Рішення № 99486190, 06.09.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/2371/17

Провадження №2/944/155/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Карпин І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області правонаступником якої є Яворівська міська рада, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області, правонаступником якої є Яворівська міська рада про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Залужжя Яворівського району Львівської області у віці 82 років померла ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 21.04.1980 на випадок своєї смерті усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповіла йому. Спадщину після її смерті він прийняв, оскільки на час відкриття спадщини фактично проживав із спадкодавцем та вступив в управління та володіння спадковим майном. Крім цього, з метою продовження терміну прийняття спадщини він звертався з позовом до суду, проте, дослідивши матеріали справи апеляційний суд Львівської області встановив той факт, що він на час смерті ОСОБА_4 був неповнолітнім, а відтак вважається таким, що прийняв спадщину. З метою оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4 він звернувся до приватного нотаріуса Бунтусової О.В. На підставі його заяви була заведена спадкова справа, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що нотаріусу не були подані усі відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Тому за захистом своїх спадкових прав він змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 19.06.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

30.08.2017 до участі в розгляді справи в якості третьої особи залучено ОСОБА_2

30.10.2017 Яворівським районним судом Львівської області задоволено заяву ОСОБА_3 про залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та прийнято до спільного розгляду його позовну заяву до ОСОБА_1 , Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання права власності на 2/3 частки у житловому будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.01.2018 ОСОБА_3 подав до суду заяву про зміну підстав позову, в якій просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про власність».

16.03.2018 ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якому зазначає, що порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (Держкомстат СРСР) від 12.05.1985 року №5-24/26, а згодом вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.1990 №69. Відповідно до п. 20 "Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів", затверджених постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (які діяли на час виникнення спірних правовідносин), в строчці "суспільна група господарства" записується станом на 1 січня відповідного року одна зі слідуючих суспільних груп: господарство колгоспника; господарство робітника; господарство службовця; господарство особи, зайнятої індивідуальною трудовою діяльністю; селянське господарство; господарство інших категорій населення. Згідно із цими вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робочих або службовців залежно від займаної посади. За таких обставин застосування судами норм ЦК УРСР без з`ясування питання щодо правильності віднесення будинку до суспільної групи господарств колгоспний двір є помилковим. Жодних доказів стосовно того, що домоволодіння АДРЕСА_1 відносилось до суспільної групи господарств колгоспний двір, в позовній заяві третьої особи, окрім погосподарської книги, в якій також не зазначено конкретно тип суспільної групи, не надано. Виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Застосування норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з`ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір є помилковим. Окрім цього, належних доказів того, що особи, що записані в погосподарській книзі, були членами колгоспу (таких як на виписки із трудових книжок осіб, які працювали у колгоспі, записи книги обліку трудоднів колгоспників колгоспу) не вказано, а тому спірне господарство могло набути статусу робітничий двір. Як вбачається із записів у погосподарській книзі, ОСОБА_3 не працював у колгоспі, теж саме можна сказати і про ОСОБА_4 , яка на час смерті була вже багато років пенсіонером. В матеріалах справи наявні виписки з погосподарських книг, в яких не зрозуміла інформація про соціальний статус домоволодіння. Записи в погосподарських книгах віднесення спірного господарства до суспільної групи колгоспний двір є необґрунтованими. Таким чином спірне майно не віноситься до суспільної групи господарств – колгоспний двір, а набуте ОСОБА_4 як приватна власність , що підтверджується довідкою №4783 про те, що господарство в с.Залужжя Яворівського району Львівської області до дня смерті ОСОБА_6 було зареєстроване на праві особистої власності в цілому за ОСОБА_4 , а тому право на нього входить до складу спадщини після її смерті. Враховуючи, що ОСОБА_4 усе своє майно заповіла ОСОБА_1 , той в свою чергу спадщину після її смерті прийняв, тому просить відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог та просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

05.06.2018 представник відповідача ОСОБА_7 подав заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, відповідно до якої зазначає, що дійсно, як зазначає позивач у своєму позові, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка ОСОБА_3 приходилася бабою, а позивачу приходилася прабабою. На момент смерті ОСОБА_4 діяли вимоги ЦК УРСР у редакції 1963 року, а тому спадкування майна належного покійній ОСОБА_4 повинно здійснюватися за його нормами. Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР ( у редакції 1963 року) у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Із копій погосподарських книг домоволодіння за 1986-1990рр. та 1991-1994рр. вбачається, що на момент смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , домоволодіння у якому вона була головою двору, а ОСОБА_3 його членом, мало статус колгоспного двору. А тому відповідно до вимог до ст. 563 ЦК УРСР ( у редакції 1963 року) у випадку смерті члена колгоспного двору, у даному випадку ОСОБА_4 спадкування в майні двора до якого входив оспорюваний житловий будинок АДРЕСА_1 , не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Із зазначених копій погосподарських книг за 1986-1990рр. та 1991-1994рр. також вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиним та останнім членом зазначеного домогосподарства, а відповідно його головою, залишився ОСОБА_3 . Господарський (колгоспний чи робітничий) двір був припинений 15.04.1991, коли був відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 26.03.1991 введений в дію Закон України "Про власність". Відповідно до копії погосподарської книги за 1991-1994рр., станом на 15.04.1991 єдиним членом (головою двору) домоволодіння у якому проживала покійна ОСОБА_4 був ОСОБА_3 , який відповідно до зазначеного Закону України «Про власність» та беручи до уваги п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» має право звернутися до суду із позовом про захист свого права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 даного господарства, який не втратив права на частку у його майні до 15 квітня 1991 року є ОСОБА_3 і після його припинення існування свою частку останній не витребовував. Задоволення позовної вимоги в заяві про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог взаємовиключає задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Водночас заповітом складеним ОСОБА_4 спадкоємцем її майна визначено внука ОСОБА_1 , однак в ОСОБА_4 внука ОСОБА_1 не було, хоч це і зазначається в заповіті. У зв`язку з наведеним просить визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про власність».

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав клопотання про проведення судового засідання у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, в позові третьої особи ОСОБА_3 просить відмовити.

Представник третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 адвокат Дзидз А.В. подав клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірителя позовні вимоги ОСОБА_3 підтримує та просить їх задовольнити, в позові ОСОБА_1 просить відмовити.

Представник відповідача Яворівської міської ради в судове засідання не з`явився, хоч належним чином повідомлявся про час та місце проведення судового розгляду.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, клопотань, пов`язаних із розглядом справи, не надсилав.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27.08.2021, є дата складення повного судового рішення 06.09.2021.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд встановив наступне.

Як вбачається з актового запису про смерть №34 від 06.10.1989 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Залужжя Яворівського району Львівської області у віці 82 років.

При цьому встановлено, що на момент своєї смерті ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

При житті 21.04.1980 ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений у Залузькій сільській раді Яворівського району Львівської області. Згідно з даним заповітом ОСОБА_4 все своє майно де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла внукові ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Яворівського районного суду Львівської області із позовом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та рішенням суду від 30.11.2016 було визначено додатковий строк терміном три місяці для подання ним заяви про прийняття спадщини на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2017 рішення Яворівського районного суду Львівської області від 30.11.2016 скасовано, в позові ОСОБА_1 відмовлено. Разом з тим даним рішенням встановлено, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був неповнолітнім, йому було 14 повних років, а відтак він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Судом встановлено , що після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Бунтусової О.В.

Постановою приватного нотаріуса Яворівського нотаріального округу Львівської області Бунтусової О.В. відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що нотаріусу подані не всі відомості та документи, необхідні для вчинення таких нотаріальних дій, тому вчинення такої нотаріальної дії суперечить закону.

Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно із записами у погосподарській книзі житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 1 січня 1991 року відносився до суспільної групи господарств колгоспний двір ( к-ки).

Станом на момент набрання чинності Законом України “Про власність” головою колгоспного двору був зазначений ОСОБА_3 , який працював зварювальником у ЛРСМУ№5. У погосподарській книзі за 1986-1989 р.р. головою двору вказано ОСОБА_4 .

Як вбачається з довідки Залузької сільської ради депутатів трудящих №1955 від 29.09.1977 ОСОБА_8 була жителем с.Залужжя Яворівського району Львівської області та проживала на утриманні чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , господарство відносилося до групи колгоспний.

Згідно з довідкою №919, виданою Залузькою сільською радою Яворівського району Львівської області від 24.09.1981, вбачається, що ОСОБА_4 проживала в с.Залужжя Яворівського району Львівської області та двір відноситься до групи колгоспний.

Як вбачається з довідки №160, виданої 01.01.1978 виконкомом Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_4 дійсно проживає в с.Залужжя Яворівського району Львівської області в будинку, який входить в склад господарства колгоспного двору, і станом на 01.01.1978 користується присадибною ділянкою 0,35 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Однак, відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до п. 20 “Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів”, затверджених постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (які діяли на час виникнення спірних правовідносин), в строчці “суспільна група господарства” записується станом на 1 січня відповідного року одна зі слідуючих суспільних груп: господарство колгоспника; господарство робітника; господарство службовця; господарство особи, зайнятої індивідуальною трудовою діяльністю; селянське господарство; господарство інших категорій населення.

Суспільна група господарства встановлювалася в залежності від роду занять голови господарства (сім`ї).

Господарства пенсіонерів і учнів-стипендіатів, які не мають членів сім`ї, відноситься до тієї громадської групи, до якої ці особи відносились до переходу на пенсію або стипендію.

Із правових позицій, які висловив Верховний Суд України у постановах від 15 січня 2014 року № 6-145цс13, від 24 грудня 2014 року №6-192цс14 вбачається, що застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з`ясування питання щодо правильності зарахування будинку до суспільної групи господарств - колгоспний двір, є помилковим.

Як вбачається із погосподарської книги за 1986-1990 р.р. головою сім`ї була ОСОБА_4 , яка згідно з відомостями пенсійної справи №6288, з 1977 року отримувала пенсію по втраті годувальника, членом її сім`ї був ОСОБА_3 , який у вказаний період працював у ЯВО "Сірка" , ЛРСМУ №5.

Так як ні голова двору ОСОБА_4 , ні член її сім`ї ОСОБА_3 не працювали у колгоспі та не були його членами, тому житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 01.04.1991 не мав статусу колгоспного двору, а тому належав голові сім`ї ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 є правнуком спадкодавця ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиним спадкоємцем її майна за заповітом, та вважається таким що прийняв спадщину за заповітом, оскільки на день смерті спадкодавця був неповнолітнім, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак йому було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами у справі, а тому підлягають до задоволення.

В позові ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити за недоведеністю позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні позову третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області, правонаступником якої є Яворівська міська рада про визнання права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.09.2021.

Сторони по справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5

адреса проживання:с.Залужжя Яворівського району Львівської області

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6

адреса проживання:

АДРЕСА_3

Яворівська міська рада

м.Яворів Львівської області

вул.Львівська, 15

Суддя І.М.Карпин