Рішення № 99490053, 08.09.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3993/21

2/212/2566/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Чорного І.Я., за участю секретаря судового засідання Кушнарьової К.О., без участі сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

в с т а н о в и в:

в травні 2021 року позивач АТ "Криворізька теплоцентраль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власниками нежитлового приміщення АДРЕСА_1 є відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Будинок АДРЕСА_2 є багатоповерховим, опалення приміщення № 2 зазначеного будинку здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення, система опалення нежитлового приміщення Відповідачів є єдиною та невід`ємною частиною внутрішньобудинкових систем будинку, а отже, Відповідачі фактично отримували та наразі отримують теплову енергію.

Надання послуги з теплопостачання Відповідачам підтверджується актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: АДРЕСА_2 , а також, рішеннями Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів.

Враховуючи те, що Відповідачі отримували послуги з постачання теплової енергії, то за таких обставин між ними та Позивачем склалися фактичні договірні відносини.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. При цьому до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 17.06.2011року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» тарифи формуються для трьох категорій споживачів населення, бюджетних установ, інших споживачів.

У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 року №2450/15/61-15 надано роз`яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для «інших споживачів».

Оскільки Відповідачі спожили теплову енергію для обігріву належного їм на праві власності нежитлового приміщення, то Позивачем, при розрахунках вартості наданих Відповідачам послуг, застосовувалися тарифи, передбачені для групи «інші споживачі».

Відповідачі на сьогоднішній день ухиляються від укладання договору на постачання теплової енергії, але Позивач продовжує надавати послуги з централізованого теплопостачання в спірне приміщення, яке використовує Споживачі, що відповідно до положень ст. 11 ЦКУ свідчить про виникнення між Сторонами цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, за період з жовтня 2013 року по 01.05.2021 року у Відповідачів виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 60 937,03 грн., тому відповідно до ст.ст.1212, 1213 ЦК України вартість спожитої теплової енергії повинна бути відшкодована Позивачу в повному обсязі.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.09.2021 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» є суб`єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності та населення у Покровському, Саксаганському, Довгинцівському та Інгулецькому районах м. Кривого Рогу.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 236854951 від 14.12.2020 року.

Згідно положень п. 40 Правил користування тепловою енергією № 1198, Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.

Згідно п.3 Правил користування тепловою енергією № 1198: «Споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі (орендодавцем) або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору або закону».

Будинок АДРЕСА_2 є багатоповерховим, опалення приміщення АДРЕСА_3 зазначеного будинку здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення, система опалення нежитлового приміщення Відповідачів є єдиною та невід`ємною частиною внутрішньобудинкових систем будинку, а отже, Відповідачі фактично отримували та отримують теплову енергію.

Надання послуги з теплопостачання Відповідачам підтверджується актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: АДРЕСА_2 , а також, рішеннями Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, які наявні в матеріалах справи.

Будь-яких інших належних доказів, які спростовують твердження позивача про фактичне отримання теплової енергії відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: приміщення АДРЕСА_1 . суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно пункту 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення згідно із законодавством. Нарахування за опалення по житловим квартирам в будинках, в яких не встановлено будинковому засобу обліку теплової енергії, виконується виходячи з вартості опалення в поточному місяці та опалювальної площі квартири. Виходячи з тарифу за 1Гкал кожного місяця виконується розрахунок фактичних витрат теплової енергії (з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря за поточний місяць згідно довідки авіаційної метеорологічної станції м. Кривого Рогу) та вартість опалення 1 кв.м. опалювальної площі.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідачі є власниками даного приміщення з 15 червня 2012 року, тому відповідно до статті 322 ЦК України зобов`язані утримувати майно, що їм належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки позивач свої обов`язки з постачання теплової енергії виконував, однак відповідачі, як власники нежитлового приміщення у спірному періоді, оплату за отримані послуги не здійснювали, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому позов підлягає частковому задоволенню з урахування заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Вирішуючи питання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16(пункт 138)).

Згідно із ст.257, ст.260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц ).

Так судом встановлено, що з позовом до відповідачів позивач звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 13 травня 2021 року.

Спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачкою наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення.

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Судом встановлено, що з жовтня 2013 року відповідачі жодного разу не оплачували за надані позивачем послуги. За розрахунком заборгованості позивач нараховував заборгованість за кожен календарний місяць надання послуг, починаючи з жовтня 2013 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Враховуючи, що позовна заява направлена до суду 13.05.2021 року, а також приписи статті 257, 260 ЦК України про те, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки позивач має право на задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за період з 13.05.2018 року по 13.05.2021 року.

Позивачем не обґрунтовано звернення до суду поза межами строку позовної давності, суд вважає, що заява відповідачів про застосування строку позовної давності до заявлених вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає задоволенню, а з відповідачів слід стягнути заборгованість за період з 13.05.2018 року по 13.05.2021 року включно, що становить 25494,86 грн..

Щодо вимог про стягнення заборгованості за теплоенергію за період з жовтня 2013 по 13.05.2018 року слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,12,81, 263-265,268 ЦПК України, ст.ст.525,625, 901, 903 ЦК України, ЗУ «Про теплопостачання» , ст.ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за період з 13.05.2018 року по 13.05.2021 рік в сумі 25494,86 (двадцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривень вісімдесят шість копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 949,72 грн., по 474,86 грн. з кожного..

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП вітсутній, місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 08.09.2021 року.

Суддя: І. Я. Чорний