

При цьому відповідачем не оспорювався розрахунок, наданий позивачем, та не заперечувалося здійснення указаних оплат за послуги теплопостачання.

Отже, враховуючи, що позовна давність за вимогами банку неодноразово переривалася в силу частини першої статті 264 ЦК України, у зв`язку з періодичним вчиненням ОСОБА_1 дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, ККП «Маріупольтепломережа» звернулося до суду із позовом у вказаній справі 13 травня 2021 року, необхідно дійти висновку, що строк позовної давності не пропущений.

За даними розрахунку заборгованості, наданого позивачем в розшифровці особового рахунку, за період з жовтня 2005 року до лютого 2014 року, в який указана квартира не належала відповідачу, розмір заборгованості відповідача становить 8 558 грн. 18 коп.

Розмір заборгованості за період з жовтня 2005 року до травня 2021 року за вказаним розрахунком становить 20 969 грн. 95 коп., а заборгованість за період з березня 2014 року по травень 2021 року відповідно становить 12 411 грн. 77 коп. (20 969 грн. 95 коп. – 8 558 грн. 18 коп. = 12 411 грн. 77 коп.).

При цьому, до вказаного розрахунку не включені відомості про оплату відповідачем заборгованості за наданими останнім квитанціями на загальну суму 10 747 грн. 81 коп., а саме: