Рішення № 99505871, 06.09.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.09.2021 Справа № 554/5316/21

Провадження № 2/554/2297/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого – судді Савченко Л.І.,

при секретарі – Пащенко Д.С.

за участю представника позивача – Книша С.І., відповідача – ОСОБА_1 , представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3 675 грн., посилаючись на те, що він призначений на посаду заступника начальника відділу організації протиепізоотичних заходів Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області наказом від 23.01.2019 року № 32-ОД. За результатами проведеної перевірки головним спеціалістом сектору з питань внутрішнього аудиту Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Присяжнюком С.Л., за участі головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_3 , проведено перевірку матеріалів по факту невідповідності показників спідометрів з даними шляхових листів, встановлено неправомірність та складено довідку за результатами проведеної перевірки. Станом на 05.02.2021 року на виконання наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області комісією проведено вибірковий огляд транспортних засобів Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, за результатами якого встановлено ряд розбіжностей між даними показників спідометрів та даними дорожніх листів, а саме на службовому автомобілі «HUNDAY SONATA”, Д.Н.З. НОМЕР_1 , за даними показників спідометру на момент проведення перевірки фактичний кілометраж складав 98 832 км., за даними подорожнього листа № 8 при повернення до гаражу 15.01.2021 року кілометраж складав 155 868 км. Вищезазначені показники були зазначені у подорожньому листі № 118 за липень 2019 року. В період з липня 2019 року по лютий 2021 року за автомобілем згідно наказів «Про закріплення службових автомобілів були закріплені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Враховуючи розбіжність у кілометражі на зазначений службовий транспортний засіб, зайво списано пального марки А-95 у кількості 6 076 л. на суму 106 330 грн. Дослідженням подорожніх листів та забірних карток на отримання пального за період з липня 2019 року по лютий 2021 року встановлено, що колишнім начальником Управління ОСОБА_4 в результаті внесення недостовірних даних у подорожні листи отримано бензину А-95 в кількості 3 250 грн. на суму 56 875 грн., першим заступником начальника Управління Павловим С.Л. в результаті внесення недостовірних даних у подорожні листи отримано бензину А-95 в кількості 160 л. на суму 2 800 грн., водієм транспортних засобів Управління ОСОБА_7 в результаті внесення недостовірних даних у подорожні листи отримано бензину А-95 в кількості 1370 л. на суму 23 975 грн., провідним бухгалтером Управління ОСОБА_6 в результаті внесення недостовірних даних у подорожні листи отримано бензину А-95 в кількості 1280 л. на суму 22 400 грн. Враховуючи, що відповідачем спричинено матеріальну шкоду, за що передбачена матеріальна відповідальність як працівника підприємства, звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 07 червня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження

У судовому засіданні представник позивача Книш С.І. позов підтримав, додатково пояснив, що ОСОБА_1 з 28.04.2016 року і по теперішній час перебуває в трудових відносинах з позивачем. Наказами Головного управління від 01.12.2017 року № 784 та від 21.01.2020 року № 236-ОД були закріплені службові автомобілі за водіями, зокрема за відповідачем були закріплені два службові автомобілі DAEWOO LEGANZA, НОМЕР_2 , та RAVON R4, д.н.з. НОМЕР_3 , тому він є матеріально-відповідальною особою за матеріальну цінність – бензин, який отримував для автомобілів. Створеною комісією на підставі наказу від 05.02.2021 року був складений Акт щодо зняття фактичних показників спідометрів вказаних транспортних засобів та встановлено що має місце списання надлишкового пального у кількості 6 476 л та 151 л. відповідально. За виявленими фактами були складені Акти звірки показників спідометра з показниками у подорожніх листах, на підстави яких був складений Аудиторський звіт позапланового внутрішнього фінансового аудиту Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 17.05.2021 року. Аудитор встановив на службовому автомобілі DAEWOO LEGANZA, НОМЕР_2 , та RAVON R4, д.н.з. НОМЕР_3 , розбіжність кілометражу становить 57 758 км., внаслідок чого отримано бензину в кількості 170 л. на суму 2 975 грн., на службовому автомобілі RAVON R4, д.н.з. НОМЕР_3 , розбіжність кілометражу становить 1644 км., внаслідок чого отримано бензину в кількості 40 л. на суму 700 грн. Таким чином, ОСОБА_1 завдано шкоди на загальну суму 3 675 грн.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечували, останній вказав, що у позовній заяві не доведено, що матеріальну шкоду підприємству спричинено саме відповідачем, також таких доказів не долучено і до позову. Прохав не приймати до уваги докази долучені до письмових пояснень позивача, оскільки вони подані із порушень вимог ЦПК України.

Заслухавши позивача, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника відділу організації протиепізоотичних заходів Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області наказом від 23.01.2019 року № 32-ОД (а.с.12).

У позовній заяві позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну підприємству у сумі 3 675 грн. за пальне, яке було одержане внаслідок внесення недостовірних даних у подорожні листи.

При цьому, у позові позивач зазначає, що матеріальної шкоди відповідачу завдано у зв`язку із встановленням ряду розбіжностей між даними показників спідометрів та подорожніх листів на автомобіль «HUNDAY SONATA”, Д.Н.З. НОМЕР_1 ., тоді як жодних доказів про закріплення вказаного автомобіля за ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Натомість на обґрунтування позову позивачем вказується, що вказаний автомобіль був закріплений за іншими водіями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Системний аналіз положень ст.ст.4,5 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України дає підстави для висновку, що позов може бути подано особою виключно для захисту порушеного, не визнаного або оспорюваного права і обраний позивачем спосіб захисту повинен відновлювати таке право.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що слідує із ч.1 ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність

за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Згідно ч.2 ст. 130 КЗпП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

З урахуванням викладеного до категорії прямої дійсної шкоди належить, в тому числі недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи або в іншої особи, якій матеріальні цінності передані у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків. Матеріальна відповідальність за недостачу матеріальних цінностей можлива лише в разі недостачі понад норму природної втрати.

Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій.

Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.

Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є

вина.

Зі змісту частини другої статті 130 КЗпП матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди.

Причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим (безпосереднім).

Прямий зв`язок - це такий, за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає з дій чи бездіяльності працівника.

У будь-якому разі працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливає з його дій чи бездіяльності.

Адже згідно зі змістом частини другої статті 130 КЗпП матеріальна відповідальність працівника за трудовим правовідношенням має особистий характер. Це пов`язано з тим, що виконувати доручену йому роботу працівник повинен особисто (стаття 30 КЗпП).

Враховуючи, що докази подані представником позивача до письмових пояснень судом, на підставі ч.8 ст. 83 ЦПК України, прийняті не були, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту спричинення матеріальної шкоди працівником підприємству, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України та стягує їх із Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь держави у сумі 2 270 грн., оскільки при подачі позову до суду вони сплачені не були.

Керуючись ст.ст.12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути із Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь держави судовий збір у сумі 2 270 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач –Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, місце знаходження: 36020 м.Полтава, вул.Воскресенський узвіз, 7, код ЄДРПОУ 40358617.

Відповідач –ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Повне рішення складено 10 вересня 2021 року.

Суддя Л.І. Савченко