Ухвала суду № 99489781, 08.09.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/4351/21

Провадження № 1-кп/210/636/21

"08" вересня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого -судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Перог Р.О.

сторони кримінального провадження, які приймають участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури Мельник О.В., обвинувачений ОСОБА_1 , захисник обвинуваченого - адвокат Сушко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 187 КК України, відомості про яке внесено 16 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041710000354, -

Враховуючи, що складання повного тексту ухвали, вимагає значного часу, суд, керуючись ст. 376 КПК України, вважає за необхідне обмежитись проголошенням вступної та резолютивної частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду 08 вересня 2021 року вищевказаного обвинувального провадження, прокурор звернувся до суду із письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики які існували на момент обрання та продовження вказаного запобіжного заходу, не відпали.

Обвинувачений та його захисник - (кожен окремо), підтримали думку прокурора.

Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком дії 13 вересня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.

Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 187 КК України , за який законом України про кримінальну відповідальність передбачене позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Також суд враховує, особу обвинуваченого, а саме те, що останній не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, у тому числі й до реальної міри покарання.

Судом встановлено, що станом на 08 вересня 2021 року наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3,5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м"який запобіжний захід.

Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Крім того, існують ризи впливу на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, а так само і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обставинами, які підтверджують зазначені ризики є те, що ОСОБА_1 знаходячись на свободі, буде мати можливість продовжувати свою злочинну діяльність. Крім того, ОСОБА_1 не працює, тобто не має засобів для існування, не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків. Тому враховуючи його особистість, тяжкість вчиненого ним злочину, усвідомлюючи неминучість покарання у разі визнання його винним, обвинувачений може переховуватись від суду.

Крім того ОСОБА_1 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину під час умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень і в подальшому може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Альтернативні запобіжні заходи, враховуючи наведене, на думку суду не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможуть запобігти вище переліченим ризикам у даному кримінальному провадженні.

Разом із тим, обвинувачений та його захисник - не заперечували з приводу клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд враховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні нового злочину впродовж незначного періоду часу після звільнення з місць відбування покарання, у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується , - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 07 листопада 2021 року.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314-316, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури Мельника Олександра Володимировича про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 187 КК України раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на два місяці, тобто до 07 листопада 2021 року включно.

Копію ухвали направити до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3", для виконання, вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 09 вересня 2021 року та проголошено 09 вересня 2021 року о 14год.10хв. в залі судових засідань № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24, 3-й поверх).

Суддя: О. В. Чайкіна