YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Голосіївський районний суд міста Києва

Ухвала суду № 99497252, 09.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Дата ухвалення

09.09.2021

Номер справи

752/19881/21

Номер документу

99497252

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Справа № 752/19881/21

Провадження № 2-з/752/751/21

У Х В А Л А

09 вересня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення авансу та сплату неустойки штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_3 про повернення авансу та сплату неустойки, в якій просила стягнути на її користь аванс за попереднім договором від 28.11.2019 року в розмірі 75 139 350,00 грн. (еквівалент 2 750 000,00 доларів США) та штраф в розмірі 54 646 800,00 грн. (еквівалент 2 000 000,00 доларів США).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2019 року у письмовій формі між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язались протягом певного строку - до 31.08.2020 року укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

На виконання обов`язків покупця, визначених умовами укладеного попереднього договору, ОСОБА_1 були передані грошові кошти в якості авансу та вчинено всі необхідні дії, що залежали від неї для укладення основного договору, проте, продавець ОСОБА_3 не виконав умов укладеного попереднього договору, ухилився від укладення основного договору та не здійснив будь-яких заходів щодо укладення основного договору з власної ініціативи, що зумовило звернення ОСОБА_1 до суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.08.2021 року відкрито провадження у справі.

07.09.2021 року позивач через свого представника звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 та заборони вчиняти будь-які дії по його відчуженню на користь третіх осіб, а саме:

-земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2117627732231, кадастровий номер 3223155400:03:032:0047, площа 0,1286 га (адреса: АДРЕСА_1 );

-приміщення, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1335584680000, загальна площа 54,4 м2, за адресою: АДРЕСА_2 ;

-нежитлове приміщення, І поверх, літ. А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1271472680000, загальна площа 31,6 м2, за адресою: АДРЕСА_3 ;

-садовий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30467842, загальна площа 675,1 м2, житлова площа 107,5 м2, за адресою: АДРЕСА_4 ;

-дачний будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35519313, загальна площа 1 096,5 м2, житлова площа - 151,5 м2, за адресою: АДРЕСА_1 ;

-квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30891075, загальна площа 123,90 м2, житлова площа - 67,90 м2, за адресою: АДРЕСА_5 ;

-машиномісце № НОМЕР_1 в підвалі 2підземного дворівневого паркінгу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30848528, загальна площа - 13,7 м2, номер запису 66374 в книзі 410-66, за адресою: АДРЕСА_6 ;

-частку корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Студіопак Технології», ідентифікаційний код юридичної особи - 36756925, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01133, місто Київ, вул. Лесі Українки, буд. 21, розмір частки відповідача в статутному фонді товариства становить 2 326 850,00 грн.;

-частку корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Джерман Пауер Груп», ідентифікаційний код юридичної особи - 35033658, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 04050, місто Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, розмір частки відповідача в статутному фонді товариства становить 20 400,00 грн.;

-частку корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Студіопак Україна Лімітед», ідентифікаційний код юридичної особи - 34414815, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01133, місто Київ, бул. Лесі Українки, буд. 21, розмір частки відповідача в статутному фонді товариства становить 631 334,86 грн.

Заяву мотивувала тим, що невжиття таких заходів істотно ускладнить виконання рішення суду; сума, яка пред`явлена до стягнення, є значною, що, на думку позивача, може зумовити приховування грошових коштів з метою унеможливлення фактичного виконання судового рішення; спосіб забезпечення є співмірним позовним вимогам, а обраний спосіб забезпечення позову жодним чином не порушує законних інтересів відповідача, в той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, надходжу до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2019 року між сторонами укладено попередній договір, предметом якого сторони, у термін, встановлений у цьому попередньому договорі, зобов`язуються на умовах, що визначені цим попереднім договором, укласти основний договір, за яким продавець продає покупцю, а покупець купує у продавця будинок і земельну ділянку та сплачує за них продавцю обумовлену цим попереднім договором ціну. Основний договір має бути укладено сторонами у письмовій формі у термін до 31.08.2020 року включно. Умовами попереднього договору передбачено на підтвердження дійсності намірів на наступне укладення основного договору покупця сплата до підписання попереднього договору покупцем продавцю авансу в розмірі 13 190 485,00 грн., у строк до 31.12.2019 року - авансу у розмірі 1 450 000,00 доларів США, у строк до 31.09.2020 року - авансу у розмірі 1 000 000,00 доларів США. Крім того, п. 8.5. попереднього договору визначено обов`язок продавця сплатити покупцю штраф у розмірі 2 000 000,00 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, за змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19).

Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом позову у справі є вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 129 786 150,00 грн. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

З огляду на викладене суд вважає, застосування заходів забезпечення позову, обраних позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Аналіз положень ст. ст. 149, 151 ЦПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 року по справі № 824/239/2018 зазначив, що судове рішення як найвищий акт правосуддя повинно бути виконуваним, оскільки виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд вказує, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на все майно боржників у межах суми вимог при відсутності відомостей про вартість такого майна є не виконуваним.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Проте, як видно з заяви про забезпечення позову, представник позивача просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 та заборони вчиняти будь-які дії по його відчуженню на користь третіх осіб.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 129 786 150,00 грн.

На підтвердження вартості майна заявником надано оголошення про визначення орієнтовної ринкової вартості подібного майна, що дає суду підстави для висновку про співмірність та адекватність заходу забезпечення, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам.

Також, до заяви про забезпечення позову позивачем на підтвердження своєї позиції додано Інформацію з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03.09.2021 року та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань осіб від 03.09.2021 року.

Отже, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, а наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам. При цьому, судом враховується таке: відповідачем не вживалися дії щодо повернення грошових коштів, сплачених позивачем як аванс; поведінку відповідача щодо ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань за попереднім договором; розмір заявлених вимог, а також те, що відсутність наміру сторони відчужити майно не є підставою для відмови у забезпеченні позову.

При цьому, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту майно, в тому числі й на частки у статутних фондах товариств, які є особливим видом майна, лише тимчасово обмежить права відповідача щодо розпорядження цим майном, яке фактично перебуває у його володінні, проте, такі заходи не перешкоджають здійсненню відповідачем права користування та володіння майном та вчинення господарської діяльності, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Крім того, вжиття заходів забезпечення шляхом заборони вчиняти дії по його відчуженню на користь третіх осіб також не обмежує право відповідача користування майном. Отже, заходи забезпечення позову очевидно є співмірними з предметом заявлених у справі позовних вимог.

Крім того, суд надходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення її прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи майно буде відчужене на користь інших осіб, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, що призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Враховуючи вказане, заява представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 149-153, 154, 157 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення авансу та сплату неустойки штрафу - задовольнити.

Накласти арешт на майно ОСОБА_3 та заборону вчиняти будь-які дії по його відчуженню на користь третіх осіб, а саме:

-земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2117627732231, кадастровий номер 3223155400:03:032:0047, площа 0,1286 га (адреса: АДРЕСА_1 );

-64/100 приміщення, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1335584680000, загальна площа 54,4 м2, за адресою: АДРЕСА_2 ;