Рішення № 99502775, 27.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10244/21

2-а/308/427/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Йорданії, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Цебрик Любомир Васильович до

Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Ужгород, вул. О. Кошового, буд. 2, та

Департаменту патрульної поліції, що знаходиться за адресою: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3,

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕОА №4540473 від 25.07.2021 року, винесеної інспектором поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенантом поліції Шелеснак Мар`яною Андріївною за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що вважає дану постанову незаконною, невмотивованою та безпідставною з огляду на те, що розгляд даної справи відбувся українською мовою, без залучення перекладача. Процес розгляду справи інспектором не відповідає вимогам ст. 279 КУпАП, обставини передбачені ст. 280 КУпАП не з`ясовувалися, права позивача як особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, всупереч вимогам ст. 268 КУпАП, роз`яснені не були, інспектор поліції не спілкувалась з позивачем на зрозумілій йому арабській мові. Окрім цього, посилається на те, що інспектором поліції не притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності за керування автомобілем із технічною несправністю в темну пору доби з непрацюючим заднім габаритом. Також позивач вказує на те, що оскільки позивач оспорив і не визнав вчинення ним адміністративного правопорушення, інспектор повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення, інспектор не зазначила в постанові, який саме пункт ПДР порушено позивачем під час ймовірного керування ним автомобілем із технічною несправністю. У постанові не наведено про дослідження доказів відповідачем під час розгляду справи відносно позивача. Поліцейською не було зазначено доказів відсутності у позивача посвідчення водія. Окрім цього, позивач зазначає, що відповідачем було порушене його право на правову допомогу, вказує, що з огляду на нероз`яснення такого права через відсутність перекладача. Додатково вказує, що його не було сповіщено про день, час та місце розгляду справи. Розгляд інспектором справи носив формальний характер. На підставі викладеного позивач просить суд скасувати зазначену постанову.

Сімнадцятого серпня 2021 року представник позивача – адвокат Цебрик Л.В. надав письмові пояснення по суті спору, в яких послався на відсутність у діях його підзахисного події

та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП з огляду на те, що позивач не керував автомобілем 25.07.2021 року о 23 год. 34 хв. у той момент, коли до нього підійшов інспектор, а тому інспектор не мав права перевіряти документи. Додатково пояснив, що позивач надав поліцейському йорданське посвідчення на право керування автомобілем, що відповідає пункту 30 Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ № 340 від 08.05.1993 року. Крім цього, представник зауважив, що до постанови не додано жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанова є необґрунтованою. До пояснення представник також додав копію довідки ДВНЗ «УжНУ» від 16.08.2021 року, копію посвідчення водія, виданого Королівством Йорданія, копію паспорта громадянина Йорданії, виданого на ім`я позивача.

У судове засідання позивач не з`явився, однак його представник – адвокат Цебрик Л.В. подав до суду заяву, згідно з якою просив суд розглянути дану справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явилися, відзиву не подали, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

П`ятнадцятого липня 2021 року інспектором УПП в Закарпатській області лейтенантом поліції Шелеснак Мар`яною Андріївною винесено постанову серії ЕАО № 4540473 відносно ОСОБА_1 , громадянина Йорданії, про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно з постановою серії ЕАО № 4540473 від 25.07.2021 року, ОСОБА_1 25.07.2021 року о 23 год. 20 хв. у м. Ужгороді по вул. Собранецькій, 13 керував автомобілем із технічною несправністю, у темну пору доби не працював задній габарит, водій, керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1а`ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Із посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої 23.03.2017 року, орган, що видав 2101, вбачається, що позивач є громадянином Йорданії.

Згідно з свідоцтвом від 20.02.2017 року про складення іспитів на середню освіту позивачем за спеціальністю авто-електрика, перекладеного з англійської мови, копія якого міститься в матеріалах справи, та довідки ДВНЗ "УжНУ" за № 52-11/4705 від 16.08.2021 року, позивач є студентом 3-ого курсу інженерно-технічного факультету Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» з англійською мовою навчання.

Паспортом виданим на ім`я позивача серії 0373116 від 19.02.2017 року, посвідкою на тимчасове проживання серії ТР166172 від 23.03.2017 року підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється громадянином Йорданії.

З водійських прав серії Е537910 від 24.02.2016 року, виданих на ім`я позивача Королівством Йорданії, вбачається, що у ньому відсутні нумерація реквізитів, місце народження позивача, його підпис, які згідно п. 4 додатку № 6 до Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року є обов`язковими для національного посвідчення водія. Окрім цього, піктограми категорій транспортних засобів, на керування якими дійсне посвідчення, відрізянються від тих, які визначені пукнтом 11 додатку № 6 вищевказаної конвенції, які є також обов`язковими реквізитами національного посвідчення водія, згідно даного нормативно-правового акта.

Оцінивши належним чиномвстановлені фактичні обставини справи та докази, які їх підтверджують, суд прийшов до наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою КабінетуМіністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 (далі - ПДР) та ст. 286 КАС України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а саме адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав,свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Конституції України принципу, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування

обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним

засобом.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.5 ПДР України визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з пунктом 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.4а ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР України, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 цих Правил.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ПДР України, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Приписами статті 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися

належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в

автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вказана обставина заперечується позивачем та на підтвердження права на керування транспортним засобом до матеріалів справи долучено копію посвідчення водія, виданого позивачу Королівством Йорданія.

Згідно з пунктом 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Разом з цим, як вбачається з Статусу Конвенції про дорожній рух 1968 року - Королівство Йорданія не ратифкувало зазначену конвенцію та не приєдналося до неї. Окрім цього, як було встановлено вище, національне водійське посвідчення позивача не відповідає вимогам даної конвенції, оскільки в ньому відсутні нумерація реквізитів, місце народження позивача, його підпис, які згідно п. 4 додатку № 6 до Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року є обов`язковими для національного посвідчення водія. Разом з цим піктограми категорій транспортних засобів, на керування якими дійсне дане посвідчення, відрізянються від тих, які визначені пукнтом 11 додатку № 6 вищевказаної Конвенції, які є також обов`язковими реквізитами національного посвідчення водія, згідно даного нормативно-правового акта.

Таким чином, посвідчення водія позивача, видане Королівством Йорданія не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, а тому воно самостійно, без міжнародного посвідчення водія не надає останньому право на керування транспортними засобами на території України.

Щодо посилання позивача, на необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 2 та 4 ст. 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283 КУпАП.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення норматив і вмісту

забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями128,129, статтею132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті140, частинами шостою, сьомою статті 152-1КУпАП.

Таким чином, нормами законодавства не передбачено необхідності складення протоколу про адміністративне правопорушення, та встановлено, що при розгляді справи виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.

Одночасно, позивач вказує на те, що йому не було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, не було надано йому можливість скористатися правовою допомогою, справа розглянута без залучення перекладача.

Згідно з п. 4 розділу ІV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції № 1376 від 06.11.2015 року, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад (ст. 274 КУпАП).

У ході розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Королівства Йорданії, прибув в Україну з метою навчання в Державному вищому навчальному закладі «Ужгородський національний університет» з англійською мовою навчання, українською мовою позивач не володіє.

Доказів того, що позивачу було роз`яснено його права, в тому числі на зрозумілій для нього мові, передбачені ст. 268 КУпАП, матеріали справи не містять.

Також відсутні відомості, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення було забезпечено участь перекладача, що свідчить про порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист і є безумовною

підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд констатує, що під час розгляду справи про адміністративнге правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови порушено вимоги ст.ст. 268, 274, 280 КУпАП, у тому числі щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом, а тому вимоги позивача щодо скасування постанови є обгрунтованими.

Що стосується вимоги позивача про закриття справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до висновку, що позивач не довів обставини, на які він посилється як підставу для закриття провадження, а саме відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки не надав доказів того, що наявне у нього посвідчення водія іноземної держави відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожніх рух, а також самостійно (без посвідчення міжнародного зразка) надає останньому право на керування транспортними засобами на території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, враховуючи, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідачем допущено грубі порушенням норм КУпАП, однак факт наявності складу адміністративного правопорушення у діях останнього у процесі розгляду справи не спростовано, суд дійшов до висновку про те, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕОА № 4540473 від 25 липня 2021 року, слід скасувати та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу, який виніс оскаржувану постанову, а саме - Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, під час якого з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів забезпечити виконання вимог ст. 268, 274, 280 КУпАП, у тому числі щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі

виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції належить стягнути на користь позивача 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) на відшкодування понесених ним витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову серії ЕОА №4540473 від 25.07.2021 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, винесену інспектором поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенантом поліції Шелеснак Мар`яною Андріївною, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРА ЕРНСТА, будинок 3 - 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Зарева