Вирок № 99494967, 09.09.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/871/17

Провадження № 1-кп/617/11/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

прокурора – Карапетян Л.А.,

педагога – ОСОБА_1 ,

потерпілої (законного представника потерпілої ОСОБА_2 ) – ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_4 (цивільного позивача) – ОСОБА_5 ,

цивільного відповідача – ОСОБА_6 ,

захисника – Максименка О.В.

та обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанську Харківської області кримінальне провадження № 12016220260000748 від 11.07.2016 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вовчанська Харківської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, непрацюючого,одруженого, маючого на утриманні сина ОСОБА_8 , 2011 року народження та сина ОСОБА_9 , 2017 року народження, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_7 11.07.2016 року приблизно о 11 год. 00 хв. керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ - 21154» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автодорозі «Харків-Вовчанськ» зі сторони м. Вовчанська у напрямку м. Харкова зі швидкістю близько 30 - 40 км/год. В районі 71 км. + 370 м. вказаної автодороги, ОСОБА_7 , перед зміною напрямку руху ліворуч, проявив неуважність, не переконався в безпеці своїх дій, грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», та скоїв зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ – 2121» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в цей час рухався в попутному напрямку зі сторони м. Вовчанська у напрямку м. Харкова, під керуванням ОСОБА_6 та виконував його обгін, в наслідок чого:

згідно висновку судово-медичної експертизи № 1154 – А/16 від 02.11.2016 року, пасажир автомобілю марки «ВАЗ – 21154» ОСОБА_4 , 2012 року народження, отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, у вигляді важкої черепно-мозкової травми та важкої закритої торакоабдомінальної травми;

згідно висновку судово-медичної експертизи № 197-ОКБ/16 від 05.10.2016 року, пасажир автомобіля марки «ВАЗ – 21154» ОСОБА_3 , 1989 року народження, отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я, у вигляді поперечного уламкового перелому середньої третини ключиці зі зміщенням дистального відламка донизу на діаметр кістки з розривом ключично-акроміального зчленування;

згідно висновку судово-медичної експертизи № 214-ВЛ/16 від 09.11.2016 року ОСОБА_2 , 2008 року народження, отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за критерієм тривалого розладу здоров`я, у вигляді підокісного перелому промневої кістки та підокісного перелому ліктьової кістки в нижній третині;

Порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України збоку водія ОСОБА_7 знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а також спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, пояснивши при цьому, що автомобіль марки «ВАЗ – 2115», яким він керував 11.07.2016 року під час зіткнення вже фактично завершив поворот з автодороги «Харків – Вовчанськ», йому не були відкриті матеріали стороною обвинувачення. Від дачі інших пояснень відмовився, посилаючись на положення ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його вина у фактично скоєному підтверджується наступними зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 11.07.2016 року вона разом із дочкою ОСОБА_2 зустрілися із ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у м. Вовчанську. Купили торт та на машині «ВАЗ – 2115», поїхали до смт. Вільча Вовчанського району. За кермом сидів ОСОБА_7 . ОСОБА_5 сиділа на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_2 сиділа за водієм, посередині сидів ОСОБА_4 , а вона сиділа праворуч біля дверей. Обставини дорожньо-транспортної пригоди не пам`ятає. Прийшла до свідомості лише у лікарні. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди вона та її дочка отримали тілесні ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що у 2016 році вона потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, обставини якої вона не пам`ятає.

Допитаний під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що влітку 2016 року, у світлу пору доби він виїхав по роботі разом із ОСОБА_6 на автомобілі «Ніва» з м. Вовчанська Харківської області у напрямок м. Харкова. За кермом сидів ОСОБА_6 . Проїхавши переїзд та виїхавши з м. Вовчанська, вони пішли на обгін автомобіля марки «Тойота Прадо», який рухався у попутному напрямку, в цей час він дивився праворуч. Повернувшись обличчям по ходу руху, він побачив, як автомобіль марки «ВАЗ – 2115», котрий рухався перед автомобілем «Тойота Прадо», почав знижувати швидкість руху та здійснювати поворот ліворуч. ОСОБА_6 почав різко гальмувати. Відбулось зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ – 2115», який після удару перевернувся. А автомобіль, в якому рухався він, зупинився у кюветі праворуч. У нього сильно боліла спина. ОСОБА_6 виліз з машини та кинувся допомагати людям, які були у автомобілі «ВАЗ – 2115»

Допитаний під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що він разом із ОСОБА_12 у світлу пору доби їхали у м. Харків із м. Вовчанська Харківської області на автомобілі «Тойота Прадо». За кермом сидів ОСОБА_12 . Перед ними рухався автомобіль «ВАЗ – 2115». Після того, як вони виїхали за межі м. Вовчанська, рухались зі швидкістю близько 60 км/год., потрохи доганяючи «ВАЗ – 2115». Автомобіль «ВАЗ – 2115» увімкнув покажчик повороту ліворуч для повороту на с. Вільча. В цей час їх обігнав автомобіль марки «ВАЗ – 2121». Відбулось зіткнення із автомобілем «ВАЗ – 2115», який закінчував поворот ліворуч, його задня частина ще залишалась на проїжджій частині, та автомобілем «ВАЗ – 2121». Зіткнення відбулось на зустрічній полосі руху транспортних засобів. «ВАЗ – 2115» перекинувся. Вони зупинились та почали надавати допомогу учасникам ДТП, він викликав медичну допомогу.

Допитаний під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що 11.07.2016 року він їхав зі швидкістю близько 60 км/год на автомобілі марки «Тойота Прадо» разом із ОСОБА_11 з м. Вовчанська Харківської області у бік м. Харкова. Попереду, на відстані близько 50 м. рухався автомобіль марки «ВАЗ – 2115», який перед першим поворотом на смт. Вільча зменшив швидкість, увімкнув покажчик лівого повороту та почав повертати ліворуч. Зустрічних автомобілів не було. Автомобіль на якому він рухався почав обганяти «ВАЗ – 2121», який після обгону ударив «ВАЗ – 2115», який закінчував поворот. Зіткнення транспортних засобів відбулось на полосі зустрічного напрямку руху, в той час, коли «ВАЗ – 2115» ще не закінчив маневр – поворот ліворуч на смт. Вільча та частково знаходився на проїжджій частині дороги, по якій вони рухались.

Допитаний під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є працівником прикордонної служби. 11.07.2016 року на належному йому автомобілі марки «ВАЗ – 2121» він повертався із наради у м. Вовчанську на відповідальну дільницю – пограничну службу відділ «Веселе» разом із ОСОБА_10 . Їхали зі швидкістю близько 70-80 км/год. по автодорозі у бік м. Харкова. Видимість була необмежена. Попереду нього у попутному напрямку, зі швидкістю 60-70 км/год рухався автомобіль марки «Тойота Прадо». Пересвідчившись, що не має транспортних засобів у зустрічному напрямку, він, увімкнувши покажчик повороту ліворуч, почав обгін автомобіля «Тойота Прадо» за яким у попутному напрямку рухався автомобіль марки «ВАЗ – 2115». Обігнавши «Тойота Прадо», він продовжив здійснювати обгін «ВАЗ – 2115». В ту мить, коли він здійснював обгін «ВАЗ – 2115», автомобілі почали зближуватись – «ВАЗ – 2115» почав здійснювати маневр ліворуч. Він різко загальмував, вивернув кермо праворуч, однак уникнути зіткнення автомобілів не представилось можливим. Він зупинився у кюветі, а автомобіль «ВАЗ – 2115» на обочині ліворуч. Вибравшись з машини, почав допомагати людям, які знаходились у «ВАЗ – 2115», витягати їх з машини. У всіх людей, які перебували у «ВАЗ – 2115» були тілесні ушкодження. На вказаній ділянці дороги роздільної полоси не було, знак перехрестя також був відсутній.

Свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду пояснив, що він є слідчим СУ ГУНП в Харківській області. В його провадження перебувало кримінальне провадження щодо дорожнього транспортної пригоди, яка відбулась 11.07.2016 року за участю водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Під час досудового розслідування ним проводився допит учасників ДТП, роз`яснювались їх права та обов`язки, проводились слідчі експерименти, призначались експертні дослідження. При проведенні слідчого експериментів, він опитував учасників, здійснював заміри, складав відповідні протоколи, оголошував їх зміст, ознайомлював, після чого присутні розписувались. Були проведені слідчі експерименти за участю водіїв ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 він проводив на місці події. Слідчий експеримент із ОСОБА_12 він не проводив, оскільки він надав ідентичні пояснення із ОСОБА_11 , який також був очевидцем ДТП, вони рухались у одному транспортному засобі.

Експерт ОСОБА_14 під час судового розгляду пояснив, що при проведенні автотехнічної експертизи щодо встановлення кутів зіткнення транспортних засобів в момент зіткнення, він особисто проводив їх огляд. При проведенні експертних досліджень в рамках вказаного кримінального провадження він брав до уваги дані, зазначені слідчим, а також матеріали провадження, з якими він ознайомлювався.

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.07.2016 року, під час проведення якого була оглянута ділянка автошляху 71 км. + 371 м. «Харків – Вовчанськ – КПП Чугунівка» та встановлені обставини ДТП, пошкоджені транспортні засоби марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Встановлено: вид покриття – асфальтобетонне, стан покриття – сухе, дорожнє покриття для двох напрямків, місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожнього знаку – населений пункт на синьому фоні, загальний стан видимості дороги – необмежений, зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія – необмежена. Була складена схема ДТП (т. 2 а.с. 12-19).

Даними фототаблиці до протоколу огляду місця ДТП від 11.07.2016 року, на яких зафіксований вид місця ДТП (т. 2 а.с. 20-27).

Даними протоколу огляду і затримання транспорту від 11.07.2016 року, під час проведення якого автомобіль марки «ВАЗ – 21154», реєстраційний номер НОМЕР_1 був оглянутий та затриманий. Виявлені значні механічні пошкодження (т. 2 а.с. 29).

Даними протоколу огляду і затримання транспорту від 11.07.2016 року, під час проведення якого автомобіль марки «ВАЗ – 2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 був оглянутий та затриманий. Виявлені значні механічні пошкодження (т. 2 а.с. 30).

Даними висновку результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого 11.07.2016 року у ОСОБА_6 ознак сп`яніння не виявлено (т. 2 а.с. 52).

Даними посвідчення водія серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_6 має право керування транспортними засобами категорії «А» та «В» (т. 2 а.с. 53).

Даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , згідно якого власником транспортного засобу – автомобілю марки «ВАЗ – 212140», реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 53).

Даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , згідно якого власником транспортного засобу – автомобілю марки «ВАЗ – 211540», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 96).

Даними судової автотехнічної експертизи № 134/17 від 10.03.2017 року, згідно висновку якої в дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ – 2115» ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1 ПДР України (т. 2 а.с. 106 – 108).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.03.2017 року, під час проведення якого ОСОБА_6 показав та розказав про обставини дорожньо-транспортної пригоди 11.07.2016 року за його участю. ОСОБА_6 зазначив, що 11.07.2016 року біля 11 год. 00 хв. він керував автомобілем марки «ВАЗ – 2121» на якому рухався з боку м. Вовчанська в напрямку м. Харкова з пасажиром, який сидів на передньому пасажирському місці, без вантажу. Стояла суха погода, дорожнє покриття буле сухе. Дорожня розмітка відсутня. Будь-які попереджувальні знаки про наявність перехрестя або населеного пункту були відсутні. З лівого боку знаходилося поле із кукурудзою та високими кущами, які закривали видимість. Під час руху за межами населеного пункту зі швидкістю біля 90 км/год він побачив, що попереду нього рухається автомобіль «Тойота – Прадо», швидкість якого була близько 70 км/год. Поступово він наздогнав вказаний автомобіль, а коли наблизився до нього, то став його обганяти. Коли вийшов на обгін, він побачив, що перед автомобілем «Тойота» рухається попутний автомобіль «ВАЗ – 2115». Обігнавши автомобіль «Тойота», продовжував їхати не змінюючи смуги руху та швидкості, щоб виконати обгін автомобіля «ВАЗ – 2115», а коли наблизився до цього автомобілю, останній зненацька став виконувати лівий поворот. Водій ОСОБА_6 застосував екстрене гальмування та зробив маневр праворуч. Однак сталося зіткнення. Була відмічена осип скла та проведені експертні заміри. Складена схема (т. 2 а.с. 109-111).

Під час судового розгляду свідок ОСОБА_6 фактично підтвердив відомості, викладені у вказаному протоколу слідчого експерименту та схеми, доданої до нього.

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.03.2017 року, під час проведення якого ОСОБА_7 показав та розказав про обставини дорожньо-транспортної пригоди 11.07.2016 року за його участю. ОСОБА_7 зазначив, що 11.07.2016 року біля 11 год. 00 хв. він керував автомобілем марки «ВАЗ – 2115» на якому рухався з боку м. Вовчанська в напрямку м. Харкова по автодорозі «Харків – Вовчанськ». Виїхавши за межі м. Вовчанська, він стан наближатись до с. Вільча, яке розташоване ліворуч по напрямку руху. В салоні його автомобілю знаходились два дорослих пасажира та дві дитини. Під`їжджаючи до повороту с. Вільча, він увімкнув сигнал лівого повороту, подивився в дзеркало заднього виду та побачив, що позаду нього їде Джип темного кольору. Під`їхавши до повороту ліворуч, він зупинився, щоб дати дорогу зустрічному автомобілю. Коли зустрічний автомобіль проїхав, ОСОБА_7 поновив рух та коли вже закінчував маневр та в`їхав на другорядну дорогу, почув удар в свій автомобіль. Була відмічена зона осипу скла та проведені експертні заміри. Складена схема (т. 2 а.с. 112-114).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив відомості, викладені у вказаному протоколу слідчого експерименту та схеми, доданої до нього. Суд звертає, що вказаний слідчий експеримент проводився, окрім інших, також за участю захисника.

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22.04.2017 року, під час проведення якого ОСОБА_11 показав та розказав про обставини дорожньо-транспортної пригоди 11.07.2016 року. ОСОБА_11 зазначив, що 11.07.2016 року біля 11 год. 00 хв. він рухався на автомобілі марки «Тойота - Прадо» на якому рухався з боку м. Вовчанська в напрямку м. Харкова по автодорозі «Харків – Вовчанськ». Попереду його автомобілю рухався попутний автомобіль «ВАЗ – 2115». Спочатку цей автомобіль рухався на постійній дистанції з автомобілем «Тойота», а потім поступово почав знижувати швидкість свого руху. В якусь мить ОСОБА_11 побачив, що автомобіль «ВАЗ – 2115» почав виконувати лівий поворот, включивши при цьому покажчик повороту. В цей момент зустрічного транспорту не було і він побачив, як його автомобіль «Тойота» обігнав попутний автомобіль «ВАЗ – 2121» Нива, який після обгону не змінював свій напрямок руху, а рухався постійно по зустрічній смузі руху. Вмить сталося зіткнення автомобілів «ВАЗ – 2115» та автомобілів «ВАЗ – 2121». Від зіткнення автомобіль «ВАЗ – 2115» вилетів за межі лівого узбіччя а автомобіль «ВАЗ – 2121» - за межі правого узбіччя згідно напрямку свого руху. Була відмічена зона осипу скла та проведені експертні заміри. Складена схема (т. 2 а.с. 115-117).

Під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 підтвердив відомості, викладені у вказаному протоколу слідчого експерименту та схеми, доданої до нього.

Даними судово-медичної експертизи № 1154-А/16 від 02.11.2016 року, згідно висновку якої у зв`язку з подією 11.07.2016 року у ОСОБА_4 мали місце ушкодження: важка черепно-мозкова травма у виді відкритого втиснутого багатофрагментарногоперелому лобової і скроневої кісток ліворуч із забієм важкої міри головного за типом дифузногоаксонального ушкодження головного мозку із здавленням епідуральною, субдуральною, інтрацеребральною гематомами з ушкодженням мозолистого тіла і стовбура мозку; важка закрита торакоабдомінальна травма: ушкодження селезінки з внутрішньочеревним крововиливом, забій легенів.

Перераховані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у вказаних ушкодженнях не відобразилися, не виключено, що в умовах дорожньо-транспортної події.

Вказані ушкодження належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя (т. 2 а.с. 119-120).

Даними судово-медичної експертизи № 197-ОКБ/16 від 05.10.2016 року, згідно висновку якої у ОСОБА_3 були встановлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку з мінімальним виливом крові з правого слухового ходу; закрита травма правого плечового поясу у вигляді поперечного уламкового перелому середньої третини ключиці зі зміщенням дистального відламка донизу на діаметр кістки з розривом ключично-акроміального зчленування; саден на верхніх та нижніх кінцівках (кількість та точна локалізація не вказані).

Вищевказані ушкодження могли бути отримані у зазначений час.

Вищевказана черепно-мозкова травма, більш ймовірно, утворилася від струсу тіла, та за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров`я (згідно п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 року за № 6).

Зазначена травма правого плечового поясу утворилася від ударної дії тупого твердого предмету, чи від удару о такий правим плечем, індивідуальні властивості котрого не відобразилися в ушкодженні, та за ступенем тяжкості відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я (згідно п. 2.2.1.в., п. 2.2.2. п. 4.11 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 року за № 6).

Вказані садна на кінцівках утворилися від дій ударів-тертя твердих предметів, чи від ударів-тертя о такі, індивідуальні властивості котрих за даними наданої медичної документації встановити не представляється можливим, та як окремо так і сукупно, за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження (згідно п. 2.3.2 п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 року за № 6) (т. 2 а.с. 122-125).

Даними судово-медичної експертизи № 214-ВЛ/16 від 09.11.2016 року, згідно висновку якої у ОСОБА_2 були встановлені наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма правого передпліччя у вигляді під окісногоперелому променевої кістки та підокісного перелому ліктьової кістки в нижнійтретині; множинні садни на обличчі, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок; синець в середній третині лівої гомілки.

Вищевказані ушкодження утворились: закрита тупа травма правого передпліччя тасинець від ударної дії тупого твердого предмета (предметів); садна від дії тупого твердого предмета (предметів) по механізму тертя та могли бути отримані в указаний строк.

По ступеню тяжкості закрита тупа травма правого передпліччя - тілесне ушкодження середньої тяжкості, що викликала тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (21 день), згідно пп. 2.2.1. а), б), в), 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року за № 6.

Синець та садна як окремо, так і в сукупності по ступеню тяжкості – легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, - ці ушкодження мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів пп. 2.3.2. б), 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року за № 6 (т. 2 а.с. 128-129).

Даними судової автотехнічної експертизи № 762/16 від 01.12.2016 року, згідно висновку якої в момент первинного контакту кут між поздовжніми осями автомобілів «ВАЗ – 2115» реєстраційний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ – 2121» реєстраційний номер НОМЕР_2 , складав близько 40.

Місце зіткнення автомобілів «ВАЗ – 2115» реєстраційний номер НОМЕР_6 та «ВАЗ – 2121» реєстраційний номер НОМЕР_2 було розташоване на проїзній частині автодороги «Харків – Вовчанськ» перед осипом скла.

В момент зіткнення автомобіль «ВАЗ – 2115» знаходився в рухомому стані (т. 2 а.с. 134-151).

Даними судової автотехнічної експертизи № 364/17 від 15.05.2017 року, згідно висновку якої:

-по вихідним даним, що засновані на свідченнях водія ОСОБА_6 :

В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля марки «ВАЗ-21150» ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_6 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України. ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом виконання Правил дорожнього руху України.

В діях водія автомобіля «ВАЗ-21150» ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з ДТП.

В діях водія автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_6 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися б в причинному зв`язку з ДТП;

-по вихідним даним, що засновані на свідченнях водія ОСОБА_7 .

В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ-21150» ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України.

В зв`язку з обставиною, що вказана в дослідницькій частині висновку, експертним шляхом відповісти на питання: «Як в даній дорожній обстановціповинен був діяти водій автомобіля ВАЗ-2121 ОСОБА_6 .?», «Чи була у водія ОСОБА_6 та у водія ОСОБА_7 технічна можливість запобігти події даної пригоди?» та «Чи є невідповідності вимогам Правил дорожнього рухуУкраїни в діях водія ОСОБА_6 та в діях водія ОСОБА_7 , що знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з подією даної пригоди?», не представляється можливим;

-по вихідним даним, що засновані на свідченнях ОСОБА_11 .

В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ-21150» ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_6 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України.

В дорожньо-транспортній обстановці, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ-21150» ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом виконання Правил дорожнього руху України.

В діях водія автомобіля «ВАЗ-21150» ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з ДТП.

В діях водія автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_6 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися б в причинному зв`язку з ДТП (т. 2 а.с. 157-164).

Щодо посилання сторони захисту, на недопустимість доказів, наданих стороною обвинувачення, оскільки матеріали не були відкриті, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. ч. 2-4 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Відкриття матеріалів досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій таких матеріалів, засвідчених в установленому порядку.

Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень ст. 290 КПК України, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч. 12 ст. 290 КПК України).

Разом з тим, згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 13.06.2017 року, ОСОБА_7 та його захисник Максименко О.В. підтвердили факт надання доступу до матеріалів досудового розслідування, про що вони власноручно зазначили, вказавши про ознайомлення з використанням копіювальної техніки.

Під час судового розгляду обвинувачений та захисник пояснили, що вони власноручно підписали вказаний протокол без будь-якого примусу.

Таким чином, посилання сторони захисту, що стороною обвинувачення не було здійснено відкриття матеріалів, суд вважає безпідставним.

Крім того, суд звертає увагу на послідовні та узгоджені пояснення свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , що зіткнення транспортних засобів відбулось на полосі зустрічного напрямку руху на автодорозі «Харків – Вовчанськ», в той час, коли «ВАЗ – 2115» ще не закінчив маневр – поворот ліворуч на смт. Вільча та частково знаходився на проїжджій частині дороги, по якій вони рухались.

Експертні дослідження проводились на підставі матеріалів досудового розслідування, які містили протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які були проведені у відповідності до вимог ст. 240 КПК України, за їх безпосередньої участі та участі понятих. А слідчий експеримент за участю ОСОБА_7 також проводився за участю захисника.

З даних судової автотехнічної експертизи № 762/16 від 01.12.2016 року вбачається, що місце зіткнення автомобілів «ВАЗ – 2115» та «ВАЗ – 2121» було розташоване на проїзній частині автодороги «Харків – Вовчанськ» перед осипом скла.

Судові автотехнічні експертизи № 364/17 від 15.05.2017 року, № 134/17 від 10.03.2017 року, № 762/16 від 01.12.2016 року проводились старшим судовим експертом відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОСОБА_14 , який має вишу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за експертною спеціальністю 10.1. (дослідження обставин ДТП, свідоцтво № 5253, видане ЕКК МВС України 16.11.2001 року, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта № 894, видане ЕКК МВС України 28.10.2011 року); 10.2. дослідження технічного стану транспортних засобів, свідоцтво № 7093, видане ЕКК МВС України 11.05.2005 року, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта № 180, видане ЕКК МВС України 26.03.2015 року), 10.4. транспортно-трасологічні дослідження, свідоцтво № 6061, видане ЕКК МВС України 13.05.2003 року, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта № 233, видане ЕКК МВС України 15.05.2013 року), стаж експертної роботи с 2001 року.

Він був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за ст. ст. 384, 385 КК України.

Пояснення свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 є послідовними, узгодженими між собою та матеріалами провадження, а тому твердження сторони захисту, що в основу експертних досліджень покладені невірні данні, оскільки автомобіль «ВАЗ – 2115» під час зіткнення вже фактично завершив поворот з автодороги «Харків – Вовчанськ», суд вважає неприпустимими.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до вимоги ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно ОСОБА_7 , якому висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Показання обвинуваченого ОСОБА_7 , в частині того, що зіткнення транспортних засобів відбулось за межами автодороги «Харків-Вовчанськ», суд сприймає критично, як такі, що надані з метою уникнення відповідальності за фактичне скоєне.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку про те, що було вчинено кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим, в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому винуватість ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а також спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, освіта професійно-технічна, не працює,одружений, має на утриманні сина ОСОБА_8 , 2011 року народження та сина ОСОБА_9 , 2017 року народження, за місцем проживання характеризувався позитивно.

Згідно досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_7 , складеної старшим інспектором Вовчанського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області 29.08.2019 року, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низькі, відповідно.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи практику Європейського суду щодо призначення покарання, приймаючи до уваги відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , враховуючи умови його життя, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, при застосуванні ст. 75 КК України - звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього додаткових обов`язків, передбачених ст. 76 КК України при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 до Державного казначейства України, Харківського прикордонного загону, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною першою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З положень ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон України № 1961-VI від 01.07.2004 року) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-VI від 01.07.2004 року при настанні страхового випадку страхових відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Факт завдання шкоди потерпілому джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Як зазначено у висновках, наведених у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Під час судового розгляду встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на час дорожньо-транспортної пригоди, як водія транспортного засобу – автомобіля марки «ВАЗ – 2115», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у страховій компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Таким чином, враховуючи, що вина ОСОБА_6 , як водія транспортного засобу – автомобіля марки «ВАЗ – 2121» в рамках вказаного кримінального провадження не встановлена, а ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» не є страховиком ОСОБА_7 , відсутні належні та допустимі докази, що Державне казначейство України та Харківський прикордонний загін є належними відповідачами, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 134/17 від 10.03.2017 року у сумі 1055 грн. 52 коп., за проведення судової автотехнічної експертизи № 762/16 від 01.12.2016 року у сумі 4952 грн. 25 коп., за проведення судової автотехнічної експертизи № 364/17 від 15.05.2017 року у сумі 3163 грн. 84 коп., а всього - 9171 грн. 61 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 475 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять роківз позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.

У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного за даним вироком основного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком три роки.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Державного казначейства України, Харківського прикордонного загону, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди– відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 134/17 від 10.03.2017 року у сумі 1055 грн. 52 коп., за проведення судової автотехнічної експертизи № 762/16 від 01.12.2016 року у сумі 4952 грн. 25 коп., за проведення судової автотехнічної експертизи № 364/17 від 15.05.2017 року у сумі 3163 грн. 84 коп., а всього стягнути 9171 (дев`ять тисяч сто сімдесят одну) грн. 61 коп.

Арешт з автомобіля марки «ВАЗ - 2115» реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Вовчанського районного суду Харківської області від 14.07.2016 року - скасувати.

Арешт з автомобіля марки «ВАЗ - 2121» реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Вовчанського районного суду Харківської області від 14.07.2016 року - скасувати.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий –