Постанова № 99493513, 09.09.2021, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1963/21

Провадження №3/409/461/21

П О С Т А Н О В А

"09" вересня 2021 р. Білокуракинський районний суд Луганської області

Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення № 1 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білокуракинським РС УДМС України в Луганській області 13.02.2015 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В с т а н о в и в :

20.08.2021 о 13 годині 15 хвилин в смт Білокуракине по вул. Центральній, 259, водій керував транспортним засобом скутер (мопед), державний номерний знак відсутній з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру "Драгер" та в медичному закладі відмовився в присутності свідків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав не повністю, суду пояснив, що він на скутері не рухався, а катився, опираючись однією ногою об землю, працівники поліції його не зупиняли. Той факт, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі та за допомогою алкотестера "Драгер", не заперечує.

До матеріалів справи разом з протоколом про адміністративне правопорушення наданий диск з відеозаписом подій, з якого вбачається, що 20.08.2021 за кермом скутера дійсно перебував ОСОБА_1 , який рухався на ньому, опираючись однією ногою об землю. Працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти освідкування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру "Драгер" на місці зупинки транспортного засобу, або проїхати до лікарні, на що ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, факт скоєння гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 387027 від 20.08.2021, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відеозаписом та не викликає у суду сумніву. Дані докази суд вважає належними та допустимими. Суд не приймає до уваги зауваження ОСОБА_1 про те, що він не рухвася на скутері, оскільки з відеозапису вбачається, що він на ньому дійсно рухався, опираюсь однією ногою об землю, перебуваючи за кермом скутера, а не стояв на узбіччі.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Таким чином, суд вважає доведеним скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вважає за можливе призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу без позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія він не отримував.

На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 гривні 00 коп. на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 17000 (сімнадцять) тисяч гривень 00 копійок (Отримувач - ГУК у Луг.обл./ЛУГАНСЬКА ОБЛ./21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37991110 Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), Номер рахунку (IBAN) – UA098999980313070149000012001, Код класифікації доходів бюджету - 21081300 Найменування коду класифікації доходів бюджету – Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), без позбавленням права керування транспортними засобами.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 454 гривні 00 копійок, де стягувач: Державна судова адміністрація України, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір».

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О. Ю. Максименко