Вирок № 99490482, 09.09.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1596/19

Провадження № 1-кп/204/112/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання - Хорхордіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019040680000167 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

за участю: прокурора Васика М.М., захисника Коваль О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 26.01.2019 року приблизно о 22 год. 24 хвл., знаходячись за адресою: м. Дніпро, вул. Кротова, біля будинку № 5, під час складання працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капралом поліції Олексієнком Р.В. та сержантом поліції ОСОБА_5 , адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення правил дорожнього руху, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перешкоджав працівникам УПП виконувати службові обов`язки, зухвало та нецензурно висловлювався в адресу працівників патрульної поліції та штовхав останніх. У зв`язку з чим, під час складання матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП та, намагаючись застосувати до нього спеціальний засіб «кайданки», ОСОБА_1 чинив опір та у подальшому, лежачи спиною на асфальті, наніс один удар кулаком лівої руки в область обличчя працівника УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді забію, садна верхньої губи м`яких тканин. Таким чином, ОСОБА_1 , діючи умисно, наніс один удар кулаком лівої руки в обличчя в область верхньої губи потерпілому сержанту поліції ОСОБА_5 , у зв`язку з виконанням останнім службових обов`язків, чим заподіяв працівникові правоохоронного органу - потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 604е від 25.02.2019 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, на підставі п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України не визнав надав суду показання про те, що він 26 січня 2019 року, повертаючись додому із кафе після святкування свого дня народження на автомобілі, яким керував його тесть ОСОБА_6, на 12 кварталі біля супермаркету «Терра» були зупинені працівниками патрульної поліції. З автомобіля вийшов тесть, і він вийшов за ним дізнатися причину зупинки. Співробітники поліції при зупинці пояснили йому причину зупинки автомобіля, оскільки не горіли фари та авто повернув без включеного поворотника і попросили надати документи. Він сидів позаду разом з дитиною і бачив, що панель приборів була включена. Він вважає, що, якщо була технічна несправність фар під час руху, то це не вважається правопорушенням. Автомобіль давно не новий, можливо щось відійшло. В свою чергу, він попросив надати йому відеодоказ правопорушення. Після цього один із співробітників поліції пішов до автомобіля, а він пішов і сів до свого автомобіля. Через деякий час, до свого автомобіля сів тесть і сказав, що віддав документи поліцейським. Вони вийшли на вулицю, підійшли до патрульного автомобілю і він спитав у поліцейського чому той забрав документи, а поліцейський у цей час вносив данні у термінал і хотів виносити постанову про порушення ПДР. Він ще раз попросив співробітників поліції розглянути справу відповідно до процедури і вже на підставі доказів виносити постанову про адміністративне правопорушення. Він попросив повернути документи водію. На що патрульний його спитав, чи його це документи. Він відповів, що документи тестя. Тоді тесть попросив повернути документи, він відповів і поклав документи на торпеду свого автомобіля. Другий поліцейський почав себе некоректно вести, почав казати: «Хто ти такий, щоб вимагати розгляд справи? Надивився ютюба та мудруєш». На що ОСОБА_1 відповів, що він нічого такого не вимагає. Після чого у них виникла словесна перепалка. Після чого тесть його взяв під руку і попросив сісти до автомобіля. Коли він став відходити, то відповів поліцейському, що він «безпредельщик». Останньому це не сподобалось. Коли він вже сів до свого автомобіля і тесть почав закривати задні двері, поліцейський відтіснив тестя, схопив його за руку і намагався витягувати його з автомобіля. Тут підключився до першого поліцейського другий. В автомобілі з ним була дитина, яка почала плакати. Витягнути вони його з автомобіля не могли, він сказав їм, що вийде сам, оскільки у дитини була істерика. Один з поліцейських відповів, що якщо він не вийде з автомобіля, то вони нікуди не поїдуть. Він вийшов із машини, не використвував нецензурну лексику, сказав їм, що вони «безпредельники», сказав їм: «Якщо на вас форма то вам усе можна?». Один із поліцейських сказав, що якщо б на ньому не було форми, він би дав би йому по голові. На що він відповів: «Знімай форму і дай по голові». Це все супроводжувалось у «матерній формі». Він почав підходити до поліцейського. Другий поліцейський патрульний почав заспокоювати свого напарника і продовжив виносити постанову. На його запитання про те, як вони можуть виносити постанову без доказів, поліцейський сказав, що він йшов звідти і штовхнув його. На відео це видно. Після цього він підійшов до поліцейського і запитав, за що той його штовхнув. Він на це ніяк не реагував. Поляруш після чого штовхнув його плечем, щоб привернути його увагу. Після цього поліцейські повалили його на землю. Після того, як його повалили на землю, він знаходився положенням обличчям донизу. Удар головою він наніс співробітнику поліції, який сидів у нього на поясниці ненавмисно, коли його підіймали. Він ударив затилком голови, ненавмисно коли вони його піднімали, міг відбутися контакт. Вони його стрімко підняли. У той час, коли його піднімали, на ньому були надягнуті кайданки. Потім поставили його до машини і він, розуміючи про міри фізичного впливу, сказав їм, щоб вони заспокоїлись. Поліцейські сказали, щоб він дав руку, він дав руку, а в іншій руці у нього був телефон. Він сказав, що віддасть телефон своїй дружині, на що вони не відреагували и повалили його обличчям донизу. Один із поліцейських вирвав телефон з руки і викинув його в сторону. Лежачи на асфальті, поліцейські намагалися надіти на другу руку кайданки, але він не давав їм це зробити. Вони заламували руку. Він не давав поліцейським іншу руку, оскільки він лежав обличчям до асфальту і цією рукою підпер обличчя. Потім надули на нього газом. Один із них ставав коліном на поясницю і тягнув руку за плече, другий в цей час стояв на ногах. Потім вони наділи кайданки. Потім його повезли до Бабушкінського ВП, де були інші працівники поліції, а потім його відвезли до Красногвардійського ВП, де він пробув біля 2-3 годин. Там складались якісь протоколи, але внаслідок того, що його облили газом і на курточці ще були його сліди, то він не міг нічого бачити. Він просив у поліції скористатись юридичною допомогою, на що йому було відмовлено. Після цього з нього зняли кайданки і відправили додому. Потім вони поїхали на вул. Красну, 2а до ГУНП щоб залишити скаргу на співробітників поліції. Скаргу не залишили, оскільки було пізно і її ніхто не прийняв та поїхали додому. По ходу додому, він не пам`ятає на який номер, зателефонували працівники Красногвардійського ВП і попросили повернутися та забрати чи-то постанову, чи-то протокол затримання. Вони повернулися. Ніхто відразу ніякого документа не давав, він сказав, що заїде наступного дня, на що йому відповіли, що він затриманий. У той вечір він в кафе святкував День народження зі своїми друзями. Він вживав алкогольні напої, це була горілка, у невеликій кількості, грам 250-300. Він затрудняється відповісти чи був він в стані алкогольного сп`яніння. По відео видно, що він не падав, не хитався, стояв рівно. Він випив, але не був у стані алкогольного сп`яніння. Він вийшов до працівників поліції просто дізнатися причину зупинки. Він вийшов з метою цікавості та за допомогою своїх пізнань допомоги тестю. Де у цей час знаходилась його дружина він не пам`ятає. Коли вони їхали дружина сиділа спереду біля водія, а він сидів позаду з дитиною. Під час цих подій він сідав на заднє сидіння до дитини. З дитиною спочатку залишалася дружина, коли він вийшов другий раз з автомобіля тестя, вона продовжувала знаходитись з дитиною в автомобілі, до моменту поки у них з одним із поліцейських була словесна перепалка і тесть його відвів до автомобіля, тоді вийшла дружина з автомобіля і попросила його сісти до автомобіля і заспокоїтися. Він не звертався до органів поліції за те що його затримали. Він виказує недовіру правоохоронним органам. Він відчув, що стикнувся головою з чимось. Співробітник поліції сказав, щоб він був обережний. Кулаком він нікого не бив. Він не бачив, щоб тесть порушував правила дорожнього руху. На відео видно, що поворотнік включений. Він не керував транспортним засобом. Ніхто із співробітників поліції не перешкоджав йому у спілкуванні з тестем. На запитання суду чому він втрутився у роботу працівників поліції, не будучи особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, чому він втрутився у розгляд даної справи і у спілкування тестя з працівниками поліції, чому він вимагав надання йому пояснень, вимагав документи, доказів не будучи стороною адміністративного правопорушення, він зазначив, що він не є стороною адміністративного правопорушення і він не може пояснити. Він не є захисником тестя. Він не юрист. З ним не було укладено будь-яких угод на представництво його інтересів. Також у нього немає відповіді на питання, які права та обов`язки йому дозволяли втручатися в роботу правоохоронних органів під час розгляду адміністративної справи. Після того, як його тесть посадив до машини і просив не втручатися, він вийшов з машини поспілкуватися. Метою, з якою він штовхнув у плече працівника поліції, було лише привернути до себе увагу. Невипадково штовхнув працівника поліції в плече. Співробітники поліції вийшли за межі своїх повноважень. Він не викликав працівників поліції на місце події і не звертався до правоохоронних органів з відповідними скаргами на дії працівників поліції. Не може пояснити, чому виходив з машини коли тесть тримав двері машини і просив не виходити з машини. Після того, як він штовхнув у плече співробітника поліції, його заламали і поставили до патрульного автомобіля. В цей момент дружина з тестем його все відтісняли та відтісняли.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України за обставин, викладених у вироку, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

Потерпілий ОСОБА_5 надав суду показання про те, що 26 січня 2019 року приблизно о 22.00 год. було помічено на проспекті Богдана Хмельницького «Шевроле Ніва», який рухався без світла фар у темну пору доби. Зупинивши водія, підійшов, назвав причину зупинки відповідно до п.19.1 ПДР. Водій вийшов з авто. Це був тесть обвинуваченого. Водію було повідомлено про початок розгляду справи. В цей момент з заднього сидіння авто, з правого боку, вийшов обвинувачений з ознаками алкогольного сп`яніння. Він почав махати телефоном, погрожувати поліцейським розправою. Та казав, що зробить дзвінок і їх усіх виженуть. Вони зробили йому зауваження. Після чого сказали водію, щоб той сказав зятю сісти до автомобілю. Вони попросили заспокоїти чоловіка, оскільки відбувався розгляд справи, а він не є особою, яка притягається до відповідальності. Він сів в авто, але в подальшому знову вийшов. Вів себе неадекватно. Після проведення розгляду справи було повідомлено про накладення на правопорушника штрафу у розмірі 428 грн. Після чого обвинувачений взагалі почав ображати поліцейських та штовхати їх. На неодноразові вимоги припинити такі дії, не реагував. Обвинуваченого було повідомлено стосовно його затримання, про те що він вчиняє правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та вчиняє хуліганські дії. Співпрацювати з поліцією він не бажав. Йому було повідомлено про подальше застосування до нього фізичної сили згідно ст. 44 Закону України «Про національну поліцію». Обвинувачений наніс йому удар лівою рукою по обличчю, а саме по верхній губі. До обвинуваченого застосовувався засіб сльозогінної дії для відбиття нападу на поліцейського. Також застосовувалися кайданки. Тесть - ОСОБА_6 заважав саджати обвинуваченого до службового автомобілю. Після того, як обвинуваченого було посаджено до службового транспортного засобу, з Ниви вискочив малолітній хлопець. На вигляд віком до семи років. Він почав кричати: куди ведуть батька. Коли вони їхали до відділення поліції, ОСОБА_2 продовжував погрожувати працівникам поліції, застосовувати в їх адресу нецензурну лайку. При цьому велась фіксація на водійську камеру. Прибувши до відділу поліції, чекали складання відносно ОСОБА_2 адміністративного матеріалу за ч.1 ст. 178 КУпАП. Написано рапорт та заяву про нанесені тілесні ушкодження та передано черговому відділу поліції. Після цього він одразу звернувся до шістнадцятої лікарні, де його оглянули та повідомили про забій м`яких тканин. У водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння виявлено не було. Освітлення було штучним. Згідно ПДР, водій у темну пору доби повинен рухатись з увімкненими світломаскувальними фарами. У ОСОБА_2 були ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, яка не відповідає обстановці, почервоніння обличчя. У транспортному засобі були: водій - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та його дружина, малолітня дитина. Малолітню дитину побачили, коли він вискочив з автомобіля, після того, як вони посадили ОСОБА_2 до службового транспортного засобу. Вони не чули щоб дитина плакала. З моменту зупинки транспортного засобу до моменту від`їзду до відділу поліції пройшло приблизно 30 хвилин. Він одразу повідомив командиру роти про затримання ОСОБА_2 та нанесення йому тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 було затримано, оскільки він почав штовхатися плечем та чіплятися до його напарника. Після попередження про затримання обвинувачений почав супротив. Вони його повалили. Удар було нанесено коли кайданки було надягнені тільки на праву руку. Обвинувачений вирвав ліву руку та вдарив його. Окрім лайки та погроз з боку ОСОБА_2 він нічого не чув. Боді-камери писали не з самого початку. З початку працював відеореєстратор на автомобілі. Вони ОСОБА_6 демонстрували відеозапис порушення ПДР. Нагрудні камери почали працювати з моменту затримання обвинуваченого. Включилися, коли сідали у автомобіль. В момент нанесення удару камери не працювали. Щоб включити камеру, потрібно декілька разів натиснути відповідну кнопку. ОСОБА_2 почав їх штовхати після винесення постанови. На відеореєстраторі зафіксовано, як обвинувачений його штовхає. На місці був він та його напарник, який бачив удар. До 26 січня 2019 року він обвинуваченого не зустрічав. До цього він не складав у відношенні нього протоколи. В цей день він не бачив ОСОБА_2 у громадських місцях. Звідки їхав ОСОБА_2 він не бачив. Він не наносив удари обвинуваченому. Обвинувачений так себе вів, бо був у стані алкогольного сп`яніння. Він хотів вирішити питання свого тестя, залякавши їх. Він був незадоволений тим, що вони зупинили водія. Він хотів щоб у тестя не було штрафу. Казав що правопорушення не було і вимагав надати докази правопорушення саме йому. Водій сам особисто віддав йому у руки свої документи та одразу попросив їх повернути, що вони і зробили. Чи вручили вони протокол він не пам`ятає. Від підписання протоколу обвинувачений відмовлявся. Обвинувачений не ставив жодного підпису. Йому не відомо чи оскаржувалася його постанова про адміністративне правопорушення у суді. Застосування сили та затримання пов`язано з порушенням громадського порядку та чіплянням до поліцейського. Обвинувачений був повідомлений про затримання, але чинив супротив. У зв`язку з цим і була застосована сила. Про адміністративне правопорушення протокол не складався, оскільки були ознаки кримінального правопорушення - нанесення тілесних ушкоджень працівникам поліції. Протокол в порядку ст.208 КПК України складався. Коли вони везли обвинуваченого до відділу поліції, його родичі їхали за ними на своєму автомобілі. Вони хотіли дізнатися куди доставлять обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_10 надав суду показання про те, що 26 січня 2019 року він у складі екіпажу «Легіон-211» зі своїм напарником ОСОБА_5 , заступивши на патрулювання за адресою: пр. Б. Хмельницького, біля будинку 114, помітили, як їм назустріч їде автомобіль без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, порушуючи п.19.1. Правил дорожнього руху. Розвернувшись, вони прийняли рішення про зупинку даного транспортного засобу. Також автомобіль порушив вимогу знаку 5.16 «Рух по смугах». Вони зупинили автомобіль «Шевроле Ніва», срібного кольору, біля буд. 5 по вул. Б. Кротова. До них одразу вийшов водій, який мав прізвище ОСОБА_6 . Йому було повідомлено про причину зупинки, а саме про те, що він не увімкнув ближнього світла фар. Вони попросили водія надати документи для перевірки: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс. Водій передав їм документи, і одразу з автомобіля вийшов ОСОБА_2 , який почав нецензурно лаятися, мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме сильний запах алкоголю з порожнини рота, поводився неадекватно, погрожував поліцейським. Водієві було повідомлено, що в той момент буде розпочато розгляд справи відносно його правопорушення. Водій з правопорушенням погодився, сам повідомив, що не увімкнув ближнє світло фар, виїжджаючи з заправки. Також з автомобіля вийшла жінка, як згодом було встановлено, це була дружина ОСОБА_2 . ОСОБА_2 втручався у розгляд справи та виражався нецензурно у бік поліцейських. Вони його неодноразово попросили припинити правопорушення, на що він не реагував. Вони попросили ОСОБА_6 та дружину ОСОБА_2 посадити обвинуваченого до автомобіля, поки вони закінчать розгляд справи. Родичі ОСОБА_2 намагалися посадити до автомобіля, але він не зважав на них. Згодом його посадили до автомобіля «Шевроле Ніва», поліцейські закінчили розгляд справи та надали докази по справі водієві. Громадянин ОСОБА_2 вийшов з автомобіля ще раз та, почувши те, що по справі прийнято рішення накласти на водія ОСОБА_6 штраф у розмірі 425 грн., почав смикати за службовий одяг його напарника, штовхатися. ОСОБА_2 було повідомлено про відповідальність за його дії та ще раз було висунуто законну вимогу про припинення правопорушення, інакше його буде затримано та доставлено до відділку поліції для встановлення особи та складення відповідних матеріалів. Громадянин ОСОБА_2 не реагував та почав жорсткіше штовхати його напарника. Поліцейські повідомили йому про те, що він затриманий і що він чинив опір при затриманні, тому до нього буде застосована фізична сила та спецзасоби. На це ОСОБА_2 далі поводив себе зухвало. Родичі ОСОБА_2 хватали їх за формений одяг та заважали їм затримати особу. Повідомивши їм про відповідальність, вдалося їх заспокоїти на деякий час. Його напарник повалив ОСОБА_2 на землю, тобто його напарник був зверху ОСОБА_2 . Після того, як його напарник одягнув ОСОБА_2 кайданки на праву руку, ОСОБА_2 свідомо наніс удар його напарнику лівою рукою у ділянку верхньої губи. Оскільки громадянин ОСОБА_2 вчинив напад на його напарника, той застосував до нього сльозогінний газ «Терен-4м», щоб надягти на обвинуваченого кайданки. Під час того, як вони намагалися посадити ОСОБА_2 до службового автомобіля, його родичі почали втручатися. Він з напарником повідомили їм, що везуть ОСОБА_2 до Чечелівського райвідділку поліції. Коли ОСОБА_2 посадили в автомобіль, з автомобіля вийшла дитина ОСОБА_2 . Дитина була спокійна, не кричала, не плакала. Його напарник повідомив дружині ОСОБА_2 , щоб вона краще пішла до своєї дитини, тому що надворі була ніч, і всяке могло статися. Доставивши його до райвідділку, вони передали ОСОБА_2 слідчому для встановлення подальших обставин подій. Їх слідчий направив у лікарню для зняття побоїв. Довідку також було передано слідчому. З моменту зупинки автомобіля до моменту виходу ОСОБА_2 з нього пройшло приблизно секунд 30. Водій встиг тільки документи передати його напарнику, як з автомобіля вийшов ОСОБА_2 , і почався конфлікт. З моменту зупинки автомобіля до моменту посадки ОСОБА_2 до службового автомобіля пройшло приблизно 7-10 хвилин. Під час розгляду адміністративної справи ОСОБА_2 одразу вийшов, потім ОСОБА_6 та дружина посадили його у авто. У автомобілі ОСОБА_2 перебував секунд 30 після того, як його посадили туди родичі. З автомобіля, в який його посадили родичі, ОСОБА_2 нічого поліцейським не казав, і вони з ним не розмовляли. Через півхвилини ОСОБА_2 самостійно вийшов з автомобіля і продовжував поводитися зухвало. Обвинуваченого вони не провокували. Вони попросили родичів, щоб ОСОБА_2 посадили в автомобіль. Їм не хотілося створювати проблеми і псувати усім настрій, оскільки в ОСОБА_2 напередодні був день народження. Адміністративну справу відносно водія ОСОБА_6 було розглянуто повністю. Водієві було також запропоновано підписати постанову, на що він відмовився, оскільки вони не згодні з правопорушенням. Водій повівся на поводу у обвинуваченого та не визнав вину у вчиненні правопорушення. Обвинувачений спочатку просто їм погрожував. Коли повідомили, що на водія накладено штраф, обвинувачений чотири рази плечем штовхнув його напарника достатньо сильно. Штовхнувши, ОСОБА_2 відійшов на декілька кроків. Дитина ОСОБА_2 весь час була в автомобілі, вони до останнього навіть не знали, що дитина є. Коли дитина вийшла з автомобіля, ОСОБА_2 був уже затриманий і сидів у поліцейському ОСОБА_12 . Дитина не бачила затримання, вона вийшла в останній момент, коли поліцейські повідомили родичам, що будуть везти ОСОБА_2 у відділення поліції. Дитина зовсім не плакала і нічого не кричала, була спокійна. На той момент родичі не приділяли уваги дитині, вона самостійно сиділа в автомобілі під час усього розгляду справи. Після того, як дитина вийшла, на неї увагу звернув його напарник, сказавши дружині ОСОБА_2 стежити за нею. Родичі кричали їм, чому вони забрали ОСОБА_2 . Його напарник повалив ОСОБА_2 на землю, той лежав на спині, а напарник сидів у нього на бедрах і надягав на обвинуваченого кайданки. Руки ОСОБА_2 були перед ним. На одну руку ОСОБА_2 його напарник надягнув кайданки, той відмахувався, чинив опір і лівою рукою наніс напарнику удар у губу. У його напарника була розбита верхня губа, одразу пішла кров. ОСОБА_2 одразу були зачитані права про те, що його було затримано, а потім його напарник сказав, що йому було нанесено тілесні ушкодження, та ОСОБА_2 буде доставлений до відділку поліції. Спочатку вони поїхали до Шевченківського ВП, оскільки не знали, чия це територія. Там у чергового було встановлено, що правопорушення відбулося на території Чечелівського ВП. Родичам , які вже на той момент прибули до Шевченківського ВП, було повідомлено, що ОСОБА_2 везтимуть до Чечеліського ВП. З моменту прибуття до Чечелівського ВП до встановлення територіальності у чергового пройшла приблизно хвилина. У цей час ОСОБА_2 був затриманий і сидів з його напарником в автомобілі, родичі були біля автомобіля. Поліцейські викликали ще один екіпаж, який приїхав і слідкував за діями обвинуваченого. Удар його напарнику наносився кулаком. З моменту отримання удару до моменту медичного обстеження його напарника пройшло приблизно хвилин 25-30. Поліцейським одразу повідомили їхати до лікарні № 16 знімати тілесні пошкодження. Чи проводилися якісь слідчі дії у той вечір відносно ОСОБА_2 , він не знає. Відеореєстратор був в автомобілі. Чи була увімкнена нагрудна камера у напарника, він не знає. ОСОБА_6 надали відеофіксацію з відеореєстратора, який знаходився в автомобілі. Запис показували ОСОБА_6 на службовому планшеті на вулиці. У них була мікро-СД флешка, яка витягається з відеореєстратора і вставляється у планшет. Сам удар бачив. Напарник казав йому, що йому було нанесено удар на місці. Записи з відеореєстратора здавав його напарник. Де далі направляються всі здані відео, вони не знають, скоріше за все вони зберігаються на сервері. Відносно ОСОБА_6 було складено постанову за ч. 2 ст.122 КУпАП, а на ОСОБА_2 у ВП була складена постанова та протокол за ч.1 ст. 178 КУпАП за перебування у громадському місці з явними ознаками алкогольного сп`яніння. ОСОБА_2 відмовився від підпису. З автомобіля обвинуваченого вони не витягували. Він вийшов перший раз, коли його посадили родичі. Потім ще раз вийшов, і після цього його вже затримали. Він щоразу виходив самостійно. Спочатку він не сильно чіплявся за формений одяг. По дорозі до райвідділку камера була увімкнена. Говорить, що камера включається на власний розсуд поліцейського, вона у них увімкнена не постійно, її вмикають за необхідності. Поляруш лежав збоку на лінії задньої лівої двері автомобіля на проїзній частині. Відеореєстратор був увімкнений, він знімає спереду автомобіля, правопорушення водія було зафіксоване. У громадянки ОСОБА_2 телефон вони не відбирали, він не падав. ОСОБА_2 під час подій одразу комусь зателефонував. Коли вони під`їхали до Шевченківського ВП, також якісь люди під`їжджали. Про що ОСОБА_2 говорив по телефону, він не знає. Перед затриманням обвинувачений комусь телефонував та почав штовхати напарника. Де під час затримання дівся телефон, він не знає. Телефон був наприкінці у дружини ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_2 надала суду показання про те, що їхала додому ввечері 26 січня 2019 року. О 23:00 год. їх зупинила поліція в районі 12 кварталу. Вийшов її батько, який був за кермом. Вона знаходилась з дитиною та чоловіком в авто. Чоловік вийшов з авто та попросив співробітників поліції повідомити причину зупинки. Почались розмови на підвищених тонах, вона вийшла, бо дитина почала плакати через те, що злякалася. Вона вийшла з машини, поліція почала говорити, що було порушення, але доказів не було та самих порушень не було. Яке порушення не сказали. Далі вона почала просити чоловіка, щоб він сів до машини, він сів. Співробітникам поліції це не сподобалось і вони почали відтягувати її з батьком від машини. Витягували чоловіка з машини, потім вони його витягнули і почалось незрозуміло що. Вони почали йому виламувати руки, дитина вибігла - вона намагалася забрати дитину. На її слова «що ви робите» співробітники поліції почали погрожувати і сказали відійти, бо вони будуть стріляти. Потім, коли вона сказала що дитина зірвала голос, та що ви робите, їй нецензурною лексикою відповіли що їм все одно. У результаті на чоловіка надягли кайданки, посадили в авто і увезли. На питання куди його везуть нічого не відповіли, просто поїхали і все. Вони їхали з кафе, у чоловіка був День народження, чоловік знаходився у стані алкогольного сп`яніння. Чоловік вийшов з авто щоб спитати що трапилось, батько був за кермом. У чоловіка незакінчена освіта, він не юрист, він не є експертом у сфері керування транспортними засобами. Спочатку вийшов батько, а через хвилини п`ять її чоловік. Її чоловік, коли вийшов, спокійно попросив надати відеозапис чи інші докази, на що йому у грубій формі відповіли, що це не його справа. В цей час вона була у машині. Почула, бо двері були відчинені. На підвищених тонах почали спілкуватися поліцейські, можливо поліцейські помітили, що чоловік був у стані алкогольного сп`яніння. Батько спокійно спілкувався з поліцейськими, з батьком теж спілкувалися на підвищених тонах, вже коли вона вийшла. Чоловік сів до автомобіля, батько за ним почав зачиняти двері за її чоловіком, оскільки чоловік одразу сів до авто заспокоювати дитину. Слідчий її допитував, протокол складався, тиск з боку правоохоронних органів на неї не здійснювався, вона була ознайомлена з цим протоколом, ставила підпис, її не обмежували у правах. Під час допиту вона вказала усі важливі обставини. Важливим фактом є те, що чоловіка витягували з машини. Цей факт вона не вказувала на етапі досудового розслідування, оскільки у неї на той момент був шок, тому вона могла це не зазначити. На допиті під час досудового розслідування вказувала про погрози поліції. Вона не знаходилась в авто весь час. Вона ознайомлювалась з протоколом допиту. Зауважень до протоколу не було, оскільки на той момент в неї був просто шок. Її чоловік ніяк не втручався у спір, у одній його руці увесь час був телефон, а друга рука була в кишені. Вона не бачила і не допускає щоб чоловік наносив тілесні ушкодження працівникам правоохоронних органів. Ушкоджень на співробітниках поліції вона не бачила. Співробітник стояв поруч та намагався показати рукою ушкодження. Вона нічого не бачила. Через 20 хвилин поліцейський мило посміхався - навряд чи у нього було щось на обличчі. Під час імовірного нанесення удару вона не може сказати точно де знаходилась. Їй не пояснили куди повезли чоловіка, вони поїхали за автомобілем поліцейських. Згодом приїхали до Бабушкінського ВП. Коли вона попросила дозволу підійти до чоловіка, їй відмовили та кудись поїхали. Потім співробітники поліції сказали що обвинуваченого повезли на вул. Павлова у райвідділ. Вона не знає, чи використовував обвинувачений нецензурну лексику по відношенню до поліцейських під час подій. Не знає чи розмовляв на підвищених тонах з ними. Її чоловік ніколи не бував у бійках, він є неконфліктною людиною. У нетверезому стані він взагалі спокійний. Вона не бачила, як на нього одягали кайданки, побачила вже коли були одягнуті і він лежав на землі. З моменту, коли вона його бачила до моменту, коли він опинився в кайданах пройшло 2-5 хвилин. В цей час дитина вибігла з машини і вона бігала за ним. Вона намагалася контролювати ситуацію між чоловіком та співробітниками поліції. Коли вона посадила дитину в авто, вона підійшла поговорити з поліцейськими. Її увага була зосереджена і на дитині і на чоловікові. Вона не пам`ятає зміст їхніх розмов. Вона впевнена, що чоловік не погрожував. У одного співробітника поліції був автомат. Чоловік, коли був у кайданах, він поводився спокійно, як і до цього. На її думку, цей конфлікт вчинили тільки співробітники поліції. Співробітники поліції не роз`яснювали нічого, вона не знає чого вони себе так поводили. Вона точно знає, що чоловіка не попереджали про їхні дії. У співвідношенні часу вона займалася дитиною половину часу, а була свідком спілкування чоловіка з поліцією теж половину часу. Співробітників ніхто не ображав, можливо підвищував тон, так як і вони. Вона не знає чому вона потім не звернулася до співробітників поліції. Вона знала, що відносно її чоловіка було кримінальне провадження. День народження святкували у кафе, окрім кафе чоловік ніде не пив більше, потім їхали додому, все було спокійно до зупинки поліцейськими. Біля авто знаходилась недалеко зупинка, проїжджали машини. Де їх хотіли зупинити співробітники поліції там вони і зупинились. Одразу після цих подій був допит, їх допитували у Чечелівському райвіділку. Протокол допиту писав поліцейський, вона розповіла. Це єдиний протокол допиту. Її батько знаходився весь час поряд. Він не підтверджував те що щось порушив, він пред`являв свої документи співробітникам поліції.

Свідок ОСОБА_6 надав суду показання про те, що 26 січня 2019 року він забрав дочку, зятя та онука, вони їхали додому. На 12 кварталі, поворот на вул. Кротова є світлофор зі стрілкою, він проїхав на стрілку, проїхав 70 м, та ззаду йому посигналили патрульна поліція, він зупинився, вийшов, вони його стали звинувачувати у тому, що він їхав без світла, він показав документи, потім поліцейські йому сказали, що він порушив рядність. Потім вийшов з машини зять та сказав щоб вони віддали права, та сказали щоб визначились у чому його звинувачують. Він сказав зятю щоб він сів до авто, він не захотів, тоді він його довів до машини, та заштовхав до автомобіля. Він почав повертатися до співробітників поліції, потім другий поліцейський почав провокувати зятя, зять почав знову виходити з автомобіля. Він притримував двері, не випускав його, потім поліцейський почав відчиняти двері, та намагався витягнути його. Він був між ними. Підійшов другий поліцейський, потім вони його відштовхнули та витягнули зятя з автомобіля, вискочив онук та донька, онук почав кричати, він їх кинув та взяв дитину, а потім ОСОБА_2 поліцейські повалили на землю, одягнули кайданки на нього, потім вони сказали, що якщо він з донькою будуть лізти, то вони вживуть заходів. Потім вони затягли обвинуваченого, одягнутого у кайданки, у свою машину. На питання, куди вони його везуть, нічого не відповіли, та сказали, що їх повідомлять, потім вони за ними почали їхати. Вони їхали у сторону Бабушкінського райвідділку, вони туди під`їхали. Їх не впускали у райвідділок. Потім вони почали їхати далі, на вул. Павлова. Вони поїхали шукати їх та знайшли. Права та техпаспорт вони йому кинули в автомобіль. Поліцейські сказали, що вони на нього склали акт, він спитав у чергового за акт, але сказали, що немає акту, потім через годину акт з`явився та там не було ні підписів, нічого. Потім він подав у суд, рішення ще не має. Зять в цей день не керував своїм авто, тому що їхав відпочивати, зять був у нормальному стані, слідчі у той день його допитували, він давав показання під час досудового слідства, він зазначив все що хотів, він читав все, що було зазначено, він не писав, що зять був у нетверезому стані, мабуть щось невірно написали, він не пам`ятає чи читав він покази. Він лише розписався. Він не знає, у зв`язку з чим його зупинили. У нього водійський стаж 40 років. Він не порушував нічого. Він їхав на ближньому світлі, там два ряди, стрілка та пряме направлення, рядність він порушити не міг. Це було вночі, біля них машин не було. Він повертав з крайнього правого ряду направо і нічого не порушував, освітлення було, на світлофорі було чітко видно стрілку. Коли його зупинили, першим з авто вийшов він. Йому сказали, що він їхав без світла, потім вони йому сказали, що він порушив рядність. Коли зять вийшов він спитав у співробітників поліції чому їх зупинили. Поведінка зятя була нормальна, все що ОСОБА_2 сказав, це щоб поліцейські визначились, що він порушив. Донька більше часу була з дитиною, онук весь час кричав. Дитину весь час виводили на тротуар. Через наведені події він оспорив дії правоохоронців щодо того, що вони його незаконно зупинили. Він вважає, що проти нього вчинили протиправні дії. Він не знає, чому він не звернувся з приводу цього до правоохоронних органів. Можливість в нього така була. Він не знає за що на зятя одягнули кайданки, співробітники поліції нічого не повідомили. Він не бачив щоб ОСОБА_2 завдав тілесних ушкоджень співробітникам поліції. Він не бачив нічого такого. Зять не був агресивно налаштований, співробітники поліції були агресивно налаштованими. Він не знає чому вони зятя чіпали. Він не чув лайки ні з якого боку. Погрози не лунали ні з якого боку. Лише тоді, коли поліцейські намагалися одягнути кайданки, вони сказали, що якщо вони не відійдуть, вони приймуть спецзаходи. Він не пам`ятає дослівно, що поліцейський сказав ОСОБА_2 , але він провокував його. Поляруш перший раз вийшов з машини сам на вулицю, для того, щоб спитати у співробітників поліції, чого їх зупинили. Другий раз його витягали з автомобіля, бажання виходити з автомобіля у ОСОБА_2 не було. Він не бачив, чи наносили ОСОБА_2 удари поліцейські. ОСОБА_15 були одягнуті на ОСОБА_2 на землі. Він не пам`ятає, де вони були одягнуті, спереду чи сзаду. Вони намагалися перешкоджати поліцейським, щоб ті не одягали кайданки. Потім ОСОБА_2 поліцейські підняли та повели до машини. Коли піднімали ОСОБА_2 , він не втручався. Він почав їх розбороняти, коли вони були на землі. До того моменту, як ОСОБА_2 опинився на землі, він не розбороняв ОСОБА_2 та співробітників поліції. Співробітники поліції йому сказали причини зупинки. Коли вони йому це сказали, вони сказали що вони будуть складати протокол про адміністративне правопорушення, права та обов`язки йому не роз`яснювали. Раніше його вже зупиняли та складали адміністративні протоколи, він їх оскаржував. Він знає, як діють в таких умовах. Він знає свої права. Він не чув погроз з боку співробітників поліції. Донька та онук у перший раз коли він посадив зятя у машину були у машині, у другий раз вони всі повиходили з автомобіля. Окрім кайданок, він не бачив щоб застосовувались ще спецзасоби.

Крім показань потерпілого, свідків, вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26 січня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_5 подав заяву про те, щоб прийняли заходи до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який 26.01.2019 року о 22 год. 30 хвл. на вул. Б. Кротова біля будинку № 5 завдав йому фізичного болю під час виконання службових обов`язків (арк. провадження 8);

- копією жетону № 0007109, відповідно до якого ОСОБА_5 капрал поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській область (арк. провадження 14);

- висновком Комунального підприємства «Дніпропетровський наркологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради , про те, що 27.01.2019 року о 03 год. 00 хвл. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння (арк.. провадження 15);

- довідкою Комунального закладу «Дніпровська міська клінічна лікарня № 16» Дніпропетровської обласної ради № 758 від 27 січня 2019 року, відповідно до якої у ОСОБА_5 виявлені забій, садна м`яких тканин верхньої губи (арк. провадження 16);

- копією жетону № 0131603, відповідно до якого ОСОБА_10 рядовий поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській область (арк. провадження 21);

- протоколом перегляду компакт-диска з відеозаписом від 27 січня 2019 року, який проведений у присутності понятих, відповідно до якого в період часу з 14 год. 05 хвл. до 14 год. 25 хвл. всі учасники слідчої дії в кабінеті № 107 слідчого відділення Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, розташованого по вул. Павлова, 3/5 у м. Дніпро, переглянули компакт-диск з відеозаписом з відеореєсратору службового автомобілю працівників Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, екіпажу «Легіон» № 211. Перегляд здійснювався за допомогою комп`ютера «LG». Відкривши відеозапис, який записаний на DVD диску, на моніторі з`являється зображення, де спостерігається, як із автомобілю марки «Шевроле Ніва», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на момент відео фіксації був зупинений, вийшов чоловік, як потім стало відомо його анкетні дані - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно якого працівниками патрульної поліції було складено адміністративний матеріал. Через секунд 30, спостерігається, як із сторони пасажирського сидіння вищезазначеного автомобілю, вийшов чоловік, як потім стало відомо його анкетні дані - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який поводив себе зухвало, відносно працівників поліції, та декілька разів штовхнув працівника патрульної поліції, чим самим чинив опір, чим перешкоджав виконанню працівниками патрульної поліції своїх обов`язків. В подальшому, відносно ОСОБА_1 було застосовано заходи фізичного впливу, згідно Закону України «Про національну поліцію» (арк. провадження 29);

- висновком експерта № 604е від 25.02.2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: садна м`яких тканин верхньої губи. Виявлене у нього тілесне ушкодження у вигляді: садна - не відображає на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким було нанесено, можливо лише вказати, що воно спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область верхньої губи. За своїм характером виявлене у нього тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, враховуючи характер та локалізацію виявленого у нього тілесного ушкодження, дані медичної документації, можливо вказати, що воно отримане незадовго до звернення за медичною допомогою в 16 МКЛ. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що воно могло бути спричинено і від однієї механічної дії. Враховуючи локальне розташування виявленого у нього тілесного ушкодження, а також відсутність ушкоджень на інших виступаючих частинах тіла, вважає не характерним спричинення виявленого у нього тілесного ушкодження при падінні з висоти власного зросту (арк. провадження 65-67);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.02.2019 року, проведеного у проміжок часу з 08 год. 23 хвл. по 08 год. 29 хвл., за участю потерпілого ОСОБА_5 та статиста, у присутності понятих, відповідно до якого під час проведення слідчого експерименту, потерпілий ОСОБА_5 показав та розказав, як він 26.01.2019 року, близько 22 год. 25 хвл. перебував у складі екіпажу «Легіон» за адресою: м. Дніпро, вул. Б. Кротова, біля будинку № 5. Ними було зупинено автомобіль марки «Шевроле Ніва», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався без увімкненого світла фар. Із автомобілю вийшов чоловік, як пізніше стало відомо - ОСОБА_1 . Після того, як потерпілий роз`яснив підстави зупинення транспортного засобу, потерпілий ОСОБА_5 показав та розказав, що вийшовши із автомобілю, ОСОБА_1 своїм плечем штовхнув потерпілого, потім штовхнув ще один раз, після чого він застосовував заходи фізичного впливу до ОСОБА_1 , як показав ОСОБА_5 , обвинувачений наніс один удар лівою рукою в обличчя в область верхньої губи потерпілому, в наслідок чого у нього утворилась ссадна верхньої губи (арк. провадження 79-83);

- відеозаписом від 26.01.2019 року з камери відеореєстратора, відповідно до якого, 26.01.2019 року о 22:01:36 патрульна поліція помітила автомобіль «Шевроле Ніва», державний номерний знак НОМЕР_1 , який їхав з ввімкненими габаритами, але фари не горіли. О 22:26:55 даний автомобіль було зупинено. О 22:27:00 ОСОБА_6 вийшов з автомобіля та почав спілкуватися з патрульними. 22:27:06 обвинувачений вийшов з даного автомобіля і почав щось висловлюватись. О 22:27:33 видно, як ОСОБА_6 і обвинувачений спілкується з поліцейськими. Один із поліцейських взяв у ОСОБА_6 документи. Обвинувачений почав комусь телефонувати. О 22:30:34 дружина розмовляє з обвинуваченим. Обвинувачений зачиняє двері автомобіля і залишаться на вулиці, в цей час обвинувачений спілкується по телефону, і видно, що обвинувачений у цей час щось висловлює на адресу поліцейських. О 22:30:52 видно, як біля даного автомобіля стоїть ОСОБА_6 , дружина обвинуваченого та обвинувачений комусь телефонує. Його дружина намагається утримувати обвинуваченого. О 22:31:32 один з поліцейських підходить сам до задньої двері автомобіля «Шевроле Ніва», державний номерний знак НОМЕР_1 і роздруковує квитанцію про сплату штрафу. О 22:31:37 обвинувачений підходить до поліцейського та штовхає його у плече. ОСОБА_6 та дружина обвинуваченого починають заспокоювати обвинуваченого. 22:31:46 обвинувачений друге підходить до поліцейського і знову штовхає його. О 22:31:50 обвинувачений втрете штовхнув поліцейського. 22:31:53 ОСОБА_6 утримує обвинуваченого, дружина обвинуваченого у цей час спілкується з іншим поліцейським. 22:31:56 поліцейські здійснили затримання обвинуваченого, положивши його на капот патрульної машини, після чого вони переходять в бік авто. О 22:32:39 видно, як з автомобіля «Шевроле Ніва», державний номерний знак НОМЕР_1 виходить дитина, в руках якого був мобільний телефон і не видно щоб дитина плакала. О 22:33:40 видно, як дружина обвинуваченого комусь телефонує і сідає до автомобіля. О 22:34:56 видно, як дитина знову виходить з автомобіля і кудись побігла. О 22:38:07 ОСОБА_6 з дружиною обвинуваченого підійшли до автомобіля «Шевроле Ніва». О 22:38:10 дружина обвинуваченого сіла до автомобіля. О 22:38:11 ОСОБА_6 закрив двері автомобіля за дружиною обвинуваченого і пішов в бік патрульної машини. О 22:38:43 із машини вийшла дружина обвинуваченого і вони разом підійшли до патрульної машини. На цьому відеозапис було закінчено.

Таким чином, всебічно, повно та неупереджено дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши всі докази з точку зору належності, допустимості, достовірності, а також сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що з досліджених судом доказів, які у сукупності не входять в протиріччя та доповнюють один одного, повністю доказано час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 .

Усуваючи розбіжності в показаннях потерпілого, свідка ОСОБА_10 з показаннями обвинуваченого, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , суд виходить з того, що під час судового розгляду не були встановлені підстави для того, щоб ставити показання потерпілого та свідка ОСОБА_10 під сумнів. Останні давали свідчення вільно, деталізовано і послідовно, їх показання узгоджуються з рештою досліджених судом доказів та є незмінними протягом усього кримінального провадження.

Так, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що обвинувачений ОСОБА_1 втручався у розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення відносно свідка ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, вимагав надання йому доказів вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення та вимагав повернення свідку ОСОБА_6 водійських прав. Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_6 намагалися його заспокоїти. Свідок ОСОБА_2 просила чоловіка сісти до машини. Свідок ОСОБА_6 надав показання про те, що він сказав обвинуваченому щоб він сів до авто, що сам розбереться, останній не захотів, тоді він його довів до машини, та заштовхав обвинуваченого до автомобіля, але обвинувачений не захотів сидіти в авто і вийшов і продовжував вимагати від працівників поліції надання доказів правопорушення та повернення документів. Свідок ОСОБА_2 також вказала на те, що її чоловік - обвинувачений вимагав пояснень зупинки автомобіля. При цьому така поведінка обвинуваченого не була викликана неправомірною поведінкою співробітників поліції, а обставини події жодним чином не вимагали втручання ОСОБА_1 у розгляд справи про адміністративне правопорушення співробітниками поліції.

Суд не може прийняти до уваги твердження свідка ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_2 з приводу того, що цей конфлікт вчинили співробітники поліції, що працівники поліції провокували обвинуваченого та були агресивними, витягували його з автомобіля, оскільки ці показання спростовуються оглянутим в судовому засіданні відеозаписом з камери відеореєстратора, з якого вбачається, що працівники поліції вели себе коректно, відповідно до вимог Закону України «Про національну поліцію», не провокували обвинуваченого, а сам обвинувачений вів себе зухвало, три рази штовхав співробітника поліції, під час виконання ним своїх службових обов`язків, а саме складання постанови по справі про адміністративне правопорушення та роздруківки квитанції на сплату штрафу. З відеозапису вбачається, що співробітник поліції знаходиться біля автомобіля «Шевроле Ніва», державний номерний знак НОМЕР_1 , а обвинувачений сам до нього підійшов та почав його штовхати. Також, ані обвинувачений, ані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не оскаржували в установленому законом порядку дії співробітників поліції.

Стосовно розбіжностей щодо механізму нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому, які вбачаються з показань обвинуваченого та потерпілого і свідка ОСОБА_10 , суд зазначає наступне.

Так, потерпілий та свідок ОСОБА_10 показали, що обвинувачений, лежачи на спині на асфальті наніс удар кулаком лівої руки в область обличчя потерпілого. В свою чергу, обвинувачений не виключає можливість нанесення даного ушкодження головою, під час того, як його піднімали з землі, після того, як на нього надівали кайданки і він лежав обличчям до землі.

Враховуючи характер та локалізацію спричиненого тілесного ушкодження, а саме садна м`яких тканин верхньої губи, а також враховуючи висновок експерта № 604е від 25.02.2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: садна м`яких тканин верхньої губи, а також враховуючи результати слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого та показань свідка ОСОБА_10 , який особисто бачив момент нанесення удару обвинуваченим потерпілому та його наслідки, суд критично ставиться до показань обвинуваченого з приводу механізму нанесення ним тілесного ушкодження потерпілому, оскільки дані тілесні ушкодження в область верхньої губи, на думку суду, за встановлених під час судового розгляду обставин, не можуть бути спричинені ударом затилка голови, а у суду відсутні підстави сумніватися в показаннях свідка і потерпілого, які узгоджуються між собою.

При цьому, як показання обвинуваченого так і показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_2 щодо алгоритму подій та ролі кожного із учасників інциденту, спростовуються оглянутим в судовому засіданні відеозаписом.

В свою чергу показання ОСОБА_1 суд оцінює, як тактику захисту, а показання свідків ОСОБА_6 ОСОБА_2 , які є близькими родичами обвинуваченого, намаганням створити умови для уникнення ОСОБА_1 кримінальної відповідальності за вчинене.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Умисні дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що виразилися в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням останнім службових обов`язків, вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 345 КК України.

Що стосується доводів захисника Коваль О.В. про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки при виконання ст. 290 КПК України слідчий надав стороні захисту матеріали кримінального провадження № 12019040680000167 відносно ОСОБА_1 , в яких постанова заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Біжка С.В. про призначення групи прокурорів від 27 січня 2019 року по даному кримінальному провадженню не підписана самим ОСОБА_17 , а тому прокурори Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Журавльов С.В. та Медведовський О.Ю. не призначені процесуальними керівниками та не є належними суб`єктами по даному кримінальному провадженню, а тому всі докази та процесуальні рішення не можуть судом визнані допустимими та належними, суд зазначає наступне.

Так, на стадії підготовчого судового засідання захисником Коваль О.В. вже заявлялося клопотання з аналогічних підстав про повернення обвинувального акту прокурору, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Окрім іншого, судом було досліджено постанову заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Біжка С.В. про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019040680000167 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, з якої вбачається, що вона оформлена належним чином та підписана заступником керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Біжком С.В.

В свою чергу адвокатом Коваль О.В. суду було надано роздруківку фото зазначеної постанови, яке начебто було зроблено захисником під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та яка не містить підпису прокурора.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Пунктами 1,3 ч.2 ст. 99 КПК України визначено, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Між тим, зазначеним критеріям роздруківка фото, зробленого захисником, не відповідає, оскільки матеріали фотозйомки не були складені в порядку, передбаченому КПК України.

Суд звертає увагу, що фактично ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стороною захисту відбувалося 28 лютого 2019 року в проміжок часу з 17-00 год по 18-00 год, про що свідчить Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (арк .к.п. 106).

Однак, роздруківка фото датована 01.03.2019 об 11-36 год, що не відповідає фактичній даті ознайомлення з матеріалам кримінального провадження, та свідчить про невідповідність відомостей (зображення) на роздруківці фактичним обставинам справи.

Крім того, судом встановлено, що ані захисником, ані обвинуваченим не вносилося зауважень стосовно відсутності підпису прокурора в постанові до Протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, який в розумінні ст. 99 КПК України є документом та допустимим доказом.

Більш того, як вбачається з Протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, обвинувачений особисто зазначив, що заяв та клопотань не має, а захисник Коваль О.В. зазначила про відсутність заяв та клопотань, повідомивши про наявність в матеріалах порушень КПК, про які нею буде оголошено в суді без конкретних наведень таких порушень.

На думку суду, зазначені обставини свідчать про надуманість доводів захисника та можливе штучне створення стороною захисту зазначеної роздруківки фото шляхом внесення коригування до оригіналу документа за допомогою спеціального програмного забезпечення.

А тому суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні наданих сторонами кримінального провадження доказів, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до висновку, що надана стороною захисту роздруківка фото є недопустимим доказом на підтвердження доводів захисника Коваль О.В., а тому відхиляє доводи захисника.

Вирішуючи питання виду та міри покарання, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарань, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України, суд враховує характер та суспільну небезпечність, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.

Так, суд бере до уваги, що вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, згідно зі ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

ОСОБА_1 раніше не судимий, одружений, маює на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , передбаченою ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити в межах санкції передбаченої ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі.

Обговорюючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого норми ст. 75 КК України слід зазначити наступне.

Як убачається з роз`яснень щодо правильного та однакового застосування вказаної норми КК України, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Як у справі «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року, так і у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним». А у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на принцип пропорційності, коли призначене особі покарання вважалося непропорційним втручанням держави у права людині Прикладом може слугувати рішення у справі «Швидка проти України».

Дотримання принципу пропорційності, є дотриманням стандартів прав людини передбачених ЄСПЛ у вирішенні питань покарання, та дає можливість встановити орієнтирі для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було отримано принципу «законності» і воно не було свавільним», та у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

А тому, виключно до повноважень суду належить вибір того виду покарання особі за вчинене нею діяння, яке буде достатнім та необхідним для досягнення мети покарання.

Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки. Також суд враховує й конкретні обставини справи, за яких обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, а також його посткримінальну поведінку.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи обставини справи, дані про особу ОСОБА_1 суд приходить до висновку про те, що виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

При цьому, невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого та встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення не спростовує висновків суду про можливість досягнення основної мети покарання - виправлення особи без ізоляції від суспільства, а КК України не містить обмежень, щодо застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які не визнали свою винуватість.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання з застосуванням положення ст. 69 КК України суд не вбачає.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання, якщо він у період іспитового строку - двох років - не вчинить нового правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично з`являтися до реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не обирався.

Судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази:

-два DVD диски з відеозаписом з нагрудних камер працівників УПП, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.О. Некрасов