Рішення № 99500006, 02.09.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/914/19

Провадження № 2/691/53/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судових засідань Штепи О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог – органу опіки та піклування Городищенської РДА Черкаської області, служби у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог – органу опіки та піклування Городищенської РДА Черкаської області, служби у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 20.06.2017 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем по справі. Від шлюбу мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення спільного проживання, вони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання сина. На момент подачі позову до суду, відповідач без її згоди утримує їх дитину за своїм місцем проживання в с. Сагунівка Черкаської області. Про дані обставини, вона повідомляла компетентні органи. Розпорядженням Черкаської РДА Черкаської області від 17.07.2019 року визначено місце проживання з нею, проте відповідач відмовляється виконувати рішення органу виконавчої влади. Відповідач не дбає про інтереси сім`ї, їх спільне з ним проживання стало для неї неможливим. Спільне проживання не склалося. На разі їх сім`я фактично розпалась з причини відсутності взаєморозуміння та поваги між ними. Подружні стосунки вони не підтримують, припинили фактично спільне проживання і не мають бажання бути разом. Подальше сумісне життя і збереження сім`ї вважає неможливим, а тому зберігати шлюб стало недоцільним, його необхідно розірвати, як такий, що суперечить її інтересам. Враховуючи викладене, просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3 , визначити місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею та стягнути судові витрати.

У судовому засідання позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

У судовому засідання відповідач та його представник не заперечували щодо розірвання шлюбу, проте заперечували щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю, посилаючись на те, що за два роки мати кілька разів до дитини навідувалась і була поряд до п`яти хвилин, не цікавиться життям дитини, не доглядала за нею, отримує дитячі гроші мати, проте на дитину вони не використовуються.

Представник служби у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, проте до суду надіслав пояснення в яких зазначив, що до органу опіки та піклування Черкаської РДА звернулась ОСОБА_1 , жителька с. Петрики Городищенського району Черкаської області, із заявою щодо визначення місця проживання її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою обстеження умов проживання та виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батька ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 . Згідно з актом обстеження від 11.07.2019 року на момент відвідування будинок був зачинений, охоронявся собакою, з будинку долинали голоси, однак двері ніхто не відчинив. На подвір`ї прибрано, будинок охайний, доглянутий. Зі слів сусідів ОСОБА_2 , він проживає разом з матір`ю та дитиною, з сусідами спілкуються мало, скарг на нього немає. На телефонні дзвінки батько дитини ОСОБА_2 не відповідав, до служби у справах дітей з означеного питання не звертався. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Черкаської РДА 16.07.2019 року, на яке з`явився ОСОБА_2 , була розглянута заява ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду було прийняте рішення комісії від 16.04.2019 року № 8 та відповідне розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 17.07.2019 року № 170 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Проте батько дитини ОСОБА_2 , з яким на той час проживав малолітній син ОСОБА_6 , не повернув дитину колишній дружині і подав до суду заяву про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини разом з батьком. У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник заявили клопотання зобов`язати службу у справах дітей ЧРДА повторно розглянути на комісії питання про доцільність проживання малолітньої дитини з батьком, наголошуючи, що під час надання першого рішення комісії від 16.07.2019 року не були враховані всі фактичні обставини справи. На виконання відповідної ухвали суду та на підставі заяви ОСОБА_2 повторно на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Черкаської районної державної адміністрації 03.06.2020 розглянуто питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.06.2017 року. Але ОСОБА_1 проживає у м. Черкаси із співмешканцем.

Представниками служби у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації та спеціалістом Сагунівської сільської ради Шапошник В. В. було обстежено умови проживання та виховання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_7 . На комісії, засідання якої відбулося 03.06.2020, заслухано думку матері та батька дитини, враховано, що мати та батько мають рівні права щодо виховання дитини, створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, як за місцем проживання батька так і за місцем проживання матері. За результатами розгляду та обговорення означеного питання членами комісії одноголосно ухвалено рішення про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_1 почергово по 1 місяцю у кожного з батьків та надано відповідні рекомендації. З наведеного зрозуміло, чому винесено рішення, яке суперечить попередньому, а саме: на момент повторного розгляду означеного питання на комісії з питань захисту прав дитини Черкаської райдержадміністрації малолітній ОСОБА_5 , 2017 р. н., тривалий час проживав з батьком, мати ОСОБА_1 майже три місяці не підтримувала зв`язок з сином, зі слів ОСОБА_1 , батько дитини продовжував чинити їй перешкоди у спілкуванні з сином.

Суд, вислухавши позивача та відповідача та їх представників, вивчивши письмові пояснення служби у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилалася позивач в позовній заяві як на підставу своїх вимог, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає наступне.

Згідно зі ст.ст. 104, 105 та 110 СК України, однією із підстав припинення шлюбу є його розірвання, яке може відбуватися на підставі рішення суду за позовом одного з подружжя.

Відповідно до положень ст.ст. 111-112 СК України, суд з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, вживши всіх заходів щодо примирення подружжя та встановивши, що їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, - постановляє рішення про розірвання шлюбу.

Оскільки, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, позивач уже тривалий час проживає зі співмешканцем ОСОБА_8 , від спільного проживання у них народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 суд, враховуючи викладене, вважає, що дана сім`я фактично розпалась, шлюб існує лише юридично, суперечить інтересам позивача і його необхідно розірвати.

Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право, після розірвання шлюбу, надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач просить, після розірвання шлюбу, змінити прізвище на дошлюбне « ОСОБА_10 ».

Щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 150-157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати,батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків,з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно зі ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно з актом обстеження від 02.06.2020 року складеного представниками служби у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації Гребеник В.С., ОСОБА_11 , та спеціалістом Сагунівської сільської ради ОСОБА_12 - ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у будинку за зазначеною адресою разом з малолітнім сином ОСОБА_5 та матір`ю ОСОБА_13 . Житло складається з 5 кімнат, кухні, санвузла. У будинку наявне газове опалення, централізоване водопостачання та водовідведення. У помешканні достатньо меблів, побутової техніки, чисто, прибрано. У дитини ОСОБА_14 є окрема кімната, де облаштовані місця для сну, відпочинку, ігор. Хлопчик забезпечений сезонним одягом, взуттям, іграшками. Батько ОСОБА_2 забезпечує належні умови для повноцінного проживання та виховання сина ОСОБА_5 (копія акту обстеження умов проживання від 02.06.2020 року міститься у матеріалах справи).

Згідно з актом обстеження від 19.05.2021 року складеного представниками служби у справах дітей Черкаської міської ради Зубалій Н.А., ОСОБА_15 - мати дитини ОСОБА_1 проживає без реєстрації у приватному будинку АДРЕСА_3 , за означеною адресою зареєстровані та мають постійне місце проживання: ОСОБА_8 , 1998 року народження, - цивільний чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , 1972 року народження, - його мати, ОСОБА_17 , 1976 року народження, - його батько, ОСОБА_18 , 1950 року народження, - його бабуся. Житло складається з 3 кімнат. Умови проживання задовільні, будинок газифікований, з централізованим водопостачанням та автономним водовід веденням. Помешкання умебльоване, в наявності необхідна побутова техніка, предмети побутового вжитку. Для дитини ОСОБА_14 , зі слів матері ОСОБА_1 , відведена окрема кімната, де є ліжко, шафа для одягу, комод, місце для ігор та відпочинку (копія акту обстеження умов проживання від 19.05.2020 року міститься у матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи, той факт, що позивач добровільно, за домовленістю, віддала сина бабусі ОСОБА_13 на період близько місяця, коли вона вирішить питання щодо облаштування житла, те, що батько ОСОБА_2 добровільно не повертав дитину, не давав можливості спілкуватись матері з сином, враховуючи акти обстежень житлово-побутових умов, склади сімей, в яких проживатиме малолітня дитина, суд приходить до висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 , що буде відповідати принципу «найкращих інтересів дитини». Також, суд бере до уваги вік малолітнього ОСОБА_5 , який становить неповних чотири роки та вважає, що в цьому віці у дитини є природна потреба перебувати під постійним піклуванням саме матері, а не батька.

Щодо судових витрат, то суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову, - на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, те, що відповідач ОСОБА_2 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.02.2015 року, то судові витрати позивача, а саме судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок слід відшкодувати за рахунок державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 – 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110-112, 113, 141, 150-157, 160, 161 Сімейного Кодексу України, суд,

УХВАЛИВ :

позов задоволити. Шлюб, зареєстрований 20.06.2017 року Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаської області, актовий запис № 143, між ОСОБА_2 та ОСОБА_19 , - розірвати.

Після розірвання шлюбу, позивачу ОСОБА_1 , прізвище змінити на дошлюбне « ОСОБА_10 ».

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини – ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_20 .

Судові витрати позивача, а саме судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок відшкодувати за рахунок державного бюджету України.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 09.09.2021 року.

Суддя В. О. Черненко