Рішення № 99486743, 09.09.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2021 Справа №607/15872/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Комар Р.В.,

представника позивача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області – Дядишин Лілії Володимирівни, відповідачки – ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та її представника – адвоката Верес Михайла Ярославовича, перекладача – Джиджора Ліліани Анатоліївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )про примусове видворення іноземця за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області пред`явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),у якому просить примусово видворити громадянку Республіки Гана ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06 вересня 2021 року 2021 року з метою виконання законодавства України в частині здійснення державного контролю щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції, а саме, притягнення порушників до адміністративної відповідальності, працівниками сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Тернопільській області виявлено на території м. Тернопіль громадянку Республіки Гана ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно якої 18 лютого 2020 року за порушення міграційного законодавства Тернопільським міським відділом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято рішення №25 про примусове повернення до країни походження, зобов`язано покинути територію України до 17 березня 2020 року. При цьому, іноземкою не зазначено поважних причин не виконання рішення № 25 Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області від 18 лютого 2020 року про її примусове повернення до країни походження або третьої країни, незаконного перебування на території України, та не вказано з якою метою перебуває у місті. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою Республіки Гана, що підтверджується паспортним документом НОМЕР_1 , виданим 10 травня 2017 року, строком дії до 09 травня 2022 року. В`їхала на територію України 20 жовтня 2018 року через КПП «Бориспіль» з метою навчання в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя. 04 грудня 2018 року згідно клопотання Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя та заяви іноземки відповідачка отримала в УДМС у Тернопільській області посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 . Відповідно до наказу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя від 09 серпня 2019 року №4/25-97 громадянка республіки ОСОБА_3 відрахована з числа студентів за академічну неуспішність та невиконання умов договору. У зв`язку із цим, рішенням УДМС у Тернопільській області від 20 серпня 2019 року скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 . Рішення УДМС у Тернопільській області про скасування посвідки на тимчасове проживання відповідачкою не оскаржувалось. Однак, громадянка Республіки Гана ОСОБА_1 всупереч вимогам законодавства територію України не покинула. Таким чином, на момент виявлення посадовими особами МВ УДМС у Тернопільській області 18 лютого 2020 року громадянина Республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона перебувала в Україні без законних на те підстав, порушуючи законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (п. 13. ст. 4, п.14 ст.1, п. 1,3 ст. З Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». За порушення правил перебування іноземців в Україні громадянку Республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 18 лютого 2020 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 гривень, який іноземкою сплачено в повному обсязі. Відповідачка із заявою щодо продовження строку перебування на території України, надання їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту до територіальних органів та підрозділів ДМС України не звертався, продовжує знаходитись на території України без законних на те підстав, грубо порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства. З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись положеннями ст. 26 Закону, 18 лютого 2020 року УДМС у Тернопільській області прийнято рішення №25 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким її зобов`язано покинути територію України до 17 березня 2020 року. Дане рішення було оголошено відповідачці, один із примірників рішення №25 від 18 лютого 2020 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто вручено відповідачці, роз`яснено її права та обов`язки, зобов`язано не пізніше 17 березня 2020 року самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення №25 про примусове повернення від 18 лютого 2020 року, що підтверджується її підписом. Рішення №25 Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни відповідачкою не оскаржувалося. Однак, громадянка Республіки Гана ОСОБА_1 , вищевказаного рішення №25 про примусове повернення від 18 лютого 2020 року не виконала, хоча ч. 5 ст. 26 Закону встановлено, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. З цих підстав, представник позивача стверджує, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання рішення №25 Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області від 18 лютого 2020 року про її примусове повернення, порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства і по сьогоднішній день продовжує незаконно перебувати на території України. При цьому, громадянка Республіки Гана ОСОБА_1 грубо порушує правила перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, не має постійного місця проживання, близьких родичів, належного фінансового забезпечення, не працює, не навчається та не має законних джерел доходу та не вживає будь-яких заходів щодо легалізації перебування в Україні. З цих підстав позивач вважає, що оскільки відповідачка тривалий час перебуває на території України незаконно, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживає чим грубо порушує міграційне законодавство, є всі підстави для примусового видворення відповідачки за межі території України. Крім цього, посилаючись на порушення відповідачкою законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, просить допустити його до негайного виконання.

Ухвалою від 07 вересня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду на 09 вересня 2021 року у порядку спрощеного провадження, з викликом учасників справи.

Представник позивача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області – Дядишин Л.В. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у судовому засіданні позов визнала та вказала, що не заперечує щодо її видворення та повернення у країну, громадянкою якої вона є - Республіку Гана. Пояснила, що, у зв`язку із смертю батька, у неї не було можливості оплачувати навчання, відтак, вона була відрахована із Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя та через скрутне фінансове становище не поверталася додому.

Представник відповідача адвоката Верес М.Я. у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Судом установлено:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянинкою Республіки Гана, що підтверджується паспортним документом НОМЕР_1 , виданим 10 травня 2017 року. В`їхала на територію України 20 жовтня 2018 року через КПП «Бориспіль» з метою навчання у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя.

04 грудня 2018 року згідно клопотання Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя та заяви іноземки відповідачка отримала в УДМС у Тернопільській області посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя від 09 серпня 2019 року №4/25-97 ОСОБА_1 відрахована з числа студентів за академічну неуспішність та невиконання умов договору.

15 серпня 2019 року Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя звернувся до УДМС України в Тернопільській області із проханням про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянки Республіки Гана ОСОБА_1 , у зв`язку із відрахуванням її із числа студентів.

Рішенням УДМС у Тернопільській області від 20 серпня 2019 року посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 громадянки Республіки Гана ОСОБА_1 – скасовано

Рішення УДМС у Тернопільській області про скасування посвідки на тимчасове проживання відповідачкою не оскаржувалось.

Однак, громадянка Республіки Гана ОСОБА_1 всупереч вимогам законодавства територію України не покинула.

За порушення правил перебування іноземців в Україні 18 лютого 2020 року уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України в Тернопільській області відносно громадянки Республіки Гана ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МТР №000242.

За порушення законодавства про правовий статус іноземців, постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МТР №000242 від 18 лютого 2020 року на громадянку Республіки Гана ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.

Вказаний штраф сплачено у повному обсязі громадянином Республіки Гана ОСОБА_1 , що стверджується квитанцією №0.0.1620705517.

18 лютого 2020 року Управлінням державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято рішення №25 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Республіки Гана ОСОБА_1 , яким відповідачку зобов`язано покинути територію України до 17 березня 2020 року.

Зазначене рішення вручене відповідачці особисто 18 лютого 2020 року, що підтверджується її особистим підписом.

Однак, громадянка Республіки Гана ОСОБА_1 вищевказаного рішення № 25 про примусове повернення від 18 лютого 2020 року не виконала та територію України не покинула.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Статтею 1 Закону визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (п. 6 ст. 1); іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку (п. 9 ст.1); паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною (п.16. ст.1).

Статтею 4 Закону передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Так, згідно ст. 4 Закону іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання. Іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця. Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до абзацу першого частини 1 ст. 15 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме, ч. 16 ст. 4 встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Частина 3 статті 9 Закону передбачає, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Підпунктом 2 пункту 2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі – Порядок), зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Частиною третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, є Державна міграційна служба України, яка діє відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, котре затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360.

Згідно з ч. 13 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Пунктом 14 статті 1 Закону визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Статтею 26 Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» роз`яснює, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 288КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов`язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

При вирішенні питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судом враховано, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуація міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що громадянка Республіки Гана ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 порушила законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства і не виконала в установлений строк без поважних причин Рішення про примусове повернення з України, у відповідачки відсутні документи на право перебування на території України, а також відповідачка не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що відповідачка підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відсутні, відтак, у вказаному випадку наявні підстави для примусового видворення відповідачки за межі території України.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2,5,7-9,72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про примусове видворення іноземця за межі території України – задовольнити.

Примусово видворити за межі території України громадянку Республіки Гана ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Дата складення повного судового рішення 09 вересня 2021 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка